Осінь стрімко добігає кінця, а разом з нею у холодній імлі над понівеченими безперебійними ворожими артобстрілами Авдіївкою та Пісками тануть на перший погляд не такі вже й сміливі і не такі вже не здійснені сподівання.

Нічого не сталося у відповідь на повторну категоричну відмову російського Центрвиборчкому реєструвати найпопулярнішого у тій країні опозиційного політика, етнічного українця Олексія Навального, чий рід по батьковій лінії походить з евакуйованого після Чорнобильської катастрофи села Залісся, біля Прип'яті. Не відбулася й широко анонсована на YouTube революція 05.11.17. Одним словом, не сталося нічого такого, що могло б дошкульно вдарити режим Путіна, змусивши керманичів Кремля нарешті особисто сісти за стіл перемовин й мовчки скоритися перед висунутими вимогами.

 

Як наслідок, на Донбасі не з'явилися миротворці з міжнародного контингенту ООН, нам не повернуто контроль над ділянками державного кордону в межах окремих районів Донецької і Луганської областей, український спецназ не почав «зачистку» ОРДЛО від терористів... Куди там. На північ від нас, спільно зі своїм білоруським васалом, агресор провів успішні наступальні навчання «Захід-2017», а на півдні, у «тимчасово» (у чому ми усі, безумовно, переконані й на чому постійно наголошують у своїх інформаційних зведеннях МЗС, МВС, Міноборони та СБУ) окупованому Криму створено «самодостатнє угруповання військ, що включає в себе військово-морську базу, армійський корпус, авіаційну дивізію та дивізію ППО».

«Чорноморський флот поповнився шістьма підводними човнами, фрегатами «Адмірал Григорович», «Адмірал Ессен», що мають на озброєнні крилаті ракети «Калібр», трьома дивізіонами берегових ракетних комплексів «Бал» і «Бастіон», - відрапортував 8 листопада начальник ворожого Генштабу Валерій Герасимов.

Не поспішайте звинувачувати автора цих рядків у #зраді, відсутності патріотизму в звичному для вас, шановні читачі, розумінні того слова чи у панічних настроях. Ні, це лише суха констатація факту.

Поки що складається несприятлива для нас військово-політична ситуація, що загрожує переростанням війни з Росією на Донбасі у довготерміновий, а то, даруйте, й у безкінечний конфлікт, і більш-менш дієвих можливостей переламати її у нас наразі теж немає. Спеціальний представник Державного департаменту Сполучених Штатів Курт Волкер теж стає дедалі більш обережним у власних заявах. Що на нього зовсім не схоже. А про власні закриті консультації з помічником Путіна, «ангелом зла» у людській подобі Владиславом Сурковим, взагалі воліє мовчати. Певно, досі нема чим хвалитися.

Що мало відбутися 05.11.17?

«Ми маємо всі вийти на всенародний референдум й не йти до того моменту, доки не буде задоволено всі наші вимоги. Я так розумію, ми самі задовольнятимемо свої вимоги, тому що головне - це відставка Путіна, уряду Медведєва, Держдуми. Путіни, Медведєви, Чайки, Бастрикіни - усіх на фіг», - закликав 130 тис. підписників свого каналу на YouTube В'ячеслав Мальцев, офіційний спікер руху «05.11.17» й один з головних розробників концепції мирної революції у Росії у заздалегідь призначений день, місяць та число.

Причому, ця дата не була секретом уже протягом останніх 3-4 років, то ж часу належно підготуватися усі сторони вірогідного протистояння мали доста. Виходити ж слід було рівно о 12:00 у неділю, 5 листопада 2017 року, попід будівлі органів влади у найбільших містах Росії.

Але ніхто не вийшов. Ніхто... Тому що понад 300 затриманих у Москві та ще близько 100 у кількох обласних центрах, це - ніщо. І ніхто. Такими жалюгідними зусиллями неможливо навіть узяти під контроль, скажімо, виборчий округ, а не те, що зробити «революцію» у такий країні, як Росія.

Хоча, Мальцев не виключав подібний розвиток подій і наголошував: «Головне - витримати першу хвилю. А за день-два підтягнеться друга хвиля, коли на наш бік переходитиме дедалі більше народу, поліція, військові і навіть та сама Росгвардія (реформовані під розгін масових акцій колишні внутрішні війська - Авт.)».

Їхня тактична помилка

У чому ж тоді причина повного провалу «революції»?

«Зас**ли... Не було критичної маси людей», - пояснив вже ввечері 5-го Мальцев, звинувативши при цьому у непомірних амбіціях інші опозиційні середовища, котрі замість того, аби усіляко підтримати цю ініціативу своїх союзників, висміювали її й вважали наперед приреченою.

На нашу ж думку, ситуація значно простіша.

Ідеологи «05.11.17», і Мальцев зокрема, скеровували людей на відкриті незахищені ділянки вуличного простору: на Манежну площу - у Москві, до Смольного палацу - у Санкт-Петербурзі тощо. Йти і справді треба було туди - до органів місцевої влади, які у вихідний день та ще й з російським ставленням до робочої дисципліни майже ніким не охоронялися. Але не зупинятися попід дверима, а практично безперешкодно заходити всередину й вже там утримувати узяті позиції й чекати на ту саму «другу хвилю». Чекати на крилах успіху та з максимальною увагою ЗМІ усього цивілізованого світу до перших безкровних перемог борців із Путіним та путінщиною. Певна річ, наперед про такі «сюрпризи» мали знати тільки одинці безпосередніх керівників «05.11.17» у кожному окремо взятому місті.

До речі, саме так вчинили на початках Революції гідності майданівці, коли після звірячого розгону студентів біля Монументу Незалежності без жодних зусиль захопили приміщення Київради. Ця адмінспоруда і стала їхнім першим прихистком, їхнім штабом, і місцем, де можна було елементарно загріти собі чай, поспати перед чергуванням на площі чи, зрештою, забарикадуватися від розлюченого «Беркута».

Ви будете сміятися, але у Волгограді 28 мальцівців на чолі з Анатолієм Болтиховим того знаменного дня так були й вчинили. Зайшли до міської адміністрації. Не знайшли там нікого, окрім переляканого чергового, героїчно оголосили йому про настання «нової історичної доби», зателефонували звідтам до журналістів... Й так само героїчно пішли додому. Святкувати «перемогу» та очікувати арештів за тяжкими статтями кримінального кодексу - «екстремізм», «тероризм», «насильнице захоплення влади».

Просто їм ніхто не сказав, що треба, власне, зайти і не виходити. А вже потім святкувати.

Сподіваємося, наступного разу скажуть.

Наша стратегічна короткозорість

Україна не помітила «05.11.17» і вперто не помічала ще задовго до цієї дати. Окрім 2-3 матеріалів вашого покірного слуги, про 05.11.17 у нашій пресі взагалі ніхто не писав, тоді як до майбутньої (чи вже минулої революції) цілком можна було б підключити українську діаспору у Росії. Лише у Москві, за різними підрахунками, мешкає 1-1,2 млн українців, себто, кожний 10. Уявляєте, щоб сталося б, якби спільними зусиллями, в інтересах припинення війни й звільнення Донбасу і Криму, того дня у середмістя Москви вдалося б вивести, принаймні, 10-у чи хоч би 100-у частину з них?

Ви заперечите: «Та які «українці» у Москві?! Ті, які не помітили розправи над Українською бібліотекою?... Немає там «українців». Вони вже їдуть туди «хохлами», а минаючи Хутір Михайлівський, взагалі стають «коренными москвичами».

Ваша правда, добродії. Тільки ось хто за це відповідатиме?

Мінінформполітики?.. Тому що не інформує. Мінекономіки?.. Тому що досі не може забезпечити мільйонам громадян гідний рівень життя у себе на Батьківщині. Чи усі ми разом, тому що не знаємо, як захищатися - ані всередині власної країни, ані ззовні.

Не помітили у нас як слід і Мальцева, натомість, зафіксували його персону у базі даних «Миротворця» за одне-два найгірші висловлювання - за які він потім не раз, як тільки міг, вибачався і публічно каявся. А коли йому довелося тікати з Російської Федерації, українські прикордонники, за його власним твердженням, не пропустили політика, тож він перебрався до Грузії, а вже звідти через Ізраїль та Чорногорію дістався Франції. За кілька днів до години «Х» він виїхав і з Франції, й де перебуває нині - вже не повідомляє.

Та що там Мальцев (хоча ця фігура, насправді, досить масштабна). У нас, незважаючи на четвертий рік війни, не проводиться системна контрпропаганда на території противника. Навпаки, російський агресор через потужні медіахолдинги з формально українською реєстрацію старанно готує нас до появи «визволителів» десь у Києві чи в Дніпрі, не кажучи вже про прикордонні міста.

Коштує ж така контрпропаганда зовсім не багато. Замість того, аби нашвидкуруч «ліпити» черговий однотипний канал новин під одного конкретно узятого кандидата в президенти, в аналогічному економ-форматі «столик-стільчик» можна було б зробити потужну теле-протиотруту від путінщини, що 24 години на добу через супутник постачалася б, принаймні, на європейську частину Росії. Наприклад, Польща такий канал має - це канал «Белсат» з білоруською мовою ефіру, який працює виключно на Білорусь. Але канал польський і державний. І це при тому, що Лукашенко з Польщею не воює.

Чому не можна точно таке ж зробити у нас, у Києві? Матеріалу від російських антипутінських ютуберів більше, ніж досить, а українська столиця вщерть переповнена політемігрантами з Росії. До речі, Савік Шустер колись було пропонував різним інвесторам ідею зі створенням телеканалу під назвою «Русская правда», однак марно. Тобто, потреба є, і виконавці швидко знайшлися б, а за рахунок виключно державної форми власності та прямого управління з Кабміну (точніше, з Міністерства інформаційної політики) усувався би ризик якоїсь там антиукраїнської спрямованості.

Замість епілогу, або Хто такий Мальцев?

В'ячеслав В'ячеславович Мальцев, 52 роки. Місце проживання - Саратов, РФ.

184 см.

Тричі одружений.

Росіянин. Православний.

Освіта - вища юридична, кримінолог.

1989 року заснував перше в СРСР приватне розшукове та охоронне агентство «Алегро». Мав у своєму підпорядкуванні кілька тисяч озброєних людей.

№ 2 в федеральному виборчому списку Партії народної свободи (ПАРНАС) на парламентських виборах осені 2016 року, отриманому після перемоги на праймеріз (перше місце заздалегідь було закріплено за Михайлом Касьяновим). Участь у парламентських виборах і ймовірне отримання мандата обіцяв використовувати для популяризації ідеї «05.11.17», зокрема, на теледебатах. Слово своє дотримав, про «05.11.17» тоді дізналися усі, що, за його словами, й виявилося «головним».

Нємцовський ПАРНАС, звісно ж, до Держдуми путінська ЦВК не пропустила.

Уникає друкованих публікацій: щоб не дати приводу для притягнення його до кримінальної відповідальності за політичними статтями КК РФ.

Революцію вбачав виключно мирною, оскільки велика частина силових органів РФ, за словами Мальцева, на той момент триматиме сторону народу і змусить Путіна і його клан (Ковальчуки, Роттенберги) відректися від влади.

Постреволюційну Росію бачить разом з ЄС.

Обіцяв припинити війну, повернути Україні окуповані території, а Північному Кавказу - надати право на самовизначення.

Підтримував Євромайдан, а також українських політв'язнів у РФ.

Перші нормативні акти після перемоги революції-05.11.17, казав, будуть такими: 1) тимчасове закриття кордонів, аби не допустити втечі найвпливовіших путінців та олігархів; 2) націоналізація нафто- і газодобувних підприємств; 3) створення трибуналу з розслідування злочинів путінського режиму.

Адепт інформаційного суспільства, прямої демократії, частки кожного громадянина у національних природних багатствах (як у Норвегії), електронних грошей (як у Швеції), прозорості в роботі держорганів (як у Грузії).

Шукачі компромату та прихильники конспірології з протилежного політичного табору закидають Мальцеву два беззаперечні факти з його біографії, котрі вони пояснюють на свій лад:

- Політик проходив строкову службу в лавах Радянської армії на прикордонній заставі у Литві, де його «запросто могли завербувати НАТОвські спецслужби, точно так само, як свого часу Довлатова, коли він жив в Естонії»;

- Барак Обама, ще до того, коли став на чолі Сполучених Штатів, відвідував Саратовську область з інспекторською перевіркою з приводу знищення радянського хімзброї. Цією ж темою щільно займався Мальцев. Так вони і познайомилися ... Мальцев відгукується про Обаму як про «дуже приємну в спілкуванні людину».

Мальцев, до речі, зробив для гіпотетичної революції не так уже й мало. Тобто, майже все, від нього залежне. Він чотири роки поспіль готував щоденну аналітичну картину дня з красномовною назвою «Погані новини», яку озвучував (сам чи спільно із запрошеними гостями) о 21.00 в прямому ефірі на YouTube. Відмовився від будь-якого майна чи ведення бізнесу, поставив під удар свою сім'ю, пройшов два арешти... Третього ж чекати не став, виїхав до Євросоюзу.

Не важко здогадатися, що саме на нього чекає далі. Якщо він, як Гаррі Каспаров, не відмовиться від активної політичної позиції й надалі працюватиме над тим, аби повалити гламурний царизм, чи то пак чекізм у Росії, то можете лише собі уявити, які вироки підписуватимуть йому на столах під зеленим сукном у кабінетах Луб'янки.