Про що свідчать динаміка та структура капітальних інвестицій в Україні? Що таке інвестиції? Із чим вони асоціюються, якщо не зазирати до економічного словника?

Мабуть, у різних людей - з різним. Для чиновника інвестиції (він, зазвичай, має справу з державними) - це дурні гроші, чудова можливість заробити на «відкатах». Наприклад, під час будівництва доріг. Для червоного директора - здебільшого - гроші зовнішнього інвестора, які треба якось освоїти, не забувши й про себе. У нього підхід такий: якщо ти портфельний інвестор, дай мені гроші, а я знаю, у що їх вкласти. Підхід злодійський, бо капіталовкладення, зазвичай, не мають належної віддачі. Це ми спостерігаємо вже не один десяток років на прикладах з української економіки. Для олігарха інвестиції - це спосіб витрачання грошей, яких більше, ніж можливостей ними розпорядитися. Тож не дивно, що олігархи славляться своїми провальними проектами, реалізованими лише тому, що кудись потрібно вкласти капітал. Інвестиціями називають, наприклад, футбольні клуби, які з економічного погляду є простим марнотратством, бо ніколи себе не окуплять, або дорогі іномарки, які, в принципі, є не вкладеннями, а споживчими витратами на предмети розкоші. І ще багато чого скоробагатьки позначають модним словом «інвестиція», хоча нічого спільного з продуктивним вкладенням капіталу все це не має.

Таке розуміння інвестицій хибне, хоч і дуже поширене в Україні. З одного боку, це наша реальність, бо якби не було відповідних явищ, то їх не називали б словом, яке має зовсім інше значення, оскільки виникло в зовсім іншій соціально-економічній системі. З іншого - ці «інвестиції» деформують економічну статистику: вона втрачає сенс і стає непридатною для аналізу. Адже в країнах розвиненого капіталізму вкладений долар повинен принести віддачу, скажімо, двадцять центів на рік. Тоді як у нас половина номінально вкладеного долара взагалі не доходить до процесу фізичного інвестування, а з того, що дійшло, не все може мати віддачу в принципі. Тому аналізувати інвестиції в Україні досить складно.

Говорити мовчки

Водночас, є й інший тип інвестицій, який можна назвати продуктивними капіталовкладеннями. Його формують підприємці за духом. Суть проста: гроші - це інструмент створення чогось. Вони повинні працювати й мати віддачу. Кожна гривня порахована. Якщо капітал вкладають за таким принципом, обсяг інвестицій багато про що каже. По-перше, створюються виробництва, дохід, робочі місця. А отже, кожна гривня, вкладена сьогодні, збільшить ВВП і зайнятість завтра. Що більший обсяг інвестицій, то більше надії на те, що завтра жити буде краще й легше.

По-друге, структура капіталовкладень показує, які галузі є перспективними й розвиватимуться надалі. Відповідь на це питання повинні давати не чиновники чи політики, а тисячі підприємців, кожен з яких аналізує, зважує, планує й намагається зайняти якомога прибутковішу нішу. Ухвалюючи інвестиційні рішення, підприємці колективно формують статистику, яка дає нам змогу зазирнути в майбутнє, побачити напрями розвитку економіки та її секторів. Перспективність галузей може випливати як із природних переваг конкретної країни, як-от АПК в Україні, так і з покращення регулювання в результаті реформ. Відтак, структура та динаміка інвестицій здатні показати, чи реалізує країна свої конкурентні переваги, чи є ефективними перетворення та багато іншого.

По-третє, динаміка інвестицій показує, що очікувати: зростання чи падіння ВВП. Завдяки мультиплікатору, про який відомо з макроекономіки, капіталовкладення мають підвищений вплив на розмір економіки, фактично рухаючи його в той чи інший бік. Крім того, зміна загального обсягу капіталовкладень - такий собі показник настроїв інвесторів. Якщо вони впевнені, що найближчим часом економічна ситуація буде стабільною, то зважуються на вкладення, адже їм тоді ніщо не загрожує. І навпаки, коли є висока ймовірність, що через кризу та падіння попиту інвестиційний проект окупатиметься десятиріччями, чекають на кращі часи. Звісно, буває, що інвестори масово помиляються, особливо в періоди тотального оптимізму й інвестиційного ажіотажу, які передують кризам попиту. Але коли вкладення зростають з низької бази, тобто, після кризи, то це ознака початку економічного відновлення, яка, однак, не свідчить про його тривалість і якість.

Фактор оптимізму

Отже, інвестиції здатні розповідати. Про що вони розповідають в Україні? Передусім, про те, що криза минула. Якщо простежити динаміку капітальних вкладень, то вони рухаються вгору ще з IV кварталу 2015 року, започаткувавши новий цикл зростання економіки. Прикметно, що в тому кварталі ВВП ще падав, щоправда, не так стрімко, як раніше. Тобто, збільшення капіталовкладень показало, що економіка ось-ось почне зростати. Така собі перша ластівка, що, як відомо, весни не приносить, але майже напевне свідчить про її наближення.

Якщо поглянути на ситуацію кількарічної давності, то динаміка капіталовкладень так само спрогнозувала й останню кризу. Інвестиції почали зменшуватися ще в IV кварталі 2012-го. І, за винятком I кварталу, падали протягом усього 2013-го. Тобто, криза почалася вже тоді, хоча нас годували байками про стабільність, фальсифікуючи статистичні дані. У 2014-му приховане просто стало явним, тому й обвал усіх економічних показників був неймовірно глибоким, бо об'єднав запас падіння за кілька років.

Сьогодні динаміка інвестицій дає привід для оптимізму. Хоча загальний їх обсяг поки що менший, ніж у «докризовому» 2013-му на 10,6% (тут і далі порівнюємо статистику перших кварталів відповідних років), він досить жваво зростає. Важливо, що, попри істерію навколо негативного впливу блокади ОРДіЛО на економіку України, капітальні інвестиції зберігають динаміку. Так, у I кварталі 2017-го їх обсяг в економіку збільшився на 21,4%, а в промисловість - на 29,1%. Відтак, цілком можливо, що за збереження такої тенденції темпи поквартального приросту ВВП до кінця року набиратимуть обертів. А це, безумовно, хороші новини та привід для оптимізму.

Структурний зсув

Відомо, що під час економічної кризи інвестори не поспішають вкладати капітал, а багато хто взагалі згортає розпочаті інвестиційні проекти. Криза пов'язана з невизначеністю та високим ризиком того, що період окупності будь-якого проекту триватиме вічно. Тож інвесторів можна зрозуміти. Та це лише один бік медалі. Другий - криза фактично вбиває непродуктивні виробництва й таким чином розчищає дорогу для нового й ефективного. У такому ракурсі вона створює неабиякі можливості. Тож якщо загалом обсяг інвестицій під час кризи падає, то завжди є галузі, в яких капіталовкладення зростають. А в несприятливих умовах це свідчить про високий потенціал окремих секторів: інвестори вірять, що навіть кризове падіння сукупного попиту не здатне його нівелювати. Можна сказати, що галузі з таким значним потенціалом - це майбутнє економіки, структура якої з часом змінюватиметься в бік зростання їхньої частки. Інвестиції здатні розпізнати й передбачити ці зміни.

В Україні такі галузі також є. Всупереч загальному падінню інвестицій та їх проходженню у 2014-2016 роках через таку собі кризову яму, у деяких секторах обсяг капіталовкладень зріс у кілька разів. І треба сказати, що в кожному випадку причини такої динаміки були різні, з чого випливають різні тривалість та потужність цього зростання.

Флагманом інвестиційного зростання очікувано є сільське господарство. За час кризи обсяг вкладень у цей сектор збільшився у 2,5 разу й у I кварталі 2017-го становив 10,8 млрд. грн. Можна сказати, що агровиробництво не помітило кризи взагалі. Прикметно, що ще 2010-го сільське господарство освоювало менший обсяг інвестицій за цілий рік, ніж тепер лише за квартал. На сьогодні капітальні інвестиції в нього становлять 16,7% їх загального обсягу в країні (одну шосту!), хоча 2013-го їхня частка не перевищувала 4,8% (менш, ніж одна двадцята). Галузь динамічно розвивається, а інвестиції в неї протягом останніх двох років щокварталу зростають, щонайменше, в 1,5 разу у річному вимірі. Темп шалений, але навіть його можна збільшити, якщо розумно запровадити ринок землі. Однак, це потребує зваженої державної політики, продуманих кроків. А допоки їх немає, галузь розвивається сама по собі, завдяки власному потенціалу, без особливого сприяння держави.

Найстрімкіше протягом 2014-2017 років інвестиції зростали в сегменті наземного й трубопровідного транспорту - у понад 3,5 разу, завдяки чому частка в усіх капіталовкладеннях зросла з 1,1% до 5,7%. Нарешті Україна почала вкладати в транспортну інфраструктуру. І результат помітний не лише за статистикою вкладень: багато доріг, якими ще три роки тому неможливо було проїхати без втрат, зараз у цілком нормальному стані. Хоча обсяг інвестицій тут менший, ніж у сільському господарстві (3,7 млрд. грн. за квартал), це також дуже перспективна галузь. Україна має високий транзитний потенціал, навіть попри війну на Донбасі. Тому інвестиційний цикл у транспортну інфраструктуру лише починається й триватиме ще багато років, маючи такий собі оздоровчий вплив на економіку та розхитану психіку українських водіїв. Якщо йдеться про промисловість, то найбільша динаміка інвестицій спостерігалася в деревообробці та суміжних сегментах: триразове зростання протягом 2014-2017 років. Важко сказати, що саме визначило такий бурхливий розвиток галузі. Можливо, заборона на експорт лісу-кругляка. А, може, суттєве знецінення гривні, яке, з огляду на значну частку українських матеріалів та комплектуючих у собівартості кінцевої продукції галузі, підвищило її цінову конкурентоспроможність. Хоч би якою була причина, зростання інвестицій у цей сегмент рано чи пізно дасть результат - збільшення кількості робочих місць та доданої вартості.

Причини суттєвого зростання інвестицій в інші галузі досить різноманітні. Наприклад, капіталовкладення в хімічну промисловість збільшилися на 116%, причому, основний стрибок був за останній рік після трирічного падіння. Тут основним фактором могло стати ринкове ціноутворення на газ, яке змушує хімічні підприємства інвестувати в економію енергоносіїв. Водночас, вкладення в комп'ютерне програмування зросли на 88%. Це одна з галузей, яка в Україні має потенціал завдяки високій якості спеціалізованого людського капіталу, тобто, великій кількості висококласних програмістів.

Приріст капітальних вкладень в охорону здоров'я становив 87%, при цьому, основний стрибок стався за останні два роки. І хоча сума поки що невелика (649 млн. грн. за I квартал 2017-го), можна сподіватися на початок тривалої інвестиційної хвилі, коли в галузь буде вкладено десятки мільярдів. Це пов'язано з медичною реформою, яка перетворить охорону здоров'я на бізнес, на якому можна буде заробити. А якщо з'являться можливості для заробітку, прийдуть і підприємці, готові інвестувати. Мабуть, деякі з них роблять це вже зараз, щоби бути першими під час розподілу величезного медичного пирога.

Інвестиції в легку промисловість за час кризи зросли на 82%. Сама галузь переживає бурхливий підйом. Такого висновку можна дійти, якщо поглянути, скільки нових торговельних точок з одягом і взуттям українського виробництва з'явилося після Революції гідності. Це підтверджує й офіційна статистика: останніми роками зростання виробництва згаданого сегмента випереджає показники промисловості загалом.

Сіре тло

Окрім галузей, які вистрілюють і ставатимуть стовпами економіки України в майбутньому, є й депресивні. У них інвестують дедалі менше й лише для того, щоб підтримати наявні потужності в працездатному стані. Розвитку в цих секторах немає, а в деяких він і не потрібен. Наприклад, у 2014-2017 роках інвестиції в металургійне виробництво зменшилися на 18%. А навіщо вкладати в нього, якщо якість продукції низька й ми втрачаємо традиційні ринки збуту з неймовірною швидкістю? Раніше в металургію інвестували дурні олігархічні гроші, фактично витрачені намарне. Зараз ні грошей в олігархів немає, ні сенсу в таких капіталовкладеннях. І таких прикладів не бракує.

Звісно, є досить чутливі до кризи галузі. Мине час - і в них почнуть інвестувати, обсяг виробництва відновиться. Зокрема, це будівництво (інвестиції впали на 23%), фінансова та страхова діяльність (-7,3%), яка повинна пережити глибоке очищення банківської системи й адаптуватися до нових правил гри, виробництво автотранспортних засобів (-27%), що дуже залежить від рівня доходів населення, а він помітно знизився внаслідок кризи. Однак, усі ці галузі, з дозволу сказати, вторинні: вони не визначають структури економіки, а за сприятливої кон'юнктури завжди зростають разом з усіма як за обсягом інвестицій, так і за масштабами виробництва. Коли в згаданих секторах справи йдуть добре, можна вважати, що економіка цілковито відновилася після кризи. Але до того моменту нам треба ще трохи почекати.

 

Автор: Любомир Шавалюк

Джерело: «Український Тиждень»,
 матеріал друкованого видання № 32 (508)