За часи існування міліції побутував широко розповсюджений вираз: «Моя міліція мене береже». Це була цитата з поеми Володимира Маяковського, яка стала ледь не народною приказкою.

Міліцію у нас ліквідували два роки тому. І на її місці постала Національна поліція України. 4 серпня у столиці та по країні урочисто відзначили це дворіччя.

Є офіційні оцінки роботи поліції, а є відгуки народу. Відгуки ці різні. Тож, назва моєї статті може бути своєрідним відкритим тестом, і кожен може дописати там своє закінчення.

Українська міліція: трохи історії

Історики свідчать, що українська міліція як добровільна воєнізована структура з охорони громадського порядку спробувала народитися ще після розвалу царизму, деградації царської армії, різкого збільшення дезертирів та сплеску бандитизму.

Спочатку на Звенигородчині, котра тоді належала до Київщини (нині - до Черкащини), виникли загони територіальної оборони сіл і містечок від бандитів. Вони почали множитися, особливо в тих областях, котрі історично входили до складу Гетьманщини і де були живі традиції козацтва, а потім вибрали собі назву «Вільне козацтво».

Такі загони проіснували до 1920 року, подекуди до 1923 року, і були знищені в процесі радянізації України, як і сама УНР.

А це були зародки справді національної за духом міліції. Та не судилося.

Органи радянської влади у Харкові, натомість, у 1919 році започаткували так звану прокомуністичну робітничо-селянську міліцію, яка діяла с тими чи іншими перетвореннями, реорганізаціями до самого кінця існування СРСР.

Але і в Незалежній Україні міліція - зі всіма її плюсами та мінусами - продовжувала існувати та функціонувати ще чверть сторіччя.

Аж поки 2015 рік не став роком завершення її історії в Україні.

Плюси та мінуси міліції

Не буду брати весь історичний період існування міліції - він дуже різний: складний, героїчний, трагічний, малодосліджений.

Але міліція Незалежної України значною мірою успадкувала загальні мінуси радянської міліції: неповагу до прав людини, каральний характер діяльності, вміння фабрикувати справи, факти катування, корупцію тощо.

Проте, та стара міліція мала й вагомий плюс - досвід і професійну майстерність, уміння розкривати злочини, особливо тоді, коли цьому не заважають «згори».

Керівники української міліції мали великі зірки на погонах, груди їх були обвішані нагородами, але про якість роботи міліції у суспільстві висловлювалися вже дуже різко.

З часом стало очевидно: мінуси в роботі міліції явно переважили над плюсами.

Перцю проблемі додала активізація сепаратизму в низці областей України та участь у цьому - пасивна чи активна - багатьох службовців МВС.

Так, наприклад, ще 24 травня 2014 газета «Дзеркало тижня», цитуючи прес-службу МВС, повідомила: «На бік терористів перейшли 17 тисяч міліціонерів Донбасу».

Громадськість почала настільки критично ставитися до діяльності вітчизняної міліції, що стало ясно: її реформи не уникнути.

І така реформа розпочалася у 2015 році.

З водою і дитину

Намагаючись радикально реформувати правоохоронні органи, наші політики зробили одну розповсюджену помилку: разом з водою подекуди виплескували і дитину.

Періодично в ЗМІ спалахували дискусії на тему люстрації, переатестації і тому подібних процедур, які були задумані як засоби очищення лав правоохоронців.

Плюси цих процедур очевидні і з ними згодна більшість суспільства.

А от мінуси їх не такі очевидні. Але втаємничені в тему стверджують: у результаті усіх цих реформ значна кількість досвідчених професіоналів добровільно чи примусово звільнилася з лав правоохоронних органів. Чим їх дуже послабили.

Народження Національної поліції

Правовою основою створення Національної поліції України було прийняття 2 липня 2015 року Верховною Радою України Закону України «Про Національну поліцію».

За закон проголосували не всі - лише 278 нардепів, але цього було достатньо.

Через 2 дні, 4 серпня, президент України підписав цей закон і цей день було оголошено Днем Національної поліції України.

Загальні положення розділу першого цього закону у двох статтях давали правовий скелет сутності та діяльності новоутвореного органу правопорядку:

«Стаття 1. Національна поліція України

1. Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

2. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно зі законом.

Стаття 2. Завдання поліції

1. Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у таких сферах, як:

1) гарантування громадської безпеки і порядку;

2) охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;

3) протидія злочинності;

4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги».

Як бачимо, про роль президента України в діяльності Нацполіції в законі не йдеться. Однак, уже з'явилися публікації, в яких сказано, що діяльністю Нацполіції в межах своєї компетенції безпосередньо або через міністра МВС керує президент України.

Зверніть увагу: «безпосередньо». Тобто, може віддати наказ напряму, через голову Кабміну, міністра МВС і навіть, за необхідністю, через голову начальника Нацполіції.

Опоненти президента вбачають у цьому його намагання підпорядкувати собі ще один потужний силовий орган.

Але ж президент є Верховним головнокомандувачем Збройних сил України. То, напевне, в деяких ситуаціях може покомандувати і поліціянтами.

Матеріальне забезпечення

Забезпечили нових поліцейських (філолог О. Пономарів наполягає, що треба називати їх поліціянтами) усім необхідним з допомогою міжнародних партнерів незрівнянно краще, ніж стару вітчизняну міліцію.

Нова «з голочки» форма, економічні та швидкісні японські автомобілі «Тойота Пріус», краща зарплатня - це лише те із забезпечення роботи нових поліціянтів, що було на поверхні суспільної уваги.

Звільнені старі міліціонери ображено казали: «Якби нас так забезпечували, то ми би ще й не такого досягли...»

І далі йшов перелік можливих досягнень...

Поліцейські автомобілі на початку і... в процесі роботи

 

Новонабрані поліціянти (багато хто - просто з вулиці, без спеціальної освіти) стали на перших порах улюбленцями українців. З ними охоче фотографувалися перехожі, вони були люб'язними та ввічливими - чим відрізнялися від багатьох представників старої міліції.

Потім ейфорія почала спадати.

Вияснилося, що нові поліціянти, окрім картинної зовнішності, мають і свої недоліки. Частина з них так примудрялася ганяти на службових іномарках, що десятки з них перетворювалися на металобрухт.

З'явилися деякі публікації про хабарі, котрі намагалися брати чи брали нові поліціянти.

Але найбільшу прикрість викликала невисока ефективність їхньої професійної діяльності, що було зрозуміло - досвід та майстерність приходять лише з часом.

А часу цього поки що було у Нацполіції обмаль - лише 2 роки.

Чи минуло «вже» 2 роки і настав час показувати результативність?

Урочистості

Другу річницю створення Національної поліції України відзначили на Софійському майдані, у розпал серпневої спеки.

Начальство намагалося хоч трохи сховатися у тіні дзвіниці, а сотні поліціянтів стояли обличчям до них і «засмагали», слухаючи промови.

Промова президента

Президент підкреслив складнощі становлення Нацполіції, але вивів на позитивні завдання: «головне - набуто неоціненний досвід, чітке розуміння, що потрібно змінити й покращити, аби відповідати тим вимогам, які ставить українське суспільство перед поліцейськими. І вимоги ці - жорсткі, і планка - дуже висока.

Впевнений, що українська поліція досягне того рівня, який забезпечить гідний захист та надання безпекових послуг кожному громадянинові України».

Згадавши, що за 2 роки загинуло 18 поліціянтів, глава держави, тим не менше, заявив про зниження рівня злочинності: «На жаль, не можна ще сказати, що ми досягли докорінного зламу в боротьбі з криміналом у всіх його різноманітних проявах, насамперед, які загрожують життю і здоров'ю людей, безпеці та власності громадян.

	Слухаючи промови...

 

Але є хороша новина, і вона в тому, що таки подолано той негативний пік злочинності, що був спричинений складною соціально-економічною ситуацією, впливом війни і, водночас, трансформацією самої правоохоронної систем».

Думаю, далеко не всі погодяться з тим, що пік злочинності подолано. Судячи з повідомлень ЗМІ та нашого безпосереднього досвіду, злочинність залишається на такому високому рівні, який ми ще 3-4 роки тому не уявляли.

Далеко ходити не треба: тиждень тому до мого сусіда залізли у квартиру, незважаючи на наявність сигналізації. Інженер, що ставив сигналізацію на мою квартиру, філософськи констатував, що це не є гарантією від квартирних злодіїв, «бо їх розплодилося надто багато і вони вже навчилися давати собі раду з усіма охоронними системами».

Я вже не кажу про більш тяжкі злочини.

Хоча президент заявив, що «кількість організованих груп і злочинних організацій, протиправну діяльність яких поліцейські припинили у першому півріччі 2017 року, перевищує показник минулого року: зменшено кількість тяжких тілесних ушкоджень, зґвалтувань, розбійних нападів, пограбувань, крадіжок, шахрайств, умисних убивств.

На жаль, деякі злочини мають настільки гучний негативний публічний резонанс, що затьмарюють будь-яку позитивну статистику».

Але такі слова з вуст президента пролунали, і вони певним чином мають підтримати Нацполіцію в цей непростий період становлення.

Штандарт керівника Нацполіції України

Дякуючи представникам правоохоронних органів знизу доверху, президент резюмував: «Вся українська громада чекає від Національної поліції захисту від злочинців, розраховує на допомогу, прагне відчуття безпеки».

Окремою урочистою церемонією президент вручив керівникові Нацполіції штандарт, запровадження якого спеціальним указом президент цього ж таки дня, 4 серпня 2017 року, встановив.

Штандарт має стояти в кабінеті головного поліціянта України і використовуватися поряд з іншою символікою в урочистостях за його участю.

Зворушлива піар-акція з людським сенсом

На Софійській площі відбулася ще одна зворушлива піар-акція. Онкологічно хворому малюкові Глібу, котрий мріє стати поліціянтом, за участі президента було вручено форму поліціянта, особисто міністром МВС А. Аваковим виданий поліцейський жетон, і щасливого 4-річного міні-поліціянта ще й покатали на мотоциклі під час поліцейського патрулювання столиці.

Сльози на очах його матері і посмішка на обличчі Гліба підтверджують, що і піар-акції можуть мати людське, гуманне наповнення.

Виступ С. Князєва

Глава Нацполіції генерал Сергій Князєв також звітував про роботу свого відомства: «Понад 300 тисяч розкритих злочинів, 180 тисяч затриманих злочинців, ми заслужили більше, ніж 40% вашої довіри.

	Міністр МВС, глава адміністрації президента і президент побалували маленького поліціянта Гліба Хуртепу

Зазвичай, ми вимірюємо успіх у цифрах. Але за кожною з них, за кожним досягненням - люди, які насправді і є найбільшим надбанням, бо саме вони рухають реформу та будують нову, сучасну, європейську поліцію».

С. Князєв високо оцінив кадровий потенціал Нацполіції: «Реформа стартувала з набору в патрульну поліцію, куди прийшла вмотивована і цілеспрямована молодь. Сповнені ідей, зі сяючими очима - вони не одразу зрозуміли тонкощі поліцейської роботи, але меседж «служити та захищати» для них був не порожнім звуком. Передусім, для тих, хто пройшов Іловайськ, ДАП та Дебальцеве...

Вони росли на очах та змінювали правоохоронну систему зсередини. Водночас, до лав Нацполіції ввійшли і справжні професіонали - віддані своїй справі правоохоронці, ті, хто довів вірність присязі не словом, а ділом, хто гідно працював, не рахуючись з особистим часом».

Головний поліціянт країни також оптимістично бачить перспективу: «Поліція подолала кризу та пройшла перший етап - перезавантаження. Так, шлях змін не буває без помилок, і боротьба з корупцією у наших лавах триває. Але ми свій вектор розвитку визначили, і повернення назад уже не буде.

Це доводять своєю щоденною службою наші поліцейські, бо історію нової поліції пишуть звичайні патрульні, дільничні, оперативники та слідчі з усіх куточків країни. Насправді ви їх добре знаєте - вони вчилися з вами за однією партою, ходили у спортивні секції, приводять дітей у той самий садочок чи школу.

Вітаю вас, поліцейські України! Ви присвятили життя боротьбі зі злочинністю, і всіх вас об'єднує - життя роботою, небайдужість до людської біди та розуміння того, що люди мають бути у безпеці. Здоров'я, наснаги, твердості духу та мудрості у рішеннях. Нехай вдома на вас завжди чекають найрідніші люди, а тепло їхніх сердець дарує радість життя та надихає на служіння українському народові. Вдячний кожному, хто гідно служить у Національній поліції.

Вітаю вас, українці! Ці два роки поліцейські є поруч з вами, дбають про безпеку, рятують та надають допомогу. Разом з вами ми будуємо нову філософію безпеки від села до найбільших міст нашої країни. Вдячний вам за довіру та підтримку. Дякую, що допомагаєте нам удосконалюватися та не зупинятися на досягнутому.

Слава Україні!»

План на перспективу

Під оптимізм політиків та керівництва Нацполіції України вирішили підкласти конкретний план чи методику переатестації. Називається цей документ «100 днів якості Національної поліції».

Абсолютно всі працівники, незалежно від посад і звань, будуть оцінюватися з моменту початку роботи і через 100 днів виконання службових обов'язків, причому, в основу оцінки покладуть не кількісні, а якісні показники роботи: «Ми розглядаємо ці 100 днів як перехідний період для адаптації всіх підрозділів і працівників Національної поліції до нового стандарту якості та оцінки результатів своєї роботи.

С. Князєв з юним поповненням Нацполіції	Справа наліво: С. Кубів, А. Аваков, С. Князєв під час нагородження «Ластівки»

 

Після завершення 100 днів будуть прийняті кадрові рішення щодо керівного складу територіальних і структурних підрозділів Національної поліції України».

Особливість у тому, що всіх працівників «проженуть» через це оцінювання двічі за 100 днів і фокусуватимуться на якості їхньої роботи.

Згідно з документом, ключовими показниками стануть:

• динаміка довіри населення до територіальних управлінь Національної поліції;
• оцінка громадянами почуття власної безпеки в районі проживання;
• оцінка рівня корупції у підрозділах поліції;
• рівень задоволеності потерпілих і свідків злочинів роботою поліції під час виклику і первинного контакту на місці події;
• оцінка оперативності реагування поліції на повідомлення про злочини, ефективності роботи з протидії злочинності».

У планах Нацполіції є також важливий з іміджевої точки зору проект «Лицарі честі». Його реалізація заслуговує окремої розповіді.

Можна сподіватися, що всі ці зусилля справді допоможуть створити правоохоронний орган з новою філософією, новими принципами діяльності, як наголосив Сергій Князєв.

Нагородження

Нагороджень цього дня було чимало.

Серед них можна виокремити нагородження медсестри Оксани Омельченко з позивним «Ластівка». Вона врятувала життя двом сотням поранених, винесла їх з поля бою, надавши невідкладну допомогу.

Ще більш важкою з морально-психологічного боку було транспортування тіл загиблих бійців - а таких «Ластівка» також супроводжувала не менше, ніж півсотні разів.

Глава Нацполіції під час нагородження сказав: «Оксана Омельченко надавала допомогу пораненим ще на Майдані, а коли почали формувати перші добровольчі батальйони, вступила до лав батальйону «Київ-1».

Вона прийшла з тією умовою, що буде в АТО доти, допоки захоче. Та зі слів бойових товаришів, які добре знають характер і вдачу «Ластівки», вона буде там доти, допоки відчуватиме, що потрібна.

Із червня 2014 року Оксана майже постійно - у зоні проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Вона бачила всі жахи війни. На рівні з чоловіками йшла в перші бої та евакуйовувала поранених. Оксана брала безпосередню участь у визволені від російських терористичних угрупувань міста Слов'янськ, Донецької області, та прилеглих територій, надавала медичну допомогу побратимам, військовим та цивільному населенню прифронтових територій.

Це її фотографію зі Слов'янська, де вона відпоює бабцю водою, російська пропаганда подала як «укропы поят ртутью престарелых». Але «Ластівка» або «Маленьке Янголя», як її ще кличуть цивільні, продовжує робити свою справу.

У червні-вересні 2014 року ця жінка вивезла більше, ніж сотню дітей з Краматорська, Слов'янська та Костянтинівки до міста Ізюм, що на Харківщині. А впродовж двох наступних років виконувала завдання по боротьбі з тероризмом у Курахові, Бахмуті, Краматорську, Дружківці. Зараз Оксана - поліцейський взводу № 2 роти № 1 полку патрульної служби поліції особливого призначення «Київ», служить в Авдіївці, Донецької області. Взимку, коли лікарям забороняли виїздити до обстрілюваної Авдіївки, Оксана їздила і виконувала бойові завдання.

Під час відряджень Оксана також організовує практичні заняття з надання першої медичної допомоги в екстремальних ситуаціях для військових, добровольців та мирного населення.

Крім того, «Ластівка» допомагає мешканцям прифронтових територій та залученим до антитерористичної операції незалежно від відомства - збирає медичну та гуманітарну допомогу, привозить продукти, речі першої необхідності, медичні препарати, а ще Оксана Омельченко допомогла транспортувати реанімобіль.

За таку самовідданість, вагомий особистий внесок у справу боротьби зі злочинністю, за вірність присязі 4 серпня, у другу річницю Національної поліції України, президент своїм Указом нагородив нашу «Ластівку».

Дякую вам, Оксано, та сотням таких же сильних доньок України за відданість, віру та службу!»

Крім того, президент нагородив значну групу поліціянтів - тридцять осіб - з нагоди їхнього свята.

Після фотографування на пам'ять перейшли до закритої частини святкування, під час якої також було сказано немало гарних слів з обох боків.

Вітаємо Нацполіцію України і бажаємо, щоб вона якнайскоріше стала українською Національною поліцією - за духом, переконаннями, ідеалами.

І щоб ми ніколи не мали підстав схвалювати іронічну пісню про старих правоохоронців: «Моя міліція нас береже - спочатку посадить, потім стереже».

А, натомість, щоби щиро казали: «Моя поліція нас береже, охороняє і нам допомагає».