«Червона рута» й «Водограй»

у пам'яті завжди зостались,

Сади, які тобі цвіли,

осипались та не зів'яли.

Сади ще зацвітуть не раз, і

 зорі падатимуть з неба.

Та тільки не впаде зоря,

що в небесах горить для тебе

20 травня 2017 року учні школи українознавства товариства «Рідна школа» запросили всіх батьків та громаду на шкільну програму, присвячену пам'яті Володимира Івасюка - українського композитора, виконавця, основоположника української естрадної музики.

Учителька літератури п. Любов Красій склала прекрасний сценарій, який передбачив цікавий і насичений виступ учасників програми. З портрета, прикрашеного квітами червоної рути, на всіх дивились розумні сині очі композитора. Вдячні слова за виготовлення портрета хочеться сказати батькові Дмитру Корендію.

Особливий настрій був створений ще задовго до початку програми, бо із зали лунали такі знайомі та рідні мелодії...

Впевнено й урочисто розпочали святкову програму ведучі Ольга Бобало - учениця 9 класу та Матей Джекс - учень 10 класу. Впродовж усієї програми вони будуть вести нас стежинами життєвого шляху Володимира Івасюка. Наші юні актори ведуть нас у дитячий світ Володі, у місто його дитинства Кіцмань, коли він, маленький хлопчик, так захоплено вчиться грати на скрипці... У короткій сценці роль маленького Володі зіграв учень 6 класу Кирило Перекліта. Він прекрасно грав на власній скрипочці, а Надія Борис, випускниця «Рідної школи» м. Детройт 2015-2016 навчального року, зіграла роль сестри Галі. Програма була насичена чудовими мелодіями, піснями, проникливими віршами. У глядачів на очах бриніли сльози, коли тихо, чітко і проникливо звучали слова «Koлискової», де кожне слово батька адресоване любому синові, життя якого буде таким коротким. Коли Володі було п'ятнадцять років, він написав музику до цих слів. Бездоганно і натхненно прозвучав цей твір у виконанні дуету вчителів Галини Іщук (скрипка) та Ірини Свитки (фортепіано). Молодий Володимир Івасюк працює на заводі, вчиться у медичному інституті, музичній консерваторії і пише, пише, пише музику...

У своїх 20 років молодий композитор Івасюк створює легендарну «Червону руту». Немає в Україні людини, яка б не знала мелодії чи слів: «Червону руту не шукай вечорами». Коли на сцені зазвучала «Червона рута» у виконанні учениці 9 класу Катерини Барбуляк, увесь зал піднявся і стоячи співав разом з Катрусею. Усі щиро аплодували, від менших до старших, усі вигукували, підтанцьовували, емоції вирували дедалі повніше. На цій хвилі піднесення на сцену вийшли учні 9 класу: Ольга Величко, Михайло Іваськів, Олександр Прунько, Марко Фаріон, Артур Цуркан, Данило Юзич та учні 10 класу: Христина Дейчаківська, Таня Білоус, Антін Перекліта та Юрій Томків. Учасники виступу схвильовано і натхненно читали вміло підібрані вчителями вірші, присвячені Володимирові Івасюку. Фотографії увесь час супроводжували виконання пісень, віршів, спогадів з життя Володі. Вони висвітлювались на стіні й дуже вдало відповідали змісту читаного зі сцени.

Молода вчителька Анастасія Новачинська підготувала цілу низку надзвичайно цікавих відеомонтажів: дитинство Володі, його навчання у музичній школі, розповідь про перший ВІА «Буковинка»; а ось молодий композитор зі Софією Ротару, оригінал нот і слів «Червоної рути», заняття в медичному інституті, відпочинок у Карпатах... Наступна світлина - на тлі палаючого Майдану, постать воїна з жовто-блакитним прапором на плечах, і звучить зі сцени «Балада про мальви» у виконані співака - батька нашої учениці Андрія Скочипця. Мовчазно і схвильовано слухали всі присутні з болем і гіркотою, передумуючи знову і знову історію нашої країни, яка твориться на наших очах.

Пісні Івасюка надихали українців у час різних випробувань, зігрівали у часи Помаранчевої революції, Революції гідності, супроводжують і підтримують наших героїв на сході України сьогодні. Доня співака Андрія Скочипця, учениця 7 класу Христина Скочипець, чудово виконала пісню «Водограй» - і знову ми переносимося у чарівні Карпати, які так любив Володя. Пісню «Я піду в далекі гори» виконали учні 7-8 класів: К. Загайко, В. Крисінський, К. Морозовська, Р. Несторович, А. Тайлир, Х. Скочипець, А. Пасічник, Д. Ковалюк, Д. Шуль, М. Юзич, Р. Чернета, Н. Величкo, Н. Дейчаківська, А. Ільків, М. Лаврин, А. Михайляк, З. Сов'як, Й. Теглер. Їхній виступ і музичний супровід вміло підготовлений вчителькою співів пані Мирославою Борищук.

Бездоганно хвилююче виконана сцена, присвячена останньому телефонному дзвінку Володимира Івасюка. На сцені за лікарським робочим столом сестра Володі Галя, і раптом пролунав дзвінок, всі присутні почули в телефоні голос Володі. Випускник «Рідної школи» 2011 року Теодор Кучар озвучував слова за кулісами. Вся аудиторія, затамувавши подих, слухала розмову звичайного метушливого дня, домовленість зустрітись у мами о 3-й годині дня, слова Володі, адресовані рідним, які були останніми. Ніхто не вірив офіційній версії смерті - самогубство.

На сцені прозвучали пісні «Тільки раз цвіте любов» у виконанні Катерини Барбуляк та «Запроси мене у сни свої», яку виконала учениця 7 класу Катерина Морозовська. Завершальним акордом програми звучала «Пісня буде поміж нас», яку виконали учні 6 класу: Х. Заваденко, В. Кумлик, Д. Куций, М. Томків, В. Хомик, В. Семиген.

І ще довго вирував у залі піднесений настрій, створений учасниками виступу, і прекрасне відчуття гордості за нашу мову, пісню, багату культурну спадщину - все те, що єднається у слові Україна!

Фото Миколи Волошина