Пропонуємо переклад статті про те, як м'язова пам'ять і витривалість допомогли спортсмену повертатися до спорту та щоразу перевершувати попередні досягнення.

Автор статті - Алекс Хатчінсон, колишній фізик і бігун, - розповідає про свій біговий досвід: «Мені довелося витратити п'ять років старанних тренувань, щоб пробігти за 4 хвилини дистанцію 1500 м. Потім через травму коліна я «випав» із тренувального процесу майже на два роки. Коли я повернувся до бігу, то переживав, чи не доведеться мені працювати ще п'ять років, аби повернути колишню форму. Проте, я пробіг 1500 м за 4 хв. після кількох місяців тренувань на стадіоні, і того ж літа показав результат - 3:48.

Як же вийшло, що першого разу для цього потрібні були довгі наполегливі тренування, а наступного разу все вдалося порівняно легко?

По-перше, важлива частина - це впевненість у своїх силах. Коли знаєш, що фізично здатний щось зробити - повторити це буде легше. Крім того, проходять відповідні нейром'язові адаптації, тобто, сигнали, які мозок надсилає у м'язи. До речі, це пояснює аналогічне явище і в силових тренуваннях. Тренування впливають на самі м'язи таким чином, що, виявляється, легше повернути колишню форму, ніж побудувати її «з нуля».

По-друге, наші м'язові клітини за розміром - значно більші за інших, і в кожній такій клітині міститься кілька ядер. При силових тренуваннях м'язові клітини збільшуються ще більше - відповідно - при цьому збільшується кількість ядер. При припиненні тренувань м'язові клітини стають меншими, але кількість ядер у них залишається збільшеною ще довго. Коли ви відновлюєте тренування, ці ядра - вже сформовані у клітинах і готові до стимулювання синтезу м'язового білка.

Ще в 2010 році норвезькі вчені опублікували результати дослідження, присвяченого силовим тренінгам мишей і щурів, що доводить позитивну роль м'язової пам'яті. По-третє, продовжуючи тему наукових досліджень, можна згадати роботу вчених з Temple University (Філадельфія) про витривалість, точніше, про роль ядер м'язових клітин при мітохондріальних адаптаціях, які є однією з основних клітинних реакцій у тренуваннях на витривалість. У ній на одній групі щурів провели одну, а на іншій - дві восьмитижневі тренувальні програми з перервою 20 тижнів. Як і прогнозували, щурі, які пройшли перший цикл тренувань, мали більше ядер м'язових клітин і показали значно кращі результати у другій тренувальній програмі.

Іншими словами, боятися тривалих перерв у тренуваннях не варто. Можна «вилетіти» на кілька років, але потім, повернувшись, показати кращі результати, ніж були до перерви. Завдяки м'язовій пам'яті повертати втрачену форму буде простіше, ніж створювати її».

Переклад зі сторінки:
nogibogi.com

Джерело: http://start-la.kiev.ua