Із першачків 2018 року за новою реформою освіти має стартувати перехід на 12-річне навчання. З огляду на актуальність реформи, цікаво дізнатися думку вчителів-практиків, адже саме вони відповідають за якість навчання.

Про це ми й порозмовляли з Оленою Бурлакою, яка отримала звання «Учитель року-2016» в категорії «Історія». Пані Олена - спеціаліст вищої категорії з досвідом роботи вже понад 17 років, зараз працює у Городищенському економічному ліцеї.

- Що очікувати від переходу на 12-річне навчання?

- Перехід на 12-річну освіту підтримую. Суспільству часто подають цей аспект реформи як механічне збільшення років навчання, однак тут найістотніше - розмежування на профілі. Дітям треба дати можливість дійсно обрати той напрям навчання, який знадобиться їм надалі. Щоправда, тут існує проблема: часто вибір професії є ситуативним як з боку дітей, так і з боку батьків, що часто-густо спрямовують своє чадо всупереч його нахилам до тієї професії, де «легші» й більші гроші тощо. А за нової системи вибір потрібно буде зробити усвідомлено. Якщо дітям дійсно дадуть можливість обрати напрям навчання і вони відповідально оберуть те, що їм до душі, то не буде перевтоми, буде «сродна праця» за Сковородою.

До того ж, передбачається істотне скорочення навчальних предметів шляхом інтеграції навчальних дисциплін.

Ми нарешті маємо подолати стереотип «престижу», за яким усі діти, навіть слабенькі, мають навчатися в університетах. Це дісталося у спадщину від шалених 1990-х, коли можна було купити місце і диплом, але я знаю багато людей, які після «універу» торгують у магазині поруч із тими, хто взагалі нічого не закінчував. Єдине, що поки що не зрозуміло, - на базі чого формуватимуться професійні ліцеї. Для надання фаху треба мати навчально-матеріальну базу. Наприклад, якщо готуємо кухарів, то мають бути обладнані навчальні комплекси. Куди в цій ситуації подінуться теперішні коледжі та професійні ліцеї?

- У чому проблеми сучасної школи та як з ними боротись?

- Проблеми сучасної освіти комплексні: ми, дорослі, всі дружно постаралися знизити авторитет школи в очах учнів. Багато учителів досі дозволяють собі проводити неякісні та нецікаві уроки, грубо розмовляти, зневажати дітей. Батьки часто через свою некомпетентність паплюжать школу і вчителя. Тому й маємо симетричну реакцію дітей, адже відомо: хоч скільки ви виховуйте дітей, вони все одно будуть схожими на вас.

Треба змінювати філософію освіти й практику. Учитель не може дозволити собі вчити дітей по-старому. Ми маємо йти в ногу з оновленням методик, форм і методів навчання. Це потребує від нас постійної самоосвіти, прагнення зробити навчально-виховний процес цікавим і корисним для учнів. У школі мають запанувати взаємоповага і партнерські відносини. Зі свого боку, батьки мають постійно підігрівати в дитини бажання вчитися, підтримувати позитивну мотивацію. Усі мають зрозуміти, що навчання - це гра багатьох акторів, і успішною вона буде тоді, коли всі старатимуться.

- То яким має бути звичайний шкільний урок? Як зацікавити учнів й отримати максимальну користь?

- Шкільний урок у будь-якій ситуації повинен, насамперед, виконувати функцію формування особистості дитини. Маємо виховати активних, свідомих громадян, патріотів з розвиненим інтелектом. Наші випускники мають бути мобільними, готовими до викликів дорослого життя. У них має бути розвинене критичне мислення, вміння орієнтуватися в океані інформації. Тому урок побудований за схемою «зазубрив - здав - забув» давно неактуальний. Сучасний урок має бути максимально практичним, тобто, орієнтиром мусить бути не так сума знань, як відпрацювання вміння оперувати інформацією: аналізувати, порівнювати різні точки зору, відокремлювати «зерно від полови». Для формування критичного мислення варто давати можливість дискутувати, аргументувати. Важливо розвивати вміння самостійно орієнтуватися в інформації та будувати стратегії розвитку - тут допоможуть навчальні проекти.

Сучасний урок має, безумовно, будуватися відповідно до новітніх педагогічних методик. Однак, не треба забувати і про позитивний досвід минулого. Іноді ми, вчителі, аж так захоплюємося різноманітними новаціями, що це виглядає, швидше, як самоціль. Навіть найактуальніші інновації, застосовані недоречно, не матимуть жодного ефекту.

Також важливим є ще один момент у школі: навчально-виховний процес повинен бути системним, і навчальний компонент уроків обов'язково мусить підкріплюватись активною виховною роботою. Весь освітній простір школи має бути інноваційним та орієнтованим на особистість.

- Що надихає вчителя на творчу працю? Як підтримувати мотивацію та гарний настрій?

- По-перше, вибираючи цю професію, треба прислухатися до свого покликання. Жодні матеріальні стимули - високі зарплати, найкращі умови праці - не будуть дієвими, якщо ця робота не для вас. Якщо не можеш терпіти дітей, то в школі нічого робити.

По-друге, мають надихати діти. Хоч це пафосно звучить, але ми формуємо майбутнє дітей, бо в школі дитина проводить більшу частину свого життя. Дітям школа потрібна, це місце їхнього самовираження, вони потребують вчительського (партнерського) товариства, оскільки зайнятість батьків зараз дуже висока. У наш час часто саме школа є єдиним місцем позитивного впливу на дитину.

По-третє, важливим чинником натхнення є професійне спілкування з колегами: зараз в Україні поширюється рух неформальної освіти вчителів, які цікавляться різними інноваціями. Побувавши на таких форумах, дійсно стаєш до роботи з новими силами. Але тут сам учитель має не боятися вийти із зони комфорту: поїхати, часто своїм коштом чи за рахунок власних вихідних, посидіти довше за комп'ютером, провести той нестандартний урок, не боячись помилок. Словом, треба працювати.

Наостанок, надихатиме дійсно високий статус у суспільстві. На жаль, зараз із цим маємо проблеми, бо у багатьох недоліках системи, виправлення яких не під силу простому вчителю, звинувачують нас.

Важливо також максимально очистити освітню систему від паперів, звітності, оскільки, задовольняючи бюрократичні запити чиновників, ми не маємо часу ефективно підготуватися до уроку тощо. Маємо ще дуже багато непотрібних паперів. Іноді опускаються руки від дріб'язкової регламентації: мовляв, проводьте до Дня волонтера флешмоб, а якщо зібрали допомогу для воїнів АТО, то це вже не те, бо вся область «флешмобить»...

 

Автор: Марія Матяж

Джерело: «День »