Розмови про ситуацію на Донбасі для більшості західних політиків є доволі абстрактними. Однак усе ж є політики, які наважуються вийти із зони “західного” комфорту і заглянути за лаштунки агресії Росії в Україні. Одна з них - Малгожата Госєвська, депутат польського Сейму, політик польської владної партії “Право і Справедливість” (PiS). Вона підтримала Революцію Гідності в Україні, а з початком російської агресії активно стала на захист України.

В інтерв’ю «Укрінформу» депутат Сейму розповіла про свою нещодавню поїздку до Авдіївки, польську підтримку для України, а також необхідність подальшого документування злочинів Росії в Україні.

- Кілька днів тому ви були в Авдіївці, де донедавна тривали важкі бої, а обстріли з боку бойовиків тривають і досі. Чому ви вирішили там бути?

- Хотіла побачити, як виглядає ситуація на місці. Але, насамперед, хотіла зрозуміти, яким чином ми, як Польща, можемо допомогти місцевому населенню. У нас є певні можливості, хоча б у рамках допомоги на розвиток. Кошти цієї програми можуть призначатися на проекти у різні регіони України. Вважаю, що власне зараз потрібно подумати про конкретні дії на сході України. Зараз Польща активно долучається до різних програм допомоги для переселенців у Харкові. За допомогою Сaritas (міжнародна благодійна організація - ред.) нам вдалося створити в місті лікарський кабінет. Також передавали туди гуманітарну допомогу, яка розподілялася між біженцями і населенням Харкова, яке цього потребує. Є місце у Харкові, де люди мають конкретну допомогу - гарячі обіди, можуть помитися, перевдягтися і так далі.
Відтак, ми можемо спрямовувати кошти на освітні програми, розвиток малого бізнесу, адже на сході це дуже потрібно. Ми також думаємо і про якісь форми надання психологічної допомоги. Власне тому їздила на схід і розмовляла про допомогу, зокрема, з головою Донецької військово-цивільної адміністрації Павлом Жебрівським. Маю певні задуми і ними поділюся із заступником міністра закордонних справ Польщі Йоанною Вронецькою, яка відповідає за розподіл коштів на розвиток у проектах міжнародної допомоги.

- Що вас найбільше вразило в Авдіївці?

- Насамперед, те, що війна увесь час триває, що обстріли Авдіївки були також і тоді, коли ми там перебували. Чула вибухи, щовечора обстріли з важкого озброєння посилювалися. Це не війна з українською армією, а обстріли будинків цивільного населення в центрі міста. А це вже воєнні злочини, оскільки йдеться про цілеспрямований обстріл цивільного населення. На жаль, цивільне населення гине, отримує поранення. У той день, коли я була в Авдіївці, відбувався похорон однієї із загиблих осіб. День перед цим, у результаті обстрілу обвалилася частина будинку, три квартири були зруйновано. Тоді було поранено двоє дітей. Треба розуміти драму цих людей... Треба пам’ятати розповіді людей. Наприклад, жінки, яка розповіла, що зовсім недавно відремонтувала помешкання, а зараз його немає. І як багато залежить від дивного збігу обставин... Ця жінка разом з чоловіком та їхньою собакою незадовго до обстрілу вийшли погуляти надвір. Якщо б вони вийшли трохи пізніше, то загинули б. Інший чоловік, без ноги - учасник війни в Афганістані, вижив лише завдяки тому, що вийшов з кімнати до кухні, аби зробити собі чай: кухня залишилася, а кімнати немає. Війна взагалі - жахливе явище. Але вона не повинна стосуватися цивільних людей. А ця війна, насамперед, стосується цивільних людей і спрямована проти цивільного населення. Так виглядає політика Російської Федерації.

- З фотографій, які виставлялися у соцмережах, видно, що ви також бачили воєнні докази цих злочинів - фрагменти снарядів тощо...

- Так. Українська сторона також має дуже багато доказів про присутність на Донбасі озброєння з Росії та використання цього озброєння у війні. Я сподіваюся, що ці матеріали, коли вони потраплять до Гааги, буде сприйнято дуже серйозно. Також маю намір продовжувати свою роботу, пов’язану  з доповіддю про злочини російської армії на Донбасі в 2014 році. Ці злочини діялися й у подальшому - в 2015-2016 роках, вони мають місце зараз, зокрема у вигляді обстрілів цивільного населення.
Треба протидіяти різним хворим думкам про скасування санкцій проти РФ, оскільки лише сильна і рішуча позиція усієї Європи і США може вплинути на подальший перебіг ситуації на Донбасі

- Якщо не помиляюся, ви - одна з небагатьох польських політиків, які побували на Донбасі від початку бойових дій. Тобто, фактично, чи не єдиний політик у Польщі, який не на словах знає, що там відбувається...

- В Авдіївці була другим європейським політиком, який там побував після глави МЗС Литви (Лінаса Лінкявічуса - ред.). Але є польські журналісти, які висвітлюють ситуацію з місця. Там є Моніка Андрушевська (польське видання Tygodnik Powszechny - ред.), там буває Павел Боболович (радіо Wnet - ред.).

- Ви представляєте у польському парламенті партію влади, які поради можете дати своїм однопартійцям, зокрема в уряді, стосовно російсько-української війни?

- Уряд прем’єр-міністра Беати Шидло рішучий у своїх діях, і тут нічого не змінюється. Від самого початку ми підтримували український народ на Майдані. Нагадаю, що першим європейським політиком, який прибув на Майдан із підтримкою, був саме Ярослав Качинський. І ми від цього не відмовляємося, всупереч тому, що дехто зараз каже. Ми вважаємо, що Україну потрібно весь час підтримувати на європейській арені. Треба протидіяти різним хворим думкам про скасування санкцій проти Російської Федерації, оскільки лише сильна і рішуча позиція усієї Європи і США може вплинути на подальший перебіг ситуації на Донбасі. Адже усі ми знаємо: Путін зі слабкими не розмовляє. Але, на жаль, ми все ще чуємо голоси тих, хто більше зацікавлений у бізнесі з Росією, ніж стражданням українського народу і драмами, які діються в Сирії. Там Російська Федерація теж діє дуже брутально.

-   На жаль, не всі країни Вишеградської групи вважають так, як Польща, і часом там з’являються думки про потребу скасування санкцій. Чи Польща, як мотор Вишеграду, зможе переконати уряди країн “четвірки”, шо відміна санкцій - це погане рішення?

- Вишеградська група має бути єдиною. Важливо, що ми можемо знаходити єдину думку і представляти спільні рішення на форумах ЄС. Був момент, коли Польща розчарувала інші країни Вишеградської групи. Це було наприкінці урядування попередньої коаліції (Громадянська платформа - Польська селянська партія), і це стосувалося питання, пов’язаного з проблематикою біженців. Тоді було узгоджено спільне рішення, а потім уряд Польщі в останній момент змінив свою думку з цього питання. Ми вже трохи відновили довіру, що було нелегко. Вже багато справ нам вдається узгоджувати, Польща зараз головує у групі. Звичайно, ми не маємо єдиних поглядів з усіх питань, адже це вимагає часу. Це виникає також з того, що країни були залишені самі собі, не було якихось спільних дій. Складно невеликим країнам вести незалежну політику, протидіючи Росії, без підтримки Євросоюзу. Однозначно, більше занепокоєння викликають голоси, які звучать у Німеччині чи Франції, особливо, якщо взяти до уваги те, що це відбувається напередодні виборів у цих країнах. І ці голоси ми чуємо, на жаль, від представників партій, які мають реальні шанси на перемогу. І саме це має викликати занепокоєння. Адже в загальноєвропейській чи глобальній політиці Угорщина, наприклад, має невелике значення, на відміну від Німеччини чи Франції.

- Нещодавно президент Росії Путін прийняв рішення про визнання «паспортів» “ДНР” та “ЛНР”.  Які це може мати наслідки?

	12 березня російсько-окупаційні війська вкотре грубо порушили Мінські домовленості. Близько 19-ї години російські окупанти розпочали обстріл позицій українських військових у районі  Авдіївки із застосуванням реактивних установок залпового вогню БМ-21 “Град”. Фото з ФБ В’ячеслава Аброськіна

- Насамперед, це зневага до позиції Заходу. Сміючись в обличчя Заходу, Росія каже: ви собі говоріть, а ми й так зробимо по-своєму. Це небезпечний крок, який, за задумом Путіна, має призвести до виборів на цих територіях і до якоїсь форми їх незалежності. Це має у всіх нас викликати занепокоєння та демонструє, що Путін не хоче відмовлятися від своєї агресивної політики.

- МЗС Польщі кілька днів тому повідомило, що це свідчить про бажання Росії продовжувати політику дестабілізації України. Чи це може бути приводом до ініціювання на міжнародній арені питання щодо посилення санкцій проти Росії?

- Звичайно, що можна ініціювати. Утім, треба оцінювати, наскільки це зараз реально. Ми не знаємо до кінця, якою буде подальша політика США. Скоріше за все, ми не повинні побоюватися за неї, всупереч тому, про що говорять окремі коментатори. Але остаточної певності також немає. Найбільші гравці, такі як Німеччина і Франція, - на фінішній прямій перед виборами. Тому, вони також не будуть схильні до радикальних рішень, а після виборів взагалі не відомо, що буде.

- Повернімося до теми доповіді, яку ви зі своєю командою підготували і представили в українському та польському парламентах, в Європарламенті, на засіданні ОБСЄ, передали документ також і до суду в Гаазі. Ви сказали, що буде продовження роботи над цією доповіддю, розкажіть про це детальніше?

- У продовженні роботи зацікавлена українська сторона. Про це у грудні у Львові на засіданні Міжпарламентської асамблеї Польща-Україна говорила заступник голови Верховної Ради Оксана Сироїд. Про це також чула і від головного військового прокурора Анатолія Матіоса. За такого рівня зацікавлення й участі української сторони, це не тільки можливо, але й  потрібно зробити. Це допоможе показати правду про Донбас і про участь російської армії. Цю доповідь потрібно розширити на розділи про знищення інфраструктури в результаті обстрілів, а також про задіяння у війні російської військової техніки.

- Це значний обсяг роботи...

- Це все потрібно задокументувати, найкраще - за міжнародної підтримки, адже тоді це легше представляти на міжнародній арені. Українській стороні завжди важче це буде робити самотужки.
Але це не буде якийсь політичний рапорт, а викладення фактів. Політична підтримка мені буде дуже потрібна згодом, коли необхідно буде презентувати цю доповідь. Думаю, що як і попередня, нова доповідь матиме підтримку з боку політиків більшості політичних партій Польщі.