Абель-2107 - за вейвлет-революцію

Лауреат Абелівської премії-2017 року Ів Мейєр. Фото B. Eymann/Académie des sciences (фрагмент).

Норвезька академія наук назвала цьогорічного лауреата Абелівської премії. Дослідження в сфері частотного аналізу Іва Мейєра (Yves Meyer), що працював зокрема у Вищій нормальній школі Парі-Сакле (Париж), стали основою для численних способів застосування сучасної цифрової обробки даних.

Адже «вейвлети» є зокрема стандартним механізмом для більшості алгоритмів аналізу даних.

Абелівську премію вручають з 2003 року, вона становить шість мільйонів норвезьких крон (656 000 євро) та разом з Медаллю Філдса вважається найпрестижнішою в галузі математики.

Цьогоріч Академія обґрунтувала свій вибір тим, що Ів Мейєр відіграв «центральну роль у розвитку теорії вейвлетів». В історії не так багато випадків, коли математичне відкриття настільки плинуло на суспільне життя, як це зробила терія вейвлетів, розповів для журналу «Nature» колега Мейєра Жан-Мішель Морель (Jean-Michel Morel).

Так звані вейвлетові трансформації Мейєр виявив у 80-их роках ХХ ст. І тоді учений, якому сьогодні 77 років, спричинив цілу «вейвлетову революцію». Адже з цими методом, що став наступним етапом розвитку більш старого перетворення Фур'є, вдалося вперше повно та відповідно до структури проаналізувати складні дані, які в повсякденних дослідженнях надають прилади вимірювання.

Застаріле перетворення Фур'є розкладало сигнал на синусоїдні компоненти, що завдовжки були майже такі ж, як і сам сигнал. Розроблений Мейєром метод натомість надав змогу послуговуватися обмеженими «малими хвилями» - спочатку названими французькою «ondelettes», а пізніше англійською «wavelets».

З їхньою допомогою, зокрема на обсерваторії гравітаційних хвиль, науковці в постійному шумі детекторів шукали короткі характерні сигнали двох чорних дір, що злилися.

Вайвлети дають змогу також стискати дані, що важливо не лише для побутової техніки, а й практично всюди в науці й техніці, де доводиться працювати з великими базами даних.

Зреферувала Соломія Кривенко, «Збруч»

Автор: Jan Dцnges

Джерело: Spektrum.de