Ця професія входить у Книгу рекордів Гіннеса як одна з найнебезпечніших у світі. Коли я зустрілася з Тайро у Львівському цирку, де він виступав зі своїми чотирилапими вихованцями – п’ятьма левами, – звернула увагу на шрами біля шиї, на обличчі, кисті руки. «Це сліди від пазурів хижака», – пояснив. – «Працювати з ними – це завжди ризик, навіть якщо виховуєш їх з кількамісячного віку. Та навіть звір буває лагідним…»

Чи правда, що хижаки більше слухають чоловіків, аніж жінок? Хто агресивніший: леви чи левиці? Чи ревнують один до одного до дресирувальника? Про це – в інтерв’ю з одним із наймолодших у світі приборкувачів тигрів та левів Тайро Кароллі.

– Тайро, батьки не відговорювали вас від такої небезпечної професії?

– Я – з династії дресирувальників тварин. Хижаків дресирує батько і 27-річний брат. Маминими вихованцями є жирафи, бегемоти, верблюди, лев, пантера… Тож я виріс за кулісами цирку. Пригадую, однолітки бавилися іграшками, а я – з тигренятами, левенятами, екзотичними тваринами. Разом з ними зростав. До них звикаєш, як до домашніх чотирилапих улюбленців.
Мій перший атракціон з хижаками відбувся у 15 років. З кількамісячного віку доглядаю за звірятами, годую їх, а від року починаю дресирувати. Але важко вгадати, з якого хижака вийде талановитий артист, а з якого – ні.
Скільки років цар звірів живе, запитуєте? Залежить від догляду, харчування. На моїх атракціонах виступає 20-річний Рокі. У дикій природі, зазвичай, не доживають до такого віку, чимало їх гине у війні за лідерство. За день одна особина, яка важить 250 кілограмів, з’їдає приблизно 20 кілограмів яловичини або курятини (свининою не годуємо).

– Під час атракціону одного лева ви цілуєте, іншому в пащу засовуєте голову, а перед третім стаєте на коліно… Лише після цього цар звірів слухняно йде з манежу.

– Усе – задля шоу. Не думайте, що звір послухає, коли на нього лише кричати чи бити манеж батогом. Намагаюся навіть загравати з ними. Вони, як люди, також люблять добре слово, ласку (часом погладжую їх по загривку). До Львова я привіз лише левів. У моїх атракціонах також є тигри і леви – в одній клітці.

– Чи правда, що леви – надійніші? Адже знаємо випадки, коли від тигрів дресирувальника рятували леви…

– У більшості приборкувача-чоловіка рятують левиці, жінку – леви. Чому? Левиці схильні до того, щоб… закохуватися у дресирувальника, а леви – у дресирувальницю. І коли чатує небезпека, бувало, захищали, навіть рятували їх.

– Чи здатні звірі ревнувати своїх приборкувачів?

– Уявіть, що так. Причому, як до людей, так і одне до одного. Ревність більше левиць стосується. Бо самці – полігамні. У мене є улюблена левиця. Вона, як і справжня жінка, виказує свої почуття: то притулиться до мене, то поластиться, у щоку лизне… Не реагують ані на яскраві кольори, ані на запах цигарок. От алкоголю, різкого запаху парфумів не люблять.

– Хто поставив слід на вашому обличчі, руці, біля шиї?

– Це сталося під час репетиції. В атракціон я вводив нового лева. На манежі почали блимати юпітери, від переляку звір почав відмахуватися лапами. Я підійшов, щоб заспокоїти, і раптом… Тоді мені добряче дісталося. Звірі особливо небезпечні, до речі, під час парувального періоду. Тоді вони агресивніші й більш вередливі.

– Чи маєте амулет як захист?

– Захищає натільний хрестик, постійно ношу його на шиї. Перед репетицією та виставою обов’язково хрещуся, цілую хрестик – і удача зі мною…

– Чи сподобався вам Львів?

– У місті Лева вперше. Старовинна архітектура просто вражає. Львів’яни надзвичайно доброзичливі. Після кожної вистави під дружні аплодисменти скандують нам: «Молодці!» До добрих людей завжди хочеться приїхати знову.