Я не можу розбити писанку...

Я не можу її розбити,

Як веселу весняну пісеньку,

Раптом словом різким спинити.

І тому що це світла пісенька,

А не витвір нерідний естества,

Я не можу розбити писанку

Й шкаралупу робити з мистецтва

Ольга Стрілець

Так уже повелося в нашого народу, що за роки московської окупації в Україні було багато втрачено кращих мистецьких надбань і традицій, історичних матеріалів та цвіту української нації. Впродовж десятиріч в Україні потрапили під заборону й українські писанки, переслідувались писанкарі, а такі писанкарки, як Анна Шабатура, Одозія Плитка опинились у концтаборах Росії. І лише на зламі минулого сторіччя почала ця крига скресати. В Івано-Франківську відбувся Перший всеукраїнський конгрес писанкарів, а в Києві - перший Міжнародний з'їзд писанкарів. Відродження писанкарства надзвичайно швидко поширилось по всіх етнічних українських землях.

Відтоді минуло чверть сторіччя. І ось у Коломиї зібрався форум писанкарів, що отримав назву Х Всеукраїнський відкритий фестиваль «Писанка», дійство якого відбувалося на гарній сцені навпроти Музею писанкового розпису «Писанка». Гостей та учасників фестивалю вітали представники місцевої влади та духовенства, іноземні гості. На сцені з успіхом виступали фольклорні колективи з великодньою тематикою, а на площі біля Музею «Писанка» тисяча дітей водили гаївки, що було занесено в Книгу рекордів України як найбільш масове культурне дійство.

Тим часом у Народному домі проводився конкурс дитячої писанки, а найвідоміші писанкарі давали свої майстер-класи з писанкарства. Визнані українські писанкарі експонували на площі свої писанки, продавали їх і інструменти для розписування писанок та фарби. В музеї проходив круглий стіл «Збереження писанкового розпису», в якому брали участь писанкарі та науковці, а серед них - дослідниця писанкарства Віра Манько, заслужені майстри народної творчості України Зоя Сташук, Тетяна Коновал - уродженки Донбасу, писанкар-віртуоз, учасник Майдану й АТО Олег Кіращук, гості зі Словаччини... Заслужений працівник культури України Ярослава Ткачук запропонувала підготувати документи на подання писанки в ЮНЕСКО для включення її до Списку нематеріальної культурної спадщини людства як унікального виду українського мистецтва. Пропозиція була підтримана і схвалена всіма учасниками круглого столу.

Під час проведення круглого столу відбулись презентації книг Тетяни Влененко та Любові Ктіторової «Фарбуємо писанки природними барвниками», «Писанки Ірини Вах», які підготувала і видала у видавництві «Свічадо» Віра Манько, а також унікальної збірки-альбому «Писанки наших бабусь» політичного в'язня сталінських концтаборі Юрія Ференчука, виданої посмертно. В цьому альбомі поміщено 1700 зразків українських писанок, які зібрав Юрій Ференчук в українських селах після повернення із заслання...

Заслужений майстер народної творчості України Зоя Сташук поділилася досвідом проведення майстер-класів з дітьми в Національному музеї Івана Гончара, презентувала свої дослідження про символіку української писанки. Цікавими були і виступи гостей зі Словаччини.

На фестивалі виступали відомі молодіжні гурти та окремі виконавці. Фестиваль у Коломиї засвідчив, що писанка активно повертається в Україну з небуття, засвідчує всьому світові, що Україна живе і буде жити, допоки пишуть люди писанки.

Автор: Дмитро Пожоджук, заслужений майстер
народної творчості України

Світлини автора