rss
08/21/2017
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#312

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Наука \ Освіта \ Відтепер не абітурієнт йде на бюджетне місце, а місце «приходить» у виш

Чи не кожна вступна кампанія в Україні приносить свої сюрпризи. Цього разу сюрпризом виявилася кількість так званих «бюджетних місць» та спосіб їх розподілу. Здивовані не тільки студенти... Гнучкі квоти на держзамовлення: чому вони стали сюрпризом вступної компанії, чому їх дохідливо не пояснили вступникам і викладачам?

Вступна кампанія-2017 дивує сюрпризами. 1 серпня було оприлюднено остаточні списки абітурієнтів, що пройшли «на бюджет», і того ж дня стало відомо про остаточні квоти державного замовлення за всіма спеціальностями, і виявилось, що деякі спеціальності в кілька разів «урізали». Зрозуміло, що це викликало хвилю обурення серед викладачів, адміністрації ВНЗ та абітурієнтів. Останні, зокрема, розраховували на щось одне і, виходячи з того, подавали документи, а викладачі - втратили «години», на які твердо розраховували. Зокрема, викладач Києво-Могилянської академії Катерина Диса у Facebook висловила обурення: «До останнього нам (кафедрі історії НаУКМА) обіцяли (і це відображалося в усіх електронних базах) 26 бюджетних місць на бакалаврську програму. Сьогодні, під час оприлюднення результатів, з'ясовується, що кількість місць нам скоротили майже втричі!»

Що ж трапилось? Лише згодом з'ясувалось, що різке скорочення бюджетних місць - наслідок нової системи їх розподілу між університетами. Відтепер є загальні списки абітурієнтів по всій країні, і ті, кому дістається бюджетне місце, фактично «несуть» його в університет. На перший погляд здається, що це - великий плюс для майбутніх студентів: тепер вони можуть самі вибрати університет, а не подавати документи туди, куди пройшли «на бюджет». Втім, нам незрозуміло, чому таке має ставати «несподіванкою». Тобто, є претензії до комунікації між МОН з одного боку - університетами та абітурієнтами - з іншого. А ще нова «формула» викликає і багато запитань: чи дійсно для абітурієнта це позитив, чи залишиться хтось у програші, які підводні камені нової системи розподілу держзамовлення?

  Title
  

Аби знайти на них відповідь, ми звернулись до експерта - Єгора Стадного, аналітика центру CEDOS (Центр дослідження суспільства).

Тепер бюджетне місце надається не університету, а абітурієнтові

До 2016-го року Міністерство освіти і науки розподіляло бюджетні місця між університетами. Ще перед вступом абітурієнти знали кількість вакантних місць на кожну спеціальність. І розраховували, що треба мати не нижче, ніж умовне 20-е місце в списку, щоб вступити на бюджет. Але система змінилась - відтепер не МОН розподіляє бюджетні місця між університетами, а абітурієнти. Як це виглядає? Наприклад, уряд затвердив у 2017-му році 395 бюджетних місць по всій Україні на бакалаврську програму з історії. Під час вступної кампанії формується рейтинговий список з абітурієнтів за спеціальністю «історія» не в окремому університеті, а в цілому по країні. І 395 перших осіб у цьому рейтингу отримують право «взяти» бюджетне місце і «понести» до університету, в який вони подали документи, лише за умови, що вони поставили цю спеціальність своїм найвищим пріоритетом.

Різниця між системами - колосальна. Викладачі, студенти та абітурієнти не достатньо обізнані з тим, як вже другий рік відбувається розподіл бюджетних місць. І переконані, що в усьому винне МОН. А насправді воно, як і решта державних замовників (Міністерство охорони здоров'я, Мінфін), формує держзамовлення по країні в цілому.

Що це за «нова формула»?

Університети мають змогу самостійно визначати коефіцієнти для кожного компоненту, що формує конкурсний бал - сертифікатів ЗНО, атестатів середньої освіти, дипломів переможців Малої академії наук та всеукраїнських олімпіад, сертифікатів підготовчих курсів. За сертифікат ЗНО університет має поставити коефіцієнт не менше, ніж 20%. Верхньої межі фактично немає, але сума коефіцієнтів не може перевищувати 100%. І тому університети можуть визначати різні коефіцієнти на один і той предмет ЗНО. Звідси і виходить різниця в конкурсних балах між різними університетами та між абітурієнтами. У одного і того ж самого абітурієнта, який подає на історію в умовні КНУ ім. Шевченка і Могилянку, конкурсний бал може бути різним. Чому так робиться? Університети мають право визначати пріоритетні знання - комусь важливіша українська мова, комусь - іноземна, комусь - історія.

Інше питання, яким чином університети користуються цим правом? Найбільш «кмітливі» ставлять максимально можливий коефіцієнт на ті результати ЗНО, які традиційно є найвищими. Чому? Бо так легше залучити студентів.

Хто постраждає через малу кількість бюджетних місць?

У ситуації з малою кількістю квот на окремі спеціальності винні тільки адміністрації університетів. Вони не змогли вивчити правила гри, не змогли проаналізувати, яку найкраще вибрати тактику.

Жертвами такої невдалої політики університету стануть викладачі. Мала кількість набраних студентів призведе до меншого обсягу завантаження викладачів. А це значить, до меншої кількості ставок. І треба буде когось переводити на неповні ставки, можливо, когось звільняти. Це - неприємно, і хотілось би, щоб адміністрації визнали свою помилку і не покладали відповідальність на когось іншого. А також їм треба знайти спосіб, щоб не звільняти викладачів.

Мала кількість бюджетних місць на окремі спеціальності в тому чи іншому виші показує, що треба проводити велику роботу, уважно і відповідально аналізувати цифри і факти перед тим, як вказувати в правилах прийому вагові коефіцієнти. Треба аналізувати конкурентів, моделювати ситуації і наперед передбачати, які коефіцієнти можуть виставити інші ВНЗ.

Ми відійшли від геть недосконалої системи до системи, що має серйозні проблеми

Ця система має свої недоліки. Головний з них - розподіл місць тепер у руках абітурієнтів. Скажімо відверто, 17-річна людина не зовсім свідомо і обґрунтовано підходить до обрання місця навчання і бачення перспектив, що вона робитиме через N-ну кількість років після випуску. Абітурієнти підходять до цього вибору дуже непідготованими, а бюджетні кошти йдуть за ними.

Але попередня система, коли МОН формувало держзамовлення, була ще гірша. Бо все залежало від волі одного міністра і наближених до нього чиновників. Це був ресурс адміністративного тиску в руках Міністерства. Наближеним університетам - все, а тим, хто «брикається», - нічого. До такої системи повертатись не можна.

Які перспективи нової системи?

Ще років п'ять ця система буде функціонувати точно. Це - найкращий спосіб відійти від практик адміністративного втручання в діяльність університетів. І потрібно працювати над тим, щоб у абітурієнтів була під рукою достатня кількість інформації про ВНЗ, про ті спеціальності, які вони вибирають. Проблема полягає також у тому, що інформації, зрозумілої для батьків та абітурієнтів, дуже мало. Немає адекватного Реєстру університетів, в якому мала би бути така інформація: ВНЗ, його спеціальності, показник якості освіти і заробіток випускників цієї спеціальності. Ми цього не надаємо нашим вступникам, і вони, як кота в мішку, вибирають собі спеціальності. Бажано було б надавати інформацію про можливості для міжнародного обміну, про викладачів.

Також майбутніх абітурієнтів треба вчити робити ретельний вибір: для цього треба запроваджувати спеціальні навчальні програми для старшокласників, де їм будуть пояснювати, як вибирати університет, чому треба або й не треба здобувати вищу освіту.

Через 5 років все одно треба перейти до іншої системи розподілу фінансування. Сподіваюсь, що поняття «бюджетне місце» вийде зі вжитку. Воно сильно викривлене і дісталось нам ще від радянських часів. Коли ми кажемо «бюджетне місце», що ми уявляємо? Держава ніби дала гроші. Ідеальний варіант - фінансувати університети, які самі встановлюватимуть, скільки студентів вони можуть навчити за надані державою кошти.

 

Автор: Микола Романюк

Джерело: «Укрінформ»

Учителька з Кропивницького виграла конкурс у Кембриджі

«Школа за Сковородою». «Учитель року-2016» Олена Бурлака – про реформу освіти та прогресивні методи викладання

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com