Задивлявся сусід на свою сусідку,
Гарну, роботящу i веселу дівку.
На гарненьку хату, на садок i квіти,
Та все мріяв, якби цим заволодіти.

Звав її до шлюбу, та та відказала
Присилав сватів, гарбуза їм дала.
Та сусідська хата не давала спати
I рішив сусід дівку зґвалтувати.

Після того дівка не зможе пручатись,
Піде з ним до шлюбу,
куди їй діватись.
Не під силу дiвцi йому ради дати,
Він садиби їхні зможе об’єднати.
Слушну мить не довго довелось чекати.
Поверталась ввечері дівчина до хати,
Цокотіла каблучками,
хвіртку відчинила,
Тут сусід i навалився, мов нечиста сила.

Але клята дівка його не злякалась,
Руками, ногами відбивалась,
брикалась.
Каблучком під пузо нахабі попала
I все, що там було, йому обірвала...

Сидить тепер бідолаха, чухає макітру,
Бо не має з чим піти навіть i до вітру.