Від імені духовенства та вірних УПЦ США Єпископ Даниїл відвідав поранених солдатів Української армії у військовому госпіталі міста Львів.

Коли чуємо про жертв війни, ми схильні думати про тих, хто не повернувся додому. Ми не задумуємося над тим, що багато з тих, хто служать в армії, повертаються додому з пораненнями різних видів та ступенів...
Для духовенства, для вірних Української Православної Церкви США та особливо для Єпископа Даниїла, який служив капеланом на військовій базі армії США, робота з пораненими солдатами, допомагаючи чоловікам і жінкам Збройних сил знову повернутися до нормального способу життя, є ціллю, яка вийшла поза рамки просто фінансової допомоги – і стала індивідуальним та особистим проявом любові та турботи, що не має ціни.
Упродовж останніх кількох місяців, а особливо з початком війни в Україні, духовенство та вірні Української Православної Церкви США самовіддано зібрали і передали понад ($200,000.00) двісті тисяч доларів на допомогу пораненим солдатам Збройних сил України та численним біженцям з Донецької та Луганської областей.
Обидва ієрархи (Митрополит Антоній і Єпископ Даниїл) та кілька членів духовенства і вірних УПЦ США відвідали Україну, щоб особисто привезти і розподілити зібрані кошти. З благословення Високопреосвященнішого Митрополита Антонія владика Даниїл під час раніше запланованого візиту в Україну (7-12 травня 2015 р.), знову відвідав військовий госпіталь у місті Львів. Він передав додаткових $15,000.00 для поранених солдатів та їхніх сімей.
11 травня 2015 року владика Даниїл у супроводі о. Олега Древняка вкотре відвідав «взятий під опіку» Українською Православною Церквою США госпіталь для того, щоб помолитися, поділитися роздумами та просто підтримати молодих солдатів ЗС України, які перебувають на медичному лікуванні після травм, отриманих внаслідок жахливої війни. У розмовах з Єпископом УПЦ США більшість молодих чоловіків висловили свою любов до Батьківщини і щире бажання повернутися до своїх побратимів на поле бою, щоб захистити народ України від агресії Росії.
Зустрічаючись з родинами поранених, Єпископ Даниїл передав їм слова любові, молитви, підтримки та солідарності від усіх українсько-американських та особливо українських православних громад у США. Він сказав: «На даний час уже понад рік вірні УПЦ США збираються у своїх парафіях та моляться за потерпілих, поранених та померлих внаслідок війни. Сьогодні з глибоким почуттям вдячності за службу та самопожертву я знову відвідую цих хоробрих людей. Я знову привіз зі собою молитовні побажання Його Високопреосвященства Митрополита Антонія, духовенства та вірних Української Православної Церкви США про їхнє швидке одужання... Ми схиляємо наші голови на знак подяки за самовіддану службу, молячись Всемогутньому Богу за ваше зцілення як фізичне, так і духовне...» Наприкінці свого візиту владика Даниїл особисто підійшов та поблагословив кожного солдата.
На закінчення, розмовляючи з медичним персоналом лікарні, Єпископ Даниїл наголосив на необхідності духовного, фізичного та психологічного догляду за хворими. Крім того, Єпископ згадав про необхідність молитви та терпіння, тому що час лікування часто є довгим і болючим.
«Солдати, які перебувають на медичному лікуванні, часто стають фізично обмеженими через отримані травми, що не дає їм змоги робити те, що вони попередньо могли робити в буденному житті, будучи здоровими. Іноді вони отримують травми голови і не можуть більше думати, як колись. Інші страждають від психологічних травм та емоційних розладів. Ще інші займаються «самолікуванням» або починають зловживати алкоголем», – розповів один з лікарів на чергуванні.
«Лікування в госпіталі є своєрідним навчальним періодом для того, щоб знайти те, що солдатам підходить... Кожен з них зіштовхується з унікальними випробуваннями. Немає одного вирішення проблеми, яке б підходило всім. Ми працюємо з кожною особистістю індивідуально, для того, щоб знати їхні потреби та підготувати їх до майбутнього».
Розмовляючи з черговими медсестрами, Єпископ Даниїл довідався, що їм часто доводиться використовувати унікальні підходи, що на перший погляд може здатися дивним, але головним є те, що це робиться для надання допомоги солдатам.
Для одного молодого бійця вони влаштували вечерю в день його народження – тим самим стараючись заставити його почати розмовляти з іншими, вийти з депресії та перестати зловживати алкоголем. Для інших вони створюють спеціальні умови, щоб мама або сестра могли провести кілька днів у лікарняній палаті з пораненим солдатом.
Персонал лікарні часто працює не тільки зі солдатами, а й з їхніми сім’ями також. Рідним тих, хто назавжди залишаться з фізичними або психологічними вадами, вони стараються передати елементарні навички медичного догляду за потерпілими, коли ті після лікарні повернуться додому.
«Сім’ї повинні навчитися, як доглядати за ними», – зауважив владика Даниїл, додавши, що присутність сім’ї робить процес загоєння легшим та швидшим. «Також це духовно та емоційно зближує хворого з членами сім’ї. Це те, чого вони не матимуть, перебуваючи в лікарні».
Розмірковуючи над своїм власним військовим досвідом капелана, Єпископ зазначив, що робота медичного персоналу вимагає постійного адаптування до непередбачуваних ситуацій та викликів сімей солдатів, за котрими вони доглядають. Така адаптація є тим, що повинно бути передано сім’ям постраждалих, багато з яких зіштовхуються з абсолютно новими реаліями життя, з якими вони раніше ніколи не мали справи.
«Те, що ви робите, називається адаптуванням до нових норм нашого часу», сказав владика Даниїл. – «Христос простягнув руку тим, кому потрібна була допомога і дав їм надію. Те саме ви намагаєтеся зробити тепер, можливо, просто в інший спосіб».
Завершуючи свій візит до госпіталю, Єпископ Даниїл помітив, що солдати, яких він відвідував, їли традиційні українські вареники та пельмені, що викликало у нього бажання поїсти й самому. Кілька лежачих солдатів запропонували поділитися з Єпископом їжею, яку принесли їм місцеві волонтери.
На даний час більше, ніж 300 поранених українських солдатів отримали фінансову допомогу на загальну суму понад $200,000.00 від початку війни в Україні.
Відділ Консисторії УП Церкви США складає щиру подяку кожній людині, організації та парафіяльній громаді УПЦ США за їхні щирі та щедрі пожертви, які ми отримали, і які продовжують надходити для надання допомоги тим, хто її потребує.
Боже благословення нехай буде з кожним із вас!