Пишне весняне цвітіння для декого може стати справжнім випробуванням. Тільки-но починають цвісти дерева, кущі, квіти, з’являється нежить, сльозяться очі і мучить безперервне чхання. Підступна алергія дійсно псує життя не на жарт. З роками кількість людей, які страждають на алергію, неухильно зростає. На сьогоднішній день кожен четвертий мешканець нашої планети пізнав на собі всі «принади» цього «дарунка» цивілізації. Тож, чи існує від неї порятунок і чи варто алергікам уникати пікніків на природі і прогулянок у ботанічному саду?

Нежить чи алергія?

Нерідко алергічна реакція схожа на звичайний нежить або застуду, тому деякі люди можуть роками страждати від поліному, навіть не підозрюючи про це. Ми не замислюємося про те, що нежить або бронхіт у травні-червні – це саме захисна реакція організму на атаку алергенів. Наш простий тест-контроль допоможе вам визначити, до якого саме лікаря слід звернутися: до терапевта чи, все-таки, до алерголога.
– чи закладає у вас ніс після перебування на природі?
– чи турбує нежить протягом 2-3 тижнів?
– чи супроводжується він чханням або почервонінням очей?
– чи зменшуються симптоми, якщо вам вдається провести кілька днів не виходячи з дому?
– чи минає цей нежить сам по собі?
– чи зникає закладеність носа, якщо вам доводиться переїжджати в місцевість з іншою кліматичною зоною?
– чи страждає хтось із ваших родичів на алергію?
Якщо ви ствердно відповіли на більшу частину питань, найімовірніше, ви потерпаєте від сезонної алергії на цвітіння рослин.

Особливості полінозу

Всупереч поширеній думці, поліноз, тобто алергія на пилок, проявляється не лише навесні. Найчастіше, вона нагадує про себе протягом усієї теплої пори року – з травня до вересня. Адже якщо період цвітіння дерев досить короткий, то бур’яни і злаки продовжують псувати життя алергікам до початку осені. Особливо часто це проявляється, коли в повітрі літає тополиний пух. Сам по собі пух тополі не є алергеном, але часто переносить на собі пилок і насіння майже 50 видів рослин: амброзії, полину, злакових і лугових трав, берези, каштана, дуба та інших, що спричиняють купу неприємностей. З огляду на несприятливу екологічну ситуацію і феноменальну здатність легкого тополиного пуху проникати куди завгодно, алергічна активність прилиплого до нього пилку підвищується в сотні разів.
Тому обов’язково треба дотримуватися правил безпеки для алергіків:
•    встановіть на вікнах непроникні для пуху сітки і частіше провітрюйте приміщення;
•    щонайменше раз на день робіть вологе прибирання;
•    підтримуйте в приміщенні вологість 40-60% і температуру повітря 21-23 градуси;
•    відкривайте штори, щоб у кімнати потрапляло сонячне світло – воно природним чином «дезінфікує» приміщення;
•    виходячи на вулицю, по можливості прикривайте ніс і рот вологою хусточкою, а повертаючись, обов’язково промивайте носоглотку проточною водою або фізрозчином;
•    користуйтеся окулярами, які будуть захищати очі.

Хто в групі ризику

Алергія може проявитися в будь-якому віці. Згідно зі статистикою, найпримхливіший імунітет дістався тим, хто народився саме в період цвітіння дерев та злакових. А ось тим, чия поява на світ припала на пізню осінь або зиму, поліноз загрожує значно рідше. Навіть у спадкових алергіків, народжених у холодну пору року, він проявляється дещо слабше. Фахівці визначили певні групи ризику. Значно частіше, ніж інші, від алергії потерпають:
– біляві або шатени зі світлим кольором очей;
– мешканці високорозвинених країн і великих міст;
– діти, чиї батьки мають алергію (якщо це один з батьків, ймовірність розвитку алергії складає 50%, якщо обидва – ризик зростає до 75%)
Крім того, лікарі з’ясували, що алергени мають свою «національну ознаку». Наприклад, для мешканців США найхарактернішою є алергія на пилок амброзії – на неї страждають близько 70% американських алергіків. Кожен четвертий англієць, наприклад, має алергією на домашніх тварин. Втім, братам нашим меншим не легше: у кожної двадцятої собаки спостерігається ... алергія на людину. В Україні це захворювання також має свої «національні особливості». Наприклад, у Криму найчастіше зустрічається алергія на пилок кипариса. У Вінницькій області головний винуватець – польові трави. А в Києві основною причиною полінозу (алергії на пилок рослин) вважають березу, ліщину і вільху.

Збій в імунітеті

Щодня ми контактуємо з безліччю чужорідних речовин: від тютюнового диму і вихлопних газів до пластику. Зазвичай, організм реагує на них лояльно, проте іноді імунна система дає збій. У результаті, навіть звичні речовини викликають в організмі алергічну реакцію, що нагадує запалення. Спровокувати її появу може все, що завгодно: трави і дерева, домашні тварини, нові меблі та постіль, засоби побутової хімії, продукти харчування, укуси комах, ліки – цей список можна продовжувати до нескінченності. У дітей алергію нерідко викликають м’які іграшки, причому, небезпечними можуть виявитися як натуральні, так і синтетичні матеріали.
Алергени викликають постійну закладеність носа без ознак застуди (у 70% алергіків захворювання проявляється саме у вигляді алергічного риніту). Також можуть з’явитися почервоніння і свербіж шкіри або слизових оболонок, сльозотечу, розлади кишківника, відчуття першіння в горлі, кашель або захриплість, а також головний біль і напади задухи.

Як позбутися симптомів

В арсеналі лікарів є кілька груп препаратів, що дозволяють позбутися проявів алергії. Протиалергійні препарати блокують розвиток в організмі «псевдозапальної» реакції. Це так звані антигістамінні засоби. Цих ліків досить багато, і вони суттєво відрізняються за силою дії, ціною і кількістю побічних ефектів. Найкраще довірити їх вибір фахівцеві.
Гормональні препарати місцевої дії – «важка артилерія» в лікуванні алергії. Однак, іноді вживання цих засобів – єдина можливість для організму опиратися дії алергенів. Тому не варто чинити опір, якщо лікар призначив такі препарати. На жаль, традиційні судинозвужувальні краплі не усувають місцеві симптоми алергії – нежить і закладеність носа.
Медикаменти, звичайно, істотно полегшують життя тих, у кого квітучі сади викликають сльозу і нежить. Але не варто думати, що, позбувшись симптомів алергії, ви перемогли саму хворобу. Це – серйозне, зазвичай, хронічне захворювання, тому й до лікування не слід ставитися легковажно.
До речі, надзвичайно поширеним видом алергії є реакція шкіри й дихальних шляхів на пральні порошки. Щоб звести ризик розвитку алергічної реакції до мінімуму хоча б на побутовому рівні, як мило або пральний порошок можна використовувати максимально натуральні засоби, наприклад, мильні горіхи – натуральні плоди індійського дерева. Миючий ефект досягається за рахунок сапонінів, що містяться в шкаралупі, – природного піноутворювача, легкорозчинного у воді. Такі горішки гіпоалергенні і безпечні навіть для чутливої шкіри.

Знайти і знешкодити

Для того, щоб з’ясувати, яка речовина є причиною ваших неприємностей, є сенс провести алергічне тестування. Воно з досить високим рівнем точності дозволяє визначити подразнюючі компоненти. Якщо у вас алергія на домашніх тварин або продукти харчування, вважайте, що вам пощастило: адже кота можна віддати сусідам, а цитрусові замінити яблуками. Однак, найбільше неприємностей завдає алергія на побутовий пил, домашнього кліща чи пилок рослин.
Найінформативнішим методом діагностики полінозу є скарифікаційні проби або прик-тест. На передпліччі роблять невеликі подряпини, після чого на кожну з них крапають алерген. При наявності позитивної реакції шкіра почервоніє, а поява висипу дозволить визначити, на пилок якої саме рослини у вас алергія. Більшість алергічних проб практично безболісні. Такі проби потрібно обов’язково робити під наглядом алерголога і бажано в холодний період, коли припиняється застосування антигістамінних засобів.
Чи можна привчити організм лояльно сприймати речовини-алергени? Фахівці відповідають на це питання ствердно. Для цього використовується спеціальна методика введення міні-доз алергенів, щось схоже на щеплення. Тобто, ваш імунітет поступово звикає до алергену і вже не сприймає таке сусідство «в штики». Сучасний набір «приручених» алергенів досить великий – понад 70 видів. Цей метод, безумовно, дієвий, але його не можна використовувати як «швидку допомогу» – результатів іноді доводиться чекати від кількох місяців до кількох років. Причому, вони будуть відчутнішими, якщо звернутися до лікаря протягом перших чотирьох років хвороби. Також слід пам’ятати, що лікування найкраще починати не в сезон загострення.