rss
09/26/2017
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#314

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Аналітика \ Іміджеві проблеми на початку нового політичного сезону

За традицією осінній політичний сезон відкривається в Україні на початку вересня, коли розпочинає роботу нова сесія Верховної Ради України.

Не минуло й тижня від 5 вересня, коли засмаглі парламентарі заповнили залу на Грушевського, коли трапився скандал зі Саакашвілі, що затьмарив на сьогодні всі попередні стартові події нового політичного сезону.

Екс-посол США в Україні Стівен Пайпер влучно підмітив, що події навколо М. Саакашвілі створили Україні іміджеву проблему.

Додам, що іміджева проблема в осінній Україні не одна і має не лише ім'я Саакашвілі.

Але все по порядку.

Міжнародний імідж країни

Кожна притомна країна дбає про свій міжнародний імідж. Кожна притомна влада в притомній країні своїми діями цей імідж намагається зробити максимально позитивним. І громадяни (передусім, ті, кому це до снаги) їй у цьому допомагають, хто як може.

Коли ж міжнародний імідж країни є неоднозначним, або ж і однозначно негативним, винні в цій ситуації всі. Але, передовсім, ті, від діяльності (чи бездіяльності) кого цей імідж найбільшою мірою може покращитися або ж погіршитися.

Міжнародний імідж України, як відомо, є неоднозначним. У ньому можна виокремити аспекти, котрі країну вивищують, і ті, котрі її тим чи іншим чином принижують.

Тож, усі наші спільні - від президента до кожного громадянина - здобутки, а також втрати, помилки, прорахунки лягають на позитивну та негативну шальку терезів міжнародного сприйняття та оцінки. Їхній баланс і визначає міжнародний імідж України на кожний даний момент історії.

Іміджеві плюси та проколи на старті

У вівторок, 5 вересня, відбулося урочисте відкриття чергової сьомої сесії Верховної Ради України, оголошене на десяту ранку. Станом на 10 годину 05 хвилин ранку у залі було зареєстровано 375 народних депутатів.

Title  

Хор віншує Раду

 

Як бачимо, навіть у день відкриття сесії десятки нардепів з різних причин (зокрема, й, напевно, не дуже вагомих) були відсутніми.

Голова ВРУ А. Парубій урочисто проголосив: «Шановні народні депутати та гості Верховної Ради України! На засіданні Верховної Ради України присутні прем'єр-міністр України Володимир Борисович Гройсман та члени уряду. Привітаймо.(В. Р.:«Це повідомлення зустріли ввічливими оплесками»).

Спікер продовжив перелік поважних гостей: «Керівники центральних органів виконавчої влади, керівники судової гілки влади, присутні посадові особи, яких Верховна Рада України обирає, призначає і надає згоду на призначення на посаду. Представники громадських організацій і засобів масової інформації. Глави дипломатичних представництв іноземних держав та інші офіційні особи.

Відповідно до статті 83 Конституції України, сьому сесію Верховної Ради України восьмого скликання оголошую відкритою».

На балконі ансамбль Муніципальної чоловічої хорової капели ім. Ревуцького дружно заспівав Гімн України. 

Зала з народними депутатами встала. Але одні тримали руку на серці і співали, інші стояли мовчки, опустивши руки.

Все, як завжди.

Однак, зайшли нардепи в трохи оновлене приміщення Верховної Ради, яке на навколопарламентському жаргоні називають «Під куполом».

Так ось, під куполом кинулися в очі деякі зміни.

Господарники постелили нову гарну доріжку на сходах, які ведуть догори.

  Title
  Нова доріжка у ВРУ

Здавалося б, це є правильною і вчасною акцією з прикрашання приміщення головного законодавчого органу країни - адже приміщення також мають свій імідж.

І не годиться, щоб головні будівлі, в котрих розташовуються влада країни, мали б надто скромний, а подекуди і вбогий вигляд.

Але ж коли хтось вкинув у ЗМІ інформацію, що ця заміна доріжки обійшлася платникам податків у 600 тисяч гривень, соціальні мережі збурилися.

Домінуючою у цьому вирі критичних відгуків була думка, що у країні, яка воює, є багато галузей, куди можна було б скерувати таку немаленьку суму.

І даремно керівник прес-служби ВРУ (до речі, досвідчений журналіст і піарник, моя колишня успішна колега по викладацькій роботі в університеті) Ірина Кармелюк закликала включити здоровий глузд і зрозуміти, що в українському парламенті, куди ледь не щодня приходять сотні людей, зокрема, поважних гостей, вітчизняних та іноземних, десятки журналістів, не варто допускати ситуацію, щоб на сходах лежали до дір зачовгані доріжки: «Дуже багато дописів про те, що в кулуарах Верховної Ради влітку поклали нове покриття, ай-яй-яй.

Взагалі-то, покриття зношується - багато відвідувачів, екскурсантів, журналістів приходять до головного приміщення. І не личить головному представницькому органу бути занедбаним і обшарпаним.

Крім того, покриття знижує рівень шуму, адже, крім трансляції пленарних засідань, всі намагаються ще й коментувати. Тому на часткову заміну килимових доріжок щороку виділяється певна сума. Так от, гроші цього року витрачено лише на укладення ковроліну, що був закуплений ще у 2006 році і не був використаний, а не на закупівлю килимових доріжок - вони взагалі не закуповувалися.

Тож, давайте подякуємо Управлінню справами за зекономлені державні кошти, а це понад 280 тис грн.».

Однак, ці слушні думки почули далеко не всі.

Особливо гостро критикували це килимове оновлення сходів ті, хто, як то кажуть, на дух не сприймає майже всіх, хто щоденно човгають цими доріжками.

«З огляду на результат їхньої роботи, нардепи могли б і далі ходити зачовганими доріжками, нема чого їм кидати під ноги такі коштовні покриття!» - подібними сердитими коментарями переповнилися соціальні мережі.

Title  
  

Ще більше роздратування у багатьох викликала інформація, що історичний державний прапор України, котрий внесли до зали у момент прийняття Акту про Державну незалежність України В'ячеслав Чорновіл зі соратниками, перенесли з другого поверху на перший і помістили у спеціальний мармуровий «саркофаг».

Власне, дратувалися дописувачі від інформації, що нове сховище для Прапора коштує, нібито, більше, ніж мільйон гривень - а точніше - 1млн 300 тисяч грн.

І знову палка Ірина Кармелюк кидалася у бойові дискусії та доводила, що у всіх парламентах світу державні святині зберігаються з величезною дбайливістю, тож нам не гоже відставати від світу: «Мені боляче... За Державний прапор. Вчорашні новини були присвячені вартості порталу Прапора, щойно створеного у Верховній Раді України. І зовсім не значущості самої події.

Мої школярі із затамуванням подиху слухали історію цієї реліквії, фотографувалися на пам'ять. І це дуже важливо - ми ж маємо виховати патріотів, мужніх і справедливих громадян. А коли вони чують новини про НАШ прапор, то дуже дивуються тональності й акцентам.

Кожна країна має свої національні святині, важливі артефакти, які мають належне обрамлення і відповідально зберігаються. Так, Королівські атрибути виставлені та охороняються у парламенті Угорщини, дорогоцінні державні артефакти розміщені у Парламенті Республіка Польща, у Конгресі Сполучених Штатів Америки, інших країнах.

Прапор Незалежності - головний прапор України, який було внесено до сесійної зали Верховної Ради України 24 серпня 1991 року під час ухвалення Акта Проголошення Незалежності України. Він є аутентичною історичною реліквією Держави, одним з найголовніших атрибутів та символів відновлення незалежної суверенної української державності. Під синьо-жовтим прапором українці йшли на смерть, виборюючи та захищаючи Державу.

Попереднє розміщення Прапора Незалежності у кулуарах Верховної Ради не відповідало масштабу історичної значимості цього державного символу.

Про виняткове значення прапора як національної реліквії свідчить інтерес, проявлений минулого року відвідувачами Парламенту у День Прапора та День Незалежності до Головного прапора країни, коли його вперше було експоновано у центральному холі адміністративного будинку Верховної Ради України по вул. Грушевського, 5. Тоді лише за 2 дні відбулося 33 екскурсії та подивитися на святиню прийшли майже 700 людей.

З метою інформування суспільства про історію, традиції, сучасний розвиток парламентаризму в Україні, розширення просвітницьких можливостей відкритих заходів, а також у зв`язку зі 100-річчям новітнього українського парламентаризму було ухвалено рішення (розпорядження № 218 від 26.10.2016) про створення у Верховній Раді України Музею українського парламентаризму, в рамках якого облаштувати стаціонарну експозицію «Прапор України».

На виконання зазначених робіт було розроблено проектно-кошторисну документацію, проведено експертизу кошторисної документації та отримано експертний звіт щодо вартості робіт. Роботи виконано ліцензованою організацією... у стислі терміни із застосуванням якісних матеріальних ресурсів.

Центральний портал кулуарів Парламенту України - гідне місце для експозиції головної святині Держави».

І знову опоненти пані Ірини (чи парламенту взагалі) полемізували, що нам потрібно не відставати від світу, передусім, за рівнями зарплат, медичного та соціального забезпечення тощо, а не за кошторисами прикрашання будівель.

Тож чи були ці передсесійні оновлення будівлі Верховної Ради України доцільними, чи це все-таки був іміджевий прокол їхніх ініціаторів?

Думаю, що це були достатньо обґрунтовані вдалі оновлення, які покращили візуальний імідж Українського парламенту, котрий має виглядати гідно перед очима відвідувачів з усього світу.

Ну а хто вже човгатиме, ходитиме і бігатиме цими гарними доріжками - це розмова окрема і стосується вона, передусім, якості роботи головного законодавчого органу країни.

Меседжі з парламентської зали

На відкриття сесії 5 вересня президент країни чомусь не прийшов. У кулуарах «знавці» залаштункових новин таємниче нашіптували у вуха іншим, що, нібито, це сталося внаслідок якогось непорозуміння чи ледь не сварки між главою держави та главою уряду.

Однак, таких чуток та пліток за лаштунками завжди вистачає, а достеменно про причини відсутності гаранта у день старту осіннього політичного сезону поки що немає.

Зате цього дня свої меседжі у виступах проголосили голова ВРУ Андрій Парубій та очільник уряду Володимир Гройсман.

За освітою Андрій Парубій є істориком. Тож і почав він свою промову з історичної цитати - згадав слова Михайла Грушевського, сказані ним 1907 року: «Не чіпатися того, що ділить і роз'єднує поодинокі частини української землі, а пильнувати те, що лучить і єднає їх докупи, і це зміцнювати і розвивати мусимо... Єднатися, концентруватися, а не ділитися, не розбігатися - це повинно бути нашим гаслом».

Словам цим 90 років, але як актуально вони звучать і нині!

Глибоко роз'єднані на сьогодні нардепи покивали головами, віддаючи данину поваги Михайлові Грушевському, але залишилися глибоко роз'єднаними - політично, ідейно, психологічно.

Що й обіцяє нам постійну політичну напругу цієї осені і не лише осені.

Спікер наголосив на пріоритетних завданнях теперішньої сесії. Він особливо виокремив необхідні реформи - освітню, судову, пенсійну, медичну інші.

Згадав і про необхідні кадрові призначення - а їх чимало. Адже лише Верховна Рада формує склад Рахункової палати, Центральної виборчої комісії, затверджує омбудсмена - а це одні з ключових кадрових призначень в країні.

Очільник парламенту примусив згадати Микиту Хрущова з його легендарним гаслом: «Плани ясні. Завдання визначені. За роботу, товариші!», бо завершив свою промову закликом: «З Богом до праці! Слава Україні!»

Зала відповіла різноголосо: «Героям Слава!» і не дуже гучними оплесками.

Після спікера свої меседжі виголосив глава уряду.

Володимир Гройсман визнав, що українці часто бували розчарованими у владі і спробував замотивувати нардепів: «Нова сесія - це можливості...

Сьогодні саме від нас з вами, від президента країни, парламенту і уряду залежить те, як буде жити український громадянин сьогодні і завтра».

Згадавши, що після багатьох виборів та пустопорожніх обіцянок політиків українцям ставало жити дедалі гірше й гірше, глава уряду висловив обережний оптимізм: «Ми за ці непрості три роки після Революції гідності змогли стабілізувати ситуацію.

І ми маємо сьогодні невеличкі паростки економічного зростання, але цього є недостатньо для того, щоби віддати українцям належне: належну якість життя, належну заробітну плату, можливості отримувати якісну освіту та охорону здоров'я.

Це - наш обов'язок, обов'язок провести зміни, які очікують українці десятиріччями».

Що ж, якщо назвати теперішній стан життя українців не словом «гірше», а поняттям «невеличкі паростки економічного зростання», то оптимізму, може й додасться - передусім - самому главі уряду та іншим урядовцям-політикам.

А чи при цьому збільшиться оптимізм пересічних українців - питання надто дискусійне. Особливо перед серією осінніх підвищень тарифів та цін, які наступають на нас єдиним, але антинародним фронтом.

В азарті промови прем'єр заявив, що частину українців треба буде залишити (чи вони самі там опиняться) на маргінесах: «Звісно, є і ті, котрі кажуть про те, що ні, все пропало; Україна безнадійна, і нічого не зміниться. Але я вважаю, що ці люди мають залишитись на узбіччі розвитку нашої країни».

До простих українців, яких він назвав зрадофілами, глава уряду відправив на узбіччя й частину політиків: «Є і ті, хто хочуть руйнувати, хто хочуть і далі скидати країну в прірву випробувань і розчарувань».

  Title
  Успішні люди задоволені

Не потрібно бути провісником, щоб вгадати, у кого мітив глава уряду, бо Юлія Тимошенко при цих словах іронічно посміхнулася і переглянулася зі соратниками.

На завершення прем'єр також закликав об'єднатися і прийняти «всі необхідні рішення, які дадуть можливість стати Україні країною успішних людей».

Успішні люди в залі і ложі уряду протокольно поаплодували прем'єрові, а мільйони не дуже успішних та дуже неуспішних (не з власної провини) українців перед своїми телевізорами та радіоприймачами, згадавши ціни, тарифи, свої зарплати, пенсії тощо, мали змогу висловити усе, що вони думають про теперішню економічну політику уряду і влади загалом.

Чи вибирали вони при цьому вислови, чи дотримувалися дипломатичного етикету - сумніваюсь. Можна передбачити, що над країною декілька хвилин висіла густа хмара непарламентських виразів і відбірних, перепрошую, матюків.

Іміджевий відгомін освітньої реформи

Попри скептицизм своїх критиків, нардепи вирішили нас здивувати і без розкачки, того ж таки дня 5 вересня, прийняли у другому читанні новий закон про освіту.

Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич так його охарактеризувала: «Цей Закон - базовий, його прийняття розблоковує можливості для подальшого реформування сфери освіти, прийняття Законів «Про загальну середню освіту», «Про професійну освіту», «Про освіту дорослих», також депутати муситимуть розглянути зміни до Закону «Про вищу освіту».

Потрібно розуміти, що прийнятий сьогодні документ - це шанс для нашої системи освіти до змін, адже без нових можливостей, закладених у закон, розвиток був би неможливий. Однак, попереду багато копіткої роботи.

Найважливіші механізми, такі, як, наприклад, незалежна сертифікація для вчителів, потребують прийняття ще багатьох актів, в яких чітко будуть виписувати ці процедури. Ми маємо їх створити, це важка, але приємна робота - наш внесок в українську освіту та розвиток держави загалом».

З цих слів ясно, що прийнятий закон не може бути названим освітньою реформою, як це часто роблять політики, освітяни, журналісти.

Однак, і цей, безумовно, потрібний вітчизняній освіті закон викликав іміджеву реакцію.

З одного боку ряд країн - Угорщина, Румунія, Польща, Молдова, Росія - закликали Україну змінити низку положень цього закону, характеризуючи їх вкрай негативно.

Мова йде про викладання у школах України державною мовою. Згадані країни заявляють, що це призведе до неможливості національним меншинам в Україні отримувати освіту рідною мовою.

Так МЗС РФ заявило про «жорсткі обмеження на використання мов національних меншин з перспективою їхнього повного вимивання з освітньої системи цієї країни до 2020 року...

Хоча в законі російська мова не згадується, очевидно, що головною метою чинних українських законотворців є максимальне обмеження інтересів мільйонів російськомовних мешканців України, примусове встановлення в багатонаціональній державі моноетнічного мовного режиму.

Розглядаємо цей крок як спробу «майданної» влади здійснити повну українізацію освітнього простору країни, що прямо суперечить як її Конституції, так і взятим Києвом на себе міжнародним зобов'язанням у гуманітарній сфері».

До хору іноземних критиків закону долучився і «свій» критик - голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль. І зробив він це не лише тому, що, як кажуть пересмішники, має відповідне прізвище, а й тому, що Закарпаття є багатонаціональним краєм: «Прийнятий більшістю Верховної Ради новий Закон про освіту не відповідає Європейській хартії регіональних мов або мов меншин, яку Україна ратифікувала в 2003 році, Закону «Про національні меншини в Україні» та міжнародним договорам, укладеним Україною зі сусідніми країнами», - заявив Москаль.

Згадавши Закон «Про національні меншини в Україні», яким держава гарантує всім нацменшинам права на національно-культурну автономію, зокрема, «користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних закладах або через національно-культурні товариства», глава ОДА наголосив, що Закарпаття є багатонаціональною областю і положення Європейської хартії регіональних мов застосовуються одразу до трьох мов - румунської, словацької та угорської.

Москаль стурбований тим, що низка положень прийнятого закону, на його думку, суперечать двостороннім договорам України з Молдовою, Румунією, Угорщиною, які передбачають зобов'язання України щодо гарантування мовних прав нацменшин.

Заява Москаля завершується радикальним закликом: «З огляду на це, звертаюся до президента України Петра Порошенка з проханням ветувати прийнятий закон або повернути його у Верховну Раду України з правками.

Захищати українську мову потрібно й необхідно, але не обмежуючи при цьому мови національних меншин. Абсолютна більшість депутатів, які голосували за новий закон, не є вихідцями з багатонаціональних регіонів, тому не розуміють їхню специфіку».

Однак, вищезгаданим критикам відповіли й вітчизняні експерти. Так, директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС Григорій Перепелиця назвав заяви вищевказаних країн втручанням у внутрішні справи України.

Г. Перепелиця гостро заявив, що вітчизняні школи повинні готувати не групи угорців чи румун, а українців, для котрих українська мова є не лише державною, а повинна бути й рідною: «А якщо Румунія хоче зробити з українських громадян румун, то це питання втручання у внутрішні справи України.

Лише так можна розцінювати цю ситуацію.

Дискредитовані у нас не угорці. Вони дискредитовані в плані знання державної мови. Поїдьте в Берегове і подивіться, хто з дітей знає там українську мову.

А це - громадяни України, а не Угорщини, хоча переважна більшість їх, коли досягають повноліття, уже беруть угорські паспорти».

Уже тепер зрозуміло, що країни, які вимагають від України змінити (чи й відмінити) новий закон про освіту, не зупиняться лише на заявах і будуть завдавати потужних ударів міжнародному іміджу України.

ЗМІ повідомляють, що міністр закордонних справ Угорщини Пейтер Сійярто викликав у МЗС українського посла й віддав розпорядження угорським дипломатам призупинити підтримку України в міжнародних організаціях.

Причина - реформа освіти в Україні, яка «унеможливлює отримання нацменшинами України, включаючи 150-тисячні угорської нацменшини, освіти рідною мовою».

Прес-секретар угорського МЗС проінформував: «Сийярто розпорядився, щоб угорські дипломати не підтримували жодну українську ініціативу в міжнародних організаціях, а також, що Угорщина відтепер не буде підтримувати важливі для України рішення. На всіх форумах ООН, ОБСЄ та Європейського союзу Будапешт буде ставити питання про внесення поправок у мовну статтю закону України про освіту».

У зв'язку з такою реакцію низки країн керівник Кабінету міністрів України В. Гройсман доручив двом вітчизняним міністерствам - закордонних справ та освіти - та їхнім очільникам Л. Гриневич і П. Клімкіну - персонально поінформувати послів країн ЄС з положеннями закону, які стосуються навчання представників національних меншин.

Думаю, ця тема ще не скоро зійде з поля актуальних обговорень в Україні та Європі і ми ще матимемо нагоду детальніше вивчити проблему.

Поки ж що удари по іміджу України тривають.

«Прорив» Саакашвілі як удар по іміджу

Цілісінький день 10 вересня Україна за допомогою телеканалів майже невідривно слідкувала за епопеєю перетинання державного кордону України Міхеілом Саакашвілі та численною групою його підтримки.

Майстер гострого піару та екстремальних методів у політиці Міхеіл Саакашвілі після того, коли указом президента України у нього відібрали українське громадянство, кинув зухвалий виклик вітчизняній владі й особисто панові Порошенку.

Він завчасно анонсував, що 10 вересня повернеться в Україну, незважаючи ні на що.

І... повернувся. Як це не виглядає дивним та неймовірним.

Title  

Знаючи, що пункт прикордонного пропуску «Краковець», через який пан Саакашвілі мав пройти на територію України, терміново зміцнюється додатковими укріпленнями, смугами колючого дроту тощо, команда Саакашвілі перетворила процес переходу кордону на справжній детектив.

Вони поривалися від одного пункту переходу до іншого, пересідали на машини, автобуси, потяг, знову на машини, заплутуючи сліди.

Думаю, що відповідні служби України все ж таки відслідковували всі різкі зміни маршрутів командою Саакашвілі, і там був не один «кріт», який постійно сигналив про їх переміщення українським правоохоронцям.

Особливо скандальним було намагання групи Саакашвілі потрапити в Україну з польського Перемишля на потязі «Інтерсіті».

Побачивши у вагоні Міхеіла Саакашвілі та його різношерстий почет включно з голландською дружиною Сандрою Рулофс та малим сином, бригадир потягу заявив, що потяг нікуди не рушить. Незважаючи на скандали, вимоги усіх пасажирів рушати, потяг дійсно стояв намертво.

Провідниці плакали і благали Міхеіла Саакашвілі зійти. Його оточення вимагало рушати. За словами нардепа В. Чумака, який був у групі Саакашвілі, плакала і бригадир потягу, сказавши, що її звільнять, якщо потяг рушить.

Нарешті під тиском розлючених пасажирів, котрим треба було таки їхати в Україну, Саакашвілі зі супроводом полишили потяг і на машинах рвонули до іншого пункту переходу. Отримавши повідомлення, що один з них, нібито, заміновано, група випірнула біля іншого - пункту Шегині - де і буквально вдерлася на територію України.

Скільки осіб перейшло кордон України з боку Польщі, хто саме - залишається поки що достеменно невідомим.

Але є чимало відеоматеріалів, та й дехто сам приходить до прикордонників і зізнається у несанкціонованому переході - так що поступово список порушників поповнюється.

Усі ми очікували, що буде під час перетину паном Міхеілом кордону. Виявилося - нічого.

Потім очікували - а що буде після перетину ним кордону.

  Title

Виявилося - нічого.

Не ламали рук, не затримували, не блокували машини, тим більше, не стріляли по колесах.

Тобто, може щось і намагалися робити, але так, що, у підсумку, нічого не досягли.

Це я про прикордонників та інших силовиків.

Досвід останніх років показав - саме вони можуть стати цапами-відбувайлами при зміні ситуації.

Тому в ситуації, коли начальство згори щось суворо наказує, а оточення Саакашвілі лякає, що впорається з усіма, хто їм заважає, то мудрі, навчені життям правоохоронці починають імітувати активність і маневрувати за принципом «і нашим, і вашим».

А може, влада розгублена чи вичікує, тому й не дає накази?

У підсумку, М. Саакашвілі опинився у Львові, оселився у гарному готелі, де в компанії Андрія Садового, Юлії Тимошенко, деяких інших політиків радився, вечеряв, спілкувався.

Їх охороняли бійці батальйону «Донбас» та інші охоронці - всі у повному бойовому обладунку.

З такими ніхто не захотів конфліктувати, хоча якісь силовики з влади туди під'їжджали.

На ранок обидві жінки - дружина та Юлія Тимошенко - полетіли зі Львова у різні боки.

Подейкували, що пані Юлія була ображена на вигуки «Геть» при її спробі виголосити промову перед натовпом.

Пан Міхеіл не заступився за неї, а перехопив ініціативу і сам виголосив спіч.

На момент, коли я здаю статтю до редакції, епопея продовжується... Дискусії киплять. Є що сказати прибічникам і противникам того, що сталося.

Не будемо нині давати остаточних оцінок, але настане час і ми їх дамо.

Закінчення

«Укрзалізниця» заплатила штраф -  50 тисяч гривень за зрив руху свого потяга з Перемишля. Чинний тимчасовий очільник цього підприємства Є. Кравцов заявив, що «Укрзалізниця» вважає за можливе виплачувати компенсації, щоб не зазнати репутаційних втрат.

А хто зазнав і ще зазнає репутаційних втрат на початку політичного сезону? Хто отримає нові іміджеві пробоїни в бортах своїх «кораблів»?

Про це нині гаряче дискутують вітчизняні ЗМІ та соціальні мережі.

Будемо відслідковувати перебіг подій.

Є чимало очікуваного і неочікуваного.

Одне ясно - будуть спроби підігрівати ситуацію з метою покращити свій та погіршити чужий іміджі.

Критерій оцінки всім політикам та їхнім діям є - це інтереси України. Якщо твої дії завдають шкоди - зокрема, й іміджевої - Україні, значить, заслужив «червону картку».

Емоції і право в публічній полеміці

Позитивний імідж України у сприйнятті її громадян

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com