Введення до Храму Пресвятої Діви Марії. Тіціан. 1534-1538 роки

За тисячу років до приходу на світ Ісуса Христа за повелінням і проектом самого Творця юдейським царем Соломоном був зведений величний храм. У ньому, згідно з Божими приписами й уставом, звершувалися богослужіння, приносилися жертви, і Господь являв свою славу і благословляв свій вибраний народ. У дійсності він був мостом між небом і землею, бо єднав Бога і людину. Та з часом цей зв’язок обірвався.

Глибоке переживання в серці присутності Божої у святині, яке є наслідком праведного та святого життя, втратилося. Залишилася тільки надмірна прихильність до традицій і обрядів. А це є лише поклонінням букві і зовнішнім формам, а тому не може спасати. Таким чином історія і місія юдейської святині добігала кінця. І завершилася вона тоді, коли в цей храм, в саме «святе святих», вступила трирічна Дівчина Пресвята Марія. Вона ввійшла, щоби самій стати Живим Храмом і вмістити в собі Невмістимого. І сталося це тоді, коли через Неї прийшов на землю Єдинородний Син Божий і Спаситель світу – Господь наш Ісус Христос. Тому в церковних піснеспівах Пресвята Марія величається як «храм Божий», «храм Божественний», «храм освячений», «храм Царя і престол», «храм живий святої слави Христа Бога нашого», «найсвятіший храм святого Бога нашого», «Боговмістимий храм», «храм і палата», «храми і палата, і живе небо», «нескверна скинія Бога Вседержителя», «жива світлиця Божа…»
Три роки Ісус ходив по Палестині і голосив спасенну науку. Він відкрив, що Царство Небесне є всередині людини і запевнив, що «чисті серцем побачать Бога». Отже, людина, як сказав св. ап. Павло, і є храмом Божим. Та щоб у ньому звершилось священнодійство і єднання з Творцем, необхідно, щоб це серце було чистим і святим.
Храми земні – це особливі місця Божої присутності. В них звершуються Богослужіння, які є лише засобами, середниками і чинниками для очищення від гріхів, оздоровлення від духовних недуг і освячення Божою благодаттю. Святі отці називали їх лічницями. Тому виникає запитання: а чи всі, хто молиться і приймає Святі Тайни, духовно оздоровлюються? Наприклад, Христос запевнив кожному Царство Небесне, кажучи: «Хто їсть Моє Тіло і п’є Мою Кров, той має життя вічне і Я воскрешу його в останній день». Але це не означає, що благодать і результат Св. Євхаристії, як, зрештою, всіх Святих Тайн і молитов має бути і буде тільки після смерті. Він має бути явним одразу ж після Їх прийняття. Та й навіть до цього необхідно приступати вже з очищеним серцем. Відомий випадок, коли одна поважна пані з радістю повідомляла іншій: «Сьогодні дуже багато вірян причастилися Святого Тіла і Крові Христової». На ці її слова онук років п’яти, якого вона тримала за руку, сказав: «Ні, бабусю! Не багато, а тільки двоє».
– Що це ти кажеш? Я ж добре бачила, що багато.
– Та ні, бабусю! У всіх причасників з ложечки священика Причастя забирали ангели, а залишили тільки у двох…
Отже, потрібна правильна молитва, а не вичитування. Правильна, коли звершується неспішно і переживається в серці з глибокою увагою, зосередженням, покаянням, страхом і благоговінням.
Потрібне правильне покаяння з рішучою постановою змінитися, тобто, повністю відвернутися від конкретного гріха, а не просто дати звіт і перелік гріхів.
Потрібне благоговійне Причастя з глибоким усвідомленням і переживанням єднання з Христом для духовного зцілення й освячення, а не заради прохання батьків, часу посту, свята, дня народження і т. д.
Якби в нас було таке розуміння і ставлення до священнодійств у храмі з глибоким переживанням його в серці, то це було б реальною переміною і рішучим кроком до праведного і святого життя.
Змінились би ми, християни, і тоді на краще змінилось би наше суспільство і держава. І спасенна місія земного храму тоді була б звершена.