Моральне здоров’я нації має різні виміри. Один із важливих – кого українці вважають моральними авторитетами, принаймні, для себе.

Якщо озирнутися на 24 роки Незалежності, то в епіцентрі суспільної уваги були дуже різні люди. Одні з них на хвилі ситуації стрімко виринали на поверхню і так само стрімко згасали. Це були суспільні «факіри на годину».
Інші поступово набирали суспільний авторитет і моральну вагу, але до шеренги моральних «зірок» першого ешелону так і не доходили. Хоча залишалися шанованими.
Були й такі, що за статус морального авторитета платили роками чесної праці, принципової позиції, нерідко зазнаючи утисків та переслідувань.
Кожен із номінантів подібних списків – а вони періодично формувалися, змінювалися, оновлювалися – завдячує потраплянню у ранг моральних авторитетів не тільки власним персональним чеснотам, але й уособлює в собі певні зрізи суспільних настроїв. Громаді інколи потрібні роки, щоб визріти до розуміння того чи іншого суспільного діяча й оцінити його масштаб та моральну силу.
Один із вітчизняних журналів напередодні 24-ї річниці Незалежності України вирішив оновити список моральних авторитетів країни і запропонував своїм експертам вибрати з півсотні відомих українців таку собі моральну еліту суспільства.
Повні результати обіцяють оприлюднити, але стали відомі перші «ластівки» цього списку.
Вони й дають нагоду ще раз повернутися нам до обговорення цієї важливої теми – які особистості нині є показниками морального здоров’я нації?
Першим у списку названо кардинала Любомира (Гузара). Його мудрість, розважливість, глибина роздумів на моральні теми давно вже помічена суспільством. Відповідно й оцінена. Але на таку оцінку багатьом знадобився час. Хоча ті, хто знали кардинала, давно розуміли, що це людина непересічна.
Я мав нагоду свого часу поспілкуватися з Кардиналом Любомиром Гузаром, коли запросив його до участі у телепередачі, котру вів. Він бачив дуже погано, пересувався за допомогою свого помічника. Але коли він прийшов, мені здалося, що у студію, як до гавані, величаво вплив корабель.
Кардинал справив на мене величезне враження – і неквапливою мудрістю і ґрунтовністю відповідей на питання, і навіть зовнішнім виглядом.
За усім цим вимальовувався масштаб непересічної особистості.
Коли я сказав, що саме подібними я уявляю собі перших апостолів, навіть на вигляд, кардинал поблажливо посміхнувся і відповів, що це перебільшення, але подякував за таке порівняння.
Проте по мірі того, як дедалі більш широкі верстви українців будуть знайомитися з працями і думками кардинала Любомира, його життєвим шляхом, вони все більше розумітимуть, що то є справжній Мислитель. Він і сьогодні відгукується на всі важливі проблеми життя України.
Другою у списку названа Ліна Костенко. От якраз саме постать Ліни Василівни можна побачити в усіх списках моральних авторитетів України від самого початку Незалежності, та й задовго до цього – коли такі опитування офіційно не проводилися, але люди і без цього високо цінували її поетичну геніальність та людську принциповість, її громадянську позицію, її стиль життя з високо піднятою головою в умовах багаторічного недрукування, замовчування і цькування.
Хвилини особистого спілкування з Ліною Василівною залишаються у моєму серці одними з найдорожчих спогадів.
Відомо, що Ліна Костенко активно працює, пише вірші, видає свої, уже класичні, твори і нині готує до виходу у світ свою нову прозову книгу.
Третє і четверте місця посіли у даному списку Мирослав Маринович і отець Борис Ґудзяк. Правозахисник і політв’язень Маринович, як і о. Борис, є відомими лідерами Українського Католицького університету. Пан Мирослав більш активно відгукується на громадсько-політичні проблеми, о. Борис більш заглиблений у питання віри.
Але якщо з першої четвірки даного списку троє належать до Української Греко-Католицької Церкви, то це вже цікаве питання, яке потребує пояснення. Чи то суспільство почало більше розуміти діяльність УГКЦ, чи то склад експертів підібрався таким чином, що саме дані фігури були висунуті ними на перший план.
Бо як тоді пояснити, що у даному списку нема Блаженнішого Святослава (Шевчука), Глави й Отця УГКЦ? Припустити, що Слово і діяльність Митрополита Святослава менш відомі суспільству, неможливо, бо Блаженніший активно й оперативно відгукується на всі події в Україні, і його громадська позиція є дуже вагомою. Парадокс.
Я відніс би такий парадокс на сумління недосконало підібраної групи експертів та не зовсім правильних принципів складання даного рейтингу.
Адже в подальшому списку, поряд з особистостями, фігурують соціальні категорії – наприклад, п’яту позицію в списку посідають «Солдати і волонтери», а восьму – «Рідні». Це є некоректно з точки зору принципів складання будь-якого рейтингового списку.
Шостий і сьомий рядки посідають правозахисники – київський психіатр Семен Глузман, який за часів СРСР відсидів 7 років за те, що доводив – генерала Григоренка запроторили у психіатричну в’язницю незаконно та лідер кримськотатарського народу, народний депутат України Мустафа Джемілєв.
Дев’яту позицію має почесний ректор Києво-Могилянської академії Герой України В’ячеслав Брюховецький.
Загалом, до цього списку є певні питання, і вони будуть більш чітко сформульовані після публікації всіх матеріалів даного рейтингу.
Ось одне питання, що лежить на поверхні – невже в Україні нема моральних авторитетів, наприклад, серед православних ієрархів? З цим, як мінімум, не погодяться вірні УПЦ КП, а їх – мільйони.
Чому не названо директора Інституту філософії України академіка Мирослава Поповича (як, до речі, й деяких інших представників групи «Перше грудня»)?
Чому серед десятків Героїв України, не знайшлося, окрім Брюховецького, інших претендентів на статус морального авторитета у суспільстві?
Але найбільше питань до всіх нас: як так ми прожили ці 24 роки, що не видно жодного морального авторитета серед політиків? Кого ж ми вибирали до Верховної Ради всіх восьми скликань та на президентський трон?
Виходить, що вітчизняна політика часів Незалежності не накопичила такого морального потенціалу, щоб висунути зі своїх лав людину, подібну чеському президентові Вацлаву Гавелу? А медицина нині не має фігури, схожої на морального авторитета часів СРСР, великого українця академіка Миколи Амосова?
А беззмінний президент Академії науки України протягом півстоліття тричі Герой Борис Патон в історії науки посідає почесне місце, проте чомусь не розглядається з точки зору морального авторитета. Чому?
Був громадськи пасивним? Мовчав, коли треба було сказати вагоме слово?
Питань багато. Нині в муках народжується нова Україна. У вищенаведеному списку практично всі є людьми старшого віку. Молоді не видно.
Але ж вона є. Вона пробивається, як трава з-під каміння. І проб’ється, дайте тільки час.
Бо Україна потребує не тільки моральних аксакалів, які є багаторічними хранителями мудрості і моралі, але й молодих активних українців, які можуть повести суспільство вперед і показують нові орієнтири.