Пропоную увазі читачів розповідь про вшанування пам'яті та наукового спадку потужного вітчизняного вченого Георгія Олексійовича Балла, котрий у травні минулого року ще встиг відсвяткувати своє 80-річчя, а через півроку, у грудні 2016 року, на жаль, відійшов у засвіти.

Зберігати імена

У кожному випуску прямо-ефірної радіопрограми «Гарячих новин з України» на радіо «UkieDrive» я оприлюднюю імена українських талантів, які тим чи іншим чином пов'язані з датою звучання даної програми.

Знаю, що чимало радіослухачів висловлювали своє приємне здивування від того, скільки, виявляється, насправді було і є в Україні різноманітних цікавих, яскравих, видних діячів науки, техніки, освіти, літератури, мистецтва, спорту, громадсько-політичної чи військової сфери тощо.

Ці непересічні українці жили, працювали, творили науку, культуру чи історію України у різні часи.

Щодо відомих співвітчизників минулого - ми вже навчилися відновлювати чи згадувати їхні імена, збирати й оцінювати спадок їхніх діянь, вшановувати їхню пам'ять.

А ось щодо наших сучасників - тут ми інколи можемо пройти мимо. Не розгледіти масштаб зробленого людиною. Недооцінити це зроблене.

Інколи ми оцінюємо своє лише тоді, коли його першими поціновують інші, чужі, збоку, здалеку. Або ж коли людина закінчує свій земний шлях.

Недарма сказано в Євангелії: «Нема пророка у вітчизні своїй».

Але пророк - це поняття високе, зобов'язуюче, надзвичайно масштабне.

Я у даному випадку про інше.

 

Моя мета

 

Моє завдання є значно скромнішим - розповісти про людину, яка ще зовсім нещодавно жила, працювала поряд, сиділа за сусіднім столом, брала участь у спільних наукових засіданнях чи форумах, чаювала разом з нами, дискутувала, бувало, що і стримано веселилася, хоча найчастіше була у напружено-задумливому стані думання.

Ця людина була завжди оманливо доступна, адже їй можна було будь-коли зателефонувати, зустрітися, поспілкуватися...

Складалося враження, виникала ілюзія, що ми, її колеги, співробітники, цю людину добре знаємо і бачимо, що називається, наскрізь (у хорошому сенсі слова).

Насправді ж ця людина значною мірою була своєрідною «річчю в собі» - стриманою, навіть певною мірою закритою, заглибленою в обдумування...

А тим часом вона, ця, нібито, в усіх сенсах знайома людина, роками, місяцями, днями пізнавала, творила, встигала писати і залишила тексти, які лише тепер сучасники можуть оцінити повною мірою.

Ось і хочеться мені, щоб ім'я Георгія Олексійовича Балла, поряд з іменами інших непересічних наших сучасників, знали люди, котрі за своїм фахом чи обставинами є далекими від науки, в якій працювала ця людина, - науки психології.

А нагода для такої розповіді трапилася вельми нагальна.

 

Форум у статусі професійного свята

У календарі професійних свят України на 2017 рік значиться «Тиждень освіти дорослих», котрий має міжнародну «парасольку» - підтримку ЮНЕСКО, зокрема, його Інституту ціложиттєвого навчання, і з 1999 року в Україні проводиться щорічно.

У зв'язку з подібним серйозним статусом цей професійний форум всередині країни підтримується такими офіційними структурами, як Міністерство освіти і науки (МОН), Всеукраїнське координаційне бюро «Освіта дорослих України» та Міжнародна громадсько-державна програма «Освіта дорослих України», Державний інститут сімейної та молодіжної політики України, НДІ українознавства МОН України, Київська міська державна адміністрація та низка громадських організацій та професійних об'єднань. Наприклад, таких, як Національна спілка художників України, Об'єднання працівників культури України, Всеукраїнське наукове Товариство Івана Огієнка, Міжнародна академія культури безпеки, екології та здоров'я, Центр духовного розвитку та творчої ініціативи «Гармонія», Студія-галерея «Ми духом незламні».

До проведення подібних Тижнів залучаються заклади освіти і фахівці з усієї країни. Щорічно тема такого Тижня міняється.

Цього року провідною темою «Тижня освіти дорослих» була спадщина народу України, і тривав «Тиждень...» з 11 до 17 вересня 2017 року.

 

Сутність «Тижня освіти дорослих»

Цьогорічні організатори форуму, вказавши на те, що цю міжнародну ініціативу підтримують у більше, ніж півсотні країн світу, ось так визначили її сутність: «Тиждень освітнього зростання в Україні спрямований на розширення пізнавальних процесів у суспільстві, особисте вдосконалення освіти і культури дорослих людей».

Саме в цьому напрямку проводив свою багаторічну пошукову, дослідницьку, науково-організаційну роботу член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України, доктор психологічних наук Георгій Олексійович Балл.

Тож не дивно, що йому була присвячена спеціальна подія в рамках «Тижня освіти дорослих України».

 

Презентація меморіального числа журналу

Сутністю цієї спеціальної події стала презентація щойно надрукованого числа № 2 за 2017 рік наукового журналу «Психологія і суспільство», складеного з матеріалів, повністю присвячених не лише пам'яті Георгія Балла, але й обговоренню його наукових ідей та викладення своїх наукових доробок знову ж таки у співставленні з ідеями професора Г. Балла.

Журнал відкривається світлиною героя обговорення, яка супроводжується ось таким написом: «Це число часопису присвячене світлій пам'яті Георгія Олексійовича Балла - видатного українського психолога, педагога і методолога, фундатора загальновизнаної наукової школи, автора психологічної теорії задач, концепції гуманізації освіти, раціо-гуманістичного підходу в методології людинознавства».

Оголошення в Інтернеті повідомляло: «Для презентації Українського психологічного журналу «Психологія і суспільство» 14 вересня 2017 року о 15:00 год. Генеральна дирекція Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого надала новий корпус по вулиці Набережно-Хрещатицькій, 1».

Там, у затишному залі бібліотеки, ми й зібралися.

 

Виступи

Відкрив презентацію доктор психологічних наук, професор Сергій Болтівець, завідувач відділу розвитку молодіжної політики Державного інституту сімейної та молодіжної політики України. Він обговорив методологію інституційної підтримки соціально-психологічних і молодіжних проектів, згадав внесок українських психологів у світову науку.

Зокрема, тепло охарактеризував видатного австралійського гіпнотерапевта, психотерапевта, великого борця за волю і життя українського народу, його Незалежної Держави, українця зі села Носів, Підгаєцького району, з Тернопілля, доктора Євгена Гливу, який 6 серпня цього року на 92-му році життя відійшов у засвіти в далекому Сіднеї.

Звернув проф. С. Болтівець увагу на значний внесок у науку американського українського психолога пана Романа Трача, який спільно з Георгієм Баллом упорядкували та відредагували унікальну як для України, так і для всього пострадянського наукового простору антологію «Гуманістична психологія», видану у Києві видавництвом «Пульсари» ще у 2001 році.

Згадав також всесвітньовідомого американського психолога українського походження А. Маслоу, засновника гуманістичної психології, автора широко відомої піраміди (або діаграми) потреб, сім'я якого з київського Подолу емігрувала до Америки.

Пан Сергій висунув несподівану концепцію, вказавши, що батько А. Маслоу жив у Києві, на Подолі, був бондарем, майстрував бочки і з метою уникнути погромів з боку російських чорносотенців узяв російське прізвище Маслов, а якби не боявся саме російських погромників, то був би Бондар чи Бондаренко.

Як би то не було, але київське коріння сім'ї всесвітньо знаменитого автора гуманістичної психології А. Маслоу (чи Маслова) є доконаним фактом.

Наголосивши, що потрібно належно оцінювати внесок наших сучасників в українську і світову психологію, пан Сергій надав слово засновникові та головному редакторові журналу «Психологія і суспільство» Анатолієві Фурману.

	Професори Анатолій Фурман (зліва) і Сергій Болтівець

Анатолія Фурмана я пам'ятаю з часів, коли ми разом працювали в столичному Інституті психології - а це було вже більш, ніж чверть сторіччя тому. Молодий науковець Толя Фурман був і тоді активним, переповненим ідеями, проектами.

Він не ходив, а немовби літав коридорами Інституту і відчувалося, що ідеї та енергія просто фонтанують з нього.

З часом йому стало тісно у переповненому амбітними науковцями столичному Інституті, і А. Фурман сміливо покинув столицю та перебрався до Тернополя, де і отримав можливість розвернутися на всю ширину своїх проектів та енергії.

Нині він є одним з найвідоміших тернополян, завідувачем кафедри соціальної роботи, директор Інституту експериментальних систем освіти та науково-дослідницького центру «Економіка вищої освіти» Тернопільського державного економічного університету; А. Фурман - доктор психологічних наук, професор, знаний теоретик та методолог.

У своєму слові пан Анатолій розповів, що саме в Тернополі за його пропозицією було засновано єдиний в Україні науковий журнал «Психологія і суспільство».

Цей часопис дотепер, уже 18-й рік поспіль, видається спільно Тернопільським національним економічним університетом, Інститутом соціальної та політичної психології НАПН України, а також факультетом психології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.

Глибоко шануючи Георгія Олексійовича Балла як одного зі своїх наукових учителів, пан Анатолій і створив цей проект меморіального числа наукового журналу, де зібрав суто наукові статті, кожна з яких тим чи іншим чином розкриває внесок проф. Г. Балла у вітчизняну психологію або ж відштовхується від його ідей.

Про Георгія Балла Анатолій Фурман розповідав піднесено, з науковою точністю та художньою виразністю, яскравою українською мовою: «Велике, як відомо, можна побачити лише на відстані... І це стократ справедливо, коли йдеться про непересічну особистість, талановитого науковця, джерельного гуманіста, лідера відомої в Україна та за її межами психологічної школи.

Саме таким для мене впродовж більше, ніж тридцяти років був, є і завжди буде Георгій Олексійович Балл, котрий, послуговуючись висловом давніх греків, нещодавно «приєднався до більшості».

Анатолій Фурман згадав, коли у 1984 році тодішня директорка Науково-дослідного інституту психології проф. Людмила Проколієнко познайомила його, молодого науковця, з Георгієм Баллом і сказала: «Тримайтеся Георгія Олексійовича, звіряйте з ним і свої думки, і свої слова, і напрацювання. Тоді з вас вийде достойний науковець».

Написавши в це меморіальне число журналу теплі спогади про свого вчителя під назвою «Народжений любити і довершувати», проф. А. Фурман завершив їх ось такою характеристикою: «Загалом, в індивідуальності Георгія Балла маємо той унікальний випадок, коли раціональність була досконалою, канонічною, гуманність - невимушеною... мужність - діалогічною та гармонійною в особистісній актуалізації цих найвищих людських чеснот».

Мої спогади про Г. Балла

Коли пан Анатолій надав мені, як членові Редакційної ради журналу «Психологія і суспільство», слово, я був тому вельми радий.

Адже знав Георгія Олексійовича з 1980 року, коли я прийшов працювати в лабораторію методології НДІ психології Міністерства освіти України. І мені хотілося згадати його, передусім, як особистість, гарну і добру людину.

Мало я бачив за життя людей такої вродженої інтелігентності, як Георгій Олексійович. Він тримався дуже скромно, намагався не привертати до себе увагу.

Автограф Г. Балла

Обережно сідав до робочого столу, обережно вставав.

Ніколи не бачив, щоб він сидів, розвалившись на стільці чи в кріслі.

Складалося таке враження, що Г. Балл намагався займати мінімально необхідне місце у просторі, що він боявся когось ненавмисне зачепити, потіснити.

Не можна було собі уявити, щоб він у якійсь житейській ситуації, наприклад, у транспорті, навіть переповненому, штовхався чи пропихався кудись без черги.

Був надзвичайно чемним і люб'язним, делікатним, тактовним. До всіх, навіть молодих, ставився підкреслено уважно, вмів слухати.

За багато років знайомства ніколи не чув від нього грубого слова, тим більше, лайки - це було просто неможливо уявити.

Він жив у досить скрутних житлових умовах, у невеликій квартирі, тому щодня з радістю вирушав на роботу.

Але зовні скромний і ввічливий, Георгій Балл у своєму мисленні не ставив собі кордонів та бар'єрів, і дослідницька думка його розвивалася вільно. Хоча й системно та дисципліновано - позначалася його перша технічна освіта і звичка до чіткості та ясності. Свої думки він охоче оприлюднював, але ніколи і нікому їх не нав'язував. Може й тому науковці їх приймали добровільно, без примусу.

Маючи делікатний характер, у своїх переконаннях Г. Балл був непохитним та принциповим. Такий собі тихий зовні, але сильний внутрішньо інтелігент.

В Інституті Георгій Олексійович завжди сидів якщо не в лабораторії, то в читальному залі бібліотеки, намагаючись одним з перших прочитати нові надходження - наукові книги чи журнали.

У нас був достатньо вільний режим, можна було прийти пізніше, піти раніше, посеред дня кудись вийти на кілька годин, але Г. Балл цим не користався - завжди сидів в Інституті від і до, постійно читав, думав, писав - словом, працював, не покладаючи рук, не звертаючи увагу на те, що коїться навколо.

Писав Г. Балл багато і скрізь, де тривали дискусії, або ж під час читання нової наукової інформації. У нього була система записів чернеток, думок, виписок у спеціальні блокноти, і він їх нумерував.

Я не здивуюсь, якщо виявиться, що кількість цих блокнотів перевалила за сотню, а то й більше, - а він же їх усі зберігав у домашньому архіві.

Думаю також, що в цих блокнотах дослідники наукової спадщини Г. Балла знайдуть чимало цікавих, плідних фрагментів, думок, висловів, які варто опублікувати.

З роками горизонти його досліджень розширилися і привели до тієї ж гуманістичної психології, в якій працювали вищеназвані вчені українського походження - доктори Євген Глива, Роман Трач, А. Маслов.

У цій галузі психології Георгій Балл шукав і знайшов свою наукову нішу - розробив оригінальну наукову концепцію.

 

Оцінки наукового доробку Г. Балла

Цю концепцію охарактеризувала і високо оцінила в своїй статті «Раціогуманістичний підхід Г. О. Балла: психологія свободи і творчого синтезу» провідний російський психолог-методолог Марина Гусельцева.

	Академік НАПН України Юрій Кузнєцов

Вона - одна з тих російських вчених, яка завжди об'єктивно та високо оцінювала найкращі здобутки української психології - хоча б ту ж унікальну «Історію всесвітньої психології» Кобзаря української психології Володимира Роменця, про яку я мав нагоду розповідати читачам нашого часопису.

Аналізуючи методологічний трикутник Г. Балла - раціоналізм, гуманізм, культура - М. Гусельцева резюмує: «Творчий спадок Г. Балла подібний до айсберга в безмежному океані психологічних знань, де евристичний потенціал його змісту ще недостатньо осмислений, розкритий, приховує в собі незвідані глибини...»

Жалкую, що не було на цій презентації мого однокурсника Петра М'ясоїда - науковця з Полтавщини, який ґрунтовно працює якраз у сфері методології психології.

Однак, серйозна стаття П. М'ясоїда у цьому числі журналу з лихвою компенсувала особисту відсутність автора на події.

Наталя Бастун та А. Фурман

Читачам буде цікавою ось така важлива оціночна фраза з цієї статті: «Ідеями, які постали в діалозі з Г. О. Баллом, а також В. А. Роменцем, я долучаюся до збереження у пам'яті нашої науки імені і напрацювань цього непересічного вченого й високоморальної, винятково толерантної людини».

З цікавими виступами постали перед присутніми академік НАПН доктор наук Юрій Кузнєцов, провідний науковий співробітник Інституту психології імені академіка Г. С. Костюка кандидат психологічних наук Наталя Бастун, головний редактор всеукраїнських психологічних журналів «Практична психологія та соціальна робота», «Обдарована дитина» - Олександр Губенко, науковець зі системи Державної служби надзвичайних ситуацій Євген Литвиновський, доктор психологічних наук Олена Завгородня.

Пані Олена закликала присутніх долучитися до збору коштів на видання неопублікованої книги Георгія Балла. Автор з радістю підтримав внеском майбутнє цікаве видання.

 

Підсумок

Презентація пройшла з успіхом. Хочеться висловити вдячність усім присутнім на ній, передусім, професорам А. Фурману та С. Болтівцю, які організували таку цікаву та потрібну меморіальну акцію.

	О. Завгородня закликає підтримати видання нової книги Г. Балла

Пам'ятаймо і цінуймо тих, хто зробив чи робить свої оригінальні плідні внески у розвиток української науки, культури, освіти - усієї гуманітарної сфери.

І вміймо їх гідно вшановувати - як це зробили організатори та учасники цієї важливої культурної і наукової події.

Насамкінець процитую фрагмент зі статті Г. Балла у цьому часопису: «Психологами-гуманістами здійснено видатний прорив у двох напрямах: по-перше, в річищі долучення до сфери наукового знання високих проявів людського духу, що неймовірно важко підлягають раціональному аналізу; по-друге, в руслі залучення напрацювань психологічної науки до постановки і розв'язання кардинальних проблем, котрі постали перед людством».

Процитовані слова цілком можна сказати і про героя цієї статті, пам'ять котрого колеги зі сумом і повагою вшановували на «Тижні освіти дорослих» у Києві 14 вересня.

Сподіваюся, що дорослим читачам нашого часопису все вищевикладене допоможе зробити ще один крок у процесі свого інтелектуального розвитку. А саме у цьому полягає сенс «Тижнів освіти дорослих».

Світлини автора