ІV конференція музейників, бібліотекарів та архіварів Північної Америки відбулася у Вашингтоні 17-20 вересня 2015 р. У її роботі взяли участь провідні фахівці музейної та бібліотечної справи, об’єднані в консорціум – Ukrainian Heritage Consortium of North America (UHCNA). Сесії проходили в Бібліотеці Конгресу США та в аудиторії греко-католицького собору Пресвятої Родини. Зазвичай, музеї прийнято вважати місцем збереження культурних цінностей. Таку ж роль відіграють бібліотеки й архіви, каталогізуючи історію свого народу. Подвійна відповідальність лягає на плечі музейників та бібліотекарів у діаспорі – зберегти та передати наступним поколінням напрацьований досвід, розвивати міжнародні зв’язки щодо збереження своєї спадщини.

Головне завдання – це комунікація. Проведення таких конференцій засвідчує, що музейно-бібліотекарська справа у США не ізольована від світового духовного процесу, навпаки – її творче багатолосся привертає увагу до себе з боку американських політиків. Від нашої роботи залежать певною мірою історичні процеси, що впишуться в майбутнє Америки. Такої думки дотримується конгресвумен зі штату Огайо Марсі Каптур, яка виступала перед делегатами.
«Насамперед, треба пам’ятати, що розвиток вільного суспільства залежить від самих громадян. Люди мають навчитися брати на себе відповідальність. Це й означає свободу. Америка робить велику помилку, що не знає життєвих історій багатьох емігрантів, адже крізь призму їхнього життя пізнається значення слова «свобода». Ми повинні розповідати про тих, хто допоміг і допомагає США зрозуміти, що таке свобода. Мене непокоїть те, що станеться зі спадщиною цих людей. На вас лежить величезна відповідальність за її збереження», – сказала Марсі Каптур. Вона згадала історію своєї родини. Дідусь і бабуся, родом з українського Поділля, належали до І хвилі еміграції. Мрію емігрантів повернутися колись додому, реалізовує онука, яка 15 разів відвідувала та активно підтримує Україну.
Юрій Добчанський, старший спеціаліст з каталогізації та консультант з української проблематики Бібліотеки Конгресу США (Вашингтон), знає, наскільки важливою є справа архівування першоджерел. «Ми вчимося, як продуктивніше використовувати свої збірки. Для цього необхідне не тільки досконале знання збірки, а й високе чуття можливого її використання шляхом виставок та експозицій», – вважає Ю. Добчанський.
Про використання комп’ютерних технологій у систематизації і публікації музейних колекцій розповіли доповідачі – представники дослідного центру музею Голокосту, спеціалісти бібліотечних збірок з оцифрування, що працюють у різних відділах Бібліотеки Конгресу. Організатори конференції – Юрій Добчанський та Андрій Фединський, директор Українського музею-архіву в Клівленді – поділилися думками в інтерв’ю у телесюжеті від «Голосу Америки».
Зокрема, у Клівленді документується життя української громади у США та ведеться співпраця з дослідницькими інститутами в Україні, щоб створити цілісну картину життя українців за кордоном. За словами куратора Анізії Краус (Ulrainian Museum – Archives,Cleveland, OH), наразі оцифровані менше, ніж 10% фондів українського музею Клівленда, це близько 20.000 сторінок оригінальних документів. Директор А. Фединський переконаний, що ті, хто не знає свого минулого, не мають майбутнього.
Історія ХХ ст. у науково-дослідній роботі через персонологічні дослідження видатних діячів діаспори ведеться Науковим товариством ім. Т. Шевченка. Про це у своїй доповіді наголошував співробітник товариства Остап Кінь. Незалежний музейник Володимир Пилишенко (Ukrainian Archives Collection, Rochester, NY) передав свою бібліотеку одному з університетів Рочестера, започаткувавши своїм кроком базову кафедру із збереження української історії у цьому краї США.
До Вашингтона прибули музейники зі Стемфорда, Клівленда, Нью-Йорка, Баунд-Брука, Вашингтона, Гарвардського університету. Досвідом опрацювання і збереження архівних документів поділилися: Ольга Алексич (Harvard Ukrainian Research Institute,Cambridge, MA), Михайло Андрець, Наталія Гончаренко і Лариса Була (Ukrainian Historical & Educational Center of NJ, Somerset, NJ). У галузі науково-фондової роботи – постійне поповнення фондів бібліотеки – лідерство за музеєм-архівом у Стемфорді. Тут на закупівлю нових видань затрачено понад $44.000. Про це розповіла куратор Любов Волинець (Ukrainian Museum & Library of Stamford, CT). Щодо виставок світового рівня з виданням каталогів та залученням спонсорів на першому місці Український музей у Нью-Йорку.
Важливим напрямком у діяльності музеїв є виставкова робота – зауважили у своїх доповідях представники Українського Національного музею в Чикаго – президент Лідія Ткачук та куратор Марія Климчак.
Щоб постійно бути в центрі уваги широкої громадськості, не втратити своїх відвідувачів, музей планує у виставочній галузі продовжити презентацію власних музейних збірок з етнографії, нумізматики, зброї, культових речей, книг, різноманітних тканин тощо; практикувати організацію виставок із приватних збірок та презентувати творчий доробок різних талановитих особистостей України та інших країн (фотомитців, художників, скульпторів, народних майстрів, колекціонерів); підтримувати співробітництво з американськими організаціями, зокрема, ССА.
Співпраця з Українським Католицьким Університетом та стажування студентів у музеї у Чикаго сприяють дослідженню матеріалів архіву, що, своєю чергою, відкриває Україні маловідому сторінку історії діаспори, де вирувало наукове, освітнє, громадське життя, будувалися духовні підвалини нації.
Не дивлячись на всі труднощі в організації різних проектів, пов’язаних з фінансуванням, усі музеї, бібліотеки і архіви в США продовжують розширювати музейний простір, запрошуючи нові культурні інституції та організації приєднуватися до спільної справи.
Музей упродовж сторіч є багатофункціональною інститутуцією соціальної пам’яті, йому передбачено відіграти важливу роль у світі як сьогодні, так і в майбутньому.
Наступної осені музейників чекає конференція у Баунд-Бруку та Нью-Йорку.