Минулий тиждень запам'ятався українцям цілою низкою помилок влади, зокрема - силових її гілок. Деякі з цих помилок гучні, деякі - менш гучні, але дуже показові.

 Два тижні тому вся країна милувалася на стрункі лави до зубів озброєних правоохоронців, котрі величезним натовпом оточували загалом доволі невеличку купку протестувальників під Радою. Багато бійців з лінії фронту відверто зітхали, мовляв, мені б таке екіпірування чи зброю...

Протест, загалом, був не дуже активним, і продемонстрував хіба те, що влада громадян боїться, і то дуже. А от громадяни наразі на владу не дуже ображені, і, схоже, все ще мають сподівання, що з таким рівнем крадіжок і корупції країна зможе виграти війну. От коли громадяни в цьому почнуть сумніватися - от тоді буде інша справа, а наразі державні злодії можуть себе почувати спокійно, навіть розкуто. Що вони і роблять.

І надзвичайно цікаво ця ж таки влада продемонструвала свою розкутість в Одесі.

29 жовтня Командування Повітряних Сил Збройних Сил України неабияк налякало всю країну - і розповсюдило коротке відео спроби рейдерського захоплення військової частини (і військового аеродрому) в Одесі.

Десь зо 4 десятки молодиків із закритими обличчями, в балаклавах, у вже майже звичному для країни режимі тітушки-шоу зносять до біса паркан військової частини, гребуть майно і вивозять у невідомому напрямку.

Поліцію викликали, але вона чомусь продавала витрішки.

Громадяни були шоковані - ну, якщо вже рейдери аеродроми і військові частини штурмом беруть - то де вже тоді в цій країні шукати безпечне місце?

Питання про те, чому військові - це в країні, на яку напали війною, якщо хто забув, - не скористалися уставом, і не стріляли в нападників, навіть не стояло. Вся країна з жахом спостерігає, як воює з судами після вироку - 13 років тюрми (!!!) - бердянський прикордонник Сергій Колмогоров, котрий у 2014 році відкрив вогонь по автомобілю, що на вимогу зупинитися на блокпосту біля Маріуполя збільшив швидкість і пішов на таран.

До речі, 2 листопада 2017 року відбудеться засідання у справі Сергія Колмогорова у Вищому спеціалізованому суді України. Якщо би влада в країні мала би хоч трохи відчуття реальності, то військового мали би виправдати та надати компенсацію за незаконне рішення суду про позбавлення волі. А от судді мали би сісти...

Але з відчуттям реальності у влади тяжко, тому громадянам варто було б влаштувати хоча б невеличкий ґвалт. Бо навіть одного такого вироку достатньо, щоб решта військових втратили бажання виконувати устав. Теза «ліпше 12 судять, ніж 6 несуть», схоже, в умовах українського правосуддя спрацювала на те, що судів бояться більше, ніж смерті. Це добре, що цього разу в Одесі працювали майже рідні рейдери, а не російські «зелені чоловічки». Але щось не дуже віриться, що ті чоловічки так просто дадуть Одесі спокій. І що буде, коли під ворота українських військових частин прийдуть саме вони?

Ну але минулих вихідних то були майже рідні і майже українські рейдери. Або, якщо хочете, майже рейдери. Так би мовити, рейдери з державного дозволу. Просто не всі частини держави ще усвідомили, що держава у нас настільки е..... багатолика.

І не думайте, що Командування Повітряних Сил ЗСУ помилилося.

Воно просто вчасно не розпізнало активну діяльність інших представників влади. А от в який бік та діяльність була спрямована....

Однак державні чиновники - ті, котрі вважають, що вони розуміють, як і для чого має працювати держава, - відразу пояснили несвідомому люду, хто і в чому помилився.

Люди в балаклавах із замашками тітушок, зовнішністю тітушок і поведінкою тітушок, - це, виявляється, були будівельники.

Мабуть, вчилися в тому ж ПТУ, що й вахтер, котрий не пустив НАБУ до Насірова.

До речі, про Насірова. Ніхто не знає, де зараз перебуває цей скутий картатою ковдрою поранений птах. Аж настільки, що НАБУ попросило Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру повторно звернутися до суду з клопотанням про стягнення до державного бюджету 100 мільйонів гривень застави, внесеної за відстороненого голову Державної фіскальної служби Романа Насірова. Попереднє таке клопотання, подане у червні, було відхилене Солом'янським районним судом Києва: суддя не повірила, що Насіров зможе скористатися своїм британським паспортом і втекти з України. Схоже, таки зміг. Не встерегли, так би мовити, грошовитого птаха з поганим здоров'ям. А от куди (чи то пак, кому) піде застава?...

Втім, повернімося до Одеси.

Офіційно кажучи, зранку, 29 жовтня, в Одесі група невідомих у балаклавах, усього близько 40 осіб, «спробувала провести рейдерське захоплення військової частини А3571», на території якої розташовується аеродром «Шкільний».

Згодом виявилося, що це не рейдери, а будівельники, тобто, вибачте, забудовники. Просто перевдягнутися забули.

Та й підхід до діла в цих забудовників дивний - на вихідних рано-вранці скромною невеличкою групою в 40 осіб самостійно пересовувати межі військового містечка.

Це при тому, що в Україні йде війна.

Про важливість військових аеропортів годі казати, та й територія військовим містечкам згодилася би. Принаймні, в країні, влада якої має намір захищатися, вже не кажучи про те, щоб перемагати. В такій країні таких дій «будівельників» просто не мало би бути. Всі 40 будівельників були би відразу спаковані, посаджені, і за пару тижнів вже би подавали апеляцію на вирок, при цьому сушили би сухарі з розрахунку десь так на років 13.

А от в країні, в якій влада має намір «під шумок» війни розтягнути все, що погано лежить, при цьому десь там сподіваючись, що війна або сама розсмокчеться, або ж західні партнери всі каштани з вогню повитягують, або ж біс з нею, з країною, в світі й інші країни є, - от в такій країні й справді такі події цілком можуть статися.

Тітушки, тобто, перепрошую, забудовники, які доволі успішно пересунули межу військового містечка, пояснили свої дії дозволом Одеської міськради.

Виявляється, міська рада виділила частину цієї землі під будівництво гіпермаркету. Ну, навіщо військовій частині земля, тим паче - в такому привабливому місці. Війна, чи що? А от гіпермаркет...

Військові заявили виданню Цензор.Нет, що на рішення міськради позовів не подали, бо ...у них не було коштів для сплати судового збору. Гроші на судовий збір раптом знайшлися в понеділок, 30 жовтня, і того ж дня був поданий позов.

Ще раз. У військової частини в критично важливому для оборони країни місті проросійськи налаштований мер відбирає майно, а військові не подають до суду, бо НЕ МАЮТЬ ГРОШЕЙ, щоб сплатити судовий збір. Йшов четвертий рік війни з Росією...

В поліції повідомили, що нічого страшного не сталося - просто в Одесі поновився давній конфлікт суб'єктів господарювання, а не сталося рейдерське захоплення військових об'єктів, як про це повідомили у Міноборони України. Ну, помилилося Міноборони - з ким не буває... не впізнало чесних будівельників у гримі...

От поліція - та відразу впізнала.

Більше того - доклала всіх зусиль, аби власник будівельної фірми не отримав в чоло від розгніваної громади, якщо раптом така знайдеться.

Вже у неділю ввечері поблизу будівлі одеського Сіті-центру, представники котрого у суботу  здійснили напад на військову частину, перепрошую, візит до частини з метою пересування паркану та конфіскації землі (чи як то правильно сказати, щоб нікого не образити?), зібралось близько сотні поліцейських. Чекали на активістів, що мали би (за інформацією поліції) нападати на будівлю. От військовий аеродром вони так не стерегли. А бізнесову будівлю стережуть. Бо то бізнес.

І не просто бізнес - звичайний бізнес теж так не стерегли б. Он спитайте у французького винороба Крістофа Лакарена з села Шабо, що на Одещині, чи дуже його захищали, коли на його виноградники заїхав бульдозер і знищив частину насаджень?

А все чому? Бо бідака Лакарен - француз.

Та й українцям бізнес не дуже захищають.

А от українцям, котрі мають зв'язки з російським бізнесом...

Переживає українська поліція, щоб часом українська громада не почала дискримінувати росіян.

Інколи аж шкода, що правоохоронні органи аж настільки перебільшують зубастість українських громад. Тих громадам та хоч би половину тієї зубастості, яку їм приписують - і вже країна була б зовсім іншою.

Скористаємося вже давно відомою інформацією.

Ось що казав свого часу про структуру основ одеського бізнесу на 5 каналі Давид Сакварелідзе, котрий тоді був заступником генпрокурора:

«Мафія - це Труханов, але він у цій ієрархії третій, є Ангерт, який господар, який у близьких і дружніх відносинах із Жуковим. Жуков є тестем Абрамовича, мільярдера й олігарха. Основний «смотрящий» по Одеській області - це Галантерник і ми пред'явили підозри людям Галантерника щодо Одеського «Привозу». Галантерник і Труханов придбали тоді злочинним шляхом «Привоз». Вони просто провернули якусь махінацію. Ми розкрили цей злочин, пред'явили їм підозру і скерували справу до суду. Що стосується інших справ, ви забули тут ще Голубова, депутата від БПП. Улюбленець президента, колишній хакер. Голубова затримали ще під час Януковича за міжнародним дорученням однієї з європейських держав. Він з банківських рахунків або карток крав гроші. Досить багато накрав. Його затримали, відправили до суду, і, за моєю інформацією, його звідти викуповував якраз клан Ангерта і Галантерника. Також вони допомагали тоді і Льоші Гончаренку. Вони всі пов'язані.

Що стосується Голубова. Голубов незаконним шляхом приватизував Будинок прийомів в Одесі. Будинок прийомів, щоб ви розуміли, сьогодні єдиний державний об'єкт, єдина установа, де можна приймати в морському місті гостей міжнародних делегацій. Як тільки Гончаренко і Голубов спам'яталися, тоді сестра дружини, якщо не помиляюся, Гончаренка, працювала якраз у тому відділі, який займався приватизацією. Вони здійснили приватизацію фіктивним шляхом. Через одну фіктивну фірму (кіпрська фірма Голубова), де був призначений основний айтішник, маленький пацан на прізвище Балабанов. І вони придбали цей будинок. Шикарна будівля на Французькому бульварі. Ми відкрили справу, пред'явили підозру і направили справу до суду... порядку в Україні не буде доти, доки ми не виженемо всіх цих бандюганів», - розповів Сакварелідзе в ефірі 5 каналу 28 грудня 2016 року.

За даними одеських ЗМІ, групу торгових центрів Сіті-центер контролює саме Галантерник.

А тепер - найцікавіше.

За даними Цензор.НЕТ, першопричиною конфлікту на аеродромі в Одесі стало рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України. «Куратором» ДАБІ є перший заступник міністра АПК - в. о. міністра АПК Максим Мартинюк, «довірена особа Гройсмана з Вінниці, повз якого не проходить жодне велике земельне і будівельне питання в уряді».

Ну, а й справді, навіщо уряду країни, на котру сусід напав з війною, військовий аеродром?

З іншого боку - а чому б уряду не виділити під торговий центр землю десь у центрі Луганська чи Донецька?.. Правда, тут халепа - російські партнери можуть образитися. Не підходить варіант.

Втім, ще більш цікавим є те, скільки громадськість терпітиме такі танці з бубнами (чи то пак бітами) довкола аеродромів та військових частин. І скільки часу і гучних крадіжок потрібно, аби в країні замість гасла «Досить протестувати, бо Путін нападе» стало популярним гасло «Досить красти, бо Путін переможе»?

 

P.S. До слова, чомусь згадався депутат Борислав Розенблат. Зовсім випадково. 19 жовтня його затримали в літаку із золотом та діамантами. Чи то пак, речами, схожими на золото і діаманти. Але згодом депутата традиційно відпустили. А 31 жовтня Розенблат подав до суду на Національне агентство з питань запобігання корупції через бездіяльність у зв'язку з одночасним перебуванням Назара Холодницького на посаді керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури і у «Федерації футболу України».