rss
10/24/2017
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#316

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Ігор Козак, офіцер запасу ЗС Канади: «Україна вже має професійну й самосвідому армію»

Знайомтеся: Ігор Козак, родом з України, але закінчував військову академію вже в Канаді та служив у Збройних силах цієї країни 11 років. Був у Афганістані, має досвід бойових дій в інших гарячих точках під егідою НАТО. Зараз - капітан у запасі та активний громадський діяч. У часи Революції гідності та з початком агресії Росії проти України Ігор працював одним з радників офісу прем'єр-міністра Стівена Гарпера, займався, зокрема, питаннями допомоги Україні з боку Канади. Зараз він тісно взаємодіє з членами Канадського парламенту й Конгресу США, а також іншими установами як радник з українських питань.

 

Не так давно колишній офіцер НАТО, а зараз як незалежний експерт з військово-політичних питань Ігор Козак повернувся з України, де разом з волонтерами проїхав всю зону АТО й подивився, чим живуть українські бійці, як доходить до них допомога Заходу, яка конкретна додаткова підтримка буде корисною.

- Ігоре, ваші зусилля на підтримку України, поїздка у зону АТО, ознайомлення зі ситуацією - це справа індивідуальна чи колективна?

- Ми разом з однодумцями у Канаді заснували на громадських засадах Фонд «Friends of Ukraine Defense Forces» («Друзі сил оборони України»). За останні два роки ми зібрали понад 1,1 млн доларів, які використовують за цільовим призначенням через партнерів в Україні - мережу «Вільні люди». Ми працюємо адресно з конкретними організаціями в Україні й надаємо, крім того, допомогу сім'ям поранених бійців. Але, крім цього, спрямовуємо безпосередньо бійцям на передову нелетальну допомогу. Це, здебільшого, підрозділи Головного управління розвідки, глибинної розвідки, сили спеціальних операцій.

- Чи можна більш докладно про цілі вашої поїздки до України? Які враження від перебування на передовій?

- Перебування в Україні й безпосередньо у зоні АТО передбачало кілька цілей. По-перше, потрібно було проконтролювати, куди спрямовується західна допомога, надати звіт Оттаві й Вашингтону. Тобто, йдеться не лише про допомогу Канади, але й Сполучених Штатів, бо ми також працюємо з членами американського Конгресу й адміністрації США. Крім того, ми дізнавалися, куди йде громадська допомога, чи доходить вона на передову.

Title Title 

 

По-друге, ми вивчали ситуацію, що насправді діється, оскільки у західній пресі зараз українське питання взагалі не висвітлюється. Натомість, російський «дезінформ» працює дуже потужно, говорячи, що все в Україні зникає, розкрадається, пропивається та нічого немає, і тому в українських Збройних силах - дуже низький бойовий дух. Два тижні я був на передовій, ми проїхали з нашими волонтерами в Україні майже півтори тисячі кілометрів на всіх основних точках лінії розмежування - Авдіївці, Мар'янці, Красногорівці, Волновасі.

Враження у мене, в принципі, дуже позитивні, оскільки порівняно навіть зі ситуацією до 2016 року, я вже не кажу про 2014-15 рр., рівень бойової підготовки українських Збройних сил - надзвичайно високий. Вони переходять на стандарти НАТО, працюють дуже чітко й професійно. Бойовий дух - на дуже високому рівні, оскільки є розуміння, чому вони там перебувають. Це - насправді вишкіл професійної, самосвідомої української армії, яку називають однією з найбільш потужних у Європі.

- Чи були під час перебування в Україні моменти, які вас викликали у вас стурбованість?

- Турбує мене одне: я наразі не бачу політичного розв'язання конфлікту на сході України. Тобто, ця війна затягується. Вона, звичайно, вигідна Путіну, Кремлю й Росії. Захід щось робить у цьому напрямі, але того - недостатньо, тож політичного рішення досі немає. А люди гинуть щодня. Йдеться і про військових - щодня повідомлення про вбитих та поранених, і про обстріли цивільних об'єктів, які ми бачили на власні очі в Авдіївці, Красногорівці та інших районах. Ми навіть самі потрапляли під вогонь і зняли відео, як російські танки виїжджають на терикони й прямою наводкою ведуть вогонь по житлових комплексах, зокрема, дитсадках, школах. Таке діється всюди (на лінії фронту - ред.), тому цю проблему потрібно вирішувати на політичному рівні.

Те, що відбулося нещодавно у Вашингтоні, коли Сенат проголосував за нові, більш потужні санкції проти Росії, думаю, є кроком у правильному напрямі.

Дискусії про надання Україні летальної зброї - також крок у правильному напрямі. Але я думаю, що ми, як українська діаспора, повинні більше лобіювати наші західні уряди й парламенти, щоб досягти достатнього політичного тиску на Москву, аби ця війна припинилась.

- Ви були на передовій у зоні АТО, бачили українську армію в дії, бачили її перетворення за останні роки. За вашими оцінками, чи наблизились Збройні сили України до стандартів НАТО, і чи можна казати про готовність країни у політичному плані приєднатися до Альянсу?

- Думаю, що і перше, й друге залежить від політичної волі. Якщо Захід і Україна матимуть таку волю, то всі технічні питання можна вирішити швидко. Ми багато років кажемо про приєднання України до НАТО, проводяться конференції й заходи на цю тему, я й сам їх організовую і беру участь. Це все - поступове просування.

  Title
  Ігор Козак та 92-річний ветеран УПА
Теодор Дячун. У свої 92 Дячун ще їздить
в АТО підтримувати хлопців на передовій,
віддає на потреби фронту частину
своєї мізерної пенсії. Фото з ФБ Ігоря Козака

Якщо ж брати в історичному контексті, то Захід міг би ще у 1990-х роках запропонувати Україні в обмін на відмову від ядерної зброї не шматочок паперу під назвою «Будапештський меморандум», а повноправне членство в Альянсі. Або, якщо б під час каденції Ющенка на саміті в Бухаресті Україна отримала ПДЧ, я думаю, до цього часу вже всі процеси приєднання вже завершилися б.

Чи готове до цього українське військо, й чи відповідає воно повністю стандартам НАТО? Ні. Чи рухається воно в правильному напрямі? Безперечно, і має колосальний прогрес. Але, я думаю, що це все - питання політичної волі. Інших бар'єрів для України я не бачу.

- Наскільки чинний уряд Канади готовий надалі продовжувати військову підтримку України?

- Думаю, канадський уряд - наразі готовий, він надає таку підтримку Україні. Знаковим показником є те, що в березні Канада продовжила на три роки достатньо потужну тренувальну місію для українських сил. Ця місія в Яворові розпочалася ще за каденції прем'єр-міністра Гарпера. Зокрема, в 2015 році більшість загиблих в умовах важких бойових дій на сході України не були обізнані з елементарними правилами ведення бою. Вони не знали, як вийти з поля бою, як надати першу медичну допомогу пораненим. Це була найбільша проблема. Для того, щоб її вирішити, ми й започаткували такі тренування.

Сьогодні наша місія забезпечила підготовку близько п'яти тисяч українських бійців, які використовують навички на передовій. Вони тренуються повністю за стандартами НАТО. Це - дуже-дуже важливо.

Натомість, ви правильно зауважили щодо поглядів чинного керівництва Канади. У лютому-березні цього року стояло питання про те, щоб не продовжувати тренувальну місію в Україні. Новий ліберальний уряд Канади підходив до цього з позиції, що з Росією варто спробувати вести якийсь діалог замість того, щоб діяти жорстко, як за попередньої адміністрації консервативного прем'єра Гарпера. Але все ж українська діаспора в Канаді досить наполегливо попрацювала з новим урядом. І завдяки тому, що новим міністром закордонних справ була призначена Христя Фріланд, яка має українське коріння, нам вдалося це питання пролобіювати.

Я сьогодні можу з упевненістю сказати, що, попри всі спроби Росії просувати свої інтереси, поширювати пропаганду чи докладати інших зусиль, Канада має тверду позицію на підтримку Україні і продовжуватиме надавати свою допомогу.

Автор: Ярослав Довгопол, Вашингтон

Джерело: «Укрінформ»  

Танці з бубном навколо статуса Донеччини або Хто програв війну?

Спроба третього Майдану і другого реваншу

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com