У Святому Письмі, як і в богословській літературі, слова «правда» і «справедливість» часто взаємозаміняються, бо містять одне і те саме смислове значення. А як моральна чеснота свідчить і закликає до життя і правді Божій – до святості. Вона визначається і вимірюється не земними людськими законами, а абсолютним досконалим Законом Божим, який не припускає навіть найменшої фальші, лукавства, лицемірства, дволикості, єхидства і т. д.

А жити в цій Божій правді – це без жодного винятку в усьому (і в найбільшому, і в найменшому) бути вірним їй до кінця. Такий спасенний подвиг вірності звершило чимало святих. Та, звичайно, на першому місці, за словами самого Христа, стоїть св. Іван Хреститель. Про це свідчить все його святе життя, від чудесного народження і до мученицької смерті. Віддати своє життя, захищаючи правду Божу – це найвища заслуга, честь і гідність. А нагорода – щасливе вічне життя.
На явний гріх царя Ірода мовчали поводирі народу і служителі Божі: архієреї, священики, левіти, ревні законовчителі, фарисеї. Напевно, вони таємно критикували і засуджували царя, але відкрито не зважився ніхто, крім св. Івана Хрестителя. Явний гріх мусів бути привселюдно засуджений, і це зробив найбільший із пророків.
А яке наше стояння в правді Божій і вірності їй?
Чи заступаємося ми за неї, коли осміюють, очорнюють, знеславлюють, кажуть неправду, перекручують факти і т. д. наших ближніх? Чи не байдуже спостерігаємо і мовчимо, боячись втратити своє становище і ставлення начальників? Так, буває, що навіть тільки щось запитаємо старших, про щось негативне, що має до них стосунок, і вже стаємо їм ворогом. Тоді нас, образно кажучи, викреслюють зі списку «своїх» вірних і надійних, відсторонюють і довго пам’ятають. Дуже шкода, що такі взаємовідносини бувають між нами, християнами. Та наскільки болючіше, коли так чинять учителі духовного життя, священнослужителі, закриваючи очі на будь-яку фальш і зневагу Божої правди, а, натомість, облесливістю і дарунками старшим прокладають собі дорогу до вищого становища…
А ось до теми строгі і категоричні слова з Першого листа св. Івана Богослова, який каже: «З того виявляються діти Божі й діти дияволові: кожен, хто не чинить справедливості, не є від Бога, а також той, хто не любить брата свого». А любити брата (сестру, тобто, ближніх. – о. М. М.) – це все робити для його (їхнього) добра.
А Спаситель світу запевнив, що «блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне». Тому закликав: «Шукайте перше Царство Боже та його правди, а все те (потрібне для земного життя) додасться». І святий апостол Петро також високо підносить чесноту справедливості, кажучи: «Бо коли і страждаєте за правду – ви щасливі».
Та хто сьогодні заперечить, що чи не всі ми, християни, і, зокрема, священнослужителі, на перше місце ставимо щасливе життя на землі в достатку, комфорті, в багатстві і цим самим зневажаємо не лише звання послідовника Христа, але і Його Самого.
Нехай приклад св. Івана Хрестителя спонукає всіх нас стати на бік правди Божої, і тільки в цьому випадку вона виправдає і врятує нас.