Експерти закликають МОЗ України привести систему безпеки крові до європейських стандартів. З 2011 року 28 липня у світі відзначається День боротьби з гепатитом.

За даними, оприлюдненими торік Всесвітньою  організацією  охорони здоров’я (ВООЗ), у світі понад 185 мільйонів людей інфіковані гепатитами різного типу. Гепатит С вважається найбільш небезпечним (спричиняє цироз і рак печінки) і складним у лікуванні. За даними ВООЗ, у Європейському регіоні від раку та цирозу враженої вірусом печінки щорічно помирає 84 тисячі осіб. В Україні фахівці фіксують значне поширення гепатитів типу В і С – ситуація, за їхніми словами, на межі епідемії.
«Сьогодні в Україні гепатитом С інфіковані понад 5% осіб. Це понад два мільйони громадян. Серед деяких груп населення рівень інфікування значно вищий. Так, за даними Українського центру з контролю та моніторингу захворювань МОЗ, хворі, що часто госпіталізуються, мають показник інфікованості близько 12%, а пацієнти наркодиспансерів – до 67%, - зауважила головний позаштатний інфекціоніст МОЗ України, завідувач кафедри інфекційних хвороб НМУ імені О. О. Богомольця, професор Ольга Голубовська.
Три-чотири мільйони – це загальна кількість, за даними експертів, хворих на гепатити всіх типів. У більшості випадків спосіб інфікування – через переливання крові або через лікарські інструменти.
«Офіційно в Україні є десять тисяч хворих на гепатити. Держава свідомо применшує їх кількість, тому що основні місця зараження – лікарні. При цьому 80% носіїв не знають, що вони хворі на гепатит С. Якщо були переливання крові, оперативні втручання – ви потенційний хворий. Можна роками ходити і не знати, що хворий, а потім – цироз, рак печінки, - каже голова благодійного фонду «Допомоги онкохворим дітям», депутат Вінницької обласної ради Лариса Білозір. – Сьогодні у світі використовуються революційні ліки від цих захворювань, але в Україні їх немає, тому що країна, по-перше, не визнає проблему і, по-друге, лікує застарілими методами. Ліки незареєстровані, відтак ми маємо застаріле лікування. Можливо, це – халатність, можливо – відсутність дезінфікуючих засобів, але Україна – перша в Європі за рівнем розповсюдження гепатитів. Індія та Єгипет визнали в себе цю проблему, й їм видали ліцензію на виготовлення нових дороговартісних препаратів. Саме лікування гепатиту коштує від тисячі до 100 тисяч доларів».
Як зазначають представники громадськості, гепатитами в лікарнях інфікуються онкохворі діти. За словами Лариси Білозір, до 80% таких дітей заражаються небезпечним вірусом через переливання крові або інструменти.
«У Вінницькій обласній дитячій клінічній лікарні визнали, що 35 дітей заражені гепатитами. Це означає, що вони приречені на смерть, бо їх треба лікувати хіміотерапією, яка для дітей малоефективна: ефективність становить 25-75%. Багатьом дітям потрібна трансплантація мозку, але якщо вони хворі на гепатит, вона неможлива», - наголосила Лариса Білозір.
Основна проблема, вважають фахівці, полягає у вкрай поганій системі безпеки крові. Це питання стратегічне для України, адже йде неоголошена війна. Фахівці наголошують, що військовим теж переливають кров, інфікують їх, але оскільки до служби тестування на гепатит не робиться, їм нав’язують думку, що в них гепатит був до того. Зараз є депутатська ініціатива тестувати призовників. Те саме стосується онкохворих дітей і вагітних – це, за словами експертів, врятує життя цим людям.
«У системі безпеки крові ми маємо недоліки в адмініструванні, управлінні, фінансуванні, є багато питань до інфекційної безпеки. Нам треба створити спеціальні структури, трансфузіологічні комітети, комітет з безпеки крові. А у МОЗ єдиний такий комітет ліквідували. При заборі крові її тестування роблять старими приладами, немає реактивів, які дають точніший аналіз. Тести, які використовуються, точні на 50%. Вже є інформація, що 15% наших донорів хворі на гепатити», - заявила президент БФ «Допомоги онкохворим дітям» Валентина Маркевич.
Представники громадськості наголошують, що в МОЗ вже розробили закон та стратегію реформування служби крові, в яких стандарти приведені до європейських, використано рекомендації Європейської комісії відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Але постійна зміна керівництва не дає просуватися важливим ініціативам. Тому експерти звертаються до керівництва МОЗ України, уряду і президента з проханням не зволікати з реформами, адже це, зрештою, коштує людських життів.