«Величає душа моя Господа, і дух мій радіє в Бозі Спасі моїм, бо Він зглянувся на смирення слугині своєї; ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди…» – мовила Марія до Єлизавети
Любов – корінь, основа і вершина всіх чеснот і доброчинностей (згідно з наукою Євангелія). А без неї для духовного зростання вони нічого не варті.

Можна ж, наприклад, чинити діла милосердя потребуючим, бідним, нужденним і нещасним без щирості, співчуття і співстраждання заради того, щоби на людях показати себе добрими, або, щоби ті, що просять, так би мовити, відчепилися. І все це свідчитиме про наше лукавство і дволикість. Таку фальшиву доброчинність, гідну зневаги й осуду, викривав святий апостол Павло, кажучи: «Якби я роздав бідним усе, що маю, та якби віддав моє тіло на спалення, але не мав любові, то я не мав би жодної користі».
Особливі і дуже важливі для високого духовного життя взаємовідносини між чеснотами любові та смирення. Заради спасіння вони одна без одної неможливі. То ж досконале смирення – це досконала любов. І навпаки, досконала любов – це досконале смирення.
Тому відповідь Діви Марії Божому посланцеві на його Добру Вістку про народження від Неї Сина Божого у словах – «Ось я, Господня слугиня: нехай зі мною станеться по твоєму слову!» – якраз і свідчать про ці (як і всі інші) чесноти, якими досконало володіла і в яких жила Божа Обраниця. І завдяки цьому Вона з найбільшої любові цілковито і повністю покорилася святій волі Небесного Отця і сповнила її до кінця.
«Прийдіть до Мене всі втомлені й обтяжені, і Я облегшу вас. Візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, тож знайдете спокій душам вашим…» – закликає всіх нас Ісус на спасенну дорогу, повторюючи приклад Його лагідності і смирення.
«Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать», – повторюють цю старозавітну мудрість Соломона у своїх листах святі апостоли Петро та Яків, наголошуючи, попереджуючи і застерігаючи від згубної гордині. А дійсно, на що можна надіятися, перебуваючи в стані цього найважчого гріха, і через це мати противником самого Творця?! Та це ж бунт і боротьба проти самого Бога! Хіба це не є цілковитим безглуздям?! Вже Адам і Єва боролися зі своїм і всього світу Творцем – доборолися!!! А результат цього безумства все людство та й вся жива природа пожинає й по сьогодні.
Великі святі вчителі духовного життя навчали: щоби здобути смирення, необхідно побороти в собі гординю, яка проявляє себе в зневазі до ближніх, висміюванні (в очі і поза очі) інших, вивищенні над усіма, зарозумілості, зухвальстві, нахабстві, грубості, непошануванні старших і непокорі владі, невірстві, хулі, єресі, марнославстві, славолюбстві, вихвалянні, лукавстві, лицемірстві, самооправданні, заздрості, облесливості (підлабузництві), самовпевненості, лестощах…
Роками і десятиріччями, полишивши мирську суєту, усамітнившись і оселившись у монастирях, безлюдних пустелях, непрохідних лісових хащах, затворах і в гірських печерах, чимало аскетів у нелегкій боротьбі з гріхами, пристрастями, спокусами і пороками здобували спасенну чистоту смирення. І тоді такою великою мірою в них і через них діяла сила Божа, що й навіть демони їх боялися. Ось як ці слова потверджує одна з дуже багатьох подібних історій.
Одного разу добре відомий авва Макарій Великий, якого за його святість, прозорливість і дари чудо творінь називали земним богом, з гори ніс гілля до своєї келії. На дорозі святого зустрів диявол зі серпом у руці і хотів штовхнути його на землю, але не зміг. І тоді каже йому: «Велика в тебе сила, Макарію, тому я безсилий проти тебе. Якщо ти щось робиш, то і я це роблю. Ти постиш, а я зовсім не їм, ти чуваєш, а я зовсім не сплю. Одне тільки є, чим ти мене перемагаєш». Авва запитав: «Що це таке?» «Смирення, – відповів диявол. – І тому в мене немає сили проти тебе».
І проти нас жодні демони не матимуть жодної сили, ніколи і нічим не зашкодять нам, якщо й ми здобудемо смирення. Так, це нелегко і непросто. Але іншого не дано. То ж в міру своїх сил і можливостей мусимо до цього змагати, коли хочемо спастися.
«Без Мене нічого не можете творити», – сказав Господь. Тому з Ним, нашим всесильним Спасителем, все під силу, бо «в Бога все можливо», як мовив Ісус.
А в день празника Благовіщення просімо й Її, нашу Небесну Заступницю, і на дорозі спасіння Вона допоможе нам.