Сподіваюся, що читачі ще не забули скандал, який стався на початку вересня цього року, коли на стіні магазину, що на столичній вулиці Грушевського, замалювали портрети Тараса Шевченка, Лесі Українки та Івана Франка, створені вуличним художником у розпалі подій на Майдані.

Їх назвали «іконами Революції» -  і ця назва прижилася. Хоча вона вкрай неточна і, думаю, точка зору священика на це була б для всіх нас корисною.

Художник цей після скандалу теж «намалювався» для громадськості, вийшов з тіні і подякував усім: «Друзі! Українці! Я до глибини душі вражений вашою реакцією на факт знищення трилогії «Ікони Революції» на Грушевського».

Художник цей підписується Sociopath, і кожного, хто хоч трохи знайомий із психологією, психіатрією чи медициною, таке псевдо, добровільно вибране людиною, трохи лякає і примушує ставитися до невідомого «Соціопата» насторожено.

Ще тоді, 3 вересня, повідомляючи про намір якихось інших художників відновити цей триптих, «Соціопат» попереджав, що це може бути їхня спроба «пропіаритися на цій ситуації». Сам же він пояснив, що не спілкується з журналістами, бо «не любить публічності і зайвого піару».

Що ж, врахуємо прихильність «Соціопата» до слова ПІАР, і його запевнення, що зайвого піару він не любить. Чи треба це розуміти так, що незайвий піар для «Соціопата» є прийнятним?

Подумав про це, коли побачив його свіжий допис у соцмережах про те, що якась організація «Новий Вогонь» та якийсь Дмитро Різниченко відновили знищений триптих без «Соціопата»: «Вчорашня новина найсумніша в історії з «Іконами Революції». Найсумніше те, що вандальна акція організації «Новий Вогонь» остаточно знищила можливість будь-яких реставраційних робіт з відновлення оригінальних майданівських символів і показала, наскільки великим є бажання самопіару вкупі з людською дурістю, якій чомусь так сліпо потакають...

Спираючись на мою відмову брати участь у його дешевій спробі піару, Дмитро заявив, що я «самоусунувся». Але, схоже, це згаданий персонаж самовисунувся, і мені дуже прикро, що всі українські ЗМІ тиражують брехню і вводять в оману самих себе і всю Україну...

Тому я прошу вас не вестися на подібні провокації і звертаюся до всіх тверезомислячих українців, патріотичних організацій, Генпрокурора Юрія Луценка, міністра МВС Арсена Авакова - дати моральну і правову оцінку подібним діям і остаточно припинити спекуляції навколо цієї теми.

Слава Україні! Слава нації! Смерть ворогам!

З повагою, соціальний художник #Sociopath».

Облишмо глобальне звернення до всіх українців, організацій, генпрокурора та міністра МВС - соціопати ще й не те можуть утнути.

А запитаймо - чому таємничий «Соціопат» не хоче нині вийти до громади? Ось і Тетяна Дем'яненко запитує: «А як поспілкуватися, власне, з автором? Бо не зрозуміло, хто ця людина. Чомусь приховане ім'я, за посиланням - просто група діячів мистецтв. Як отримати від АВТОРА офіційний коментар в ефірі? Це можливо, взагалі? Щоб я, як журналіст, не просто цитувала цей пост, а поспілкувалася з автором у прямому ефірі?»

Тепер спробуймо зрозуміти - хто ж цей непереборний Дмитро Різниченко, з яким «Соціопат» без керівництва правоохоронних органів та всіх українців з їхніми патріотичними організаціями боїться, що не впорається?

Виявляється, це доволі молодий чоловік, що працював (як сам пише) у Добровольчому батальйоні «Донбас», а тепер проживає у Києві та є українським націоналістом.

Ось його звернення від 13 жовтня цього року: «Майданівці! Ситуація з революційними графіті на Грушевського, які півтора місяця тому були знищені нахабним багатим жлобом, уперлася у глуху стіну. І ми вирішили цю стіну проломити, бо іншого виходу нема. По пунктах: по-перше, анонімний художник-графітчик з ніком «Соціопат», який разом із друзями свого часу намалював ці малюнки, виявився справжнім соціопатом. Він не йде на контакт, не показує обличчя, не спілкується телефоном, і не готовий взятись за відновлення цих малюнків. В результаті довгої, важкої, багатотижневої переписки він, зрештою, просто самоусунувся (скріншот переписки додаємо). Хоча ми навіть не певні, що говорили, власне, з ним, бо ніхто точно не знає, хто веде Інтернет-сторінку під його ім'ям».

Коментатори розділилися в своїх позиціях. Лайки на адресу обох сторін аж занадто. Але й тверезі думки зустрічаються.

Ось Денис Гнатюк пише «Соціопату»: «Треба було менше кокєтнічать, а взяти та зробити самому. І не дивитись на «правове поле», як не дивилися на нього на Груші в 14-му. Ну і символ - це символ. І, за великим рахунком, порівняно з духом цього символу пофіг автентичність фарби, «руки майстра» та законодавчі крючки. Тому позиція «Нового Вогню» в цьому питанні мені значно ближча, аніж заболіле творче его автора.

Роби, що мусиш, і хай йому грець. Тримаймося».

Однак, і прибічники «Соціопата» за словом в кишеню не лізуть. Сергій Куракін хоче вдарити конкретно: «Здається, зв'язок між Різниченком, Висоцькою, Вірою (Гадєю) Савченко вже встановлений і зрозумілий. Мета провокацій теж зрозуміла - дешевий піар на іконах Революції».

Нарешті Дмитро Різниченко не витримує і знову звертається до «Соціопата»: «Привіт, друже. Якщо тобі так принципово - я був би радий, аби ти замалював наші і зобразив свої, автентичні».

А прихильникам «Соціопата» Дмитро Різниченко відповів: «Ми лишили свій підпис, бо беремо відповідальність за все, що сталося з малюнками після знищення перших. Готові це лого самі стерти і написати ім'я Соціопата. Якщо він захоче».

Один з дописувачів назвав це нервовим самопіаром. А Тетяна Ханіна суто по-жіночому зітхнула: «Я розумію мотиви обох сторін, але примкнути не можу до жодної».

Скандал зі знищенням і відновленням так званих «Ікон Революції» проявив і слабкість позиції Міністерства культури, яке, попри запевнення міністра Євгена Нищука, не зробило практичних кроків з такого відновлення заштукатурених малюнків, яке б не викликало заперечень ні в кого - ні в соціопатів, ні в звичайних людей.

P.S.

А піар учасники суперечки лають даремно. Він корисний і в процесі самоусунення, і в процесі самовисунення - якщо його застосовувати професійно.