rss
11/24/2017
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#318

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Репортаж \ «Від плуга до комп’ютера»
 Title 
  Будівля музею родинних професій.
Зліва – виставковий стенд


  Title
  Господар музею – Роман Фабрика


  Title
  Перелік професій родини Романа Фабрики


  Title
  Цінний експонат музею – давній польський
електролічильник


  Title
  Куток музею з експонатами

  
  

Єдиному в Україні музею родинних професій виповнилося 10 років.

Мені доводилось побувати в багатьох оригінальних музеях у західній Україні. Наприклад, у музеї вишивки, музеї гумору, музеї музичних інструментів. А нещодавно побував у єдиному в Україні музеї родинних професій «Від плуга до комп’ютера», який 10 років тому створив Заслужений журналіст України, знаний далеко за межами Прикарпаття, ветеран-репортер, мешканець Івано-Франківська Роман Фабрика.

У 2012 році київський журнал «Фокус» вніс музей Романа Фабрики до свого рейтингу «П’ять ненудних музеїв України», давши йому третє бронзове місце. Ось цитата зі статті «Фабрика у фокусі»: «Порожні черепки амфор, строгі наглядачі в кутку кожного із залів, таблички з написом «руками не чіпати». Такі музеї швидко відходять у минуле: боротьба за примхливого клієнта вимагає йти на нестандартні кроки. Оригінальні музеї в Україні з’являються не лише в містах-мільйонниках. «Фокус» знає, як мінімум, п’ять нерозкручених прикладів із невеликих обласних центрів».

Роман Фабрика з дитинства любив збирати різні експонати, які зберігав у кімнатах будинку і на горищі. Має унікальну колекцію екслібрисів і мініатюрних книжок. Також має велику колекцію дзвоників з усього світу.

«Ідея створити такий музей прийшла до мене уві сні, о третій годині ночі, – каже пан Роман. Після цього сну я одразу взявся за роботу і через рік збудував музей на власному подвір’ї».

Проект музею пан Роман зробив у формі гуцульської колиби, тому що це дозволяє використати висоту стін. А ще в пірамідальних завершеннях є згусток космічної енергії.

Відкриття музею відбулося 13 вересня 2005 року і було приурочено 100-річчю від дня народження матері пана Романа.

«Під час відкриття музею, – пригадує власник, – один начальник шепнув мені на вухо: «Ти би краще збудував пивбар».

Крім десятирічного ювілею з дня створення музею, 18 жовтня цього року пан Роман відзначив своє 75-річчя. Господар музею – цікавий екскурсовод. Слухаючи його розповіді, подумки поринаєш у ті часи, коли музейні експонати виконували свою функцію. Пан Роман жартома каже, що в нього в музеї можна до всього торкатися руками, тільки нічого не можна зі собою забирати. Деяким експонатам музею понад 200 років.

Музей Романа Фабрики розповідає про 150 різних професій, якими володіла його родина за останніх 200 років. Перелік усіх професій висить у рамочці на видному місці. Правда, там не вказана одна професія, яку вміли виконувати у його родині – самогоноваріння. А сам господар володіє понад 20-ма професіями. Він – журналіст, кухар, бортник, м’ясник, газомірник, шахтар…

Були в родині Романа Фабрики шахтарі. Тому окремий куток присвячений цій професії. Тут є шахтарська каска, акумулятор, лопата і лампа. До речі, пан Роман починав свою трудову діяльність шахтарем. У нього була мрія – вступити на факультет журналістики, але чомусь саме на цей факультет приймали абітурієнтів, котрі мали два роки стажу на будь-якій роботі. Брат пана Романа, котрий працював у Воркуті на шахті, порадив йому приїхати і попрацювати там рік, а зарахують два. Пан Роман послухав і поїхав. Попрацював рік, і замість вступу на журналістику його прямо звідти забрали в армію. В армії здобув професію авіаційного механіка-бомбардувальника. Про неї в музеї нагадує старенький висотомір, який він привіз зі собою. Вступивши до Львівського університету, пан Роман влаштувався на роботу кіномеханіком. Про цю професію нагадує кінопроектор. На той час він був єдиним працюючим студентом денної форми навчання.

У 1980-х роках пан Роман працював ліцитатором: продавав в Івано-Франківську і Чернівцях заводи, фабрики, ресторани, картини, коні, велосипеди трактори. Про цю роботу в музеї нагадує ліцитаторський молоток.

У великій родині Фабрик були ремісники, учителі, музикант, військові, лікарі, суднобудівники, хлібороби, ткачі, столярі, шевці, пасічники, архітектори, ковалі, будівельники, геологи, шахтарі, музиканти, агрономи, зоотехніки, вчителі, садоводи. А ще були добрі ґазди, котрі вміли «з нічого зробити щось». Про їхні професії свідчать численні інструменти, пристрої і прилади.

Та найбільше в родині по батьковій лінії було залізничників. Загалом, уся його родина має понад 300 років «залізничного» стажу. Батько пана Романа – Михайло Несторович – пропрацював на залізниці 43 роки. Про нього навіть фільм знімали. А дід будував залізницю з Івано-Франківська до Чернівців. Пан Роман – єдиний у родині, хто не був залізничником, проте вчився у залізничній школі в Івано-Франківську.

З п’ятого класу Роман Фабрика займався фотозйомкою. Через його руки пройшли фотоапарати різного покоління і моделі. Зараз у музеї чималенька колекція фотоапаратів, ще від початку ХХ сторіччя.

Пан Роман колекціонує скляні пляшки. Серед великої колекції бачимо залишок пляшки, датованої 1782 роком. Бачимо тут і родинну колиску, котра вигойдала понад сто дітей. Багато колекцій сімейних годинників, ключів, нагород, старовинних монет. До речі, батько Романа Фабрики був чи не найкращим в Івано-Франківську дзиґарнішем (майстром з ремонту годинників). Також виготовляв цимбали. Вмів грати на баяні і скрипці.

Одним з найцікавіших експонатів музею вважається пристрій для обсмажування та перемелювання кавових зерен з часів Австро-Угорщини. Такого, каже пан Роман, немає навіть в Івано-Франківському краєзнавчому музеї. Поруч з цим пристроєм стоїть стара польська банка з-під кави з кількома кавовими зернами, яким уже минуло 60 років. Зерна досі в доброму стані, тому що були правильно підсмажені. А збереглася банка на горищі у дядька його дружини після пограбування органами КДБ його приватного магазину.

Найважче було знайти плуг для музею. Заледве вдалося вмовити селянина з Коломийського району, щоб той продав експонат, котрий повною мірою ілюструє музей.

Глечик, обплетений дротом, не просто зберігається в музеї. У Карпатах була професія «дротар». Такий глечик дорого коштував. І якщо капнути на розпечений глечик холодною водою, то він одразу тріскає. Тому дротар дуже професійно облітав, щоб посудина довго служила.

Є в колекції пана Романа англійська прасувальна машинка. До речі, колись на Прикарпатті була ще професія прачки. Жінка-прачка ходила на роботу до багатих людей, жила в них, прала і прасувала. Є в музеї також десятки різних прасок на вугілля.

Безперечно, господар не забув і про свою основну професію. Але оскільки він єдиний журналіст у родині, то їй присвячений скромний куточок. Є тут авторучка з пером і чорнильницею, звичайні авторучки, кулькові ручки, диктофони, друкарські машинки і старий комп’ютер, на котрому пан Роман працював в «Укрінформі».

Поруч з музеєм є галерея, оскільки у самому музеї стало тісно. У галереї господар зробив зі старих австрійських вікон чотири вітражі, в яких показав чотири професії своєї сім’ї. Один вітраж демонструє професію господаря, тобто, журналістику. В іншому вітражі знайомимось із професією його дружини – викладачем англійської мови. І ще два вітражі розповідають про професії його сина-лікаря і доньки-музиканта. А ще біля музею облаштовано виставковий стенд, де періодично проводяться виставки. Тепер якраз експонується виставка «Кличуть у гори трембіти». Люди приїжджають і бачать, що музей живе.

Найдорожчі для господаря експонати – це орден та медаль «Материнська слава». Його мама народила і виховала семеро дітей. Пан Роман був п’ятим. Мама пана Романа народилася у приміському селі Радча у заможній родині, котра володіла 26-ма моргами землі і мала власний ресторан. Роман Фабрика свято цінує свою родину і родину дружини. В одній із кімнат висять портрети батьків обох членів подружжя.

У книзі відгуків один відвідувач залишив запис: «У музеї завжди пахне мишами і щурами, а тут пахне медом, хлібом і чаєм».

Понад сорок років Роман Фабрика присвятив журналістській роботі. Тривалий час вів на обласному радіопрограму «Закон і правопорядок». Працював кореспондентом Івано-Франківської обласної газети «Прикарпатська правда», а останніх два десятиріччя був власним кореспондентом інформагентства «Укрінформ». На початку 1990-х років створив у Івано-Франківську регіональне телебачення «Галичина».
Пан Фабрика – лауреат численних журналістських і літературних премій. Автор кількох книжок і першого альбому про лемків. Щойно побачила світ нова книжка про музей родинних професій з багатьма ілюстраціями. А ще пан Роман – фотограф, автор трьох фотовиставок. В університеті захистив диплом з фотосправи. Працюючи в пресі, жодного разу не брав зі собою фотографа.
А ще пан Роман, як і вся його родина, добрий господар. На своєму подвір’ї посадив гарний сад, вирощує квіти, доглядає пасіку. Має вдома велику бібліотеку.

Життєвий девіз господаря: «Живу, щоб дивувати, і дивуюся сам».

Title  Title
 Залишок пляшки з 1782 року


 Рахувальна машинка


 Title Title
 Скромний куточок професії господаря


 Провідний експонат музею – плуг


 Title Title
 Галерея музею. На задньому – плані чотири
вітражі з професіями сім’ї Романа Фабрики

 Роман Фабрика розповідає гостям про свій музей


 Title Title
 Вмурований у піч мідний казанок,
в якому була гаряча вода


 Англійська прасувальна машина



Title
 Колись у цій скляній банці квасили капусту

 

Мешканець Донбасу: «Не треба нам доріг. Вимкніть нам ДНР-івське радіо! Ми – українці»

Перша лінія оборони укріплена гірше, ніж третя!

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com