rss
03/23/2017
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#303

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Аналітика \ Коаліція та стійкість політичної конструкції влади
Температура соціальної та політико-психологічної напруги в українському суспільстві не спадає. Навпаки – є всі ознаки, що посилюється.

І чим більшою є ця напруга, тим сильніший тиск здійснюється на всю конструкцію чинної влади в Україні. А конструкція ця і так не надто стійка.
Тож посилення стійкості владної конструкції має бути однією з головних турбот політичного сьогодення владної верхівки.
Про це я розповідав під час недавнього прямого телеефіру. Про це і поговоримо з вами, шановні читачі.

Конструкція хистка і непевна

Розмови про те, що насправді парламентської коаліції більшості, яка б відповідала положенням Конституції та законів України, уже доволі давно не існує, точаться вже більше, ніж рік.
Остання за часом утворення (з 27.11.2014) парламентська коаліція під назвою «Європейська Україна – а саме – фракції Народного Фронту, Блоку Петра Порошенка, партії «Самопоміч», Радикальної партії Олега Ляшка та ВО «Батьківщина» – створила парламентське підґрунтя післямайданної владної конструкції в Україні.Title
Що і дозволило легітимно сформувати перший і другий уряди Яценюка, прийняти закони того часу.
Але після виходу з неї трьох останніх фракцій, владна конструкція захиталася і стала надзвичайно нестабільною.
По факту за рахунок двох фракцій – БПП і НФ – які залишилися в коаліції, набирати 226 голосів без допомоги не вдавалося.
Допомагали ті, котрі не мали це формального права робити, оскільки не були у форматі фракцій. Проте, в українській політиці уже давно не звертають увагу на такі «дрібниці», як відповідність тих чи інших політичних дій Конституції та законодавству України.
І у цьому випадку стиль політичного «носорога» продовжував мати місце.
БПП і НФ офіційно заявляли, що голосують за рахунок власних депутатських «багнетів», а насправді ситуативно залучали представників інших фракцій, які додавали голоси, котрих не вистачало для прийняття того чи іншого закону.
Фактично саме таким способом були набрані голоси за висунення прем’єр-міністром України В. Гройсмана і затвердження його уряду.
Проте, критика не вщухала. І рік, що минув після того, коли у ручному режимі протягли уряд Гройсмана, показав, що далі миритися з такою хисткою конструкцією влади означає посилювати ризики політичної нестабільності.
А ризиків і без того вистачає.
Соціологічні дослідження фіксують зростання рейтингу ВО «Батьківщина». Юлія Тимошенко вдало осідлала свого улюбленого «коника» – гостру критику – й успішно продовжує завдавати медійних «ударів» по іміджах президента, прем’єра і парламентської коаліції.
Опозиційний блок інколи владу критикує, але у більшості випадків обережно мовчить. Чи не тому, що через своїх лідерів – С. Льовочкіна і Ю. Бойка – налагодив взаємовигідне співробітництво з верхівкою нинішньої влади? Віддаючи провладній коаліції голоси під час голосувань у Верховній Раді України, отримує взамін відповідні бонуси.
Але ж подібним союзам приходить кінець перед виборами. А вони вже не за горами за великим рахунком.
Тому керівництво країни розуміє, що настає час практично зміцнити конструкцію своєї влади. Припинити її залежність від політиків, які насправді є конкурентами і взаємодіють з провладною коаліцією тільки тимчасово і ситуативно.
Тим більше, що наполегливість, з якою журналісти і політики-опозиціонери намагаються вияснити персональний та кількісний склад коаліції, призвела вже до суду.

Томенко проти Парубія: судовий позов

Голова Верховної Ради України Андрій Парубій на сьогодні поводиться так, що жодних сумнівів нема: на своїй посаді він є не тільки союзником, а фактично і членом політичної команди президента Петра Порошенка.
Тому і в питанні про численність коаліції пан Парубій пішов у глуху оборону.
Якби він міг пред’явити громадськості, мінімум, 226 підписів нардепів, які цим підтверджують своє членство в парламентській коаліції більшості, він давно і залюбки вже б це зробив.
Але таких підписів у нього нема. Значить – і коаліції не існує.
Проте, таке визнання породило би справжню політичну бурю. Тому Парубію чи то наказано мовчати, чи то сам він прийняв таку тактику.
Ось і викручується, бідака, втрачаючи в іміджі, але втримуючись на посаді.
Заявляє, наприклад, що не знає складу коаліції, що це не його справа і прерогатива, що це не належить до його службових обов’язків.
Проте, є одне неспростовне «але»: раніше А. Парубій мав необережність пообіцяти оприлюднити склад коаліції і навіть назвав її чисельність – 230 нардепів.
  Title
  А. Парубій
Тепер Парубій змушений виступити проти … Парубія.
Тобто, фактично нівелювати ту свою заяву.
Самому панові Андрію це робити незручно, ось він і посилає замість себе досвідчених парламентських юристів, та ще й своїй підлеглих – А. Селіванова та А. Лаптієва.
Вони і представляють голову Верховної Ради України на судовому процесі. Позивачем є колишній нардеп і заступник голови Верховної Ради України Микола Томенко, котрого позбавили мандату за надмірний, з точки зору влади, критицизм.
Томенко добре знає парламентську кухню.
Не виключаю, що через свої зв’язки в апараті Верховної Ради України він фактично має (чи може мати) справжній перелік членів нинішньої коаліції і твердо знає, що 226 голосів там нема.
А це означає, що всі голосування від імені коаліції можна за бажання оспорювати в судовому порядку. І, передусім, голосування за уряд В. Гройсмана, і за нього самого в момент висунення кандидатур членів уряду рік тому.
На сьогодні М. Томенко є прямим опонентом влади і тому зовні виважено, а насправді гостро коментує перебіг судового засідання: «Сьогодні відбувся розгляд справи по суті, де протягом півтори години представники відповідача у цій справі Андрія Парубія – А. Селіванов та А. Лаптієв – намагалися довести, що голова ВР і взагалі Верховна Рада, нібито, не має стосунку до інституту коаліції і вони не повинні нічого і нікого про це інформувати… Але, врешті-решт, на пряме запитання судді, чи володів А. Парубій інформацією про кількісний склад коаліції, про що зробив відповідну публічну заяву, відповіли, що інформацією володів, а списками – не володів».
Як бачимо, нотки іронії і навіть знущання в останніх словах М. Томенка є. Яким він виставляє Андрія Парубія (чи яким представники пана Андрія виставляють свого патрона) – читачу легко судити з наведеної цитати.
Але така позиція описується відомим українським прислів’ям: «Я не я і хата не моя».
М. Томенко пояснив: «Оскільки ми постійно апелювали до того, що надати інформацію про склад коаліції – це не лише обов’язок, а й публічна політична обіцянка голови ВР, який, нагадаю, під час брифінгу у Верховній Раді 18 квітня 2016 року заявив: «За тими документами, які мені подав апарат, на момент нашого голосування (щодо призначення нового прем’єра й Кабміну – ред.) було 237 членів коаліції. Але у зв’язку з тим, що 7 депутатів склали депутатські повноваження і, я вважаю, це був приклад нової політичної культури – одразу після обрання уряду скласти повноваження (депутатські – ред.), зараз є 230 членів коаліції. І якщо буде вимога, щоб дати їх поіменно, я попрошу необхідні документи, і я ці документи публічно продемонструю», то суд попросив нас надати докази того, що ця заява голови ВР справді мала місце».
М. Томенко зробив це невідкладно, і відеофрагмент цих слів А. Парубія вже гуляє Інтернетом.
Суд триватиме. 27 березня о 10:30 сторони мають знову зустрітися в залі судових засідань. Очікуємо – що ж вдасться Миколі Томенку і всім бажаючим у підсумку «видушити» з апарату ВРУ і самого спікера?
Думаю, що суд триватиме до тих пір, поки з великим полегшенням Томенку не пред’являть листи з підписами уже переформатованої і доповненої коаліції.
З урахуванням однієї деталі: а в той час відповідач А. Парубій буде членом коаліції, але, ймовірно, уже не очолюватиме Верховну Раду України.

Варіанти зміцнення конструкції влади

Позбавити посади Андрія Парубія зможуть не опоненти, не критики, а його безпосередній партійний начальник – голова партії «Народний фронт» Арсеній Яценюк.
І зробити таке він буде змушений через залізобетонний політичний розрахунок.
Як не крути, без третьої фракції коаліція не має шансів не те що зміцнитися, але й просто існувати.
А третя фракція вимагатиме багато що. І передусім, престижну посаду голови Верховної Ради України – другу за офіційним значенням посаду в державі.
Випереджаючи хід подій, сайт «Страна» оприлюднив варіант такої ймовірної коаліції «на трьох». До БПП і НФ за гіпотезою сайта має приєднатися Радикальна партія Олега Ляшка (РП). Напрошується висновок, що саме Олегові Ляшку можуть запропонувати очолити Верховну Раду.
Сайт стверджує: «У документі вже є і попередній розподіл посад.
Title  
 П. Порошенко, В. Гройсман, О. Ляшко бурхливо
дискутують. Про нову коаліцію?
 
Блоку Петра Порошенка відійдуть посади прем’єр-міністра, першого віце-прем’єра, міністра інфраструктури (тобто, Омелян, який зараз призначений на цю посаду за квотою «Народного фронту», йде у відставку), міністра енергетики, Генерального прокурора, голови Рахункової палати, судді Верховного Суду, голови комітетів аграрної політики і бюджетного.
«Народний фронт» «застовпив» за собою міністерства юстиції, внутрішніх справ, екології, освіти, молоді та спорту та Антимонопольний комітет.
А Радикальній партії дістануться: посада спікера ВР, міністра аграрної політики, першого заступника генпрокурора, першого заступника глави СБУ, голови держслужба з питань геодезії, голови Держрезерву, голови Держагентства автомобільних доріг, глави Укрзалізниці та Держслужби надзвичайних ситуацій».
І тут бурхливо відреагував сам очільник РП.
У притаманному йому різко агресивному стилі О. Ляшко накинувся на тих, хто, на його думку, розповсюджую подібні прогнози: «Фінансований російським ФСБ сайт «Страна» оприлюднив ще один фейковий «документ» про створення нової коаліції в Раді за участю Радикальної партії. Написали цей «документ» Льовочкін, Медведчук і Тимошенко, об’єднані в союз Кремлем з метою захоплення влади в Україні.
Такий висновок я роблю з того, що головними коментаторами і розповсюджувачами в ЗМІ цього неіснуючого «документа» виступають шістка Льовочкіна Каплін і депутати від «Батьківщини».
Мета регулярної появи цих брехливих «новин» на Інтері і «Страні» – спробувати дискредитувати мене і мою команду. Ці говноресурси мені приписують уже й поділ посад у неіснуючій коаліції на 10 років уперед.
Хтось може повірити в цю галіматью?!»
Однак, пропустимо мимо вух цю нищівну словесну атаку і згадаймо, принаймні, дві обставини.
По-перше, так само безапеляційно О. Ляшко наприкінці 2016 року відмовлявся проголосувати за Держбюджет-2017 і раптом… проголосував усією фракцією. Сам він пояснив це благими намірами.
Однак, скептики не повірили і натякали, що очільник РП отримав солідний фінансовий бонус на округ, від якого був обраний до ВРУ. Після чого і змінив свою позицію на 180 градусів.
По-друге, ЗМІ уже писали, що О. Ляшко раніше претендував обійняти посаду голови ВРУ, але йому не дали її, будучи впевненими, що БПП і НФ самотужки збережуть коаліцію.
Тож на тому етапі РП не стала третім членом коаліції, на що натякали експерти, а ображений О. Ляшко з подвоєною силою став критикувати владу: президента, прем’єра і всіх підряд.
Тож чи може нині РП стати нині третім учасником коаліції?
Щоб відповісти на це питання, уважно послухаймо лідера РП ще раз.
З притаманним йому пафосом О. Ляшко заявив: «Наша позиція щодо коаліції була і лишається незмінною. На сьогодні коаліції в парламенті немає, тому немає до кого приєднуватися!
Клан Льовочкіна-Бойка вже давно створив таємну корупційну коаліцію з президентом Порошенком. Завдяки цій корупційній змові Бойко не відповідає за вкрадені півмільярда доларів на вишках, а Льовочкін – за кривавий розгін студентів на Майдані. Я вимагаю від Порошенка вийти з цієї злочинної коаліції хоча б заради самозбереження. Всі, хто має справу з парою прокажених Льовочкіним-Бойком, закінчують дуже погано, як Янукович.
Радикальна партія виступає за мораторій на продаж землі, за заборону вивозити з України ліс-кругляк, за збільшення зарплат і пенсій, проти підвищення пенсійного віку та тарифів. Хто поділяє нашу позицію – ми закликаємо об’єднуватися навколо цих ідей.
А у наступному парламенті, після перемоги на виборах, Радикальна партія сама сформує більшість і візьме на себе відповідальність за долю України».
Уважно прочитавши, тут можна побачити завуальовану позицію РП та О. Ляшка.
Щоб читач її зрозумів, потрібно без пафосних викрутасів сказати те, що там фактично сказано. А саме: до нинішньої коаліції – неіснуючої та дискредитованої – РП приєднуватися не буде.
Але до створення нової коаліції може й долучитися – якщо у коаліційній угоді будуть враховані принципові вимоги РП, які партія і сам її лідер закладають як платформу на наступні вибори. Повторю: це мораторій на продаж землі, заборона вивозити з України ліс-кругляк, збільшення зарплат і пенсій, проти підвищення пенсійного віку та тарифів.
TitleЯкщо БПП і НФ від безвиході змушені будуть погодитися і включити ці положення в нову коаліційну угоду, ніщо не заважатиме Олегові Ляшку тріумфально оголосити: він змусив Порошенка, Яценюка і Гройсмана погодитися на його умови, отже, став морально-політичною основою нової коаліції.
Недарма ж він турботливо закликає П. Порошенка (якого різко критикує) вийти з цієї коаліції (точніше – вивести з неї свою фракцію БПП).
А куди її ввести?
Як це куди? Знамо, до О. Ляшка, в його нову коаліцію, яку він фактично має намір нав’язати Блоку П. Порошенка і «Народному фронту», чудово розуміючи, що в них практично щезає простір для маневру і майже нема виходу.
А отримавши, до того ж, посаду голови ВРУ та декілька жирних шматків у вигляді серйозних посад для соратників (а, можливо, й ще щось) О. Ляшко відчуватиме себе тріумфатором.
І на всі закиди, що він змінив свою позицію на 180 градусів і приєднався до коаліції, гордо заявлятиме: «Нічого подібного. Це вони до мене приєдналися».
Для тих читачів, хто ще сумнівається, остання цитата з О. Ляшка: «Я і моя команда категорично проти продажу сільгоспземель, проти підвищення пенсійного віку. Я прагну встановлення мінімальної зарплати 5 тисяч гривень на місяць, мінімальної пенсії – 3 тисячі гривень. Хто поділяє нашу позицію – запрошую до формування нової коаліції в парламенті, бо зараз тут немає ніякої».
Оцініть момент: не Порошенко запрошує до формування нової коаліції, а Ляшко.
Апломбу і самовпевненості О. Ляшкові не позичати. Зі всіх ситуацій він завжди прагне вийти переможцем – чи, принаймні, виглядати таким.
Це, звичайно, моя гіпотеза. І породжена вона не кремлівсько-медведчуківсько-тимошенківськими потугами дискредитувати бідолашного лідера РП та його партію, а уважним аналізом ситуації з урахуванням мінливої натури самого пана Олега.
Який, за впертими чутками, перебуває під впливом Ріната Ахметова та у контакті з І. Коломойським.
А це вагомі фактори впливу на будь-якого політика.
Чи існують інші варіанти зміцнення парламентської більшості?
Дивімося по порядку.
Юлія Тимошенко не піде в коаліцію, бо вже відкрито взяла курс на президентські вибори і відтепер її доля – критикувати Петра Порошенка якомога гостріше і частіше. Що співпадає з її дійсним ставленням до пана Петра і тому здійснюється нею з натхненням.
Опозиційний блок не ризикне втратити свій електорат, який не пробачить екс-регіоналам союзу з П. Порошенком.
Залишається «Самопоміч».
Чи зможе Петро Порошенко переконати Андрія Садового підключити фракцію «Самопоміч» до коаліції? Якою ціною?
Адже навіть посада прем’єр-міністра для А. Садового в нинішній ситуації, коли економіка є напівзатонулим кораблем, може мати низький мотиваційний потенціал.
А що ще можуть запропонувати А. Садовому?
Як би то не було, а коаліцію треба не те що рятувати, а створювати заново – як би це не називати: переформатуванням, зміцненням чи ще якось.
І третім членом коаліції має стати якась фракція – чи то РП чи «Самопоміч». Або ж зовсім малоймовірний варіант – вмовити два десятки позафракційних чи членів депутатських груп влитися, скажімо, в БПП.
На цьому варіанти зміцнення хисткої конструкції влади вичерпуються.
Отже, слідкуємо за подіями.

Чим серце заспокоять?

Title

Владі вже важко чим-небудь надихати народ. Безвір’я, апатія та байдужість стають суцільним фільтром між владою та народом.
Тема безвізу вже сприймається українцями більш ніж спокійно.
Ось результати експрес-опитування, які красномовно свідчать – від усієї переважної більшості українців, що так прагнули ЄС і безвізу, залишилося менше, ніж 20% ентузіастів.
І флегматичний «Безвізовий почекун» став іронічним символом втрати ілюзій.

ОПИТУВАННЯ Чи чекаєте ви безвізу з Європою?

Ні. Грошей на поїздки все одно нема. 61%
Мені все одно. Візи – не проблема. 21%
Так, дуже. Одразу вирушу у подорож. 18%
Відповіло: 10994

Та серця українців не спокійні. Вони стривожені.
Влада не чує народу. Люди перестають чути одне одного.
Насамкінець наведу щире зітхання митрополита Димитрія (Рудюка), очільника Львівської і Сокальської єпархії УПЦ КП: «Сумним є те, що бачимо і про що чуємо! А ще більш сумнішим є те, що ті, хто мав би бачити, чути і розуміти – не бачать, не чують, і не розуміють... Не віддай нас на погибель, отців Боже!»
І митрополитові, начебто, відповідає Тарас Шевченко: «Борітеся – поборете, вам Бог помагає!»

Срібна монета і золоті мільярди

Луценко: Ми зібрали достатньо доказів держзради Януковича

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com