1 квітня з аеропорту «Бориспіль» відлітають учасники 22-ї Української антарктичної експедиції. На станції «Академік Вернадський» вони замінять попередню експедицію, яка провела там цілий рік. Про це на прес-конференції у Львові повідомили представники Українського антарктичного наукового центру (НАНЦ).Як розповів головний інженер НАНЦ, учасник трьох сезонних експедицій, координатор перезмінок і логістичних операцій на острові Галіндез Ігор Мороз, участь у цій експедиції візьмуть 12 осіб. Серед них науковці і технічний персонал. Перед тим вони пройшли серйозний відбір, ретельну медичну перевірку і практичну підготовку. На антарктичній станції вони проводитимуть різні наукові дослідження, зокрема, вивчатимуть те, як впливає на людину життя у таких суворих умовах.
Жінок у довготривалі експедиції не беруть.
«Такі фізичні навантаження їм не під силу», – пояснив керівник наукового напряму медико-біологічних досліджень, учасник Першої морської антарктичної експедиції на НДС «Єрнст Кренкель» та багатьох сезонних експедицій Євген Моїсеєнко.
За його словами, у 1997 році був експеримент із залученням жінок, однак його вирішили більше не повторювати. Проте у сезонних короткотривалих експедиціях жінки часто беруть участь.
Начальник станції, учасник п’яти експедицій Віктор Лук’ященко розповів, що на острові Галіндез, де розташований «Академік Вернадський», ще кілька років тому не було пінгвінів, а зараз їх там тисячі. Втім, брати на руки цих птахів небезпечно, тому що вони можуть дуже серйозно поранити дзьобом.
У певні періоди бувають там також туристи, однак через них можуть бути певні клопоти – учасники експедиції, які тривалий час живуть ізольовано, можуть підхопити від них респіраторні захворювання.
| |
| Українська антарктична станція «Академік Вернадський». Фото kpi.ua
|
Найбільший же виклик для учасників експедиції – це перебування цілий рік у замкненому колективі. Зокрема, дуже бракує спілкування з близькими. Телефонний зв’язок дорогий – 1,24 дол. за хвилину, так само, як і Інтернет – 1 мегабайт коштує 205 грн., тоді як весь передбачений на зв’язок бюджет – 200 тис. грн. Водночас головний інженер НАНЦ розповів, що науковці «Київської політехніки» зараз працюють над створенням для української антарктичної станції системи супутникового Інтернету, який дасть можливості для безлімітного зв’язку. Очікується що ця система буде запроваджена у 2019 році.
У кожного із зимівників є персональний план досліджень, які вони мають провести. Тобто роботи у всіх багато, втім, вільний час також є. Учасники експедиції розповіли, що на станції є спортзал, бібліотека і фільмотека. Окрім того, британці (а цю станцію, яка спочатку називалася «Фарадей», у 1996 році Україні передала Великобританія) залишили там вініловий програвач і 2,5 тис. вінілових платівок. Також на станції ще залишилась англійська традиція – по суботах одягати піджаки, краватки, накривати гарно стіл і діставати вино.
Бюджет цьогорічної експедиції – 39,2 млн. грн. Ці кошти передбачені в рамках Державної цільової науково-технічної програми проведення досліджень в Антарктиці на 2011-2020 роки. Через значну інфляцію по-факту фінансування виходить меншим, аніж було у попередні роки. До прикладу, коли долар був по 8 грн., бюджет однієї з експедицій становив близько 25 млн. грн.
Стосовно допомоги меценатів, то, як зазначив Ігор Мороз, український бізнес не особливо поспішає вкладати гроші у державну науку. Тим не менше, минулого року науковці отримали допомогу – три виробники гумових човнів подарували їм по човну, які зараз активно використовують.
Відповідаючи на питання про значення роботи станції «Академік Вернадський», Євген Моїсеєнко зазначив, що Україна належить до антарктичних держав, які мають право голосу щодо діяльності в Антарктиці і яких на сьогодні у світі є лише 29. Україну прийняли до цієї спільноти у 2000 році.
«Ми проводимо дослідження за різними напрямками, по всіх напрямках займаємо певні позиції у світі. Ми там виглядаємо доволі пристойно,
і це, можливо, єдиний в Україні напрямок, який підтримуємо на дуже доброму рівні. А це престиж України і престиж української науки. Мало того, Антарктида ще мало вивчена, але там є великі запаси корисних копалин. Також це склад прісної води (90% всієї прісної води). Ми там присутні з точки зору проведення наукових досліджень і тому маємо право у перспективі бути повноцінними розпорядниками цих ресурсів, які колись будуть слугувати для розвитку людства», – додав він.
Учасники наукових антарктичних експедицій ставляться дуже серйозно до питання поводження зі сміттям. Є Мадридський протокол про екологічний захист Антарктики, який свого часу підписала й Україна.
За словами Ігоря Мороза, тверде сміття на українській станції «Академік Вернадський» збирають і за допомогою електричного компактора стискають до вигляду невеликих брикетів. Потім їх складають у спеціальні мішки, герметизують, вивозять на материк і там здають на утилізацію.
«Цих мішків обсягом десь кубометр кожен набирається в середньому до 20», – зазначив Ігор Мороз.
Також, за його словами, вивозять відходи паливно-мастильних матеріалів і відпрацьовані оливи з дизельних двигунів. Це все зливають у бочки і теж вивозять на материк.
Сміття здають зазвичай у тому порту, куди приходить корабель, який забирає учасників експедиції. Про це домовляються заздалегідь, і ці послуги відповідно оплачуються.
«Як правило, це один із аргентинських портів. Приїжджають спеціальні машини, які забирають сміття і відвозять його кудись на утилізацію», – сказав він.
«Хоча останні роки таке, не практикують, але офіційно дозволяється у визначених районах затопляти метал і скло. Їх пакують у бочки, роблять у них отвори і затоплюють на глибині не менше, ніж 100 м», – розповів інженер.
Він додав, що не залишають після себе сміття також і туристи, які іноді відвідують станцію. «Туристи перед виходом в море проходять дуже ретельний інструктаж. Жоден турист не дозволить собі кинути недопалок у море, навіть коли ніхто не бачить. Так само і ми – якщо ходимо островом, то недопалок ховаємо в кишеню, приносимо назад і викидаємо в компактор. Завдяки цьому в нас на станції дуже чисто», – додав Ігор Мороз
Джерело:
ІА ZIK