Перед початком зустрічі країн-членів МВФ та Світового банку у Вашингтоні нардеп Сергій Тарута поширював збірник «Гонтарева. Загроза економічній безпеці України». У збірці Гонтаревій було висунуто звинувачення у корупційній діяльності, розвалі банківської системи і створенні загрози економічній безпеці України.

Звинувачення народного депутата Тарути не можна трактувати однозначно.
З одного боку, будучи народним депутатом, за наявності інформації про правопорушення він міг звернутися до Генеральної прокуратури або ініціювати у ВР створення тимчасової слідчої комісії.
Але, зважаючи на близькість нинішньої глави НБУ до президента країни та їхню тривалу історію стосунків, наявність потужної фракції президента у парламенті й перебування Генеральної прокуратури у вертикалі все того ж президента, передбачити результат наведених вище дій не складно.
Таким чином, апеляція Тарути до зовнішніх «донорів», від яких залежить політика й економіка країни, цілком логічна.
З іншого боку, якщо повернутися до якості валютної й банківської політики Гонтаревої, її не можна назвати ефективною.
Масова ліквідація банків «де треба й де не треба» замість консолідації банківської системи – підірвала довіру вкладників до неї.
Досі залишилися без відповіді запитання про цілі багатомільярдного рефінансуванні банків у 2014-2015 роках, після якого низка банків, що отримали допомогу, були ліквідовані.
Грошей для виплат депозитів ліквідованих банків у фонді гарантування вкладів недостатньо, й він регулярно потребує докапіталізації. Лише у жовтні цього року він додатково залучив понад 6 млрд. грн.
Незважаючи на порівняно ефективну політику стабілізації валютного курсу, були створені значні обмеження на перетікання капіталу, що відвернуло інвесторів від України. Хто готовий інвестувати в країну, якщо немає можливості забрати зароблений прибуток у вигляді дивідендів? І це при тому, що існує цілий сірий ринок, що забезпечує міжнародні транзакції під 0,5-4% від такої суми. Для них обмежень немає?
Досі не ініційовані зміни до Декрету «Про валютне регулювання» 1993 року, що залишають українську банківську й валютну система в «постсовку». Ініціатором таких змін має бути саме Національний банк, але цього питання досі немає на порядку денному».
Кредитування економіки «де факто» заморожене нормативами НБУ; ні громадяни, ні, тим паче, бізнес не готові кредитуватися під 20-25% річних, це просто робить українських підприємців неконкурентними у порівнянні з їхніми європейськими колегами.
Через реалізацію класичних функцій центробанку (грошово-кредитне регулювання, облікова, емісійна політика та інші), це одна з найвпливовіших інституцій для забезпечення економічного розвитку країни. Але такі завдання так само не стоять ні в поточному порядку денному, ні навіть у публічному обговоренні, хоча сьогодні саме політика Нацбанку може дати відчутний поштовх економічному зростанню.
Що стосується «фактажу», озвученого Тарутою, цим, звісно, мають займатися правоохоронні органи. Звинувачення досить серйозні, й у Європі, куди прагне Україна, цього було б достатньо для тимчасового усунення глави Центробанку на час проведення слідства.
Замість публічного аналізу наведених у брошурі Тарути фактів глава центробанку обрала тактику «найкращий захист – це напад» і висунула звинувачення Таруті. Не найкраща тактика для людей, які стежать за своєю репутацією.
Чим закінчиться інцидент?
Упевнений, зараз почнуть спливати додаткові факти, що підтверджують звинувачення. Ворогів у глави Нацбанку дуже багато, це не омине й формат відносин із зовнішніми донорами й партнерами України. Зачепить цей скандал і президента, пов’язаного тривалою історією стосунків з Гонтаревою, чим скористаються його опоненти.