До першого туру президентських виборів у Франції залишилося менше, ніж три тижні.

«Все кардинально зміниться в останні тижні перед виборами!» - стверджує кандидат від партії «Республіканці» Франсуа Фійон. Попри численні викриття на тему зловживань бюджетними коштами, що вибухнули гучними скандалами, попри тиск «своїх» та нищівну критику опонентів, він так і не погодився вийти з гри.

Дорожезні костюми за рахунок «друга», щедра платня дружині та дітям за роботу, на яку ніхто з них жодного разу не навідався... Розслідування, щораз нові, впевнено віддаляли колишнього прем'єра від потенційної участі в другому турі. А інформація про комісійні на суму $500 тисяч доларів, які він отримав за організацію зустрічі лівійського мільйонера Фуада Махзумі з Владіміром Путіним, взагалі, здавалося б, мусила остаточно знівечити імідж кандидата. Як можна довірити країну президенту, що підробляє на побігеньках у іноземного диктатора? - мали б замислитися ті, хто планував проголосувати за Фійона.

Проте, виглядає так, що зовсім не логіка та не державницькі стратегії визначають сьогодні вибір французів.

«Схоже, західний світ потерпає від травм, отриманих внаслідок економічної кризи, що почалася в 2008 році, - припускає французький колега, коментуючи популярність таких контраверсійних кандидатів, як Франсуа Фійон, Марін Ле Пен та Жан-Люк Меланшон. - Травматизми, набуваючи масового характеру, підказують не логічні, а емоційні реакції. Вірогідно, що пояснення до Брекзіту, до виборів у США та до тріумфу популістів по цілій Європі варто шукати саме в наслідках колективної паніки, що виникла через руйнацію комфортного, впорядкованого способу життя. Люди не думають - вони нервують. А істерика, тим більше колективна, - поганий радник».

«Все буде вирішуватися в останню хвилину!» - обіцяє, а, може, й переконує самого себе Франсуа Фійон. Критику на свою адресу він пояснює існуванням не власноруч підписаних фінансових документів, а наявністю таємничого «чорного кабінету», який, буцімто, працює проти нього. Теорія змови частково спрацьовує, бо все ж Фійон зберігає, згідно з опитуваннями, третю позицію з 19-ма відсотками бажаючих проголосувати за нього. Моральність, політична незалежність, про які стільки було мови в його виступах? Патетика кандидата була б комічною, в порівнянні до тих же гонорарів за посередництво в знайомстві з Владіміром Путіним, якби не сумний факт: французи, схоже, настільки не бажають усвідомлювати неприємну правду, що просто відмовляються її чути, читати та розуміти. Жити в атмосфері заперечення реальності, напевне, комфортніше. Навіть якщо казка неминуче закінчиться, і не факт, що остання сторінка втішить хепі-ендом.

Паралельно до безтурботності та свідомого самозасліплення електорату Франсуа Фійона, в колах опонентів Марін Ле Пен росте тривога щодо перспектив «фронтистки». За 20 днів до першого туру соціологи обіцяють лідерці крайніх правих 25 відсотків. Політичні оглядачі кажуть про ймовірні 30 - не всі відверто зізнаються, що голосуватимуть за цю кандидатку. Ось вже і Трамп висловився про «ймовірні зовнішні втручання, які можуть змінити хід французьких виборів». Власне, його успіх і є причиною побоювань тієї частини електорату, яка хотіла би бачити свою країну активним членом Євросоюзу. Без зачарування та ілюзій проєвропейський електорат гуртується довкола колишнього банкіра Еммануеля Макрона.

Сам Макрон, за якого готові проголосувати 24 % громадян, визначає своїм провідним опонентом саме Ле Пен. Наголошуючи, що його особисті цінності «відмінні від цінностей Владіміра Путіна», він, водночас, старанно уникає української теми. «Кращий з можливих», - оцінюють цього кандидата власники французьких паспортів українського походження. Станом на сьогодні соціологи прогнозують перемогу Макрона в другому турі, сподіваючись, що всі прихильники здорового глузду Франції згуртуються, щоб не пустити Ле Пен до Єлисейського палацу. Припускають за замовчуванням, що адекватних виборців у країні - більшість. Але чіткої впевненості, що все станеться саме так, нема. Надто свіжими та до кінця аналітично не пропрацьованими залишаються британський та американський приклади.

Орієнтуючись, очевидно, на результати праймеріз своєї партії, Фрасуа Фійон не припиняє вірити, що доля усміхнеться йому вдруге. Штаб кандидата активно розміщує, де тільки може, відео з мітингів на підтримку кандидата. Екзальтовані жіночки віком за 60 і більше пророкують Франції на чолі з Фійоном «блискуче економічне майбутнє». Історія з комісійними за зустріч з Путіним вкотре переконала хіба що тих, хто й так не мав довіри до республіканця. Ставлення до російської загрози хоч і ввійшло до переліку запитань до кандидатів у президенти, але не стало критерієм. «Я виграю ці вибори», - неначе мантру, повторює Фійон. Французи невпевнено стискають плечима й визнають, що останнє слово на виборах належатиме тим, хто не визначився. Їх сьогодні, кажуть соціологи, загрозливо велика кількість. Статися може все, що завгодно, і навіть те, про що дуже багатьом так неприємно та ліньки думати.

Автор: Алла Лазарєва

Джерело: «Український Тиждень»