Пані Марта Фаріон
	Сергій Жадан і автор статті
	Пані Мотря Мельник

Григорій Савич Сковорода писав, що людина є щасливою, коли в свою працю вкладає душу, і робота ця не лише їй подобається, а й приносить користь суспільству. Вона завжди житиме в мирі та  гармонії зі собою і світом. Саме з такою людиною, Сергієм Жаданом – поетом, письменником, публіцистом, музикантом, співаком, людиною рідкісного таланту і працездатності – була організована творча зустріч українців та американців Чикаго в Українському Інституті модерного мистецтва, яка відбулася в п’ятницю, 28 квітня.

У переповненій залі Інституту зібралися представники діаспори різних генерацій, люди, яких завжди турбувала і турбує доля України.
Зі вступним словом звернулася до присутніх заступник голови УІММ пані Мотря Мельник. Від імені Ради директорів вона подякувала всім, хто прийшов на цю зустріч, та шановному гостеві за можливість поспілкуватися на болючу для нашої нації тему.
Сергія Жадана ототожнюють з правдивим голосом війни на Сході України. Його творчість перегукується з правдивим життям на Сході, а персонажі його творів зображені такими, якими вони є насправді, натуралістично, без прикрас і літературного макіяжу.
Голова Києво-Могилянської Фундації Америки, відома громадська діячка діаспори, адвокат п. Марта Фаріон відрекомендувала слухачам Сергія Жадана та розповіла про його творчий потенціал. Пані Марта підкреслила, що має за велику честь пізнати особисто та представити публіці достойного гостя, який, без перебільшення, є символом інтелекту Нової України. Він живе в Україні, любить Україну, любить її народ, любить рідну мову, пише рідною мовою. На батьківщині твори Сергія визнані кращими на найвідоміших літературних форумах. Його творчість визнана народами багатьох країн світу й увінчана найвищими нагородами в Німеччині, Польщі, Австрії, навіть у Росії.
«...Не можна розповідати про творчість Жадана без згадки про вплив музики на його творчість, він є меценатом і душею рок-групи «Собаки в космосі». Його музика і поезія поєднують Схід і Захід України, і це відчувається на кожному його концерті та виступі.
Мова поезії та прози Сергія Жадана цілеспрямована і відображує реальність. Він змальовує життя пострадянських людей на Донбасі, людей, чиї батьки та предки постраждали від радянського насильства, людей, травмованих дегуманізацією, людей, яких і сьогодні продовжують використовувати олігархи власних шахт на Донбасі.
У творчості Жадана присутня традиція Тараса Шевченка, як поета, що писав про політичний, культурний та суспільний тиск на українців і закликав свій народ до боротьби за незалежність. Сергій порушує проблеми сучасного покоління українців, яке шукає і прагне гідності, самоідентичності, ніжності і любові у жорстокому політичному та економічному світі», – сказала пані Марта.
Далі до слова було запрошено винуватця творчого вечора – Сергія Жадана. Він коротенько розповів свою біографію. Народився на Луганщині, в містечку Старобільськ, – батьківщині українського поета-дисидента, перекладача, лауреата Шевченківської премії Івана Світличного, чим дуже пишається. До 17 років жив на Луганщині, а потім, вступивши до Педагогічного інституту, переїхав до Харкова. Закінчивши інститут, а згодом і аспірантуру, якийсь час викладав на кафедрі української і світової літератур. Звільнився з викладацької роботи у 2004 році, напередодні революційних подій у Києві. Відтоді вважається офіційним українським безробітнім. За часи так званого безробіття писав вірші, прозу, працював у кіно, з театром, з музикантами, написав понад 20 книг. Впродовж останніх, найтривожніших для України, років, влився до лав волонтерського руху. Намагається допомагати як військовим, так і цивільному населенню.
Чикаго вперше відвідав у 1996 році з групою молодих письменників. Цей приїзд був пов’язаний з виходом у світ його книги «Цитатник», яка з’явилася в 1995 році у видавництві «Смолоскип». У 1993 році видавництво повернулося з Америки в Україну. Його директор Осип Зінкевич почав видавати твори молодих письменників. Видавництво оголосило літературний конкурс – за результатами якого й було надруковано «Цитатник». На той час «Смолоскип» був потужним рушієм літературного процесу, у цьому видавництві виходила, здебільшого, вся українська література молодих авторів 90-х років.
У своєму першому турне до Америки група молодих письменників відвідувала громади української діаспори в різних містах, збираючи кошти на видання творів молодих митців в Україні. Тоді було зібрано шалені гроші, на які видали багато книжок, за що велика подяка діаспорі Америки та Канади.
Пан Сергій із приємністю зазначив, що українці діаспори як і 20 років назад, так і сьогодні є дуже активними.
«...Багато їжджу з виступами в Європу, Америку, Канаду і всюди бачу нове покоління українців, які організувалися за останні 3-4 роки на майданах і площах своїх міст. Приємно бачити, як створюються та об’єднуються нові громади, як вони захищають Україну, як намагаються донести світові правдиву інформацію про події в Україні. Велике дякую вам за це», – сказав Сергій Жадан.
Вірші про війну поет почав писати влітку 2014-го року. В цей час із друзями побували на Донбасі та Луганську, бачили, що там відбувається, спостерігали, як захоплювалися адміністративні будівлі. Добре пам’ятає третє травня, в Донецькому аеропорту літак, заповнений людьми, котрі залишали свої домівки, місто, намагаючись втекти. Було дуже дивне і тривожне відчуття.
Присутні в залі жадібно вслухались у кожне слово його поезій у авторському виконанні. Прозвучали вірші, написані за останні три роки. Це поезії, пов’язані з подіями, що відбуваються зараз на Сході України. Ці поезії, можливо, не дуже ліричні, не дуже добрі. Вони тяжким пластом лежать на душі поета. Він не може не розповідати про це і розуміє, що ця тема хвилює кожного прогресивного українця в будь-якому куточку нашої планети.

Уривок з першого вірша поетичної збірки під назвою «Тамплієри», написаний після поїздки в Авдіївку:

Їй п’ятнадцять, і вона торгує
квітами на вокзалі,
Кисень за шахтами солодкий
від сонця та ягід.
Потяги завмирають на мить
і рушають далі.
Військові їдуть на Схід,
військові їдуть на Захід.

Формується світло і темрява,
складаються разом.
Літнє сонце перетікає в зиму.
Все, що діється нині з ними всіма,
називається часом.
Головне розуміти,
що все це діється саме з ними.

Сергій Жадан співпрацює з мистецькою групою з Нью-Йорка – «Яра» (художній керівник та режисер Вірляна Ткач). Вони вже зробили декілька вистав і зараз працюють над новим мистецьким проектом за віршами Павла Тичини. Два роки тому працювали над виставою, присвяченою проблемі кримських татар, котрі через політичні обставини змушені залишити свої домівки, свою батьківщину. За словами автора, цей твір про людей, які втрачають свій дім, але не втрачають надії в нього повернутись:

Як ми будували свої доми?
Коли стоїш під небесами зими,
і небеса повертаються й відпливають геть,
розумієш, що жити потрібно там, де тебе не лякає смерть.

Будуй стіни з водоростей і трави,
рий вовчі ями й рови.
Звикай жити разом з усіма день при дні.
Батьківщина – це там, де тебе
розуміють, коли ти говориш вві сні.

Клади камінь при камені, будуй свій дім,
на глині, на чорноземі твердім,
Вибирай у землі з кишені вугілля й сіль.
Кожен повинен мати дах для поминок і весіль.

Потрібно мати місце, якого буде шкода.
Вода чогось варта, якщо це питна вода.
Коли справді шукаєш винних, то це не ми.
Все життя ми будували свої доми.

Брила до брили, цвях по цвяху, стіна до стіни.
Якщо можеш мене спинити, ну то спини.
Але якщо хочеш, щоби мене тут не було,
Доведеться, крім мене, забрати й моє житло.

Поближче до сонця, подалі від пустоти.
Дерева будуть рости, діти будуть рости.
На тютюновому листі виступає роса.
Ми будували так, ніби вивершували небеса.

Мов упорядковували висоту.
Ніби словами наповнювали мову пусту.
Ніби повертали речам імена.
До брили брила, по цвяху цвях, до стіни стіна.

Голос сильним дається до співу,
слабким для молитов.
Мова зникає, коли нею
не говориться про любов.
Ночі не мають сенсу без темноти.
Світи наді мною, чорне сонце, світи.

Наступний вірш присвячений воїнам-добровольцям із медичного підрозділу «Госпітальєри», які вже третій рік дають шанс на життя нашим солдатам. Як сказав Сергій: «Це – хороші друзі, набуті під час волонтерських поїздок на Схід, до лінії фронту».

Вони б мали називати тебе сестрою.
Просто мертві не пам’ятають
про батьків та освіту.
Правда про світ виявляється замалою,
аби в ній вмістити все, що ти хочеш від світу.

І коли ти виносиш їх на собі, госпітальєрко,
і відбиваєш їхнє життя в їхньої смерті,
смерть говорить – зі мною завжди нелегко,
ті, що мають зі мною справу,
рідко бувають відверті.

І ті, що справді не знають, як тебе звати,
знають твій позивний, за ним і кличуть.
Перекрикують біль, ніби ламають загати,
ніби криком хочуть спинити кров убивчу.

І залишають цей світ
з обов’язками та правами,
говорять про світ як про найбільшу втрату.
Але правду про світ писали такими словами,
що нам потрібно виправдовуватись
за нашу правду.

Правда про світ така, що навіть вірші,
які ти читаєш, для когось є
пропагандою й грою.
Пропаганда – це не відмовлятись
від тих, кому віриш.
Пропаганда – це, взагалі,
називати тебе сестрою.

Політика, – це вміння підкидати монетку,
і не вміння домовлятися з ворогами.
Політика - це школяр,
який читає свою абетку,
це госпітальєрка, яка накладає
бинти на рани.

Політика – це далі жити в своїй країні.
Любити її такою, якою вона є насправді.
Політика – це знаходити слова:
важкі, єдині,
і лагодити все життя небеса несправні.
Політика – це любити тоді, коли лякає
саме слово любов, коли не шкодують бранців.
Релігія – це відчуття на дотик,
своїми руками,
як знімають шви із того,
кому не давали шансів.

Релігія – це телефони, зроблені в Китаї,
це священики з простреленими паспортами.
Війна, мов сука, вигодовує щенят,
яких їй підкидають,
назавжди роблячи їх сестрами та братами.

Твої брати з різними позивними.
Твої поети з недописаними віршами.
Земля з гарячим камінням лежить під ними.
Апостоли за ними стоять
із книгами і ножами.

Після виступу відбулася прес-конференція Сергія Жадана з усіма українськими засобами масової інформації Чикаго та живе спілкування з присутніми на вечорі шанувальниками його творчості. Багато людей прийшли з книгами поета й отримали автографи.
Вечір пролетів, ніби одна мить, залишивши чудові спогади про зустріч зі Сергієм Жаданом та його поезією.