Ці вихідні назвати спокійними було складно. І річ навіть не в тому, що літо невпинно котиться до логічного кінця, готуючись відсвяткувати початок свого останнього місяця, а в тому, що невгамовні політики, що затихли на декілька тижнів, знов стрепенулися і приступили до своїх основних, як вони вважають, обов'язків, а саме - до бесід з виборцями і доведення їм своєї безперечної переваги над політичними суперниками.

Почалося все з Олександра Мороза, що готується заробити в епікризі запис найактивнішого політика останнього парламентського скликання. Саме він, спікер, що недовго просидів в кріслі, видав у п'ятницю розпорядження про скликання позачергової сесії Верховної Ради, здивувавши тим самим, схоже, навіть союзників по політичному табору. Сесія запланована на вівторок, 31 липня, а в порядку денному передбачуваного засідання - весь політичний букет: і внесення змін до Конституції, і питання доцільності проведення дострокових виборів, і навіть питання усиновлення.

Сказати, що громадськість здивувалася подібному ідейному вивиху - це не сказати нічого. Звичайно, щось подібне зі сторони Мороза можна було чекати завжди, він ніколи не вітав ідею дострокових виборів. Але щоб так спонтанно, не порадившись навіть з вірною Партією регіонів. Її представники у суботу відкрито заявили, що ні про яку сесію вони - ні сном, ні духом, спокійно готуються, мов, до засідання політради партії та з'їзду, який повинен у два етапи пройти у суботу в Києві. Більше того, судячи зі заяв Бориса Колесникова та Ганни Герман, "регіонали" навіть не були запрошені на позачергове засідання парламенту, не кажучи вже про попередні домовленості на цю тему.

Відвертішими і тому різкішими були представники демократичного блоку. В'ячеслав Кириленко, що їздить по містах і селах у пошуках вірного електорату, відкрито назвав демарш Мороза анекдотом, а також нагадав спікеру п'ятого скликання про ефемерну кримінальну відповідальність, яка тому в купі з Адамом Івановичем може загрожувати. На діагноз заява Кириленка не потягнула, хіба що викликала усмішку, але сумнів в адекватності того, що відбувається в українському політикумі все-таки викликала.

Нинішній же голова демократів Юрій Луценко продовжував у ці вихідні гнути свою непохитну лінію. Зафіксувавши один раз осколковий перелом в українській політиці і продовжуючи вміло тиснути на хворий мозоль, лідер "Нашої України - Народної самооборони" в енному по рахунку місті завіряв виборців у необхідності відміни усілякої недоторканості та неминучості цього дійства, в тому, що політичні брехуни неодмінно підуть на пенсію, і в тому, що працювати в найпрогресивнішому блоці будуть колишні представники МВС, вигнані "з лав" нинішнім керівництвом відомства.

Жодному з представників політичних таборів не можна відмовити в непослідовності. Вибравши напрям, вони йдуть у чітко задану сторону, не бачачи перешкод на своєму шляху і насолоджуючись ефірними парами досяжної мети.

Несолодко довелося в ці вихідні тільки колишньому майору Миколі Мельниченку, котрий, проте, на відміну від активних політиків, заробив цілком конкретний клінічний діагноз: його госпіталізували в столичну Жовтневу лікарню з крововиливом у мозок. Складно сказати, що вплинуло на різке погіршення здоров'я знаменитого фігуранта "справи з плівками": нестерпна спека чи безупинний контроль, але зараз саме Мельниченку доводиться складніше за всіх, оскільки він не може ніяк вплинути на обставини, що склалися, а лише вимушений пливти за течією. На якийсь час майор випав із лав, і зараз залишається тільки побажати йому швидкого одужання.

Якщо ж дивитися на політиків, що залишилися в строю, то без гумору тут не обійтися, а політичні діагнози напрошуються самі собою - як у них самих, так і, природно, у потенційного електорату. Втім, і самі парламентські і позапарламентські опоненти, що вже повністю занурилися у водоверть передвиборної кампанії, не гидуватимуть звинуваченнями на адресу один одного, і сміємо стверджувати, що з кожним тижнем температура політичних заяв тільки зростатиме. Антибіотиком же може служити лише день проведення виборів, намічених на 30 вересня, напередодні якого, як відомо, агітація вже буде заборонена, а поки політиків ніхто не обмежує, і лише на їхньому сумлінні залишається, на якій основі вони будують власну виборчу кампанію: на всіляких, навіть найнеприємніших, аналізах опонентів, або на вихвалянні власного процесу швидкого одужання, або хоч би початкових фаз ремісії.

Загалом, хочеться вірити, що ніяких серйозніших ексцесів - ні клінічних, ні політичних - в сьогоднішній передвиборній гонці більш не відбудеться, і всі її учасники вийдуть з процесу лікування і очищення цілими, і неушкодженими: діагнози з розряду шизофренії будуть поставлені хіба що на вербальному рівні (без цього, на жаль, вже, судячи зі всього, не обійтися ніяк), а слова "виразка" і "ерозія" залишаться в пам'яті народній як ідеологічний рудимент. Хотілося б тільки, щоб політики пам'ятали, за кого вони відповідають, кого приручили в ході своєї кампанії. Щоб потім їм же не було соромно за роздані похапцем діагнози.

ЛIГАБiзнесIнформ