Відсвяткувавши у Вербну неділю - як відомо, це народна назва великого церковного свята Вхід Господній до Єрусалиму - Україна, як і весь православний світ, вступила до останнього, передвеликоднього, тижня, який має назви Білий, Жильний, Чистий, Вербний, а на Галичині - Шутковий.

І саме в контексті Чистого тижня проаналізуємо ситуацію в Україні і запитаємо себе - які події та процеси можна тлумачити як очищення, а які - як замулення чи замилювання очей?

 

 

 

Сенс Чистого тижня

Традиційно передвеликодній тиждень в Україні називається Чистим тому, що його сенсом було очищення від усілякої нечисті.

Очищення мало бути глобальним.

І люди, і речі, і будівлі - усе в господі українців з давніх-давен цього тижня очищалося - водою та вогнем, прибиранням та впорядкуванням.

Вимити, випрати, випарити, випалити все брудне, застаріле, занедбане.

Усе, на чому сліди часу, довгої зими.

Усе, до чого раніше не доходили руки.

Таким було і завдання і бажання кожної нормальної родини, кожної порядної людини з незапам'ятних часів в Україні. А після прийняття християнства цей звичай весняного суцільного прибирання-очищення отримав і потужне підґрунтя.

Тож, передвеликодня типова картинка була дуже чепурною: гарно побілена хата з вимащеною свіжою глиною долівкою, в якій були ретельно освіжені піч, стеля, стіни, сволок, мисник, стояли вимиті та вискоблені столи і лавки, лежали акуратно складені випрасувані речі включно до останньої ганчірки, а на додаток у чистій хаті чиста - фізично та духовно - сім'я. Краса та й годі!

Чи відчувається дух цих прадавніх українських традицій нині?

У сім'ях, передусім, свідомих українців, людей глибоко віруючих, звичайно відчувається повною мірою.

А у державі, суспільстві? Ну якщо не дух передвеликоднього очищення, то хоча б подих відчувається?

Подивімося.

Понеділок, 10 квітня

Уже зі самого початку Чистого тижня розпочалися події, які можна трактувати як очищення. Або його імітацію.

У понеділок, 10 квітня, вранці стало відомо, що два потужні ключові керівники фінансово-економічної сфери України подали у відставку.

 

А) Білоус І.

Першим про це - і доволі пафосно - оголосив керівник Фонду державного майна України (ФДМУ) Ігор Білоус: «Шановні друзі та колеги! Сьогодні я подав у відставку з посади голови Фонду держмайна України.

 

Я віддав три роки життя, працюючи на державній службі, майже два з них - у Фонді.

Це були нелегкі роки, але я вдячний за можливість служити своїй країні у найскладніші часи. Дякую всім, хто працював поруч.

Багато ідей, а головне - міжнародні стандарти приватизації - моїй команді вдалось втілити. Деякі речі ми запустили вперше за 25 років. Пишаюсь, що наша команда змогла зробити процес приватизації в Україні більш прозорим і простим.

Розроблений нами законопроект дозволить остаточно перевести процес приватизації з політичної в економічну площину. Ми почали цю реформу, продовжать її інші.

А для мене настав час рухатись далі.

Спочатку планую невелику перерву, проведу час з родиною. І невдовзі повернусь до того, чим займався до приходу на держслужбу.

З усіма знаннями і набутим досвідом своє завдання бачу в тому, щоб допомагати залучати інвестиції в Україну, сприяти її економічному розвитку. В мене достатньо сил і енергії продовжити служити своїй країні в такому статусі».

Оголошення як оголошення. Тим більше, що під ним одразу ж почали з'являтися добрі побажання п. Білоусу, подяки за його роботу тощо.

Однак, ця ідилія тривала недовго.

Спочатку один, потім другий, третій користувачі у соцмережах - а серед них і, окрім пересічних громадян, траплялися також журналісти та експерти - почали ставити питання: а за що дякувати панові Білоусу, які підстави жалкувати про його відставку?

Адже за минулі два роки приватизація в Україні, за великим рахунком, не дала очікуваних результатів. А за деякими категоричними заявами і взагалі може вважатися проваленою.

Та й, взагалі, умов для ведення чесного бізнесу в Україні нині в достатній кількості нема - про що я мав нагоду сказати в прямому ефірі декілька днів тому.

Повертаючись до заяви очільника ФДМ, наголошу, що не зовсім зрозумілою була така от фраза зі звернення Ігоря Білоуса: «Ми почали цю реформу, продовжать її інші».

Якщо почали й успішно, то для чого ж цю реформу віддавати у інші руки, яким дістанеться і кінцевий успіх?

Якщо ж, не довівши реформу до кінця, її ініціатор і керівник йде у відставку, то, може, ця реформа не така вже й успішна? А, може, її і зовсім нема?

Сам І. Білоус також ситуацію не прояснює. Заявляючи, що йому настав час рухатися далі, він бачить цей рух у тому, щоб «залучати інвестиції в Україну, сприяти її економічному розвитку».

Погодьмося, що це є загальні слова. У чому тут рух?

Адже саме на посаді керівника ФДМУ п. Білоус міг найліпше залучати інвестиції в Україну, організувавши вигідну для іноземних інвесторів і одночасно для України приватизацію підприємств та інших об'єктів роздержавлення?

То, може, його діяльність на високій посаді очільника ФДМУ була припинена не зовсім добровільно? Або зовсім не добровільно?

Може, п. Білоус був змушений піти сам, щоб не чекати принизливого звільнення?

Таку гіпотезу підтверджує й очільник уряду В. Гройсман: «Я вітаю рішення Білоуса, і вважаю, що воно є одночасно й оцінкою його роботи. Можливо, не все від нього залежало, але йому треба було бути наполегливішим, більш чітким, принциповим і жорстким. На жаль, йому не вдалось реалізувати себе на посаді, низку процесів було провалено».

Підозри в особистому несприйнятті п. Білоуса глава Кабміну відхилив: «Я нормально до нього ставлюсь, але це не питання стосунків, а питання відповідності посаді».

Отож, можна зробити висновок: принаймні, з точки зору глави уряду відставка нинішнього голови ФДМУ є певним очищенням.

А от якою буде реакція професійного середовища - економістів, керівників, експертів, політиків - покаже найближчий час.

І. Білоус та В. Гонтарева

Бо реакція деяких користувачів соцмереж вражає своєю різкістю. Так, Ольга Артющенко безцеремонно констатує: «Пацюки втікають з корабля, що тоне. Хапати вже нема що. Прощавай».

А користувач під іноземним ніком Gary Longsdale чистою російською (переклад мій - В. Р.) з не зовсім зрозумілою ненавистю кинув: «Слава Богу, що ти звалив, дрібний, зажерливий чинуше. Не вкрав у податковій і в ФДМУ - облом. Вали!!!»

У тому, що оцінка діяльності І. Білоуса може бути і позитивною, підтверджують відгуки на кшталт цього: «Юлія Комарова: Ігоре Олеговичу, дякую вам за європейські підходи в управлінні та комунікаціях з реальними підприємствами. Хай щастить і нових перемог!»

Судячи з тексту побажання, п. Ю. Комарова, ймовірно, зі сфери тих самих реальних підприємств, а це вже люди компетентні.

Отож, остаточної оцінки діяльності ФДМУ під проводом п. Білоуса доведеться почекати, враховуючи, що така важлива інституція, як ФДМУ, завжди перебувала під потужним контролем глав держави, уряду, парламенту і впливом бізнесово-політичних груп України.

 

Б) Гонтарева В.

Друга заява про відставку була більш гучною і значно перекрила резонанс від заяви І. Білоуса. Хоча була сформульована майже аналогічно.

Якщо І. Білоус заявив, що щасливий віддати три роки життя державній службі і послужити країні в найтяжчі часи, то глава Національного банку України (НБУ) Валерія Гонтарева без зайвих сентиментів повідомила, що написала заяву про звільнення і подала її президентові на розгляд.

Після того скликала прес-конфе­ренцію, на якій підвела попередні підсумки свого правління. Всі вони, з її точки зору, є позитивними, тому пані Гонтарева заявила, що в майбутнє дивиться з оптимізмом.

Однак, далеко не всі поділяють її самооцінку та оцінку роботи на посаді голови НБУ.

Можна сказати, що більша частина громадськості, зокрема, експерти, політики, мають вкрай негативну думку про діяльність В. Гонтаревої на чолі НБУ.

Соцмережі просто вибухнули розпеченими коментарями.

Так, Сергій Чуріков вигукнув: «Просто піти? Долар по 27. Масове банкрутство банків, втрачені заощадження людей, розкрадене рефінансування банків за кошт платників податків...»

Економічний експерт Олександр Охріменко урочисто проголосив: «У відставку подала НАЙБІЛЬШ БЕЗДАРНИЙ ГЛАВА НБУ за всю історію України Валерія Гонтарева. Народ радіє...»

Подібних висловлювань дуже багато. Дехто нагадує, що В. Гонтарева є висуванцем президента.

Зокрема, користувач Мирослава Бердник констатує: «Гривня за нинішнього керівника Нацбанку знецінилася більше, ніж вдвічі, а ціни виросли на 80%. Зате Порошенко контролює 65% банків».

Розуміючи градус суспільного негативу, деякі експерти намагаються сказати своє слово на захист В. Гонтаревої. Так, Сергій Фурса, розуміючи ситуацію, заявляє: «Валерія Гонтарева йде на тлі загальної ненависті. Люди, котрі мають їй подякувати, осипають її прокльонами. А варто подякувати за очищення банківської системи, за ПриватБанк, за рефінансування, за реформу Нацбанку і за жорстку монетарну політику».

До речі про «Приватбанк». Уже після заяви про відставку В. Гонтарева повідомила, що деякі олігархи їй погрожували.

Натяк був тим більш прозорий, що очільниця Нацбанку повідомила: у ніч перед одержавленням  «Приватбанку» з нього було виведено більше 16 мільярдів доларів. Причому виведено, як наголосила В. Гонтарева, шахрайським способом.

Дуже компетентний фінансовий експерт, якому я особисто повністю довіряю, засновник і президент інвестиційної групи «УНІВЕР», координатор громадської платформи «Нова Країна», тернополянин, а нині киянин Тарас Козак, підкреслює: «Гонтарева, звичайно не ангел. Але вона має безсумнівні здобутки за три роки своєї діяльності».

Настільки вагомі, що пан Тарас вважає її реформатором № 1 в Україні.

Погодьтеся, що на тлі лавини негативних відгуків така заява, як мінімум, є незвичайною.

Враховуючи, що пан Тарас має двадцятирічний досвід співробітництва з іноземними партнерами, що він жив і працював у Європі, що до так званих «порохоботів» його зарахувати не можна, що він сам є активним прибічником реформ в Україні і безумовним патріотом - до такої думки я готовий прислухатися.

І почути більш розгорнуті аргументи.

Хоча мої емоції більше резонують з тими, хто згадує і валютні обвали за ці три роки і загальне зубожіння в країні.

Пан Тарас зазначає: «Гонтарева зробила НБУ незалежним, чого раніше центральний банк не мав. І це, зокрема, менше залежності від президента. І менша залежність від самого керівника НБУ.

Впровадження системи прийняття колегіальних рішень істотно зменшує ризики хабарництва в НБУ й унеможливлює одноосібне ухвалення рішення щодо валютного курсу, надання кредитів рефінансування, видачу дозволу на придбання банку.

Дипломатична підтримка В. Гонтаревій

А провалом Гонтаревої та її команди в останні три роки можна назвати відсутність валютної лібералізації.

Національний банк жорстко прив'язав заходи, спрямовані на зняття валютних обмежень, макроекономічних показників і частоти видачі траншів від Міжнародного валютного фонду. І хоча така консервативність дозволяє утримувати стабільність на валютному ринку, в більш терміновій перспективі вона вже показала свій негативний вплив на рівень розвитку економіки і приплив іноземних інвестицій.

Це - концентраційний табір для гривні. Відтік капіталу - це саме наслідок жорсткого валютного регулювання. І це дуже великий провал в її політиці.

Сьогодні весь бізнес змушений мати свої офшори, тому що українські бізнесмени не можуть працювати на зовнішніх ринках інакше. Ми зараз в гірших умовах, ніж були до 2014 року».

Журналіст Валерій Калниш, згадуючи героїв цього понеділка, наводить думку колишнього очільника ФДІ О. Бондаря, який іронізує: «Відставка Білоуса збіглася з відставкою Гонтаревої. Я не здивуюся, якщо його призначать у Нацбанк, як тоді після відставки з Державної фіскальної служби його перевели в ФДМ. Він такий же інвестбанкір, як і Гонтарева, а у нашого президента слабкість до цієї професії, яка вже становить загрозу національній безпеці».

Сам же президент, нібито, сказав нардепам, що хоче почути аргументи В. Гонтаревої про її відставку від неї самої. Про це сказала представник президента в ВРУ Ірина Луценко. Це означає, що, на відміну від І. Білоуса, її не виштовхували з посади?

Президент нагадав, що і МВФ, і міжнародні експерти позитивно оцінюють діяльність В. Гонтаревої.

Посол США в Україні Марі Йованович та посол Великобританії в Україні Джудіт Гоф також публічно висловили пані Гонтаревій свою підтримку.

Як би то не було, але громадська думка непримиренно розколота: більшість проти В. Гонтаревої, яка за минулих 3 роки стала в очах багатьох уособленням усіх фінансово-економічних проблем і бід українців.

Чистий тиждень ще тільки розпочався, а ми уже стали свідками таких резонансних подій. Очищення влади - це гасло, яке вже багато років безуспішно намагаються реалізувати всі здорові сили в України. Але поки що виходить не так, як очікується.

Приходять нові обличчя, є серед них - і молоді.

Але чомусь найчастіше стається так, що вони стають не елементами очищення, а елементами старої корупційної системи.

А потім їх міняють на інших. І все повторюється.

В. Гонтарева повідомила агентству Гал.інфо, що планує відпочити. Їй є на що відпочивати - за минулий рік, як стверджують, вона отримала близько 60 мільйонів.

А услід їй багато хто, серед них і лідер Радикальної партії Олег Ляшко, кидає: «Нехай відпочине за ґратами і дасть повний звіт своєї діяльності правоохоронцям».

Час усе прояснить. А поки що вівторок, коли я пишу ці рядки, добігає кінця. Цього дня давні українці прибирали кошари, стайні хліви...

Потрібно вичистити політико-економічні «авгієві конюшні» й українцям - щоб на всіх щаблях державного та фінансово-економічного механізмів залишалися тільки кваліфіковані фахівці та порядні патріоти.