Поки громадяни обговорюють пенсійну реформу та візи, точніше, їх радісну відсутність,
український кумізм, а разом з ним і комізм та трагізм, набирають обертів. Цього
разу побив всі рекорди ще донедавна славний український боксер Володимир Кличко,
брат мера Києва і колишньої надії українських опозиціонерів.
«В суботу, 10-го червня,
боксер Володимир Кличко поріднився з депутатом з «Опозиційного блоку» Нестором Шуфричем
і сім'єю одіозного політика Віктора Медведчука. Точніше - з його дружиною, телеведучою
Оксаною Марченко. Володя і Оксана у Києво-Печерській лаврі похрестили наймолодшу
доньку Шуфрича - Марусю.»
http://tabloid.pravda.com.ua
| |
| Керівник
Московського патріархату,
кума Путіна і Шуфрича,
кум Шуфрича і куми Путіна |
Хто не знає, у Оксани Марченко
є ще один відомий кум - Володимир Путін.
Так зірка українського боксу
завдав своїм прихильникам нищівного удару.
Ні, зрозуміло, від пропозиції
хрестити дитину не відмовляються - але ж, шановний, як ти взагалі туди потрапив?
В куми до куми Путіна?
Не було війни?
Не було тисяч вбитих, закатованих
кумом твоєї куми твоїх співвітчизників?
З іншого боку, ця подія дозволяє
всім, хто ще сумнівався, зрозуміти шкалу цінностей найвідоміших українських боксерів.
З боксом у них все виходило добре, навіть чудово, а от із загальнолюдськими цінностями
якось не склалося.
Тепер головне - слідкувати за
руками обох братів не менш пильно, ніж ми слідкували за всі ті роки, коли Клички
були відомими боксерами.
Бо навіть якщо брати і не тримають
на серці злих антиукраїнських намірів (ну, ми ж можемо припустити, що вони ненароком,
хоч як би дико те припущення не виглядало?), то старий кум їхньої нової куми навряд
чи втратить нагоду отримати з нових далеких родичів хоч якийсь та зиск. І на маленькому
зиску він не заспокоїться... Не той характер.
Про Московський патріархат і
говорити годі. Он пару років тому цей патріархат реставрував затоплену церкву в
Гусинцях, що під Києвом, побудовану у 1822 році. Дивним чином зі стін храму щезли
давні фрески (вирізані частини яких ще раніше вандали-студенти з Санкт-Петербургу
хтіли вивезти в Росію), натомість на дзвонах храму з'явилися двохголові орли...
Мабуть, щоб парафіяни не забували, хто тут «кінцевий вигодонабувач»...
| |
Рештки
старовинної фрески з церкви
у Гусинцях. Після «реставрації» вони просто щезли... | |
Ну а поки Володимир Кличко родичався
із дружиною Медведчука, на Європейській площі столиці відбувалося дивне дійство
- концерт із не надто загадковою назвою «Безвіз». Ну і «суспільно-мистецька акція»
з цією ж назвою. Заради цього дійства в центрі Києва було заборонено рух усіх видів
транспорту, а от метро працювало до першої години ночі.
Але, схоже, громадяни не дуже
поспішали тішитися - чи то настрій був несвятковий.
Того ж таки 10 червня в результаті
ворожих мінометних обстрілів загинули четверо військовослужбовці ЗС України, ще
четверо зазнали вогнепальних поранень, ще троє отримали бойові травми.
Чи то з цієї причини, чи то
з іншої, але людям явно не святкувалося. І геніальні піарники української влади
вигадали новий, абсолютно несподіваний, ніде не бачений фокус - зігнати на концерт
«бюджетників». Тобто тих, кому подорож до Європи світить «найяскравіше» і «найшвидше».
Більшого знущання над людьми, котрих довели до межі зубожіння, тяжко вигадати. Особливо
на фоні радісних повідомлень українських чиновників, що найближчим часом освітянам,
як і лікарям, скасують право на пенсію за вислугою років. Тобто скільки би років
той вчитель чи лікар не пропрацював, а на пенсію раніше стандартного віку не пустять,
хоч ти працюй з пелюшок.
Українських бюджетників взагалі
вже можна запатентувати як вічне безперебійне джерело благ для українських чиновників,
цим бюджетникам можна і в кишеню залізти, і працювати їх змусити ледь чи не до самої
смерті, і за потреби на мітинги вигнати - хоч в рідному місті, хоч у столиці. Де ви бачили районного освітянина з глибокої
провінції, котрий відмовиться поїхати у Київ, столицю побачити? Адже за свої гроші
не кожен може собі таке дозволити... А не захоче - можна пригрозити неприємностями.
Зарплата в освітян хоч і смішна (особливо в порівнянні із зарплатами чиновників),
а втратити її освітяни бояться. То чиновникам платять величезні суми, щоб ті не
крали. А освітянам можна платити копійки, вони й так чесні.
І від них можна вимагати, щоб
той бідний освітянин обов'язково відмітився у папірці, що таки не обманув, прийшов
на збіговисько... Обдерли людей, як липу, і ще й знущаються...
Спочатку про то написала «Українська
Правда».
«Для участі в заході «Безвіз»
за участю президента біля Укрсиббанку на Хрещатику станом на 19:45 зібралося близько
двох десятків освітян.
Кореспондент «Української
правди» підійшла до них, коли кожен з них вписував себе у список.
Вони підтвердили УП, що збираються
на концерт «Безвіз». Журналіст спробувала розпитати, що вони думають про безвізовий
режим, але з посмішкою освітяни почали відмовлятися коментувати. «Можна ми утримаємося
від коментарів?», - сказали жінки.
...В розпорядження УП потрапила
факсограма за підписом начальника управління освіти Печерського району Тетяни Копил
до керівників загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладів району з проханням
забезпечити в заході участь 2 осіб від закладу освіти.
Печерська райдержадміністрація
Києва заперечує цю інформацію.»
Потім у соцмережах почали з'являтися
уточнення.
Для прикладу, журналіст Олександр
Міхельсон повідомив, що, за даними його джерел, у Виноградів, що на Закарпатті,
прийшла «рознарядка по РДА зібрати для Петрової масовки по 40-50 держслужбовців
з району».
Ще раз: 40-50 з району.
Видно, не впоралися всі райони
з рознарядкою, часи трохи не ті - на святкування зібралося не так вже й багато людей.
Не спрацював «європейський фокус», тільки показав, що в які ризи комуніста не вдягни,
він все одно ся лишає комуністом... Навіть якщо добре вивчить англійську...
І ті «ризи» вилазять не тільки
в «рознарядках» і добровільно-примусовій масовці.
Он вінницька активістка Таїса
Гайда ледь не щотижня пише про «винаходи» українських чиновників. І хоча дехто з
них мабуть не те що в комуністах, а й в комсомольцях побувати не встиг, але старі
радянські методи, гарно заточені під радянські реалії, так і світяться «дальнім»
світлом...
| |
| «Безвіз»
|
«От скажіть мені, що мені
робити?
Кожного дня мені надають
інформацію. Вона приходить з різних джерел але я її вивчаю, перевіряю і або пишу
сама, або віддаю журналістам. І ось у Вінниці дізнаюся, що, за сприяння усім нам
відомого Бориса Ісааковича, депутати міської ради вирішили «кинути» державний банк
на 60 мільйонів гривень, і банк так підозріло мовчить, і не висуває окремих
вимог до банкрута, якому надав такий досить чималий кредит. І ось заходжу я подивитись
хто власник - Кабінет міністрів.
І що мені з цим робити? Прокуратура
самі знаєте де, поліція там само, НАБУ сильно зайняте Насіровим, а голова кабінету
міністрів, виходить, зацікавлена особа.»
Таїса Гайда
Ось ще один перл з колекції
Гайди, котрий вже плавно переходить зі сфери комізму до сфери трагізму.
«50% акцій «Вінниця Обленерго»
належить ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання». Місцем реєстрації цієї фірми вказано
Луганськ. Як мені пояснили в податковій, підприємство мало б перереєструватись на
підконтрольній території на свій вибір, і місце перереєстрації було б видно у реєстрі
платників ПДВ. Але з 2014 року і по сьогодні ніяких змін в реєстрі платників ПДВ
немає.
Крім того, відповідно до
судових рішень, ТОВ «Вінницьке енергетичне об'єднання» регулярно надавало послуги
постачання електричної енергії державним підприємствам на підконтрольній території
Луганської області.
То у мене виникає одне єдине
запитання: куди ж сплачувало протягом трьох років податки підприємство, зареєстроване
у Луганську, і чи не виходить так, що фактично держава, укладаючи такі угоди, фінансувала
підприємство на окупованій території?
До речі, вигодонабувачем
підприємства є пан Марков, громадянин Болгарії, який пов'язаний з російським олігархом
Григоришиним.»
Таїса Гайда
Мало того, що обдирають людей,
як липку, то ще й за їхній рахунок годують безпосереднього ворога. Мабуть, сподіваються,
що той подохне від переїдання...
А війна - яка війна?
Під шум війни і під радісні
святкування безвізу в українських громадян тихцем готуються забрати найважливіше,
а в декого - і єдине багатство. Землю.
90-ті роки явно готуються повернутися
в повному обсязі, і навіть з деякими «довісками».
Тоді теж казали - нащо державі
ті підприємства? Треба, щоб кожен отримав свою частку, і нехай робить, що хоче.
І роздавали людям ваучери. А перед голодною людиною не стоїть питання «продати
ваучер за копійки зараз, чи зберігати його вдома невідомо для чого».
А потім раптом - гоп! - і
одним порухом руки більшість ласих підприємств опинилися у власності олігархів.
А зараз - гоп! - і виявляється, що чимало стратегічно важливих для державної безпеки
підприємств опинилися в руках безпосереднього ворога. А починалося так гарно - «дайте
людям ваучери, хай кожен сам вирішує»...
Тепер кричать «дайте людям
землю, хай кожен сам вирішує»...
Для того, щоб «кожен сам
вирішував», треба, щоб той «кожен» мав гроші. Голод і безгрошів'я - не ті умови,
в яких «кожен сам вирішує».
А земля - це наш наразі чи не
єдиний стратегічний ресурс.
75% населення - за межею бідності.
Вони будуть купувати землю? Не будуть.
Вони будуть продавати її за
копійки.
А купувати будуть ті, в кого
гроші є.
А в кого вони є? У тих, кому
держава платить, щоб вони не крали, і кому громадяни платять (хабарами), щоб вони
працювали. От у тих людей гроші є. Мабуть треба дати їм ще й дешеву приватну землю,
щоб вони ще більше не крали, і ще більше працювали. Ой, вибачте, щоб ще більше крали
і ще більше не працювали - правильно? Ні?
Біда в тому, що в цих геніїв
гаманця і шлунку нема вкрай важливої для успішного власника землі речі - стратегічного
мислення.
Їхнє стратегічне мислення -
там само, де і їхня чесність, та й людяність, схоже, теж там. Математики ще не вигадали
числа із достатньою кількістю нулів, які їм треба заплатити (чи вручити хабаром),
щоб вони почали стратегічно мислити.
Межа їхніх стратегічних захцянок
- це власний ставок, лісок, кріпаки і безкраї поля. Мабуть, щоб кріпаки мали куди
йти разом із діточками. У більшості ставок і лісок вже є, кріпаків цілком замінили
бюджетники, а от з безкраїми полями якось не дуже склалося. Не всім пощастило.
Але якщо ви спробуєте їм дати
ті безкраї поля - ну, скажімо, задля експерименту - то доволі швидко помітите, що
ті поля їхніх рук не тримаються, і вислизають між пальцями.
І, швидше за все, доволі швиденько
кінцевим вигодонабувачем виявиться маленький лисуватий чоловічок, котрий демонструє
світові хоч і нелюдське, але навдивовижу вперте і послідовне стратегічне мислення.
Звісно, якщо не обженуть його сусіди-китайці, котрі останнім часом теж стратегічними
планами захоплюються, і то навіть більш вдало, ніж той чоловічок. От тільки біда
- землю ті сусіди лисуватенького чоловічка не шанують зовсім. Екологія, чисте повітря
- то не їхні цінності. В Україні і так з тією екологією біда - а може прийти справжнє
лихо...
І потім може раптом виявитися,
що - гоп! - а жити українцям не тільки нема де, але і нема як... Все вже розкуплено,
і то геть не партнерами...
Залишається сподіватися, що
колективне стратегічне мислення повторення того «гоп!» не допустить.
Як то не дивно, але колективне мислення в нас вдвічі мудріше, ніж мислення окремого
громадянина, і на десять порядків від нуля мудріше, ніж мислення разом взятих всіх
державних чиновників. На це і сподіваємося.