У неділю, 5 червня, в приміщенні Trinity High School вчителі та їхні вихованці відзначали 7-у річницю створення школи танцю «Вишиванка».

Щороку керівники школи дивують глядачів своїми новими ідеями та вражають неповторними задумами свята. Цього разу їм вдалося перенести уяву глядачів з минулого у сьогодення, з бувальщини – в сучасний світ, поєднати нашу історію з нашим майбутнім. Адже, де поезія – там муза, музика. Де музика – там, звісно, й танці. А якщо душа танцює, то вона й співає... І ось цей нерозривний мистецький ланцюг, на мою думку, в будь-якій послідовності супроводжують наполеглива праця, витривалість, бажання та вміння, талант. Але, якщо мова зайшла про талант, то Господь подарував його, щоб не «закопувати», а дарувати людям, бути корисним для суспільства, нести свій талант людям.

Народе мій, замучений, розбитий,
Мов паралітик той на роздорожжу,
Людським презирством, ніби струпом, вкритий!
Твоїм будущим душу я тривожу,
Від сорому, який нащадків пізних
Палитиме, заснути я не можу...

Саме такими поетичними рядками під музичний супровід юних скрипалів та їхнього керівника Світлани Кміть-Ентонс звернувся до присутніх читець-кобзар. Але в пролозі до поеми «Мойсей» Івана Франка, яку декламував Йосип Міколяш (театр «Гомін», керівник Василь Митничук) йдеться не про талант, а про Україну, її історичне минуле і наше сьогодення.

О ні! Не самі сльози і зітхання
Тобі судились! Вірю в силу духа
І в день воскресний твойого повстання...
О, якби хвилю вдать, що слова слуха,
І слово вдать, що в хвилю ту блаженну
Вздоровлює й огнем живущим буха!

Раптом залунали нові акорди, сучасний ритм, і на зміну історичному кобзареві на сцені з’явились учні «Вишиванки». Замайоріли національні стяги України й США. Поки хлопці вміло кружляли на популярних серед підлітків та молоді хавербордах (hover boards), своєрідним флешмобом на сцені з’явився дитячий хор «Надія» (керівники – Л. Лукашевич, О. Допілко). І залунала дзвінко «Перлина України», потім плавно й поступово хористи перейшли в «Молитву», в якій прохали та молили Бога «за Україну, за людей».
Звісно, до свята готувалися заздалегідь. І демонстрацію навиків та досягнень своїх вихованців керівники школи Павло та Оксана Федьківи урізноманітнили багатьма стилями та жанрами. Окрім українських танців «Гопак», «Козацька полька», «Козачок», «Закарпатський», «Буковинський», «Полтавський», «Гуцулята», «Козак», «Гуцулка», учні виконали класичний танець «Вальс», сучасний танець – самбу «Ріо» та рок-н-рол «Біля дуба».
Учителям «Вишиванки» також вдалося показати багатогранність талановитих вихованців. Адже деякі дітки не лише танцювали на святі, але й співали, деякі грали на музичних інструментах або демонстрували свою фізичну підготовку та спритність «загартованого гопаківця».
Особливими та неповторними на святі були дебютанти – танцюристи. Вперше на такій великій сцені наймолодша група «Соняхи» (3-4 р.) виконала танець «Малюки». Також неперевершеними були учасники старшої групи «ВиЖиванка» (навмисно літера «ж»). Вони виконали танець «Ойра». Зал обдарував їх гарячими оплесками. Серед учасників «ВиЖиванки» учні впізнали свого наставника п. Павла та асистентів Світлану Сельську і Марічку Остафійчук. Вихованцям було цікаво спостерігати за танцями своїх вчителя і асистенток. Для учнів це був гарний урок-приклад, як слід триматися на сцені, подати свої вміння, дарувати глядачам щирі посмішки.
Постійним щорічним гостем звітного концерту є школа Бойового гопака (керівник – А. Качала, вчитель – А. Бербека). І в гості вони приходять, як у народі кажуть, не з порожніми руками. Хлопці молодшої та середньої груп показали свою спритність, загартованість, фізичну підготовку та бойовий настрій. А старша група приємно вразила і здивувала глядачів своїм номером «Колисанка». Також гарним сюрпризом для глядачів був номер «Зумба зі Світланою» (керівник – Світлана Сельська).
Коли чарівна ведуча Лілія Семко запросила о. Миколу Бурядника до привітання, настоятель церкви св. Йосифа Обручника пригадав сторінки близького минулого – 7 років тому, коли «Вишиванка» мала лише 6 учнів. Можна було бачити, що о. Микола пишається досягненням танцюристів у плані духовного росту, зміцненням дружніх стосунків між колективами, що розвиваються при парафії. Він подякував учителям, учням, а також батькам, які приводять своїх дітей на гуртки, виховуючи в них любов до українських звичаїв та традицій, а також національно-патріотичний дух українців.
Також запрошеними на свято були співаки – улюбленці української діаспори Чикаго: Ольга Монастирська, Роман Сидорук та Юрій Яремчук. Вони забавляли присутніх піснями та дивували напрочуд співучими голосами.
Завершення свята було в тому ж стилі, що й початок. Одна за одною – від наймолодшої до найстаршої груп «Вишиванки» – всі запрошені колективи та учасники, волонтери й помічники виходили на сцену під музичний супровід та колективне виконання Ольги Монастирської та дитячого хору «Надія» пісні «Мова єднання». А за ініціативою о. Миколи всі разом заспівали «Многая літа».
Керівники школи танцю «Вишиванка» висловлюють щиру подяку учням, їхнім батькам, гостям свята, волонтерам, глядачам, та всім, хто допомагав у проведенні концерту. Над організацією і проведенням концерту працювали: асистенти: Світлана Сельська, Марічка Остафійчук; Сашко Хрипливий (звукове оформлення); Василь Назар (дизайн, графіка); Максим Прокопів, Петро Ковтун (фото); В’ячеслав Шевчук (відео); Таня Мельничук, Валя Блажко, Людмила Сабчишин, Наталя Джуравець (костюми); волонтери: Неля Гладиш, Анна Кіняк, Валерія Гуцуляк, Віталій Яворський, Богдан Чайка, Олександр Михайлов, William Cowhey.
Особлива подяка батьківському комітету за їхню допомогу та підтримку.