Полтавська область справедливо вважається одним з локомотивів української економіки. Якщо вже й сперечатися про те, хто «годує країну», то Полтавщина серед регіонів завжди буде в перших лавах.

Найбагатша земля цього краю, крім рясних урожаїв, віддає людині нафту, газ та залізну руду. Саме тут – фундамент, на якому, можливо, стоятиме енергетична незалежність України. Це Дніпровсько-Прип’ятська газонафтоносна провінція з її багатющими запасами газу. За їх обсягами Полтавська – перша серед українських областей. Сьогодні вона дає близько 40% палива, продукованого державним підприємством «Укргазвидобування» по країні. Українські газовики обіцяють на початку 2020-х років зовсім відмовитися від закупівлі імпортного газу й повністю забезпечувати країну паливом власного видобутку. Але за однієї умови: якщо галузь отримає достатні інвестиції.
Хто хоч раз проїжджав трасою Полтава – Харків, той бачив бурові вишки Укргазвидобування, які стоять уздовж дороги в полях. Уночі вони світяться десятками вогнів, мов новорічні ялинки. Робота тут проводиться вахтовим методом і не зупиняється, аж допоки нова свердловина буде здана в експлуатацію. Тільки-но газ звідтіля починає надходити в трубопровід, бурову установку розбирають і перевозять на нове місце, щоб свердлувати наступний отвір у землі.
На жаль, значну частину газових покладів у цьому регіоні було вичерпано ще в радянські роки. Приміром, на Шебелинському родовищі, яке на межі Харківської та Полтавської областей, уже відібрано близько 90% запасів. Від початку експлуатації в 1956-му тут викачали близько 1 трлн. м³ газу! Для порівняння: сьогодні Україна за рік споживає тільки близько 33-35 млрд. м³.
У радянські роки український газ з Полтавщини та Харківщини покривав потреби практично всієї європейської частини СРСР. А ще його експортували до країн РЕВ. Ціни на українське паливо Москва встановлювала смішні – лише близько 25 крб. за 1 тис. м³. Фактично наш газ просто обмінювали на лояльність Східної Німеччини, Чехословаччини та Польщі: так одна російська колонія утримувала своїм коштом інші.
Сьогодні, згадуючи про те, яким потужним геополітичним фактором колись був український газ, лишається хіба що зітхати. Адже для забезпечення своїх потреб нашій країні доводиться самій купувати газ у тієї-таки Росії – прямо чи реверсом, тоді, коли власна нафтогазова галузь практично лежить у руїнах. Однак, найближчими роками ситуація може змінитись, якщо Україна почне інвестувати у видобуток цього ресурсу необхідні кошти.
За словами Володимира Соколовського, директора державного підприємства «Укрбургаз», яке шукає запаси й бурить газові свердловини, навіть у тих родовищ, які сьогодні вважаються фактично вичерпаними, може настати друге життя. На старих покладах у Полтавській області, які сьогодні вичерпали свій ресурс, є ще не вилучені запаси на глибині 4-6 км. Уже підраховано, що такі поклади можуть суттєво оновити Шебелинське родовище, яке сьогодні дає близько 2,4 млрд. м³ газу за рік, а в перспективі може забезпечувати вдвічі більше.
«Родовища під Харковом та Полтавою вже досить старі. Щоб узяти тут газ, потрібні додаткові заходи. Мова, насамперед, про будівництво дожимних компресорних станцій та гідророзрив пласта. Це допоможе не тільки зберегти, а й наростити обсяги видобутку. Але для цього потрібні капіталовкладення», – розповідає Соколовський.
За його словами, в останні роки, після того, коли в Україні зросли ціни на газ власного видобутку, фінансування газодобувної галузі покращилося. У бурильників підвищилася зарплата. Тепер на бурових можна заробити близько 15 тис. грн. за місяць. За українськими мірками це – непогані гроші. Особливо коли врахувати, що на державному підприємстві всю зарплату видають, як то кажуть, «по-білому». Якщо в полтавських металургів, як і в усіх українських загалом, накреслилися проблеми, пов’язані з падінням світових цін на метал, то газовики області дивляться в майбутнє з оптимізмом. Нафтогазова галузь в Україні – одна з тих, що справді мають серйозний потенціал і можуть забезпечити довгоочікуване економічне зростання. Майже щороку на Полтавщині відкривають нові газові родовища, однак, запаси найчастіше залягають на великих глибинах і для їх розробки потрібне досконаліше обладнання.
2013 року ПАТ «Укргазвидобування» відкрило нове Пасічне газоконденсатне родовище в Решетилівському районі Полтавської області. 2014-го – пробурило рекордну свердловину завглибшки 6200 м. У результаті цих випробовувань було знайдено нові газові поклади – найглибші в Україні. Розвідувальні роботи тривають.
Уже в перші місяці наступного року держава планує залучити в Полтавську область підрядчиків зі сучасним обладнанням для буріння нових газових свердловин, а також паралельно закуповувати нове обладнання для Укрбургазу та Укргазвидобування. Нинішнє, яке використовує держсектор, нагадує купу брухту. Середній його вік – 26 років і, зрозуміло, воно вже не може належно виконувати свої функції.
«На наших бурових установлені насоси, які витрачають по 100-200 л мастила за добу. Старі радянські дизелі дуже неекономні, величезний обсяг робіт люди взагалі проводять вручну, хоча в сучасному світі все це давно вже автоматизовано. На жаль, сукупність названих факторів призводить до того, що в нас дуже низька продуктивність праці – порівняно зі сусідами та конкурентами. Часто обладнання, яке відпрацювало свій термін, просто ламається і простоює, поки працівники його лагодять. Усе це обертається збитками. На деяких свердловинах через поломки відстають від графіку буріння», – розповідає директор Укрбургазу Соколовський.
За його словами, Україна планує закуповувати як повністю нові бурові установки виробництва Канади, США та Китаю, так і вживане американське обладнання. Ціни на нього помітно нижчі, та воно все одно ліпше, ніж наше нинішнє. Одна з головних проблем вітчизняних бурильників у тому, що їхнє обладнання дуже повільно працює на великій глибині. А в Україні запаси, що залягали вище, практично вичерпані, і залишається тільки опускатися на максимальні глибини. Тому без оновлення обладнання наростити обсяги видобутку не вийде.
До 2020 року планується закупити близько 30 нових бурових. Це небачений показник для попередніх років, коли галузь поступово занепадала, а Україна закуповувала блакитне паливо, здебільшого, в Газпрому. Як відомо, зараз від цих закупівель фактично відмовилися.
За оцінками працівників Укргазвидобування, 1 млрд. грн. інвестицій у нафтогазовий сектор допоможе створити приблизно 920 робочих місць, забезпечити видобуток 165 млн. м³ газу за рік, на 60 млн. грн. збільшити річні доходи громадян, а також дати 267 млн. грн. річного доходу від ренти. З огляду на факт, що основна маса майбутніх інвестицій у цю галузь припаде з природних причин саме на Полтавську область, можна очікувати, що саме тут громадяни вже точно відчують ефект від економічного зростання, котрого так зачекалися в Україні.