rss
11/24/2017
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#318

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Культура \ Співає Україна. Родинні гурти, тріо, дуети на сцені Київського будинку вчителя

Україна - це наша мова,

Кобзаря палаюче слово...

Але, в першу чергу, це - люди...

Це народ, що співає пісні!

Юрій Рибчинський,
«Україна - це ми»

 

Рідний, прекрасний, травневий каштаново-бузковий Київ... На Хрещатику каштани, навіки оспівані в пісні Платона Майбороди на слова Андрія Малишка «Київський вальс», зрізані. Посаджені італійські... Але поза Хрещатиком на багатьох вулицях, скверах збереглися розлогі, весняно-свіжі. Квітнуть, милують око і нагадують: ми - в столиці! Адже гербом Києва довгий час був саме каштановий квіт. І ось «Знову цвітуть каштани, Хвиля дніпровська б'є»...

Title Title 


На початку травня тисячі киян та гостей столиці спеціально їхали в Центральний ботанічний сад ім. Гришка милуватися та вдихати запах сотень сортів та кольорів бузку. Їх там - цілі плантації. А під кінець травня, принаймні, у нас, на Подолі, чути приємно дратуючий запах квітучої акації. Це створює вражаючу атмосферу ще донедавна найкращої столиці Європи.

Навесні, і, зокрема, в травні місяці столичний культуродром щоденно пропонує багато культурологічних заходів. Мушу робити вибір. Ось, наприклад, 17 травня 2017 р. відкривалася Міжнародна книжкова виставка в Мистецькому Арсеналі. Але його малозрозумілий поєднанням слів девіз «Сміх. Страх. Сила» не до душі. Який сміх, коли в країні триває війна? Щодня хтось з матерів у сльозах ховає своїх синів і десятки покалічених лягають у лікарні. Та й «страх» поряд зі «сміхом» не гармонує. А ми ж - за гармонію.

 Title 
 
 Столиця України 1535-й рік святкує свій
День народження

І вибираю в цей день зустріч у відомому клубі «Співуча родина», який відбувся в Міському будинку вчителя. Тема: «Концерт співучих родин». Це - завершальна зустріч у цьому, 23-му, сезоні. Ось де відчули повну гармонію! Десять родин (батьки, діти, брати, сестри - дорослі, юні і малюки) презентували дві-три пісні, які вибирали самі, без рекомендацій і тематичних обмежень. І виявилося, що майже сто відсотків - це репертуар українською мовою, виключно мелодійні пісні та народні, які про найдорожче - Батьківщину, про матерів, родини, добро, про кохання. Про наші цінності. Їх почув космічний Всесвіт, повернувши виконавцям і глядачам у цей вечір очищення душі, гармонію, віру, що справжню ПІСНЮ - народну, мелодійну - не вбити, що вона переможе засилля одноденок, створених сучасними споживачами матеріального (поп-культура - це їхній продукт).

Title  
 Концерт співучих родин у клубі «Співуча родина».
Ведучі: член клубу, автор та організатор програми,
ведучий радіопрограм Національної суспільної
телерадіокомпанії України Вадим Колосок та його
помічниця, учениця 6 класу Євгенія Білоус. Київ,
Міський будинок вчителя, 17 травня 2017 р.

 

І головний висновок: Україна є і буде. Люди виховують своїх дітей патріотами, залучають до основ своєї культури, без якої не може бути побудована суверенна та незалежна наша держава. Держава для людей, як має бути, а не навпаки.

Хвала і честь цим батькам. У кожного з них при одній і тій же мотивації - залучити і навчити своїх дітей - різні підходи, які можна навіть назвати індивідуальними педагогічними школами. Вони можуть бути цікавим досвідом усім нашим батькам - читачам материкової та закордонної України. Далі - наша розповідь.

Співає родина Турчак-Івченко

Першими на сцені виступили три покоління родини Турчак-Івченко. Це відомий дует Галини та Людмили Турчак, донька Галини - Наталя - та її онуки Ярослава (8 років) та Настя (6 років). Як пожартувала Наталя, вона почала співати, мабуть, ще до народження, принаймні, з раннього дитинства, слухаючи довготривалі репетиції мами Галини : ). А мама зі сестрою Людмилою співали теж змалечку, продовживши любов до пісні своєї мами - пані Коваль. Фактично це вже четверте «співаюче» покоління. Дует сестер Галини та Людмили Турчак співає на цій сцені з першого року створення (1994) клубу під керівництвом світлої пам'яті його президента Галини Лактіонової, залишаючись усі ті роки поряд з Любов'ю Лавриненко одними з її найближчих помічників у статусі віце-президентів.

Репертуарно родина зробила добрий заспів до всього концерту. Наталя (тележурналіст за професією) з донькою Ярославою (8 років) заспівали «Україну» Тараса Петриненка:

Україно, Україно,

Після далечі доріг

Вірне серце твого сина

Я кладу тобі до ніг!

Title Title 
 Родина Турчак-Івченко: Галина Турчак, Наталя
Івченко, Настя та Ярослава Івченки, Людмила Турчак

 Вокальний дебют Насті
Івченко – «Пісня про
рідний край»

 

Шестирічна донька Настя виконала соло пісню «Про рідний край», а разом, вп'ятьох, запросивши маму та тітку, - «Сік землі» («Коріння») (слова В. Вихруща, муз. В. Толмачова). Пісня про те, що є першоосновою всього, чим живе людина:

З роду в рід кладе життя мости,

Без коріння саду не цвісти,

Без стремління човен не пливе,

Без коріння сохне все живе.

Лауреати і дипломанти багатьох пісенних всеукраїнських конкурсів, відомі та популярні українські красуні Галина та Людмила Турчак не уявляють свого життя без пісні, без «Співучої родини», де переспівали сотні різножанрових пісень, романсів, передають любов до пісні своїм нащадкам та заражають нас своєю пісенною енергією, високим репертуарним та виконавським смаком.

****

Своя родинна філософія виховання та навчання дітей, зокрема і найперше естетичного, в Юрія та Оксани Ракул (мешкають у місті Бровари, біля Києва). На сцені - родинне тріо у складі батька Юрія, доньки Анни (14 р.) - випускниці музичної школи та восьмикласниці загальноосвітньої школи і сина Артема (8 р.). Саме Артем оголошує, що хоче співати «Реве та стогне Дніпр широкий», тому що любить Шевченка. Зал захвилювався, почувши потужний, дзвінкий, перекриваючий голос батька і сестрички голос Артема. Всі встають і підтримують приспівом. Вражає...

А голос Артема дзвенить і дзвенить, витискаючи сльозу в сентиментального слухача. Мама Оксана тим часом записує на відео. Слухаємо тут: http://www.youtube.com/watch?v=I_33EFteEkM

Title Title 
  Дебют тріо родини Ракулів: Артем, Анна та Юрій. Виконують
«Реве та стогне Дніпр широкий»

 

Вражаюче? Враховуючи, що це перший вихід на сцену другокласника Артема та перший вихід тріо. Це - величезний успіх!

«Рідна мати моя» та маршова народна «Марш війська запорізького» в їхньому виконанні також сприймалися захоплено. На 2-й день батько Юрій Ракул на ФБ поділився враженням своїх дітей.

«Родинний дебют і перший виступ на сцені сина.

Попереду багато кропіткої праці на шляху до досконалості. У дітей - море емоцій від виступу. Їх вразило те, що зал встав і співав разом з нами, віддаючи шану і повагу нашому національному пророкові - великому Тарасові Шевченку.

Ми - велика нація, великий народ... Держава починається з родини, з любові до своєї землі і культури... Слава Україні - великій родині».

****

У цій родині, як і в попередній - Турчаків-Івченків - талант до пісні передався з покоління в покоління - спадкоємно. Юрій - уродженець села (Одеська обл.), зробив себе сам: випускник консерваторії, професійний співак, останніх 15 років служить у Академічному ансамблі пісні і танцю Державної прикордонної служби. До цього мав досвід роботи в інших гуртах та ансамблях, зокрема, у створеному ним квартеті «Аскольд». Талант - від батьків, які добре співали.

Хоч він професіонал, але вважає, що для вокального навчання дітей краще створити такі умови в родині, щоб діти самі хотіли співати, заохочувати їх співати вдома, з будь-якого приводу і без особливих причин. Все просто: «Щоб навчитися добре звучати, любити пісню, треба багато співати. Це - головне. А музична школа, звичайно, не завадить».

Title 
 Дует Анни та Юрія Ракулів – «Пісня про рушник»

 

Родинна педагогіка Юрія та Оксани Ракулів варта окремого висвітлення їхнього досвіду. Ось, наприклад, таке: вони спеціально живуть з батьками в одній хаті. Щоб діти на їхньому прикладі вчилися поважати та шанувати старших та йти на розумний компроміс у взаємовідносинах поколінь. Або таке: спеціально мають у селі хатинку та город, щоб діти вчилися обробляти землю та споживати вирощену своїми руками чисту від хімії городину. Мати Юрія постійно випікає свій хліб. Але родина живе, як ми зрозуміли, не хлібом єдиним. Не лише співають, а й пишуть свої пісні (автор - батько Юрій), створюючи свою духовну атмосферу традиційної української родини.

****

Вокальний дует сестер Наруцьких

Адріана та Медея Наруцькі - 12-річні близнючки. Вийшли на сцену такі красиві, з довгим волоссям, в яскравих стилізованих українських костюмах. Як зізналася пізніше їхня мама, костюми пошиті нею зі скатертин та штор. Родина незаможна, батько Андрій працює водієм, мама Тетяна - за професією фінансист з вищою освітою, громадський діяч, без зарплатні. Вона - засновник та керівник громадської організації «Рада батьків м. Київ». Ось і розмова з пані Тетяною відбулася 19 травня дуже пізно, бо вона у Святошинському районі організовувала і провела концерт, присвячений Дню вишиванки.

Дівчатка подарували нам дві пісні: «Молитва за Україну» (український текст О. Волович та Б. Репки) та «Назустріч долі». (Сл. і муз. Світлани Весни) з промовистим приспівом:

За вроду дякую батькам,

За вдачу - Богу і родині.

І поцілунок, що в зірках,

Що живу я в Україні!

Що маю гени доброти

І серце, сповнене любові,

Що разом ми - і я, і ти

Є українцями по крові!

Відчувалася добра вокальна і сценічна підготовка дівчат. До слова, минулорічного травня 11-річні сестрички провели вже власний сольний концерт для аудиторії на 600 осіб (!).

Title 
 Дует сестер Адріани та Медеї Наруцьких: «Молитва
за Україну»: «Молим щастя Батьківщині, Українській
всій родині, Бо для нас ти, Україно, Єдина у
світі, дорожча за все»

 

Секрет цієї підготовки, як мені здалося, в тому, що Тетяна зуміла вдало організувати навчання доньок у загальноосвітній та музичній школах. З народження доньок і до сьогодні основна її увага, час, свої власні знання присвячені їм. Мешкають на околиці Києва, в «Петропавловській Борщагівці» (Києво-Святошинський район). А середню школу з поглибленим вивченням української мови (!!!) відвідують у Києві. Тут же й їхня музична школа № 23, до якої потрапили лише на 4-й (!) раз. Це, мабуть, і є та цілеспрямованість, яка уже зараз дає відчутні результати. За всім цим - тверда організаційна рука сильної за характером та громадською позицією матері Тетяни за постійної підтримки батька Андрія. Хвала їм!

****

П'ятирічна Мар'яна Лук'яненко - наймолодша зірка «Співучої родини»

А ось родинний гурт музикантів професіоналів Нелі Франчук та Григорія Лук'яненків. Мати - біолог-генетик за професією, нині - вільний художник, автор співаної поезії, пише музику, здебільшого, на поезії відомих авторів та виконує їх під власний акомпанемент гітари. Залюблена в поезію Ліни Костенко, написала музику до 30-ти (!) її віршів та 18 композицій на вірші її доньки Оксани Пахльовської. Ось і для нас вона подарувала проникливо, задушевно виконані свої пісні на слова Л. Костенко «Ти знов прийшла, моя печальна музо», на слова С. Коротенко - «У ваших віченьках» та на слова В. Симоненка - «Лебеді материнства», з відомими, але не завжди нами усвідомленими до кінця словами:

Можеш вибирати друзів і дружину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

Батько Григорій Лук'яненко - випускник Львівської консерваторії, гітарист, хормейстер, композитор. У подружжя Нелі та Григорія - три доньки: Марта та на рік молодша Марія - студентки університетів. Співають обоє. В цей вечір для нас чудово заспівала Марія лемківську пісню з репертуару Квітки Цісик «Ой, верше, мій верше». Співають родинно в цьому складі близько 10 років. Батько - в ролі акомпаніатора на бас-гітарі.

Але найбільшим сюрпризом та замилуванням був сольний виступ їхньої п'ятирічної донечки Мар'янки. Цікаво і те, що це вже третій вихід Мар'янки на солідній сцені (перший відбувся, коли їй було 4,5 року, на фестивалі Едуарда Драча). А нам Мар'янка заспівала мамину пісню на слова П. Тичини «А я у гай ходила». Але це ще не все. Дивом для всіх була виконана нею ВЛАСНА пісенька (тобто, музику створила вона сама) на слова теж українського класика Олександра Олеся «У нашого хлоп'ятоньки». («У нашого хлоп'ятоньки // Блакитні оченятонька, // Волосячко м'якесеньке // А личенько білесеньке»).

Title Title 

 

Розпитала у батьків, як же «пише» музику їхня маленька донечка-вундеркінд. З'ясувалось, що ще змалечку, з 2-х років, вона могла повторити почуті мелодії. Наприклад, з балету «Лускунчик». А її «композиторську» музику (є ще одна створена нею музика до «Пісні про жабку») записує батько Григорій на диктофон (рекордер) і при виконанні доньки акомпанує їй на гітарі.

Title 
 Сімейний ансамбль Нелі Франчук –
Григорія Лук’яненка та їхніх доньок
Марії та Мар’яни – наймолодшої
5-тирічної дебютантки в ролі
композитора та вокалісти

 

Звичайно, батькам-професіоналам легше навчати своїх дітей співу. Але з дитинства залучати своїх доньок саме до української поезії та народної пісні, помітити і розвивати природній їх дар, дбати про всебічний розвиток (Мар'яна уже займається у студіях балету та художньої гімнастики, цього року вступатиме в музичну школу) - за це великий респект батькам цієї співучої родини.

Родинний ансамбль Пришляків: унікальний експеримент

А ось не менш цікавий досвід родини, яка не мала жодного стосунку до музики та співу, поки не народилися діти. Це - 36-річна Світлана (аспірант ННЦ інституту аграрної економіки) та 37-річний Володимир (IT-шник-підприємець) Пришляки. У них - шестеро дітей: Іван (10 р.), Аксенія (8 р.), двійнята Михайло та Ірина (по 6 р.), Агата (3 р), Лев (10 місяців). І ось протягом останніх п'яти років вони підготували і створили в себе вдома дитячий родинний музикально-співочий квінтет Пришляків, який став відомим не тільки в їхньому Голосіївському районі, а й у всій столиці. Їх запрошують на концерти інколи двічі на день. Так, у середу, 17 квітня, участь у концерті клубу «Співуча родина» для п'ятьох його учасників був їхнім третім (!) виступом у цей день.

Title Title 
 Флейтисти Іван та Аксенія Пришляки.
Уривок з опери Моцарта «Дон Жуан»
 Дует вокалістів Івана та Аксенії Пришляків
виконує пісню «Я намалюю мрію»

 

Спочатку виступив дует музикантів у складі найстарших - Івана та Аксенії. Вони зіграли нам на флейтах менует з опери Вольфганга Амадея Моцарта «Дон Жуан», причому, в історичних костюмах епохи Моцарта (камзолах, перуках), що було ще одним сюрпризом. Дизайн та пошиття костюмів - мами Івана та Аксенії - Світлани Василівни. Вони ж дуетом проспівали пісню «Я малюю мрію» (сл. Наталі Погребняк, муз. О. Янушкевич), в якій такі чисті слова, ніби з далекого світу.

Title Title 
 Квінтет родини Пришляків у складі Агати, Михайла,
Ірини, Івана, Аксенії представляє
ведучий Вадим Колосок
 Співуча родина Світлани та Володимира Пришляків
у повному складі. Десятимісячний нині син Лев
(на руках у батька) на фото щойно з пологового
будинку. Київ, 2016 р. Фото з архіву Пришляків

 

Я знов малюю світ романтики й любові

Я знов малюю світ добра краси й пісень,

блакитні вечори, світанки веселкові

малюю кольоровий день.

Родинний ансамбль в повному складі (Іван, Аксенія, Михайло, Ірина, Агата) завершував виступи столичних співучих родин піснею «Україна - це ми» (сл. Юрія Рибчинського, муз. Ніколо Петраша):

Україна - це я!

Україна - це ти!

Україна - це ми!

Україна!

Увесь зал, і, насамперед, автор, були в захопленні від такого фіналу та й усього концерту.

І кілька слів про навчально-виховний експеримент батьків Пришляків. Всі діти починають вчитися уже з трьох років одночасно в кількох навчальних школах, студіях, клубах, опановуючи одночасно кілька предметів, насамперед, естетично-художнього напрямку. Старші - Іван (10 р.) та Аксенія (8 р.), окрім загальноосвітнього ліцею, відвідують музичні школи № 38 (по класу фортепіано), № 10 (по класу флейти) та дитячу художню школу № 9. Четверо старших - дитячий клуб на комерційній основі «Теремок-Union», де відвідують курси: англійської мови, декоративно-прикладного мистецтва, хореографії, основ кулінарії. І навіть курс основ козацького(!) фізичного виховання. Користуються також деякими послугами державного дитячо-юнацького клубу «Олімпія», де, наприклад, 3-річна Агата відвідує курс раннього розвитку дитини. Звичайний дошкільний садочок зараз відвідують троє молодших дітей, але всі розпочинали у віці півтора року, адаптуючись там разом з мамою по дві години.

Як вслідкувати за розкладом таких занять та скрізь встигати - лише Богу та пані Світлані відомо. Але, тим часом, вона встигає. І це при умові, що часто доводиться відвідувати поліклініку (здоров'я дітей цього вимагає). Мабуть, багато хто з нас може сказати: це занадто амбітно, це немислимо, це перевантаження.
Світлана Василівна пояснює свою практику навчати дітей змалечку всьому і скрізь так: «Різноманітність занять для того, щоб шляхом проб вияснити найбільший нахил (талант) дитини до якоїсь галузі, і тоді надійніше вибрати професію, професійне навчання. Зміна занять - це і є відпочинок. І не менш важливою є постійна зайнятість дітей для того, щоб відволікти їх від Інтернету та вулиці».

Відступ. Розповідаючи про свою родину, пані Світлана з розпачем і благанням звернулася до нашої газети, до всієї діаспори Америки з проханням допомогти вирішити їхню та ще 350 родин масиву Теремки-2 Голосіївського р-ну м. Київ проблему: допомогти, щоб їхню музичну школу № 38 не закрили з нового навчального року. Така загроза сьогодні існує. Довелося порозмовляти з директором музичної школи Маргаритою Захарченко про ситуацію. Але це - окрема тема, до якої ще, думаю, повернемося. А до теми нашого репортажу стосуються бальзамні для мене слова пані Захарченко про бажання дітей навчатися: «Образливо за Україну, бо наші діти - золоті, вони хочуть співати, грати. При вступних прослуховуваннях вмовляють зі сльозами на очах зарахувати їх. Так, я тримаю на сто дітей більше, ніж дозволено. 350 дітей навчаються в 12-ти маленьких кімнатах, виділених школі ще при заснуванні в 1980-му році, та в коридорах. Наша музична школа в приймах у колишньої середньої школи, нині - ліцею, якому теж невимовно тісно - по 45 дітей у класі замість 30-ти. Ми з батьками продовжуємо клопотати перед Київською міською радою (в 2006 р. в результаті помилкової реформи в усіх районах столиці відібрали їхню землю та майно і передали у власність міськради. - ЛК) виділити терміново, бодай, 500 кв. м приміщення замість теперішніх 350 кв. м.

Повертаємося до співучих родин.

Родини професійних співаків - ветерани та дебютанти клубу

Концерт, як уже згадувалося, розпочинала родина Турчак-Івченко, яка співає в клубі з дня його заснування 23 роки тому. Серед тих, хто неодноразово виступав в обох клубах - «Співуча родина» та «Шанувальники романсу» - відома родина професійних співаків - тріо Суботенків. Це подружжя Анатолій та Тетяна Суботенки - в недалекому минулому - учасники знаменитого Черкаського народного хору, а також їхній син Дмитро - викладач вокалу гімназії при Національному педагогічному університеті ім. М. П. Драгоманова. Співали аcapela. Потішили нас народною піснею в обробці Дмитра Суботенка «Ой, у полі вітер віє», яка прозвучала так тремтливо, тому що родина шанує і любить народну пісню, здебільшого, їй присвятила своє творче життя. А ще - відому українству закордоння пісню «Рідня» на слова члена клубу, неодноразово бажаного гостя чиказців, поета і композитора Анатолія Матвійчука (муз. О. Костюка). Вона завжди викликає піднесення та гордість за причетність до української родини:

 

Title

 

Відоме тріо: Дмитро Суботенко (син), Тетяна та Анатолій Суботенки (батьки)

 

Рідня, моя рідня одвіку і донині,

Живе моя рідня у ненці Україні.

Рідня, моя рідня велика і красива,

Свята любов моя і нездоланна сила.

****

Родинне тріо Касьянових народилося шість років тому під час концертних виступів у клубі. В його складі - викладачі музики, подружжя Вікторія та Валентин Касьянови та їхня донька - Анастасія. Остання виступала у клубі ще дитиною, а зараз - студентка Національної музичної академії ім. П. І. Чайковського. Під акомпанемент свого чоловіка Валентина (фортепіано) та доньки Анастасії (віолончель) Вікторія подарувала нам душевно, ніжно виконані мелодії ліричних пісень: «Вітер кохання» (сл. Л. Федорука) та «Ідуть у Києві дощі» (сл. М. Луківа), музику до яких написав її чоловік - композитор Валентин Касьянов.

 

Title

 

Родинне тріо у складі Вікторії та Анатолія Касьянових (батьки) та їхньої доньки – віолончелістки Анастасії

 

Спокійно, мирно, світло на душі, -

Ідуть і йдуть у Києві дощі.

Виступ тріо Касьянових сприймався так, як нібито ми на мить перенеслися в камерний професійний театр: все елегантно, красиво, вишукано, лірично. Дуже вдячні.

****

Виступ дуету в складі оперної співачки Марії Бурмістер - солістки муніципального театру опери та балету для дітей та юнацтва та її доньки Стефанії (8 р.) - дебют на великій сцені. Марія - донька відомого співака, народного артиста України Валерія Бурмістера, який неодноразово виступав у клубі, та онука не менш відомого оперного співака Івана Чуйка (дідусь по матері). Стефанія - учениця 2-го класу музичної школи по класу фортепіано та естрадного співу. Вони виконали пісню «Мама» з однойменного мюзиклу Жерара Буржоа (сл. Ю. Ентіна). Вийшли на сцену саме з цією піснею, тому що з дитинства Стефанія любила слухати цей мюзикл і підспівувати матері. А ще - як присвяту матерям. Було дуже зворушливо чути і спостерігати, як висока, струнка, елегантна співачка намагається створити сприятливу атмосферу виступу доньки-крихітки. Можливо, в майбутньому хтось, представляючи Стефанію як велику співачку, скаже: «Вона починала на сцені клубу «Співуча родина»! : )

 

Title

 

Новонароджений дует солістки,
лауреата міжнародних конкурсів Марії Бурмістер
та її доньки Стефанії Алещенко

 

Стефанія - ще й автор сюрпризу-подарунка для нас. Вона співає та грає в ансамблі своїх семи-восьмирічних ровесників «Квітничок» ДМШ № 20 - лауреата всеукраїнського та міжнародного конкурсів. Вони вийшли на сцену, як ті янголята, і подарували свою пісеньку. Це - єдиний неродинний гурт.

Title
 Пісню О. Суботіної «Зернятко» у виконанні вокально-інструментального
ансамблю «Квітничок» (ДМШ № 20)
«подарувала» глядачам Стефанія як його учасниця

 

****

Дует професійних співаків, солістів Академічного ансамблю пісні і танцю Збройних сил України - подружжя Галини Ходаківської та Вадима Мітряєва, створений у 2008 р. - відомий і продуктивний. Вони - лауреати багатьох міжнародних конкурсів, з багатим різноманітним репертуаром - від народних пісень до оперних арій. Дуже активні, мобільні, готові на волонтерські виступи. Великий вибір репертуару українською мовою. Три дні до цього, 14 травня, ми чули їх у творчому звітному концерті народного артиста України Олеся Харченка (Корсунь-Шевченківський, Черкаської обл.), і ось - виступ у «Співучій родині». Подарували нам чудову пісню Тараса Чубая «Біля тополі» та «Вальс» з оперети Франца Легара «Весела вдова».

Title
Родинний дует лауреатів міжнародних конкурсів
Галини Ходаківської та Вадима Мітряєва
 

****

І ще один родинний дует під назвою «Осяйна і Живосил»у складі Оксани Бут та Василя Лютого, який не схожий за жанром та манерою виконання з попередніми. Василь - магістр музичного мистецтва, автор пісень та їх виконавець, Оксана - кандидат мистецтвознавства, звукорежисер за фахом, керівник відомого фольклорного гурту «Буття». Дует виник як втілення ідеї показати глядачам різні грані своїх творчих зацікавлень, здебільшого, авторів виконуваних пісень та аранжувальників українських народних. Вони виконали свою оригінальну обробку народної пісні «Як поїхав козаченько» та «Колискову» (сл. П. Тичини, муз. Оксани Бут).

Title Title 
 Фрагмент глядацької зали. В 1-му ряду (в центрі)
ветеран клубів «Співуча родина» та «Шанувальники
романсу» 92-річний Віктор Болтрик співає і до сьогодні,
зберігши могутній баритон
 Родинний дует «Осяйна і Живосил» у складі
Василя Лютого та Оксани Бут

 

****

І це багатолюдне сценічне дійство професійно і невимушено провадив автор та організатор програми Вадим Колосок - багаторічний член клубів «Співуча родина» та «Шанувальники романсу», піаніст, автор та ведучий радіопрограм національної суспільної радіокомпанії України. Оскільки вечір родинний, то й взяв собі в помічники 12-річну родичку, випускницю 6-го класу Євгенію Білоус. Дует ведучих виявився також вдалим.

Найбільший респект Любові Лавриненко - віце-президенту творчого об'єднання шанувальників романсу.

«Ковток свіжого повітря...»

По закінченні «офіційних» виступів ще довго точилися розмови глядачів з батьками, які всі виявилися цікавими людьми, робили фотосесії, ділилися враженнями. Одне з них надіслала учасниця концерту Людмила Турчак від імені дуету «Сестри Турчак»: «У наш складний і прагматичний час людина дедалі більше змінюється, перетворюючись з романтика на практичну і ділову людину, яка все міряє грішми. Але чи стає вона щасливішою від того? На мою думку - зовсім ні, бо людина весь час забуває основні постулати Григорія Сковороди - відомого українського філософа 18 сторіччя, як от: «Не той чоловік щасливий, хто кращого ще бажає, а той, хто вдоволений тим, що зараз у нього є».

І ми зі сестрою дуже вдоволені від того, що у Київському будинку вчителя є творче об'єднання «Співуча родина», в якому вже понад 20 років ми з насолодою співаємо свої улюблені пісні і зустрічаємося з різними цікавими людьми та зі самими співучими родинами, як от було нещодавно на родинному концерті.

Хвиля радості заполонила нас. Бо кожну хвилину відчували, що є люди, які так, як і ми, безмірно люблять українську пісню, несуть її через усе своє життя. Як от родинне тріо Суботенків, яке ми вперше почули 10 років тому назад у нашій «Співучій родині». Як родина Франчук-Лук'яненко з їхньою 5-річною Мар'яною, яка під мамину пісню народилася і яка сьогодні вже пише свої пісні. Як 8-річний Артем - син з родини Юрія та Оксани Ракулів - справжній український соловейко, який вийшов на сцену разом з батьком та сестрою і заспівував «Реве та стогне Дніпр широкий» та так, що всі глядачі встали і співали разом з ними...

На цьому святковому родинному вечорі ми переконалися, що традиції родинного співу живуть в Україні, що батьки навчають своїх дітей найкращих українських пісень, навчають любити ці пісні і дарувати своїм співом насолоду людям. Для нас зі сестрою зустріч із творчими родинами була як ковток свіжого повітря в нашому загазованому метушливому буденні».

Title
 Фотосесія опісля концерту: учасники, організатори,
гості. Зліва направо у першому ряду: Агата, Ірина,
Михайло, Аксенія, Іван Пришляки та у другому ряду
(зліва направо): Любов Лавриненко, Галина Турчак,
Світлана Пришляк, Вадим Колосок, Людмила Турчак,
Лідія Корсун

«Це - не хор, а велика родина»

Так називають самі себе артисти Національного народного хору ім. Верьовки. В цьому переконалася, разом із багатотисячними глядачами палацу «Україна», і моя родина, відвідавши 23 травня 2017 р., через п'ять днів після «Співучої родини», концерт цього відомого світу колективу.

Виступ хору, балету та оркестру заслуговує найвищої і найкращої похвали. Двогодинна різноманітна програма - це чистий український продукт високої якості за змістом та виконанням. Поданий гідно, вишукано, без мерехтіння світла та комп'ютерних шоу.

Title

З жовтня 2016 р., після відходу у вічність Анатолія Авдієвського, художнім керівником та диригентом хору став Зеновій Корінець

Враження - ніби почалося друге дихання колективу. Поповнили репертуар, нові костюми, нові хореографічні постановки. Класичний репертуар вдосконалений новим поданням. З'явилися чоловічий та жіночий квінтети, нові солісти, нові обличчя, а, отже, перспективи. Проста, вдала сценографія. Ось де помітні реформи!

Title

Масовість вразила, коли ХОР, БАЛЕТ, ОРКЕСТР у складі 150 артистів вийшли у фіналі до глядачів, вщент заполонивши грандіозну сцену палацу «Україна», та виконували на «біс» «Реве та стогне Дніпро широкий», «Гей, наливайте повнії чари».

Дивлячись на те, як гаряче аплодував їм зал, відчувалося, що артисти на сцені та глядачі в залі - це ВЕЛИКА УКРАЇНСЬКА РОДИНА. Україна є, Україна буде! Наш народ безмежно талановитий, співучий, музикальний. Слава йому.

Наші таланти з'являються та виховуються в співучих родинах, про які і розповіли в цьому репортажі з відступами.

СПІВАЙМО, ЛЮДИ, ПІСНЮ!

 

 

P.S. Пропонуємо для порятунку іміджу України міністрові культури пану Євгенові Нищуку та міністрові інформаційної політики пану Юрієві Стецю допомогти фінансово і практично - організувати гастролі хору ім. Верьовки в країнах закордоння. Це буде найкращим промо України у світі: емоційним, квітучим, духовним. Ми по праву пишаємося масовістю наших талантів. Світ має їх бачити! Тобто, пропонуємо зробити так, як у 1919 році вчинив Симон Петлюра, делегувавши державну республіканську капелу на чолі з геніальним Олександром Кошицем через пісню, мистецтво знайомити Європу з УНР. І дійсно, вона не лише познайомила, але й зачарувала згодом своїм мистецтвом співу країни Європи та Американського континенту.

Київ

Фото члена клубу «Співуча родина»,
поета Сергія Цушка

Диво-звірі Ольги Бердник-Отнякіної

Михайло Демцю: «Колись продав свої роботи за безцінь, а потім відкупив удесятеро дорожче»

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com