Комітет
міст-побратимів «Чикаго-Київ» (Kyiv Committee of Chicago Sister Cities
International), Фундація Українського Голодомору-Геноциду США (Ukrainian
Genocide Famine Foundation - USA), завдячуючи Юліану Гайді, організували лекцію
на тему: «Фальшиві новини. Урок життя і смерті з минулого» в DePaul University,
Chicago.
Прочитати
лекцію запросили Найджела Коулі - внучатого племінника, дослідника, біографа Гарета
Джоунса.
У 30-і роки
в Радянському Союзі успішно виконували плани «п'ятирічок». Починаючи зі серпня
1932 р., кремлівською владою було оголошено перший план хлібозаготівлі, з яким переважна
частина українського селянства впоралася. Незабаром після цього, в жовтні, було
повідомлено про додатковий план здачі, який становив 50% від основної норми. На
весь світ Москва голосно заявляла про соціалістичне світле майбутнє, яке вона будує.
Кореспондент газети «Нью-Йорк Таймс» Волтер Дюранті зробив кілька репортажів про
СРСР, за що отримав Пулітцерівську премію. До Росії приїжджали високопосадовці з
Франції та Німеччини, які вихваляли добробут Союзу. Всі міфи про соціалістичний
рай у СРСР розвіяв молодий журналіст з Уельсу Гарет Джоунс.
Про Україну
Гарет Джоунс знав з дитинства. Мама розповідала, що колись працювала гувернанткою
в родині Джона Юза, засновника теперішнього Донецька. Хлопець ріс здібним, з відзнакою
закінчив коледж в Оксфорді, де вивчав німецьку, французьку та російську мови. У
26 років молодий перспективний міжнародник закінчив університети Уельсу та Кембриджу,
став радником з міжнародних питань колишнього прем'єр-міністра Британії Ллойда-Джорджа.
| |
Протягом
наступник трьох років молодий міжнародник, який вільно володів російською, німецькою
та французькою, тричі побував у СРСР і отримав репутацію провідного експерта з питань
Радянського Союзу. Цікаво, що навіть за таку коротку мандрівку спостережливий журналіст
не дав кремлівським органам себе обдурити. У листі додому у серпні 1930 року Джоунс
написав: «Росія в дуже поганому становищі. Харчів немає, лише хліб. Влада - одна
з найжорстокіших у світі. Селяни ненавидять комуністів. Тисячі людей вивезено до
Сибіру. Люди відкрито виступають проти влади. Попереду багато повстань, страждань
і смертей».
Після першої
подорожі до Донецька (тодішнього Сталіно) у 1931-му році Джоунс вирушає у подорож
по СРСР разом з харчовим магнатом Джеком Гайнцом (засновником компанії
F.&J. Heinz, що виробляла кетчуп Heinz). Результатом поїздки стала книга «Російський
досвід 1931-го року. Щоденник». Книга, яку для Гайнца написав Джоунс, вперше використала
слово «голод» в описі колективізації в СРСР. Після кожного візиту з'являлися статті
про виконання сталінської п'ятирічки, які публікували провідні світові видання.
«Немає хліба», «У Росії панує голод», «Мільйони вмирають» - ці заголовки були настільки
несподіваними, що просто не вкладались у голові. І головне - Гарет Джоунс уже тоді
писав, що голодомор був штучним.
«Він знав
дуже багато. Він мав доступ до документів британського уряду про Першу світову війну,
зустрічався з очільниками Британського банку, був особисто знайомий із провідними
експертами щодо Радянського Союзу. А під час візиту до СРСР особисто зустрічався
з комісаром закордонних справ Литвиновим», - розповідає Найджел Коулі.
У січні
1933-го Джоунс вирішить поїхати до СРСР. Серед дипломатів уже ширилися чутки про
голод. Гарет хотів пересвідчитись у їхній правдивості. Журналістам тоді неможливо
було отримати акредитацію. Але Гарет пішов на хитрість. За «залізну завісу» він
потрапив як представник Ллойда Джорда. У паспорті поставили безкоштовну візу. Для
шановного гостя показували «процвітаючу Москву». Джоунс знав, що це - для замилювання
очей, тож повідомив, що хоче відвідати Харків, оглянути заводи. От тільки туди він
не доїхав. Зійшов з потяга на звичайній сільській станції і занурився в інший світ.
Побачене шокувало. Два дні він ходив від села до села, від хати до хати і записував
в щоденнику свідчення селян. «В Україні. Трохи пізніше я перейшов кордон з великої
Росії до України. Я розмовляв зі селянами, яких зустрічав по дорозі, вони всі розповідали
про те, що немає хліба, вже понад два місяці вони без хліба, багато людей померли.
В селі не залишилось більше картоплі. І магазин з буряком закрили».
А у
1933-му підсумком подорожі Україною стала прес-конференція у Берліні, яка мала ефект
вибуху в тогочасному інформаційному просторі. Високий авторитет і кредит довіри,
який мав Джоунс завдяки роботі на Ллойда Джонса, надав надзвичайною ваги його свідченням.
Того ж дня їх передрукували провідні тогочасні видання та журналісти, лауреати Пулітцерівської
премії Нікербокер та Едгар Моурер. СРСР не забарився з відповіддю. Кореспондент
«Нью-Йорк Таймс» Волтер Дюранті, відомий своїми компліментарними статтями щодо радянського
режиму, негайно звинуватив Джоунса у наклепі. Авторитетний голос Дюранті, який був
лауреатом престижної премії імені Пулітцера, став лише одним з багатьох у хорі звинувачень
на адресу Гарета. Логічним завершенням звинувачень журналіста з боку симпатиків
СРСР став особистий лист комісара закордонних справ «країни рад» Максима Литвинова,
в якому той поінформував журналіста про заборону в'їзду до СРСР. Гарет Джоунс опинився
у вигнанні. Ллойд Джордж перестав з ним співпрацювати. У професійних колах його
репутація похитнулась. Гадали, що він просто хотів сенсаційних матеріалів.
Джоунс на
певний час засів удома, з болем усвідомлюючи, що ті факти, які він так важко роздобув,
губляться під натиском симпатиків Кремля. Оскільки в Росії він був оголошений персоною
нон-ґрата, Гарет звернув увагу на Далекий Схід, а саме частину Китаю, якою дуже
цікавилась Японія. Сухі факти свідчать, що в 1935-му році під час далекосхідної
подорожі Гарета та його супроводжуючих було викрадено на території Внутрішньої Монголії,
куди він вирушив на запрошення німецького журналіста Герберта Мюллера. Останнього
та всіх членів експедиції, окрім Гарета, було звільнено, самого ж Джоунса бандити
у серпні застрелили за нез'ясованих обставин напередодні його 30-го дня народження.
СРСР «вів»
Джоунса від самого початку його подорожі Сходом і аж до смерті. Джоунс перебував
під пильною увагою агентів СРСР. Так Герберт Мюллер, який успішно пережив викрадення,
на думку британської розвідки, був агентом Комуністичного інтернаціоналу в Китаї.
«Коли моя
мати почала шукати інформацію про Гарета Джоунса в архівах, вона знайшла 500 сторінок
документів про його вбивство. Жоден з них не стосувався його роботи в СРСР. Всі
вони писали, щоб затулити рот його колишньому роботодавцеві Ллойду-Джорджу і не
допустити погіршення стосунків з Японією через невиважені запитання поважного політика»,
- розповів Коулі.
Також на
лекції можна було поспілкуватись з молодими журналістами з України, які приїхали
до США за програмою професійного обміну Центру «Відкритий світ», фінансованого Конгресом
США. Програма в Чикаго була організована комітетом міст-побратимів «Чикаго-Київ»
та фондом «Український голодомор». До складу делегації шести медіа-професіоналів
увійшли: Оксана Полулях, Максим Скубенко, Артем Скрипник, Вікторія Єрмолаєва, Марія
Жданова у супроводі куратора групи Аліни Мосендз. Перед приїздом до Чикаго група
вже побувала у Вашингтоні. У Чикаго делегати зустрічалися з найкращими практиками,
досвідченими журналістами, обговорювали питання щодо медіа-грамотності та протидії
неправдивій інформації. Переймали досвід перевірки факти та ефективної реакції на
дезінформацію. Група професіоналів поділилася своїми враженнями від поїздки.
Оксана
Полюлях, редактор
проекту «Stop Fake Org.». «Тема програми, в якій ми беремо участь, «Дезінформація,
медіаграмотність та неправдиві новини». В Чикаго ми перебували з 8 до 16 вересня.
Мали зустрічі з представниками влади, такими, як колишній сенатор штату Іллінойс,
Вальтер Дудич, конгресмен Майк КвігліК; також зустрічалися з відомими журналістами
в Bloomberg, Reuters, з представниками різних наукових установ, які займаються перевіркою
неправдивої інформації, журналістськими, корупційними розслідуваннями. Вражень дуже
багато, тому, що одна частина нашої поїздки - це професійні зустрічі, інша частина
- те, що ми знайомилися з американською культурою. Нас дуже гарно приймала українська
громада. Було дуже цінним побачити, як живуть українці в США. Було приємно чути,
що українці розповідають всьому світу про Україну і намагаються допомагати їй, навіть
ті, що не народилися в Україні».
Артем
Скрипник,
менеджер соціальних медіа «Реанімаційний пакет реформ». «Ми з командою з
різних організацій України приїхали в США для того, щоб обмінятися досвідом, дізнатися
про сучасні інструменти роботи в медіа та використання їх у нашій країні.
Насамперед, для боротьби з фальшивою інформацію, з пропагандою інших організацій,
як ззовні так і всередині країни. Вже багато було проведено важливих зустрічей у
таких організаціях, як Bloomberg, Reuters, Fox News, NBC News, Chicago Tribune,
Інститут політики Іллінойсу, мерія Чикаго, Українське незалежне радіо, Український
національний музей, Український інститут модерного мистецтва, Українська Кредитна
Спілка «Самопоміч» тощо. Мали можливість поділитися і своїм досвідом з іноземними
колегами. Програма дійсно дуже корисна, обов'язково будемо впроваджувати досвід,
який набули тут, в Україні».
| |
Максим
Скубенко, перевірка фактів, «Vox Ukraine». «Наша організація займається перевіркою
політиків та високопосадовців стосовно правдивості надання ними інформації, тобто,
чи вони кажуть правду, чи обманюють та маніпулюють. Приїхав на програму, щоб зрозуміти
і набратися досвіду, яким чином медіа в США борються з фальшивими новинами і з неправдивою
інформацією політиків, як розвивалася система боротьби з неправдивою інформацією
і які плани боротьби вони застосовуватимуть в майбутньому. Через те, що в Україні
триває війна, невизначена ситуація, в нас мало часу для навчання, яке проходила
Америка, тому ми маємо зрозуміти, як все робиться швидко і якісно для кращого розвитку
нашої країни».
Вікторія
Єрмолаєва,
редактор і ведуча «Громадського радіо». «Програма розширює кругозір, дає
більший обсяг розуміння, що відбувається за кордоном. Є можливість побачити українську
діаспору, почути думки. Розумію, що не лише океан нас розділяє, але і багато ментальних
речей. Дуже важливо підтримувати цей діалог. Цікаво було поспілкуватись з американськими
колегами-журналістами, які розповідали, як вони борються з фальшивою інформацією,
яка в них історія».
Жданова
Марія, редактор
проекту «Stop Fake Org.». «Займаюся соціальними мережами російською та англійською
мовами. Я - вперше в Америці. На початку ми відвідали Вашингтон, тепер - Чикаго.
Програма дуже інтенсивна і добре спланована з професійної точки зору. Ми почули
різні точки зору на події в Америці. Наприклад, в Україні, коли читаєш іноземний
ресурс або спілкуючись з іноземцем, формується одна точка зору, коли приїжджаєш
і спілкуєшся з людьми, з місцевими медіа і з українською діаспорою, формується інша
точка зору. В Україні здається, що всі в Америці переймаються проблемами України,
а насправді, коли ми запитували: «Чи знаєте ви, що відбувається в Україні», відповідь
була: «Не дуже. Краще розкажіть». Дуже добре, що в нас була можливість розповісти
з перших вуст про події в Україні і почути та обмінятись досвідом з американськими
колегами».
Аліна
Мосендз, журналіст,
редактор проекту «Stop Fake Org.». «Я є супроводжуючою групи. Це вже не вперше,
я співпрацюю з програмою центру «Відкритий світ». Цього разу співпало, що тема програми
«Спростування неправдивих новин і медіаграмотність» пов'язана з моєю професійною
роботою. Ця тема є новішою для Америки, ніж для України. Ми очікували, що є певна
відмінність у розумінні фальшивих новин. Хоча в Україні використовується англомовний
термін «фейкові» новини, ми під ним розуміємо ту дезінформацію, яку люди ще пам'ятають
з радянських часів. В Америці під «фейковими» новинами розуміють політичні ігри
одне проти одного. В Україні на даний час є важливо боротися із зовнішніми фальшивими
атаками з боку Росії, чим ми і займаємося. На цій програмі було цікавим побачити,
як в Америці спростовують неправдиву інформацію. Яким чином працюють різні інституції
і висловлюють думки одне про одного. Цікавою була зустріч з колишнім організатором
виборчої кампанії президента Трампа. Керівником відділу комунікацій Columbia
College Suzanne McBride. Просто вразила зустріч з Найджелом Коулі. Почули важливий
історичний урок фальшивих новин і пропагандистської боротьби Гарета Джоунса.
Висловлюємо щиру вдячність організатору зустрічей та перебування на проекті
п. Вірі Еліяшевській та всім тим, хто допомагав в організації проекту, насамперед,
тим, хто приймав журналістів вдома: панові Алексу Григорчуку сім'ї Прийм, д-ру і
пані Пундам, сім'ї Сідельник і сім'ї Еліяшевських.