У першій частині нарису «Іванка та Іван» (№ 24: http://www.chasipodii.net/article/17053/ йшлося про волонтерів Іванку Заяць з Нью-Йорка та Івана Родіченка з Києва, зокрема, про історію їхньої зустрічі та організацію спільної роботи для забезпечення окремих підрозділів 25-го батальйону «Київська Русь» за рахунок доброчинних пожертв. Розказано, як працює і які результати діяльності Іванки, яку нещодавно нагородив орденом святої Варвари патріарх УПЦ КП Філарет, медаллю «Сильному духом» – військовий комісар Київської обл.

У пропонованій тут 2-й частині йдеться ще й про волонтерство Івана Родіченка в галузі народної дипломатії, зокрема, донесення до політиків та людей Америки і світу правди про російсько-українську війну, закликів про надання допомоги.

Іван Родіченко в США: «Ми воюємо з окупантом і потребуємо допомоги!»

Не віриться, але факт: Іван Родіченко протягом цього візиту до Штатів (січень-травень 2015 р.) дав близько 30-ти інтерв’ю американським та світовим ЗМІ. Розповідав правду про війну, що воюємо саме з російським окупантом. А сепаратизм спровокований Російською Федерацією. Наголошував: це не громадянська війна, а напад з боку сусідньої країни. Це було дуже важливо. Адже і перші, і навіть сьогоднішні оцінки не тільки пересічних американців та європейців, а й деяких їхніх політиків, що «в Україні – внутрішня проблема – громадянська війна».

Американські журналісти не могли розуміти, що не держава, а прості люди та скромних чи середніх прибутків бізнесмени збирають кошти, щоб забезпечити армію, і називали в новинах нашу війну «Сrowdfunding Ukraine War» («Війна на зібрані людьми кошти»).

На телеканалі SNN. Новина: «Український офіцер збирає кошти на обладнання». Фраза з телеінтерв’ю: «Наші солдати одягнені зараз в шоломи, які носив мій дідусь у війні з нацистами»

На телеканалі NBC з американським журналістом-коментатором Майклом Вайсом, ведучий – Ронан Фарроу. Ключові фрази з новин: «Growdfunding Ukraine War» («Війна в Україні за зібрані людьми кошти») та «Civilians Evacuated» («Біженці»)

На телеканалі NTD.TV (китайськомовне). Китайських журналістів цікавила ситуація на Сході і чому та як Іван, до війни промоутер нічних клубів, став переконаним патріотом-волонтером	В україномовній програмі «Час-Time» «Голосу Америки»

Найголовніша ціль – довести, що в нас нема чим воювати і ми чекаємо військової допомоги від Америки. «Ми провели з Андрієм багато зустрічей з конгресменами, – запально і тепер розповідає Іван. – Я сказав їм, що мої хлопці воюють без екіпіровки, без приладів нічного бачення. І говорив емоційно, правдиво, жорстко». Один із прикладів його риторики, які цитували ЗМІ: «Допоки політики й уряди Заходу будуть думати, чи допомагати нам зброєю чи ні, нам уже будуть потрібні лише цинкові труни». Або ось це: «Мої хлопці на полі бою одягнені в такі шоломи, в яких воював мій дідусь проти нацистів».

Його публіцистичний запал мав відгук. Сприймали як свідка, який щойно прибув із фронту. На американських та світових телеканалах або під час радіоінтерв’ю його називали то «офіцером», то «командиром», незважаючи на те, що Андрій завжди представляв Івана як волонтера 25-го батальйону «Київська Русь». Але звідкіля кабінетним політикам зрозуміти, хто такі волонтери саме сьогодні в українських умовах олігархічною влади і цієї дивної жорстокої війни, яку так і не назвали війною. І хто її веде, віддаючи все, насамперед, життя. А хто саме спекулює на ній. І що саме звичайні люди виконують деякі державні функції захисту та дбають, щоб офіцерам було чим воювати. Вимагають міжнародної допомоги як державні діячі, взявши відповідальність на себе.

З Андрієм Добрянським на Інтернет-телеканалі Бостона в програмі Boston Global Forum, ведучий Андерс Скорр	Інтерв’ю тижневику «Національна трибуна», Нью-Йорк: «Україні потрібна військова допомога»

Американський журналіст Крістофер Гарріс з газети «Іnternational Business Times» зацікавився виступами Івана, був присутнім на його зустрічі з парафіянами української католицької церкви Чесного Хреста в Асторії і надрукував в ній 15 березня 2015 р. статтю «Як українська діаспора США збирає гроші на війну на сході України». Описав його виступ і свої, авторські, доволі правдиві висновки, чому, хто і як жертвують. Помістив фото (http://www.ibtimes.com/how-ukrainian-diaspora-us-funding-war-effort-east-ukraine-18466 )

Виступ у церкві Чесного Хреста, Асторія, Нью-Йорк, лютий 2015 р.	Після виступу Івана парафіяни збирають кошти для забезпечення волонтерів в Україні. Фото Іванки Заяць з опублікованого репортажу Крістофера Гарріса

І безконечні інтерв’ю: на вулицях, у приміщеннях, на зібраннях, студіях... Американців зацікавила реальна, з перших уст правда про події на Сході України

Тоді ж відбулася ключова зустріч з конгресвумен демократкою Луізою Слотер, яка взяла близько до серця заклики народного посла допомогти українській армії. Він казав: якщо не можете дати зброю, дайте те, що збереже життя нашим воїнам: прилади нічного бачення, радіозв’язок, шоломи, бронежилети, безпілотні дрони. Віддали їй величезний список необхідного для військовиків. Для нього було важливо, щоб про це дізнався весь світ. Зустріч зі Луїзою Слотер та її помічником відбулася в Капітолії, в офісі очолюваного нею комітету, в присутності кількох представників діаспори, зокрема, Андрія Добрянського. Вона запитала його: «Як ви воюєте, хто воює, хто на фронті?» Відповів: «Воюють справжні патріоти України, і вони будуть стояти до останнього патрона». Розповів: коли одному хлопцеві (позивний «Кабан») під час бою відірвало палець, то він просив сусіда перезаряджати його автомат і продовжував бій... Почувши це, конгресвумен доручила своїй помічниці тут же телефонувати Міністру оборони і запитати, на якому етапі і як вирішується питання допомоги Україні. Потім взяла руку Івана і сказала: «Ти мусиш залишитися живим, і ми маємо побачитись».

Зустріч в офісі конгресвумен Луізи Слотер

 «І ми таки пізніше побачилися вдруге, – продовжує він розповідь. – А цього разу передав їй список, що треба для армії. Цього ж дня зустрілися ще з 5-ма конгресменами та сенаторами (конгресвумен Каролін Мелоні, сенатором Кірстен Елізабет Рутнік Джіллібранд та ін.). З кожним з них окремо. Розповідали і просили у них те саме. І коли ми, втомлені, виснажені, пізнього вечора поверталися потягом до Нью-Йорка, Андрій побачив на своєму айфоні новину, надруковану у вечірньому випуску газети «The Washington Post»: «Десять конгресменів та сенаторів звернулися до Обами з питанням: «Де допомога Україні?» (!!!). А на додаток до цієї новини зателефонували від Луізи Слоудер і передали її прохання: «Передайте Іванові: я зробила все, що обіцяла».

«Це був момент істини, – каже Іван, – ми з Андрієм зрозуміли, що ми, двоє простих хлопців – волонтер і громадський діяч – змогли донести американським законодавцям, що українська армія потребує негайної допомоги. Ми змогли внесли свою частку до спільної праці української держави, політиків, діаспори, щоб Америка нас почула і почала допомагати, бодай, з обладнанням».

Пізніше відбулася зустріч українських виборців з відомими симпатиками України, радикальними сенаторами-республіканцями Джоном Маккейном та Крістофером Мерфі в Гардфорд, штат Коннектикут. Іван передає тут список потрібної зброї сенатору Маккейну. Це ще був період агітації за надання Україні летальної зброї. Тоді ще вірили в таку можливість, але пропозицію гальмував, так і не давши «добро», президент Обама.

З конгресвумен (округ Нью-Йорка) Луізою Слотер, Андрієм Добрянським та представником діаспори (прізвище невідоме)	Передання списку необхідної допомоги українській армії голові комісії по зброї Конгресу США сенаторові Джону Маккейну	З Іванкою Заяць та конгресменом (округ штату Нью-Йорк) Каролін Меллоуні. Саме в цей момент Іван сказав їй: «Допоки політики будуть думати – надавати допомогу чи ні – мої хлопці можуть загинути на полі бою»

Тоді американці першими помітили та оцінили його роботу народного дипломата. З’явився лаконічний заголовок: «Від промоутера – до війни». Війна дійсно докорінно змінила життя і цінності – його власні і всієї країни.

У грудні 2015-го Іван допоміг ще одній спільній з діаспорою добрій справі вже в Україні. Він організував та був разом з режисером співучасником (включно з роллю водія) прем’єрних показів у містах Донецької області та Харкові видатного документального повнометражного фільму американського режисера українського походження Дем’яна Колодія «Воля або смерть», присвяченого Майдану. Трагічні події 18-20 лютого, загибель Небесної Сотні знімалися ним у самому пеклі. Це один з найсильніших фільмів про Майдан і близько 20-ти демонстрацій саме в цьому Східному регіоні мали величезне значення. Це була подвижницька акція режисера Дем’яна Колодія та її координатора Івана Родіченка, також частково спонсорована відділом УККА Нью-Йорка.

Режисер Дем’ян Колодій та координатор Іван Родіченко в Донецькій області на показі фільму про Майдан «Воля або смерть». Грудень 2015 р.

Наприкінці цього ж, 2015, року Іван зустрівся з журналістом та режисером із Краматорська Дмитром Пальченком, який під час поїздок в АТО зняв величезну кількість відеоматеріалу і, як продюсер, надихнув його зробити документальний фільм для української діаспори, давши поради. Цей фільм «Північ АТО» готовий.

2016: Іван продовжує підтримувати міст «Україна – Штати»

А навесні 2016 р. (квітень-травень) Іван вдруге в Нью-Йорку. Знову з Андрієм їдуть у Вашингтон. На порядку денному нові пріоритетні завдання: донести американським політикам від імені народу, що подолати ворога на Сході можна, лише подолавши ворога всередині країни, насамперед, корупцію. Але деякі американські й особливо європейські політики якимось дивним чином бачать у нас реформи та поступи. Знову потрібна правда на весь голос! Голос народу. Сам Джозеф Байден, виступаючи у Верховній Раді 8 грудня 2015 р., апелював, передусім, до народу: «Не упустіть свій шанс».

20 квітня разом з іншими представниками діаспори Іван взяв участь у роботі Українських днів у Конгресі (коли деякі конгресмени та сенатори – симпатики України – разом із представниками діаспори окремо обговорюють її проблемні питання). І цього разу говорили про подолання ракової пухлини України – корупції.

Участь в Українських днях Конгресу США. Квітень 2016 р.

22 квітня відбулося засідання, організоване Державним департаментом США з приводу дискримінації РФ кримських татар та незаконності анексії Криму. Вирішили: санкції, пов’язані з окупацією Криму, будуть продовжені доти, поки окупація триватиме. Конгресмени та сенатори пообіцяли взяти під контроль питання захисту прав кримських татар.
27 квітня: Андрій Добрянський та Іван Родіченко разом з іншими представниками діаспори запрошені на засідання Сенату США, де розглядалося питання, дотичне до України: «NATO i Russian. Vision and Reaction».

Окрім цього, за офіційним дорученням однієї з українських волонтерських фірм оборонної промисловості, з якою почав співпрацювати знову ж як волонтер, зустрівся з помічником заступника міністра оборони США. Виконав дане фірмою доручення.

Уже згаданий американський журналіст Крістофер Гарріс з «Іnternational Businnes Times» знову знайшов Івана і під час цього приїзду. Відбулася відверта розмова. Його цікавило, як люди в Україні, військові та їхні сім’ї переживають цю війну. Йшлося про кількість жертв – вбитих і поранених, адаптацію після демобілізації, про т. зв. посттравматичний синдром і чи є від держави допомога психологів у реабілітації. Війна – це війна, горе і руїна – не тільки матеріальні втрати, але і руйнування людської психіки. Втішного мало. Такою і вийшла його стаття, надрукована 17 лютого 2016 р.

Іван та Іванка багато розповіли та показали авторові в ту весняну ніч 12 травня. А пізніше – довга заглибленість у 2-річну історію та фотохроніку їхньої співпраці

Допоміг ще Іванці переслати через «Міст» посилку медичній роті 59-ї бригади (про що вже йшлося), разом приїхали до автора для цієї розмови, і дуже раптово Іван залишає Нью-Йорк...