Минулого тижня в Україні відбувалася купа найрізноманітніших подій, котрі загалом можна поділити на дві течії. Перша - це спроба хабарників-олігархів влаштувати щось на кшталт реваншу регіоналів після першого Майдану. Друга - це спроба народу якщо не влаштувати третій Майдан, то хоча б не допустити того ж таки реваншу, але так, щоб не привести замість одних олігархів-хабарників інших олігархів-хабарників.

 

Тому народ хоч і збирається доволі великими групами, однак серйозних політичних вимог не висуває - просто отетеріло подивляється на реакцію чинної влади на народні зібрання, котра наразі майже не відрізняється від реакції влади попередньої...

Однак почнімо далеку - з першої тенденції.

Минулого тижня під час святкування Дня Захисника та 75-річчя УПА у Чикаго Ігор Козак, колишній член ЗС Канади та колишній офіцер НАТО, експерт з військово-політичних питань, що співпрацює з членами Канадського Парламенту та Конгресу США, сказав слушну, хоч і загально відому річ, котра, внаслідок прикрої технічної помилки, не потрапила у репортаж Настасії Марусик. Просимо вибачення у пані Марусик, і мусимо таки навести цю цитату, бо вона має важливий безпосередній стосунок до того, що зараз діється в Україні:

«...свого часу Кравчук і Кучма розбазарили збройний потенціал України. Ющенко не зробив практично нічого для зміцнення обороноздатності України. Янукович і його партія зробили все можливе, щоб цілком знищити боєздатність України. Про яку обороноздатність України може йти мова, коли в часи Януковича в СБУ існували кабінети, де генерали ФСБ Росії і головного управління освіти підказували українцям, як нищити Україну!»

	Такі мітингувальники теж були під Радою 17 жовтня, однак ці заклики не мали шаленої популярності. Принаймні, наразі…

Так от, поки громадськість обурювалася криком Ірини Луценко в Раді «Олег, винєсі казла!», за кулісами діялися доволі цікаві речі.

Суд відпустив з-під варти під домашній арешт генерала-майора СБУ Володимира Бика. Той Бик у 2014 був начальником департаменту контррозвідки СБУ. Співпрацював з ФСБ Росії під час Євромайдану. Залучався до заходів плану «Бумеранг» (штурм Майдану). Зараз звинувачується за статтею 111 (державна зрада).

Відтак можемо ставити ставки, що буде далі з таким цінним кадром - втече в Росію чи повернеться в СБУ на підвищення? Такими цінними кадрами не розкидаються... Особливо якщо дуже бояться третього Майдану...

Тим часом успішно вийшов з-під домашнього арешту більш відомий в'язень - Борислав Розенблат. Йому навіть втікати нікуди не довелося - просто минув термін носіння електронного браслета - та і все. Цікаво, 7 мільйонів гривень застави йому повернуть повністю, чи не зовсім? І чи з'явиться колись в країні інстанція, котра всерйоз зацікавиться походженням тих мільйонів?

Ну і найбільше здивованих поглядів громадян останнім часом зібрали заступник міністра оборони Ігор Павловський і директор Департаменту держзакупівель і постачання матеріальних ресурсів Міноборони Володимир Гулевич. Вони поклали у невідомо чию кишеню 149 млн грн., купуючи за завищеними цінами пальне для війська у такої собі фірми «Трейд Коммоддіті».

Як здивовано кажуть волонтери, 149 млн грн. - це, фактично, сума, яка дорівнює всім волонтерським, так би мовити, інвестиціям в українське військо.

Тобто, якби державні чиновники утрималися від того, щоб накрасти на самому лишень пальному, то волонтерство відпало б за непотрібністю - або ж, якби українська влада мала таку потребу, то українське військо було б вдвічі ліпше обмундироване й озброєне.

Але влада такої потреби явно не має. І тут вже йдеться не про двох бідолашних генералів, котрих спіймали за руку - на жаль, вкрасти таку суму грошей без відповідного сприяння у вищих прошарках суспільства просто неможливо.

І вплив ці вищі прошарки мають теж дуже потужний - захищати в суді «Трейд Коммоддіті» взявся не хто-небудь, а гроза діамантових прокурорів Віталій Касько, котрий заради цієї справи навіть пішов із Transparency International. Антикорупція - антикорупцією, а жити ж якось треба...

Нардеп Сергій Лещенко каже, що «Трейд Коммоддіті» належить людям, близьким до нардепа Олександра Грановського (що сам Грановський заперечує, звісно). А Грановський, як відомо, близький до Петра Олексійовича. Як пише Радіо «Свобода», «у ЗМІ неодноразово з'являлась інформація про те, що Грановський є куратором правоохоронної й судової систем від БПП».

Втім, раз за справу взявся Касько, то вже з суддями проблем не буде... А от з народом...

Касько, як справжній спец, відразу скликав прес-конференцію - от де згодився досвід боротьби з діамантовими прокурорами! Заявив, що його клієнти - кришталево чесні люди, закон не порушували, гроші не крали, ціна на пальне сама гойдалася...

Щоправда, люди не повірили його кришталевій впевненості, не полінувалися таки знайти, як саме гойдалася ціна - амплітуда була зовсім іншою...

Політичних гасел народ майже не висуває, але народну любов обранцям демонструє щедро… Фото Дмитра Ларіна

Прискіпливіші люди додивилися не тільки до амплітуди гойдання цін, а й до самого Каська. Кажуть, що він свого часу працював із фірмою Arzinger, котру колись тогочасний очільник єдиної військової прокуратури сил АТО Костянтин Кулик підозрював у виведенні за кодон грошей Курченка. (До речі, ця ж фірма Arzinger захищала у суді інтереси Курченка та російської державної нафтогазової компанії «Роснефть»). Потім, за дивним збігом, ця тема стихла, а в самого Кулика з невідомих джерел в кишені з'явилося три мільйони гривень (ну і дороге майно). За це його хтіло посадити НАБУ, і навіть обвинувальний акт йому вручили, і справу передали до суду. Навіть керівництво держави відреагувало: у квітні 2017 року Костянтина Кулика було звільнено з посади військового прокурора АТО і... призначено заступником начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва ГПУ. А до Дня Конституції того ж таки 2017 року Кулика нагороджено орденом «За заслуги» ІІІ ступеня за «значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм».

Сам Касько, якщо хто забув, на посаді заступника Генерального прокурора України очолював міжвідомчу робочу групу з координації повернення в Україну коштів, одержаних злочинним шляхом колишніми високопосадовцями України. Ну і Курченка, зокрема. Грошей Курченка Касько не найшов, але дивним чином у нього знайшлися зайві відомчі квартири...

А що гроші Курченка? Та які там гроші, так, копійки якісь...

І от тепер ще й про ці копійки люди згадали...

Дивитися на ці хитросплетіння було б цікаво: хто звідки вкрав, хто кого звинуватив, як звинувачені ділилися зі звинувачувачами, і  як звинувачувачі захищали звинувачених...Було б смішно, якби всі ці засранці не ховалися за спиною у війська, обідраного і обірваного. Поки одні захищають інтереси «Роснєфті», інші йдуть на смерть - заради того, аби вся країна не перетворилася на одну велику «роснєфть»...

І всі це бачать - і ніхто нічого не робить.

Точніше, влада робить. Робить все, щоб переконатися, що такі дерибани триватимуть вічно, і їм за це ніхто нічого не зробить. Власне, те ж саме робила і попередня влада - і тепер її залишки вважають, що їм варто косметичним шляхом виправити помилки, щоб сидіти спокійно.

Бо й справді - війну міцно законсервовано, Захід грошенята дає, найвідважніші громадяни гинуть на фронті. А щоб попередити масові протести, достатньо їх очолити...

Пам'ятаєте, з чого починався другий Майдан? Тільки без політики, ніяких політичних гасел, тільки за безвіз, махаємо ліхтариками, цього вистачить. Цього вистачило, щоб перелякати Януковича. Але коли ми повірили в гасло «не треба політики!» - тут ми серйозно помилися. Треба було навпаки закликати до політики, до активної політичної позиції, щоб було чимпобільше лідерів хороших і різних. Принаймні, їх важче було б підкупити, вбити чи залякати. За час війни з волонтерського руху вийшло чимало лідерів, однак загалом ніхто з них на політичне лідерство і не претендував. Та навіть суто волонтерської і просто громадянської позиції вистачило, щоб їх взялися підкуповувати, когось - залякувати, а когось - і вбивати.

Існуючий український політикум настільки сильно зрісся з корупціонерами й олігархами, що будь-яку політичну позицію, претензію на політичне лідерство сприймає як спробу залізти в їхню персональну кишеню - і готовий всіляко такі спроби викорінювати. Якщо людину вважатимуть потрібною - спробують підкупити. Менш потрібних залякують, зокрема, погрожують вбивати чи викрадати дітей. А найбільш впертих і непоступливих вбивають.

Однак це не означає, що в політику йти не треба. Більше того: наразі політика більше потребує героїв, ніж лінія вогню на фронті. Бо якщо в політиці нічого не зміниться, героїв на фронті просто повільно і безжалісно доб'ють. Режим замороженого конфлікту цілком це дозволяє...

Але наразі суспільство в Україні так і існує - без політиків. Бо серед всього політикуму політикою (а не крадіжкою грошей) займаються лічені одиниці, та й ті не мають значного впливу.

Тому, для прикладу, народна хода на Покрову, День захисника та 75-річчя УПА зібрала 10 тисяч осіб, але політичних гасел там майже не звучало. Хоча хто-хто, а захисники зараз, як ніколи, потребують політичного захисту. Он волонтера Козюберду посадили на 10 років в'язниці за спробу замаху на тогочасного сепаратистського мера Рубіжного Андрія Пилюгіна (зараз він є членом виконавчого комітету міськради Рубіжного). Самого Пилюгіна звинувачували у сепаратизмі, але - от диво! - виправдали. Той Пилюгін працював у столиці, у фірмі Юрія Бойка, і був членом «Партії Регіонів», але з початком війни повернувся у Рубіжне і організовував сепаратистські акції. Однак свідків тих акцій не знайшли. А участь в ПР - хіба ж то злочин? Принаймні, для чинної влади... Згаданий Козюберда разом з сином кілька днів перебували в полоні окупантів, однак - ще більше диво! - винних не знайшли.

Заповзятість української Феміди у справах захисників - і її ж запопадливість у справах різного калібру проросійських посіпак (і українських злодіїв, що загалом одне і те ж) просто вражає.

Тим не менш, керована (чи наразі керована) спроба третього Майдану, на диво, всі ці моменти ігнорує. Вимоги їхні вкрай куці, щоб не сказати дитячі: створення незалежного антикорупційного суду, скасування мажоритарки та обмеження депутатської недоторканності.

Ну от створите ви ще один незалежний антикорупційний суд. Візьмете туди ще якогось Каська із зовнішністю агента Купера і апетитами кадавра, шлунково не вдоволеного. А зі всіма корупційними судами що робити будете? Чекатимете, поки вони пересадять всіх захисників?

Ну скасуєте ви мажоритарку. Бюлетені все одно Охендовський рахуватиме. Вважайте,ніц не зміниться, навіть якщо замість мажоритарки прописати, що депутата обиратимуть шляхом кидання копійочки на список кандидатів.

Обмежите ви депутатську недоторканність. Ви всерйоз вважаєте, що посадити Розенблата заважає саме депутатський імунітет? Ну-ну...

Насправді зосередження влади в одних руках значно полегшує революціонерам і пошук винного, і процес формулювання вимог. Кожен український президент має записати це собі на лобі. Головне - потім не вибрати на його місце когось із його міністрів з красивими оченятами і вмінням грати слізні моно-вистави на трибуні...