Є така притча. Сиділи на березі три жаби. Одна вирішила стрибнути у воду. Питання: скільки жаб залишилося на березі? Відповідь: три. Чому? А тому що вирішити – ще не значить стрибнути.

Ця притча згадалася мені у зв’язку з останніми подіями навколо нардепа Олександра Онищенка.
Цей шанувальник гарних жінок і спортивних коней міцно посів перше місце у внутрішньополітичних новинах минулого тижня. І його справа, що тільки-но починає розкручуватися, може стати ще одним тестом на те, чи стрибнуть у холодну воду розслідування, викриття і покарання ті, що, нібито, вже вирішили стрибнути.
Але все по порядку.
Олександр Раджабович Кадиров є уродженцем російського міста Матвєєв Курган і від народження мав прізвище батька, за деякими даними – туркмена. У віці 21 року закінчив Харківське військове училище тилу МВС, яке неофіційно та неблагозвучно називалось ХVІ – харківське училище інтендантів. З тих пір живе в Україні. Щоб краще «натуралізуватись», узяв прізвище матері і став Онищенком, змінивши по-батькові «Раджабович» на Романович.
Деякі ЗМІ вказували на його участь на початку 90-х років минулого сторіччя у банді «Киселя», де він, нібито, був бригадиром рекетирів. Сам Онищенко це, звісно, заперечує. Потім він увійшов у газовий бізнес і досі в ньому активно працює. У політику увійшов через Партію регіонів, хоча й балотувався як мажоритарний кандидат.
Незважаючи на крах Партії регіонів, устиг вискочити з фракції ПР у Верховній Раді 21 лютого 2014 року і, як багато інших екс-регіоналів, спокійнісінько продовжував безпечно існувати у вітчизняному бізнес-політичному середовищі.
Як шанувальник красунь, спонсорував конкурси краси, одружився з переможницею конкурсу «Міс-Україна 1997» Ксенією Кузьменко, від якої має сина. Після їх розлучення писали про його роман з іншою відомою моделлю – Сніжаною Онопко.
Слабкість до красунь мотивувала Онищенка стати співвласником модельного агентства «KARIN Models» і володарем конкурсу – «Міс Україна».
Як шанувальник коней, активно займався кінним спортом, сам брав участь у змаганнях, спонсорував їх і, врешті-решт, став головою федерації кінного спорту України.Має конюшню в Україні та кінний завод у Бельгії.
З американською зіркою бельгійського походження Клодом Ван Даммом з’явився перед ошелешеними виборцями райцентру Кагарлик у листопаді 2014 року, де знову балотувався у нардепи.
Чи то голлівудський актор допоміг, чи то сам Онищенко добре «засіяв» округ, але кагарлицькі виборці його знову обрали до Верховної Ради України.
І останні 2 роки почувався в Раді і поза нею вельми спокійно.
Та настали нові часи, і з недавніх пір земля під ногами О. Онищенка почала горіти.
Спочатку новий генпрокурор України Юрій Луценко в середині червня у Брюсселі зробив багатообіцяючу заяву: «Поточний рік буде роком відновлення довіри суспільства і великої риболовлі на велику рибу. Взагалі-то, я по життю не великий рибалка, але ніколи не ходив на риболовлю з наміром упіймати конкретну рибу: просто насаджував наживку на гачок і закидав в озеро».
Після цього меседжу вітчизняна «велика риба» тривожно завовтузилася. І всього через декілька днів стало відомо, що генпрокуратура України закинула свій перший «гачок»: було оголошено, що заступник Генерального прокурора, керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький подав на реєстрацію до Верховної Ради подання про притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт народного депутата Олександра Онищенка.
Подання це оперативно взяли в роботу, і голова ВРУ А. Парубій невідкладно розписав його на Регламентний комітет ВРУ, звідки це подання має бути внесено до парламентської зали на розгляд.
Але справа не така проста, як може здатися.
В офісах компаній О. Онищенка були проведені обшуки, суд дав дозвіл на арешт уже дев’ятого (на момент написання цього тексту) фігуранта справи. А сам Онищенко перед обшуками, нібито, щез. Генпрокурор Ю. Луценко відреагував на це і закликав Онищенка повернутися в країну, інакше це може бути зроблено «неестетичним» чином. Треба розуміти – зі скрученими за спиною руками.
Онищенко тут же виник у Києві так само несподівано, як і зник. І надіслав не менш красномовний меседж тим, хто має намір посадити його на гачок правосуддя.
По-перше, він заявив, що нікуди не тікає і готується до виступу на літній Олімпіаді-2016, на котру вже, нібито, отримав ліцензію.
По-друге, дав зрозуміти, що це є «наїзд» на нього з метою відібрати бізнес.
По-третє, за словами опального бізнесмена, він знає, хто за цим стоїть, бо вже приходили до нього з вимогою віддати бізнес.
По-четверте – і головне – Онищенко не має наміру мовчати і готовий, за його словами, «відкрити рот», тобто, повідомити не тільки те, хто і чому у нього хоче відібрати бізнес, а й, можливо, те, хто усі ці роки був причетний до корупційних схем.
А за словами відомого правозахисника Е. Багірова, корупціонерів, подібних до Онищенка, у складі Верховної Ради України 70%. Тож, чи наберуться голоси у парламентській залі за зняття з нього недоторканості та арешт?  Онищенко і тут посилає меседж своїм колегам: здасте мене, наступними будете ви. Дипломатичною мовою це звучить так: «Знаючи, що я тут ні в чому не винен, я буду переконувати і регламентний комітет, і парламент не підтримувати це фіктивне звинувачення на мою адресу».
Тож найближчим часом ми станемо свідками того, чи насправді ініціатори притягнення до відповідальності Олександра Онищенка стрибнуть, чи тільки намірилися стрибнути і таким чином створюють видимість активної боротьби з корупцією.
На сьогодні Онищенко – особа легітимна. Він не просто нардеп, а заступник голови парламентського комітету, причому, профільного для його бізнесу – Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, а також заступник члена Постійної делегації України в ПАРЄ. Все це, як і певні частини свого бізнесу, він зможе зберегти, дивлячись, яку ціну за це запросять ініціатори переслідувань.
І все це може зникнути за помахом чарівної палички – якщо вона слугуватиме чистому правосуддю. Адже зняття недоторканості, затримання, арешт, слідство, суд, вирок – все це може стати реальністю, якщо підтвердяться попередні дані, що так звана група Онищенка завдала величезних збитків бюджету України – називають різні цифри, від 1.6 млрд. грн. до 3.2 млрд. грн.
Люди чекають справедливості і справжньої боротьби зі злочинністю, ким би ці злочинці не були за статусом. А чи побачать її на прикладі справи Онищенка, чи стануть свідками чергової імітації – час покаже.