Магістральні тягачі - основа автомобільних вантажоперевезень на великі відстані. А тому до їхнього створення ставляться з особливою ретельністю, піклуючись, насамперед, про комфорт і безпеку водія. Не менш важливим є постійне поліпшення економічності тягачів.

Розповідь про найбільш незвичайні магістральні тягачі почнемо, звичайно ж, з футуристичних машин Луїджі Колані. Нагадаємо, що Луїджі Колані - найвідоміший німецький дизайнер, родоначальник біо-дизайну, який реалізував свої задуми у різних своїх роботах - від крісла і рояля до літака.

 

 

 

Магістральні тягачі Луїджі Колані - засновника біо-дизайну

Особлива увага в його роботах приділена автомобілям, зокрема, вантажним. Дизайнер втілив у металі кілька проектів магістрального тягача майбутнього - перший з них з'явився ще наприкінці 80-х рр. Його машини просто приголомшують своєю зовнішністю, яка випереджає час.

 

 

 

Ryder Paymaster

В Америці майже сорок років тому був створений революційний магістральний тягач. Машина Ryder Paymaster була розроблена дизайнером Деном Хобгенсіфкеном ще у 1969 році, а в 1971-му побудований перший дослідний зразок. Ryder Paymaster за свою інноваційну конструкцію отримав сім патентів. По-перше, машина мала незвичайної форми аеродинамічну кабіну. Понад те, над нею працювали фахівці відомої авіабудівної компанії Boeing. У результаті, коефіцієнт Сх вдалося знизити на 40%, що одразу ж поліпшило паливну економічність.

 

 

 

Ryder Paymaster

Незвичним було і шасі. Всі мости були на пневматичній підвісці, а задні колеса перші в класі отримали односхилу ошинівку. Ryder Paymaster мав модульне компонування, що дозволяло замінити той чи інший агрегат за найкоротший час. Силовий агрегат розташовувався не під кабіною, а за нею, під сідельно-зчіпним пристроєм.

Двигуни пропонували на вибір: Detroit Diesel 6-71 або 8V-71T, або Cummins VT903. Із ним агрегатувалася коробка передач Fuller RT910. Двигун кріпився на спеціальному алюмінієвому підрамнику і для зручності обслуговування міг висуватися на санчатах. Виробництвом тягача Ryder Paymaster зайнялася фірма Ryder System з Майамі. У 1973-1974 рр. було виготовлено всього десять таких тягачів, які працювали на дорогах загального користування у різних транспортних компаніях.

 

Supercargo 2040

У 1983 році німецька компанія Steinwinter побудувала унікальну за компонуванням вантажівку - Supercargo 2040. Машина мала тримісну кабіну висотою всього 1,17 м - як родстер Mercedes-Benz SL. Водій сидів, напівлежачи - як у суперкарі. Двигун - дизель Мерседес із подвійним турбонаддувом 400 к. с. - розташовувався у базі, між осями.

Ноу-хау полягало у тому, що такий тягач заїжджав під спеціальний напівпричіп довжиною 17,7 м. Таким чином раціонально використовувалася корисна площа автопотяга, що дозволяло розмістити максимальну кількість вантажу при обмеженій довжині. Машина також могла працювати і зі змінними кузовами, везучи їх на «спині».

Steinwinter Supercargo 2040 мав також пневматичну підвіску всіх коліс. Що ж стосується склопластикової кабіни, то вона була побудована у співпраці з відомим автобусним ательє Drogmuller. Цікаво, що за проектом середнє сидіння трансформувалося у ліжко. Після випробувань, на яких машина проїхала понад 3000 км, вона почала «сипатися». І проект було призупинено.

 

 

 

Scania eXc.

Компанія Scania ще у 2002 році на виставці IAA у Ганновері презентувала концептуальний тягач Scania eXc. Головною відмінністю його від серійної моделі стала подовжена на 1,3 м кабіна. За своїми розмірами - від бампера до задньої стінки - вона не виходила за габарити капотної кабіни моделі T-cерії (її вже зняли з виробництва). У результаті, європейський тягач отримав спальник, який можна порівняти з американськими «однокласниками». Для далекобійників пропонували повнорозмірне ліжко, замість стандартної полиці шириною 0,8 м - міні-кухню з мийкою, блок з аудіо- відео та телевізором.

 

 

 

Scania eXc.

Здавалося б, машина так і залишиться шоу-стопером. Однак, у травні 2003 року на прес-конференції у Марокко було оголошено про початок виробництва унікального тягача Scania eXc. Серійну модель з наддовгою кабіною назвали Longline - у дусі моделі з найпросторішою до цього кабіною Topline. Випуск нестандартної за довжиною кабіни налагодили восени того ж року. Щоправда, не на основному заводі у Седертельє, а на підприємстві партнера - Laxa Special Vehicles, яке багато років займається будівництвом спецавтомобілів на шасі Scania.

 

 

 

Freightliner Inspiration Truck

Сучасний тягач Freightliner Inspiration Truck став першою у світі вантажівкою з безпілотною системою управління на трасі, якій дозволили працювати на дорогах загального користування.

Щоправда, ліцензія на роботу безпілотного тягача Freightliner Inspiration Truck наразі буде діяти на території лише одного американського штату - Невада. Водій у машині все ж буде, проте він втручатиметься у процес управління лише тоді, коли автопопотягу потрібно буде задіяти кермове управління - для зміни смуги руху або при повороті; також автоматичне керування неможливе і в населених пунктах. Все інше - розгін, дотримання дистанції і гальмування, зокрема, екстрене - тягач виконує сам.

А робить ці операції за водія система Highway Pilot, що складається з численних датчиків та відеокамер. Так, за дорогою стежать одразу три камери: одна - далекобійна, з радіусом дії 250 м, але з кутом охоплення за горизонталлю всього 18 градусів. Інша камера «бачить» всього на 70 м, але зате у неї кут охоплення на порядок вищий - 130 градусів.

Система Highway Pilot тісно співпрацює вже з такими відомими системами активної безпеки, як адаптивний круїз-контроль (Adaptive Cruise Control), який підтримує автоматичну дистанцію до автомобіля, що їде попереду, системою стеження за дотриманням руху на заданій смузі (Lane Keeping Assist), а також автоматичною системою гальмування при загрозі зіткнення (Active Brake Assist). Усіх їх уже серійно встановлюють на магістральний тягач Freightliner Cascadia, на базі якого і виконаний Inspiration Truck.

 

 

 

Nikola One

Компанія Nikola Motor презентувала 1 грудня 2016 року у Солт-Лейк-Сіті ходовий прототип магістрального тягача з нульовим шкідливим викидом - Nikola One. Машину рухають електромотор-колеса, які підживлюються від силової установки на паливних елементах - сумарна потужність становить 1000 к. с. При цьому, є акумуляторні батареї на 320 кВт-год. У результаті, тягач може проїхати без дозаправки 1200 миль - 1920 км.

Собівартість пробігу кілометра на водні - вдвічі менша, ніж на дизпаливі. При цьому середня швидкість - у півтора разу вища. Серійне виробництво тягача Nikola One має розпочатися до 2020 року. До цього часу Nikola Motor має намір побудувати у США і Канаді понад 300 водневих заправок.

 

 

 

Магістральний тягач КВ-400, зібраний у Кременчуці корпорацією «Володимир»

 

У Кременчуці на зорі 2000-х з'явився ще один виробник важких вантажівок. Одна з його новинок, новий магістральний тягач КВ-400, вперше був презентований широкій публіці наприкінці травня, на Міжнародному автосалоні SIA'2004.

Нова машина створена і підготована до виробництва Міжнародною науково-виробничою корпорацією «Володимир» із Кременчука. Справа в тому, що в Україні не виробляли магістральні тягачі, які б відповідали світовим стандартам за комфортом і безпекою, а іноземні аналоги були надто дорогими. Тому до справи підійшли серйозно: було створено конструкторське бюро, споруджені виробничі приміщення, закуплено передове обладнання, освоєно технологію. А незабаром з'явилися і перші дослідні зразки нової вантажівки.

Довгий похилий капот автомобіля інтегрований з передніми крилами. Для полегшення ваги і здешевлення виробництва він виконаний зі склопластику. Кабіну запозичили у добре відомих у нас чеських вантажівок Tatra T815.

 

 

 

Магістральний тягач КВ-400, зібраний у Кременчуці корпорацією «Володимир»

 

Однак, є і відмінності. Так, для збільшення корисного об'єму кременчуцькі фахівці розробили високий склопластиковий дах обтічної форми. Цікаво, що його обладнали підйомним спойлером. Спальний відсік у задній частині кабіни вирішили не робити - довжина «капотника» повинна бути мінімальною. Тому у спальному варіанті стандартна 3-місна кабіна замість двох пасажирських сидінь обладнана м'якою полицею, а розташоване поруч водійське крісло - відкидною спинкою.

На КВ була застосована оригінальна рама сходової конструкції, яка відрізняється підвищеною міцністю. При її проектуванні використовували метод кінцевих елементів. Рама виконана з легованої австрійської сталі з поперечиною товщиною 6-8 мм, лонжерони швелерного типу мають змінний перетин та посилені нижні полиці товщиною до 12 мм.

Новий магістральний тягач планували випускати у двох модифікаціях: КВ-400 і КВ-401. На першому стоїть 408-сильний турбодизель Deutz, на другому - агрегат Ярославського моторного заводу потужністю 400 к. с. На той момент обидва двигуни відповідали нормам Євро-2 й агрегатувалися зі 16-ступінчастою коробкою передач ZF-Ecosplit. Передню вісь і ведучий міст виробляє фірма Raba. Ресурс - 1 млн км. При наявності попиту МНПК «Володимир» міг довести щорічний обсяг виробництва цих вантажівок до 1000 штук.

 

Автор: Юрій Гоголів

Джерело: АвтоЦентр