Якщо Революція гідності мала на меті забезпечити гідне життя українців, то достойний рівень заробітку повинен бути неодмінним його атрибутом. Через понад рік після Майдану реальні доходи наших громадян помітно впали, а економічні реформи, що мають на меті кардинально збільшити їх рівень, тільки починаються.

Влада виправдовує народне прислів’я, що характеризує українців, «довго запрягаючи» із початком ринкових перетворень. А от чи буде вона «швидко їхати», покаже час.
На сьогодні реформування економіки характеризується кількома загальними рисами, які визначатимуть його перебіг і впливатимуть на загальний успіх перетворень. По-перше, значна кількість змін відбувається під примусом, передусім із боку МВФ (кредитні програми) та ЄС (Угода про асоціацію). Досвід показує, що українці часто найкраще працюють тоді, коли над ними стоїть наглядач, тому ті жорсткі терміни та вимоги, які нам встановлюють західні країни та міжнародні організації, безумовно, сприяють розгортанню процесу реформування та підвищують шанси на його успіх.
По-друге, українська влада має чітке кількісне уявлення того, куди ми йдемо (рівень доходу та деякі інші макроекономічні параметри найкраще відображено в Стратегії-2020), але розмите якісне бачення того, яку країну будуємо (які ключові галузі розвиватимемо, на який розмір бізнесу зробимо ставку, яку модель розвитку регіонів оберемо тощо). Цим їй дорікають багато економістів. Певною мірою вони мають рацію, але зважаючи на те, що реформи почалися широким фронтом, і, передусім, покликані «розчистити будівельний майданчик» для нової країни від уламків минулого, можливо, ці питання ще не на часі. До них обов’язково повернемося згодом, у разі успіху першого етапу реформ.
Інший побічний ефект орієнтації на кількість, а не якість – під реформами часто розуміють роботу з макроекономічними показниками, ручне, поверхове їх вирівнювання. Наприклад, збільшення надходжень до бюджету чи скорочення видатків, а не зміну якісних, структурних факторів, які визначають продуктивність економіки. Це хибні орієнтири, з якими можна зробити лише косметичний ремонт системи, а не докорінну її зміну. Вони дуже дезорієнтують і гальмують процес змін, поглинаючи занадто багато соціальної енергії змін.
По-третє, часто складається враження, що влада чи деякі її представники не знають, що і як робити далі. Це нормально, адже вони ніколи не проводили глибинних перетворень на рівні країни раніше. І це також стало б каменем спотикання на шляху реформування економіки, якби керівництво держави не навчилося дослухатися до порад успішних реформаторів із сусідніх країн і не довірилося їхній компетенції. Наявність чималої кількості іноземців на ключових посадах в Україні, а також радників, що мають реальне право голосу, – безумовний крок уперед, який вирішує проблему теоретичного незнання та браку практичного досвіду.
По-четверте, економічні реформи, як і перетворення в інших сферах, наражаються на дуже великий опір чиновників, олігархів і вовків в овечій шкурі, якими кишить влада, що загалом налаштована на зміни. Це дуже гальмує проведення перетворень, хоч і дає більше часу на те, щоб краще їх осмислити, спроектувати, врахувати всі «за» і «проти». Спротив цивільних диверсантів уже недостатній для того, щоб зупинити перетворення повністю, але ще досить вагомий, щоб сповільнити їх темп до мінімального, майже непомітного для суспільства.

Джентльменський набір змін
У підсумку маємо визнати, що процес реформування економіки пішов. Він іде широким фронтом і зачіпає багато напрямів, на яких є свої перемоги та невдачі, тож доцільно згадати про кожен із них.
Кадрова реформа. Передусім центральні органи влади (АП, КМУ, НБУ тощо) почали масову заміну кадрів. Зрозуміло, що менеджмент середньої ланки, який працював за старої системи, при низьких зарплатах, дуже часто мав свої корупційні інтереси, а отже, був зацікавлений у тому, щоб провести «реформи» без реальних змін. Тому він мав бути замінений на молодих, працездатних, ефективних та енергійних. На сьогодні зміна керівників департаментів та управлінь стосувалася чи не кожного органу центральної влади. За словами високопосадовців, у деяких випадках їм довелося вибудовувати функцію рекрутингу буквально з нуля, адже раніше нові працівники приходили в Кабмін чи Нацбанк за вказівкою новопризначеного керівника, їхню компетентність та відповідність функціональним обов’язкам на конкретній посаді ніхто не перевіряв. Ще чимало людей треба поміняти, і що більше, то вищий кадровий голод буде в країні. Однак процес пішов, і в тому, що ринкові перетворення в Україні незабаром дістануть належний, повністю укомплектований кадровий супровід, мало сумнівів.
Податкова реформа. Більшість змін до податкового законодавства було ухвалено під час голосування бюджету-2015 в останні дні минулого року та поправок до нього місяць тому. Їх вимагав МВФ, а основна мета була – наповнити бюджет в умовах війни та економічного спаду. Звичайно, були і вкраплення структурних змін, наприклад усунення кількох податків та зборів, укрупнення решти до дев’яти, спрощення податкової звітності та зменшення часу на її заповнення, радикальне зниження ставки ЄСВ (за умови відповідного підвищення нарахованої зарплати), оподаткування пасивних доходів тощо. Однак ці зміни мають фрагментарний характер, вони не реформують податкової системи в цілому, орієнтованої на виконання фіскальної функції, тобто якомога більше наповнення бюджету, а не стимулювання економічного розвитку.
У новій програмі МВФ уряд продемонстрував рішучі наміри змінити вже найближчим часом саме податкову систему, а не окремі податки. До кінця квітня має бути розроблено план реформування Державної фіскальної служби (ДФС), метою якого буде реструктуризація мережі податкових і митниць та скорочення неефективних чиновників, створення бізнес-середовища, незалежного від політичних впливів та вільного трактування законодавства податківцями й митниками, якомога більша автоматизація роботи на митниці тощо. Нещодавні розслідування діяльності та звільнення керівників ДФС переконують в рішучості дій влади. Уряд очікує, що нова податкова система запрацює з 1 січня 2016 року.
Пенсійна реформа. Досі зміни до пенсійного законодавства відбувалися разом із податковими перетвореннями й мали на меті зменшити дефіцит ПФ і його навантаження на бюджет, але не вирішували проблеми глобально. До таких змін належать зменшення пенсійних виплат працюючим пенсіонерам, оподаткування високих пенсій, збільшення трудового стажу для виходу на пенсію за вислугу років тощо. Для кардинального реформування системи потрібно працювати у двох напрямах: виведення зарплат із тіні (зменшення ставки ЄСВ – хороший крок, який, за попередніми даними, уже дав перші результати в I кварталі цього року) і стимулювання економічної активності, яке вбереже українську молодь від еміграції, зменшивши середнє навантаження пенсіонерів на одного працівника, та забезпечить зростання податкової бази для ЄСВ, але потребує всеосяжних економічних реформ. У новій угоді з МВФ уряд взявся до вересня 2015-го розробити комплексну реформу пенсійної системи та внести на розгляд парламенту відповідні законопроекти, щоб реформа запрацювала на початку наступного року.
Реформа державних фінансів. Мається на увазі зміна пропорцій і напрямів, куди спрямовують державні кошти. Передусім ідеться про збільшення прозорості держзакупівель. Торік в Україні було ухвалено новий відповідний закон. З лютого 2015-го запрацювала система електронних держзакупівель ProZorro, на яку переходить дедалі більше органів влади. За оцінкою Дмитра Шимківа, прозорі закупівлі мають забезпечити заощадження державних коштів на 10–20% і суттєво зменшити простір для корупції на ринку, обсяг якого становить близько 200 млрд. грн. на рік.
Також ідеться про фінансову децентралізацію. Стратегія-2020 передбачає, що через п’ять років питома вага місцевих кошторисів у зведеному бюджеті країни становитиме 65%. На сьогодні вона дорівнює близько 20%. І, як виявилося, навіть той невеликий ресурс, що, за різними оцінками, становить 25 – 45 млрд. грн., який влада заклала в кошторисі-2015 для збільшення доходів місцевих бюджетів, перевищує їхні можливості з освоєння коштів. Процес децентралізації потребує зміни підходів, мислення місцевої влади, побудови відповідної фінансової та виробничої інфраструктури, а відтак тривалого періоду для успішного завершення. Однак перші кроки в цьому напрямку вже зроблено, крига скресла. Сподіваємося, що темп проведення реальної децентралізації лише наростатиме.
Крім того, кардинального реформування зазнає система соціальної допомоги. Цього вимагає доведення тарифів на енергоносії та комунальні послуги до економічно обґрунтованого рівня та перехід відповідних галузей економіки до ринкових принципів функціонування. У бюджеті-2015 закладено 24 млрд. грн. на субсидії найбільш уразливим верствам населення. Ця сума, за оцінками міністра соціальної політики Павла Розенка, дає змогу пом’якшити удар від зростання тарифів по доходах близько 4 млн. українських сімей. Щоб роздати таку суму стільком людям, система соціальної допомоги має запрацювати значно ефективніше, потрібно змінити програми допомоги. Й уряд береться зробити це вже цього року.
Окрім зазначених трьох напрямів структура видатків зведеного бюджету зазнає ще низки змін. Наприклад, у середньостроковому періоді планується довести видатки на оплату праці бюджетників до 9% ВВП за рахунок скорочення зайнятих та оптимізації процесів у держуправлінні. Капітальні видатки планують збільшити з 1% ВВП у 2014-му до 3% у 2018-му. Це створить матеріальну основу для модернізації інфраструктури в країні. Є й низка інших ініціатив.
Реформа фінансового сектору. Нацбанк уже активно працює над змінами, які повинні перетворити фінансовий сектор з інструменту висмоктування грошей із народного господарства на джерело інвестицій та економічного розвитку. Ще торік почалося реформування структури НБУ, в результаті якого його бюджет зменшиться удвічі вже 2015-го, а кількість працівників – на кількадесят відсотків. У новій програмі МВФ регулятор бере на себе зобов’язання до кінця квітня розробити низку поправок до закону про НБУ, спрямованих на оптимізацію його структури, збільшення незалежності та покращення балансу.
Повним ходом іде процес реструктуризації банківської системи та виведення з ринку неплатоспроможних банків, а також тих, які відмивали гроші, конвертували безготівкові кошти для забезпечення потреб тіньового сектору економіки тощо. Ухвалено закон про посилення відповідальності пов’язаних із банками осіб, який має змусити фінустанови працювати більш прозоро. НБУ взявся підготувати зміни до законодавства та регулятивних документів, що мають обмежити обсяги кредитування банками пов’язаних сторін. Адже такі позики дуже погіршують якість їхніх активів, додаючи значного несистематичного ризику кредитним корпораціям, і, як наслідок, призводять до масової неплатоспроможності фінустанов у кризові періоди.
Крім того, НБУ планує розробити стратегію реформування всього фінансового сектору, не обмежуючись банками. Йдеться про фондовий ринок, страхові компанії, інвестиційні та пенсійні фонди тощо. Роботу в цьому напрямку лише починають.
Дерегуляція та розвиток підприємництва. Окрім змін у податковому законодавстві, які полегшують бізнесу тягар роботи з державою, відбувається низка інших. Торік було зменшено кількість дозволів, необхідних для реєстрації бізнесу, зі 143 до 85, а також полегшено їх отримання. Спрощено процедуру закриття бізнесу для фізичних осіб-підприємців. Запроваджено мораторій на планові перевірки бізнесу контролюючими органами. На сьогодні розроблено поетапний план усунення регуляторних бар’єрів, який, зокрема, передбачає зменшення кількості контролюючих органів із 56 до 28, їхніх функцій – із 1032 до 680 до кінця першого півріччя поточного року. Також уряд планує створити превентивний механізм, щоб нові бар’єри не з’являлися після того, як значну їх кількість усунуто.
Реструктуризація державної власності та приватизація. Уряд зробив перші кроки у напрямку реструктуризації та підготовки до приватизації державних підприємств. На найбільші з них призначено нових керівників, яких відбирала незалежна комісія на конкурсній основі. На сьогодні Кабмін працює над стратегією реформування державних компаній, яку повинні закінчити до кінця травня 2015 року, організацією їх інвентаризації, покращенням корпоративного управління на підприємствах, зменшенням ризиків для бюджету, які виникають через їхню неефективну діяльність. До кінця серпня планує провести інвентаризацію нерухомості, що перебуває в державній власності, щоб підвищити ефективність управління нею. У середньостроковому періоді планується суттєво скоротити перелік об’єктів, що не підлягають приватизації, підготувати більшість державних компаній до приватизації та реструктурувати решту.
Окрім названих горизонтальних реформ, суттєві зміни відбуваються в конкретних секторах економіки, зокрема енергетиці, аграрному секторі, інфраструктурі. Ці вертикальні перетворення, як і зазначені вище, спрямовані на те, щоб запустити механізм економічного розвитку, який згодом приведе до вищого рівня доходів кожного українця. Чи матимуть успіх розпочаті реформи, буде видно, зважаючи на терміни їх реалізації, вказані владою, вже на початку наступного року.