Наскільки б витонченими і майстерними не здавалися твори сучасних художників, скульпторів і архітекторів, їм ніколи не перевершити творіння природи. Картина не може передати всі відтінки кольору рослин і мінералів, скульптура не зуміє точно показати вираз очей красуні, і навіть найбільші у світі архітектурні пам'ятники не можуть змагатися за грандіозністю і величчю з неймовірно красивими гротами і високими гірськими масивами. Ось кілька шедеврів, які вражають уяву.

1. Каньйон антилопи, штат Аризона, США

 

 

Це дивовижне природне творіння розташоване на півночі штату і належить племені Навахо - щоб потрапити туди, необхідно заплатити індіанцям мито за прохід по їхній території і найняти провідника.

Каньйон Антилопи формувався мільйони років у результаті ерозії червоного пісковику під дією води і вітру. Хто побував там, каже, що коли світло грає на піщаних стінках каньйону, це виглядає неймовірно красиво.

2. Дорога гігантів, або Стежка велетнів, північно-східне узбережжя Ірландії

 

 

 

Важко повірити, але Стежка велетнів з'явилася на світ без участі людини - це продукт швидкого охолодження лави, яка, тріскаючись, утворила базальтові стовпи, що в перерізі є майже ідеальними шестигранниками. Просідаючи з плином часу, порода перетворилася на колони, яких зараз налічується більше, ніж 40 тисяч.

Стародавні кельти вірили, що ці стовпи вколотив у землю велетень Фінн МакКул, коли будував дорогу до Гебридських островів, щоб битися з тамтешнім гігантом, проте той вчасно помітив загрозу і зруйнував більшу частину дороги через протоку, залишивши лише її початок. Зараз неймовірне природне утворення входить до списку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

3. Велике призматичне джерело, Єллоустонський національний парк, США

 

 

Найбільше в США гаряче джерело, воно з висоти пташиного польоту за формою нагадує серце. Неймовірні кольори узбережжя водойми пояснюються життєдіяльністю пігментованих бактерій. Мікроорганізми можуть бути дуже різних відтінків - від яскраво-червоного до насичено-зеленого - залежно від співвідношення хлорофілу і каротиноїдів, що містяться в них. До речі, цікаво, що в центрі джерела вода абсолютно стерильна - через вплив високих температур.

4. Памуккале, провінція Денізлі, Туреччина

 

 

 

Назва цього вражаючого природного об'єкта в перекладі з турецької означає «бавовняний замок». Розташовані у вигляді тераси водойми з вапняковими стінами (так званий травертин) з'явилися в результаті відкладення солей з гарячих джерел, багатих мінералами.

Багато туристів, незважаючи на заборону, занурюються в ці природні «джакузі», глибина яких не перевищує одного метра. Протягом останнього часу біля підніжжя тераси триває будівництво спеціальних басейнів для купання, щоб обмежити потік відвідувачів, які завдають надзвичайно тендітним травертинам значної шкоди.

5. Острів Сокотра, Ємен

 

 

 

Острів, а точніше, цілий архіпелаг з чотирьох островів - це чудове творіння природи. Сокотра відомий, перш за все, своєю незвичайною рослинністю. Однією з найзнаменитіших пам'яток острова є драцена кіноварно-червона (лат. Dracaena cinnabari) - дерево, що виростає лише в цих місцях, також як і сокотринська пустельна троянда (Adenium Obesum), її ще іноді називають «пляшковим деревом».

Загалом, близько 37% видів рослин, що є на Сокотрі, не ростуть більше ніде.

6. Річка Каньо-Крісталес, Колумбія

 

 

 

Місцеві мешканці часто називають її «рікою п'яти кольорів», тому що вода Каньо-Крісталес може бути червоною, синьою, жовтою, чорною або зеленою - залежно від кольору водоростей Macarenia clavigera, які густо ростуть тут у період між закінченням сезону дощів і початком посухи. Як правило, переважає червоний відтінок, проте в деяких місцях річка грає всіма кольорами веселки через вигадливе змішування різних потоків.

7. Печера Лечугія, штат Нью-Мексико, США

 

 

 

Про існування цього ні з чим незрівнянного шедевра природної архітектури люди дізналися лише в 1986-му році. До цього Лечугія нагадувала колодязь глибиною 25 метрів зі системою ходів загальною довжиною приблизно 120 метрів, звідки на початку XX-го сторіччя добували послід кажанів, що використовувався як азотно-фосфорне добриво.

Спелеологи, що дослідили колодязь у 1950-х роках, чули шум вітру, що лунав з-під завалу на дні печери, проте дозвіл на розкопки було отримано лише в 1984-му році, а в 1986-му був пробитий прохід у незвідану частину печери, яка стала гідною прикрасою Карлсбадського національного парку.

Стіни Лечугії складаються з безлічі різноманітних мінералів, а протяжність печери становить приблизно 210 км - таким чином, це п'ята серед відомих людям найдовших печер у світі. Тут дуже багато унікальних мінералогічних утворень на кшталт гіпсових люстр розміром близько шести метрів, що приваблює сюди безліч туристів з усього світу.

8. Шоколадні пагорби, провінція Бохоль, Республіка Філіппіни

 

 

 

Твір геологічного мистецтва... Таку назву отримали природні височини - величезна кількість пагорбів, вкритих рослинністю, які під час сухого сезону стають коричневими. На території приблизно в 50 кмІ розташовано, за різними даними, від 1260-ти до 1776-ти пагорбів.

Місцеві мешканці пов'язують появу Шоколадних пагорбів із двома велетнями, що давним-давно зійшлись тут у битві - гіганти жбурляли один в одного величезні брили, а коли помирилися, ніхто не спромігся поприбирати «безлад». За версією вчених, пагорби виникли в результаті вивищення коралових покладів під впливом водної та вітрової ерозій.

9. Озеро Моно, штат Каліфорнія, США

 

 

 

 

Узбережжя солоного водоймища схоже на фантастичне місто, створене за примхою божевільного архітектора, проте всі вежі й химерні палаци цього «архітектурного ансамблю» з'явилися на світ у результаті хімічних реакцій між кальцієм, що міститься у водах гарячих джерел, і мінеральними солями озера.

Тим не менш, людина все ж доклала руку до появи «міста»: башти раніше були дном озера, і їх побачили лише після того, коли Моно обміліло через відбір води з річок, що живлять його. Воду вичерпували з кінця 1920-х до середини 1990-х років у рамках програми щодо забезпечення нею Лос-Анджелеса, в результаті чого до 1994-го року рівень Моно знизився приблизно на 15 метрів.

10. «Хвиля», схил Койот Бют, на межі штатів Аризона та Юта, США

 

 

 

 

Дугоподібна западина під назвою «Хвиля» розташована на одному зі схилів Каньйону Вермильйона. Одне з найбільш приголомшливих місць на планеті утворилося в результаті ерозії червоного пісковику. Плід спільної праці двох природних архітекторів - води і вітру - може посперечатися за красою з найкращими творіннями людини.

Кількість користувачів цього унікального геологічного феномена, який почав формуватися більше, ніж 200 млн років тому, строго обмежена через крихкість різнобарвної породи: квитки, що дають право насолодитися неймовірним видовищем, розподіляються за допомогою лотереї.

11. Печери світлячків Вайтомо, Нова Зеландія

 

 

 

 

Світову популярність вапняковим печерам принесли грибні комарики виду Arachnocampa luminosa, які живуть лише в Новій Зеландії. Комахи дуже яскраво світяться в темряві, що перетворює печери в щось фантастично неземне. Звідусіль струмує м'яке синьо-зелене сяйво, що відбивається в підземній річці (в перекладі з мови маорі «вай» означає «вода», а «Томо» -. «отвір, вирва»), що створює враження, ніби ти перебуваєш посеред Чумацького Шляху.

12. Скелі Улін'юань, Національний лісовий парк Чжанцзяцзе, провінція Хунань, Китай

 

 

 

 

Величезні стовпи з кварцу і пісковику схожі на стовбури велетенських дерев. Ці скелі слугували прообразом знаменитих літаючих гір з художнього фільму «Аватар». До речі, один з піків у парку Чжанзянцзе висотою близько 1079-ти метрів, що мав ім'я «Південна небесна колона», після феноменального успіху картини Джеймса Кемерона перейменували в «Алілуя Аватар».

13. Печера кристалів, штат Чіуауа, Мексика

 

 

 

 

Печера кристалів була відкрита в 2000-му році братами Хуаном і Педро Санчез, співробітниками шахтового комплексу Найка, які прокладали новий тунель. Унікальна природна пам'ятка мексиканського штату Чіуауа не схожа ні на що на світі через величезні кристали селеніту (різновид гіпсу). Найбільший з них досягає 11 метрів у довжину і 4 метри в перерізі, а вага його становить 55 тонн. Враховуючи швидкість росту кристалів, можна припустити, що «інтер'єр» печери формувався багато мільйонів років.

У печері дуже спекотно (до +58°C), а вологість перебуває в межах 90-100%, тому навіть зі спеціальним спорядженням перебувати в печері більше, ніж 20 хвилин дуже важко.

14. Каньйон Брайс, штат Юта, США

 

 

 

 

Легко зрозуміти, чому індіанці пайюта, що колись населяли ці місця, вважали каньйон Брайса пристанищем духів - геологічні утворення, відомі як худу, з вигляду нагадують фігури людей. Індіанці вважали, що це - давні велетні, яких бог обману Койот перетворив на кам'яні статуї. Звичайно, більш правдоподібним виглядає наукове пояснення появи цих химерних гігантів - ерозія м'яких осадових порід, спричинена водою, вітром і льодом.

Строго кажучи, це навіть не зовсім каньйон, а щось на зразок природного амфітеатру, заповненого величезними «глядачами» та «акторами» з піщанику. Особливо прекрасний каньйон у променях вранішнього сонця або на заході, коли худу грають усіма відтінками помаранчевого і рожевого, на що, мабуть, і розраховував Койот, коли створював це унікальне місце.

Джерело: «В світі»