Василь Якіб’юк
	Василь Якіб’юк із дружиною Іриною (1902 рік)

Гуцульське село Криворівня наприкінці XIX і на початку ХХ ст. стало місцем відпочинку і творчого натхнення для багатьох діячів української культури. Облюбували цю місцину вчені-фольклористи Я. Головацький, М. Бучинський, М. Драгоманов, етнографи С. Вінценз, Ф. Ржегорж, В. Гнатюк, В. Шухевич, Ф. Вовк; історики М. Грушевський, В. Антонович, І. Крип’якевич. Знаходили тут душевний спокій і творче натхнення українські письменники. Чи не найбільше часу провів у цьому селі цьогорічний ювіляр Іван Франко.

Місцеві мешканці з приємністю вітали у себе таких поважних гостей і охоче приймали їх у своїх гірських садибах. У різних літературних джерелах знаходимо дуже скупі дані про тих криворівнянських господарів, які мали честь приймати на проживання та спілкуватися з історичними особистостями. До таких належать: о. Олекса Волянський, Проць Мітчук, Василь Якіб’юк, Михайло Мойсейчук, Пилип Зеленчук, Петро Потяк та багато інших.
Історія села тісно пов’язана з особистістю Івана Франка. Вперше він приїхав до Криворівні у 1901 році. Спочатку мешкав у Проця Мітчука на присілку Заріччя. Його називали знахарем, позаяк він умів лікувати людей і тварин, любив гуцульську старовину. У 1906 р. письменник переселився на лівий берег Чорного Черемошу до народного різьбяра, лікаря, фотографа-самоука, майстра з плоскої різьби по дереву, музиканта, оповідача і збирача старожитностей Василя Якіб’юка, більш знаного серед односельчан як Ивандюк.
Цьогоріч виповнилося 150 років із дня народження Василя Якіб’юка. Родинна садиба Якіб’юка була розташована на присілку Суха, що розміщений на західних схилах гори Ігрець. Великий і віддалений присілок Суха належить до одного з вісімнадцяти присілків Криворівні. Ивандюк славився в селі своєю фізичною силою, був заможним господарем, мав власні полонини і багато землі. Цікаві гуцульські розповіді господаря садиби, екзотика Криворівні надихали Каменяра на творчі пошуки.
У молоді роки Василь Якіб’юк більше тягнувся до навчання, ніж до гірського господарства. За кошти діда Ивандюка Василь три роки навчався у Станіславі (Івано-Франківську) і Львові на лікаря. Потім на два роки виїхав вчитися до Польщі і Канади, але навчання за кордоном дорого коштувало його родині.
Полонину, яку Василь Григорович отримав від діда Ивандюка у віно, він продав, і за ті кошти купив землю в центрі села Криворівня та побудував будинок, у якому постійно проживав зі своєю сім’єю. До нього, як талановитого лікаря і майстра, приходило багато місцевих мешканців та приїжджих людей зі своїми важливими життєвими потребами і проблемами.
Василь Григорович був одружений з Ганною. Вони мали двоє дітей: Василину, діти якої живуть у Криворівні, та Миколу. Якраз у цей час, протягом 1901-1914 років (крім 1908 року), у Криворівні, в будинку Василя і Ганни Якіб’юків, щоліта проживав і писав свої твори Іван Франко.
Із другою дружиною Іриною (померла 1946 р.) одружився в 1939 році. Мали шестеро дітей: Васютика, Ромка, Ірину, Володимиру (інакше називали Влодзя), Олексу та Олену. Із третьою дружиною, Параскою, дітей не було.
Василь Якіб’юк приятелював з багатьма письменниками та діячами української культури, які приїжджали до Криворівні. Часто ділився з ними цінною інформацією з гуцульського фольклору та етнографії. Особлива дружба єднала Василя Якіб’юка з Іваном Франком. Вони не тільки спілкувалися у Криворівні, а також часто листувалися. В одному з листів Іван Якович так відгукується про Василя Якіб’юка: «Сей господар свідомий як майстер домашнього промислу, дуже добрий оповідач та посередник у збиранні старих гуцульських виробів між гуцулами та хранитель старої гуцульської традиції».
У листі від 4 грудня 1915 року І. Франко дякує В. Якіб’юкові за листівку, надіслану ним 26 листопада. Письменник повідомляє про своє незавидне життя у Львові, пише, що у стрілецькому притулку, незважаючи на хворобу, день у день має «змогу по кілька годин трудитися над збагаченням нашого письменства». У своєму спогаді письменник Роман Завадович згадував: «…З оскаленого ґанку, де красувався вимальований олійними фарбами герб Галичини, жовтий лев на синьому полі, ви входили не то у великі сіни, не то в незамешкалу кімнату з дверми на всі чотири сторони світу. Ліворуч і праворуч були кімнати для гостей-«літників», а просто – вхід до мешкання самого господаря. Під підлогою – льох і темниця для проявлення фотографічних кліш, бо Якіб’юк був не тільки талановитим різьбярем, але й непоганим фотографом. У суміжних кімнатах з одного боку проживав Іван Франко, а з другого – мої батьки зі мною».
В останні роки свого життя Франко хворів важкою формою поліартриту. Увесь час був дуже неспокійний, ходив і їздив дуже багато. Але не покидав праці. Зовсім не міг володіти руками, тому змушений був диктувати свої твори. Допомагали і його діти, Василь Якіб’юк зі своїм сином-гімназистом Миколою, вчитель Завадович. Ось як згадує Василь Якіб’юк про Франка: «Пізно клався спати, о 10-11, вставав рано, десь так уже о 5 год. збирався, з’їв снідання, кошик на руку і – по гриби. Лише приніс, зараз – до праці. Читав мало, сидів під явором і диктував мені, я записував, подав, що з давнього сторіччя, подав дату, рік, лічбу, де було і як то було без книжки. Обернеться, а я подивлюсь до книжки, чи то правда, чи не замилився. Але ніколи не замилився, голову мав дуже велику, коли брав давні сторіччя, то все з голови».
Будинок Василя Якіб’юка стоїть до сьогодні. Під час Першої світової війни його частково пошкодила пожежа, але господар його відбудував. Зараз в хаті Якіб’юка створено Криворівнянський літературно-меморіальний музей Івана Франка, який на даний час є філіалом Івано-Франківського краєзнавчого музею. Згаданий музей було відкрито в 1953 р. З 1956 року в ньому працювала дружина письменника Гната Хоткевича – Платоніда Хоткевич. У музеї є меморіальна кімната, що збережена у незмінному вигляді, така, яка була за часів перебування І. Франка у селі. Тут є меморіальні речі: ліжко, на якому спав Іван Франко, крісло, маленький столик, годинник, різьблений дерев’яний топірець (бартка), який Василь Якіб’юк подарував письменникові. На подвір’ї біля музею височіє пам’ятник Каменяреві, відкритий у 1981 р.
Про дружні та творчі стосунки між геніальним письменником і талановитим гуцулом Якіб’юком писали: Іван Денисюк, Степан Пушик, Микола Дзурак та інші дослідники Гуцульщини.
У 1926 році, після 10-річчя смерті І. Франка, місцеві гуцули виготовили пам’ятну плиту, на якій висічені такі слова: «В честь Івану Франкові – Гуцульщина. 1916-1926». Після молебню та віча, яке відбулося біля садиби Якіб’юка під явором, плиту вмурували в скелю. Але велика повінь 1927 року зірвала дорогу до скелі. Потім Василь Якіб’юк з допомогою трьох людей привіз пам’ятну плиту до своєї хати, але в 1944 році під час військових подій цей пам’ятник розбили і плита зникла.
У 1962 році під час 7-ї наукової конференції мешканець Криворівні Іван Марусяк виготовив та подарував копію плити «В честь Івану Франкові – Гуцульщина». Дана плита лежить під стіною літературно-меморіального музею І. Франка.
А в 1969 р. була повінь, вода вимила криївку, де було закопано оригінал плити. На даний час три частини плити зберігаються в експозиції музею.
Під час останньої великої облави в Криворівні 16 жовтня 1944 року Василь Якіб’юк та його дружина Параска загинули від рук більшовиків. Днем раніше в селі Буківка загинув його син Олексій. Всі троє поховані в одній могилі на Криворівнянському кладовищі. Посередині поставлено один хрест у вигляді тризуба.
Мешканці Криворівні свято шанують пам’ять про Каменяра. Село та музей І. Франка щодня відвідують багато туристів, діячів культури і науки. Часто в музеї відбуваються різні науково-практичні конференції, зокрема, пов’язані з літературними і культурними справами. У селі проживає велика родина Якіб’юків, котрі пишаються свої визначним родичем. До речі, Василь Якіб’юк зробив багато відомих для широкого загалу фотографій Івана Франка.

Література:
1.    Дзурак М. Літературно – меморіальний музей Івана Франка в Криворівні: путівник – Косів: Писаний Камінь, 2007. – 76 с.
2.    Луцюк Г. І. Ось під нами Черемош ізвився… (твори І. Франка, написані у Криворівні) / Луцюк – Косів: Писаний Камінь, 2016. – 316 с.
3.    Спогади про Івана Франка (текст) / Упоряд., вступ. ст., прим. С73 М. І. Гнатюка. – 2-е вид., доп., перероб. – Львів: Каменяр, 2011. – 814 с.

Василь Якіб’юк зі сином-гімназистом Миколою, котрий записував надиктовані Франком твори	Іван Франко в час хвороби, руки в нього паралізовані (фото В. Якіб’юка)

Хата Василя Якіб’юка	Вид Криворівні з хати Василя Якіб’юка