Скільки б не було у нас проблем, а очікування Великодня та його святкування завжди вносить світло у ті сутінки, якими огортають душі українців усі негаразди, драми і трагедії останніх півтора року.

Великдень-2015 дав можливість українцям розправити плечі, вдихнути на повні груди, помолитися, відвідати рідних та друзів, посидіти за столами, поговорити, поспівати – словом, відвести душу.

Закінчення Посту і налаштування на свято

	Великдень: традиції відзначення

Я звернув увагу на те, що підготовка до Великодня була особливо активною у соціальних мережах. Десятки і сотні осіб охоче викладали на своїх сторінках усе, що стосується сутності Великодня, історичних традицій його відзначення, особливостей проведення у різних областях України в різні епохи і нині.
Надзвичайно багато було викладено картинок великодньої тематики, українських, патріотичних, у кольорах державного прапора, з гарними побажаннями рідною мовою.
Люди ділилися своїми великодніми планами, запрошували одне одного на зустрічі, давали поради, де краще святкувати Великдень, розповідали про ті храми, до яких вже традиційно, роками, ходять цього світлого дня.
Цей щоденно зростаючий вал публікацій підсвідомо налаштовував Інтернет-користувачів та тих, з ким вони ділилися цією інформацією, на відчуття, що наближається щось гарне, добре, світле.
І це піднімало настрій, налаштовувало на високий душевний лад, на просвітлену емоційну хвилю.

Страсний тиждень

Піком емоційного і духовного піднесення, хвилювання і напруження став, як завжди, Страсний тиждень.
На мій погляд, ставлення кожної окремої людини і суспільства в цілому до Страсного тижня є найліпшим тестом на духовне здоров’я і благородство.
Всі ми розуміємо символічність цих днів, умовне переміщення і певну умовність дат. Але одні з нас не звертають увагу на ці речі і вміють усією глибиною своєї Віри і зболеного серця знову і знову переживати у своїй уяві останні земні дні та страждання Ісуса. А інші, перебільшуючи цю умовність, дозволяють собі не тільки безвір’я, але й подекуди справжній глум на цими священними днями і подіями.
Для прикладу наведу свій допис у соцмережах про фрагмент телепрограми популярного українського за пропискою і далеко не завжди українського за духом телеканалу в один з найтрагічніших днів Страсного тижня.
Віктор Рибаченко: «Хто би підказав каналу Коломойського і Зеленському з партнерами, що таку телепрограму у Страсну суботу, коли згадують Розп’яття та смерть Ісуса – транслювати непристойно? Судіть самі: 14:10 – «Ліга сміху». Чемпіонат України з гумору. 17:10 – «Вечірній квартал». Спеціальний випуск. 18:30 – «Розсміши коміка». 21:00 – «Ліга сміху». Чемпіонат України з гумору».
Наведу тільки кілька реакцій на цей допис: «Іван Цимбалюк – А Коломойському хтось щось може підказати! Ха-ха- ха! Світлана Гончаренко – Підтримую Ваше бачення!»
Зате справжню духовну насолоду давали матеріали, які публікували люди не тільки глибоко віруючі, але й ґрунтовно знаючі. Серед них я виокремлював, зокрема, матеріали на сторінці Митрополита Львівського і Сокальського УПЦ КП Димитрія (Рудюка).
Маючи задоволення зустрічатися з Митрополитом за часів його служіння у Києві, я читав виставлені ним матеріали і, начебто, чув голос владики.
Кожен день Страсного тижня він виставляв стислий, але глибокий і ємний матеріал про сенс цього дня у загальному контексті Страсного тижня. Це давало міцне підґрунтя знання і розуміння для переживання кожного чергового дня останнього тижня земного життя Господа.
Наведу лише фрагмент із матеріалу Митрополита Димитрія про ту таки Страсну суботу, в яку деякі поверхові безвірники півдня реготали з телепересмішниками:
«Страсний тиждень – Велика Субота
Важливими днями є дні Святого і Великого посту. Серед них найважливішими є дні Страсного тижня, а серед днів цього тижня ще найбільшим є Велика Субота – день повної тиші і спокою. Христос, який добровільно прийняв смерть на Хресті, без ознак життя повивається у плащаницю і покладається до Нового гробу праведними Йосифом і Никодимом. У цьому гробі ще ніхто ніколи не був похований. Первосвященики і фарисеї знали, що Ісус Христос передбачав Своє воскресіння, але, не вірячи цьому пророцтву і побоюючись того, щоб апостоли не викрали Тіло Ісуса Христа і не сказали народу – воскрес із мертвих – у суботу попросили в Пилата, щоб виставив сторожу біля гробу і запечатав гріб. Що і було зроблено.
Непорочна утроба Діви – і Новий гріб – ось дві крайні межі земного життя Христа Спасителя: вихід із вічності і знову вхід до неї. Гріб Христа стає джерелом життя, а смерть стає життям, гріб – стає чертогом безсмертя. Ми чуємо і читаємо дивні для нас слова: «Із гробу джерелом б’є життя. Із гробу засяяло для нас Правди Сонце – Христос Бог». Що це – чудо? Омана? Ні! Це – істинна правда! Це те, у що повірили учні Христа і проповідували по всьому світу!
У західній християнській зображальній традиції є звичай малювати Трійцю з мертвим Спасителем – Сином Божим на руках у Бога Отця. Ця Трійця у скорботі дійсно нагадує нам саме ці хвилини. Бог-Отець приймає жертву за любов до роду людського. Він віддає Свого Сина Єдинородного, а ми Його розпинаємо і повертаємо мертвим. Все ще мовчить. Христос у гробі. Бог Отець не сказав Свого слова. Ангели ще не отримали дозволу на прославлення Спасителя Воскреслим. І ми в мовчанні підійдімо до гробу, святої плащаниці, яка у п’ятницю і в суботу виставлена на середині храму. Поклонімося страстям Його і триденному Його Воскресінню!»
Цей фрагмент разом із картиною дають уявлення про ту духовну висоту і емоційну глибину, яку задавали читачам щоденні лаконічні статті Митрополита Димитрія протягом Страсного тижня, які, до речі, я постійно цитував у своїх випусках «Гарячих новин з України» на радіо UkieDrive («Юкі-Драйв»).
І подібного багатства думок цими днями можна було знайти ще у багатьох духовних осіб, за що їм можна тільки дякувати.

Політики на Великдень

Починати розповідь про те, як наші державці і політики відзначили свято, зазвичай, прийнято з привітання президента з Великоднем: «Дорогі брати і сестри!
Сьогодні по всій Україні, в усіх її церквах та храмах, українською та іншими мовами ми радо зустрічаємо світле свято Воскресіння. Як писав ще апостол Павло: «Один Господь! Одна віра! Одне хрещення!» А для нас це ще й одна Вітчизна, бо нас єднають Бог та Україна.
Великдень – це перемога віри над безнадією, спасіння над безвихіддю, добра над злом і торжество життя над смертю.
Своїм воскресінням Христос довів: найбільші труднощі, найважчі біди, які випадають на нашу долю, можуть і будуть переможені! Це особливо важливо пам’ятати в часи важких випробувань.
Згадаймо сьогодні всіх, хто загинув у цій Вітчизняній війні – і наших солдатів, і мирних співвітчизників. Хай Господь їх в оселях праведних оселить і до праведних зачислить.
Але особливої уваги від нас потребують живі: родини наших героїв і переселенці, наші захисники на фронті і демобілізовані.
Допоможіть ближньому. Завітайте до них.
Головне сьогодні – наша єдність та взаємна підтримка.
Сьогодні ми всі маємо бути як одна велика родина. У всіх нас є справжня надія на перемогу життя над смертю.
Війна обов’язково закінчиться, бо ми прагнемо миру, на нашому боці – Справедливість і Господь.
Вітаю всіх із Воскресінням Христовим –
Христос Воскрес!»

	Сім’я Порошенка у День Великодня-2015

Зверніть увагу – президент Порошенко назвав війну на Донбасі Великою Вітчизняною – так у радянській, зокрема, й українській, історіографії раніше називали тільки війну СРСР проти фашистської Німеччини.
Зазначу, що бойові дії в Донбасі, якщо не помиляюся, офіційно війною ще не названі – ні Верховною Радою, ні урядом, ні самим президентом Порошенком, ні жодною міжнародною інституцією, ні жодною країною, зокрема, і Росією.
Тож і цей вираз Петра Порошенка може бути сприйнятим тільки як спроба пафосного визначення зовсім не пафосного, а тяжкого, складного кривавого конфлікту, де внутрішні і міжнародні агресії проти України намертво сплелися у тугий вузол поки що безнадійних проблем.
А ось думку, що Справедливість і Господь на боці України, доводилося чути неодноразово як від політиків, так і від церковних ієрархів та авторитетів.
Президент Янукович, пам’ятаємо, ходив на служби тільки до УПЦ Московського Патріархату, а УПЦ КП, УГКЦ та інших ігнорував. А Порошенко відродив традицію, яка існувала за президентства Ющенка – приділити увагу у Великодню ніч не одній, а декільком конфесіям – і разом із дружиною та трьома дітьми взяв участь у святкових богослужіннях трьох храмів.
За повідомленнями прес-служби, він відвідав Володимирський кафедральний собор, де правив Патріарх УПЦ КП Філарет.

Патріарх і президент

Разом з Патріархом Філаретом, настоятелем храму протоієреєм Борисом, вірянами родина президента пройшла Хресною ходою. Після цього вони взяли участь у Великодньому богослужінні, яке провів Предстоятель УПЦ-КП.
Наступним президент відвідав собор Воскресіння Христового Української греко-католицької церкви. Там святкову Пасхальну літургію провів Верховний архієпископ УГКЦ Святослав.
Далі Глава держави приєднався до святкової молитви прихожан Святої Успенської Києво-Печерської лаври. У Трапезній церкві Службу відправив предстоятель Української православної церкви митрополит Онуфрій.
У всіх трьох святинях Петро Порошенко вітав духовенство та вірян зі святом Великодня і Воскресінням Христовим.
Як повідомляє прес-служба, дружина президента Марина разом з дітьми відвідала два військові шпиталі, де проходять лікування та реабілітацію воїни, що постраждали під час антитерористичної операції. Родина президента привітала поранених бійців та їхніх близьких із Великоднем та пригостила їх родинними пасками.

	Марина Порошенко з пораненими бійцями

Дружина Глави держави та діти відвідали палати, де лікуються воїни, у Головному військовому клінічному госпіталі та Центральному клінічному госпіталі Державної Прикордонної служби України. Марина Порошенко спілкувалась із пораненими, знаходячи теплі слова для кожного, діти Євгенія, Олександра та Михайло дарували пасхальні кошики.
«З такими пасхальними кошиками мільйони українців вчора йшли до храмів з молитвою про мир, і я від усієї душі хочу побажати кожному з вас зустріти наступний Великдень у країні без війни поряд із вашими родинами і дітьми. Ми приїхали до вас для того, щоб передати часточку домашнього тепла, турботи і великої вдячності», – сказала Марина Порошенко, звертаючись до бійців в одній з палат.
Усім пораненим дружина президента адресувала слова вдячності за їхню мужність, патріотизм, за подвиг, на якому тепер виховуватимуться покоління. «Ви – наша гордість, наша еліта, приклад для тих, хто тепер піде захищати Україну. Ви потрібні нам, своїм родинам, Державі», – наголошувала Марина Порошенко.
Дружина президента зазначила, що день світлого Христового Воскресіння – символічний день перемоги світла над темрявою, добра над злом і життя над смертю. «Так хочеться, щоб ця надія і віра скоріше втілилися в життя, щоб на нашу землю прийшов мир, і спокій запанував в українських родинах», – сказала Марина Порошенко.
Дружина президента, яка сама є лікарем, цікавилася станом кожного хворого, перспективою одужання та потребами в лікуванні.
Дружина президента висловила пропозицію запровадити уроки добра у школах, щоб діти спілкувались із воїнами.

Блаженніший Святослав для переселенців та сімей загиблих в АТО

Аналогічну увагу вимушеним переселенцям та сім’ям загиблих в АТО приділив Предстоятель УГКЦ Блаженніший Святослав. Біля Патріаршого собору Воскресіння Христового він освятив сто п’ятдесят великодніх кошиків. Подія була організована спільно БФ «Карітас-Київ» та лицарями Колумба», – як повідомив о. Роман Сиротич, директор БФ «Карітас-Київ».
Глава УГКЦ, освятивши страви великоднього кошика, звернувся до присутніх із словами підтримки і наголосив, що у найважчі моменти життя Господь Бог приходить до людини, щоб бути з нею.
Блаженніший Святослав особливо побажав світлих почуттів: «Бажаю всім радості воскреслого Христа, бо вона походить не від наших клопотів і немочей, а від Бога. Нехай ця пасхальна радість завітає до кожної української сім’ї, щоб нею сповнилися і ті, хто святкує Пасху під свист куль і звук снарядів. Святкувати Пасху під час війни – означає бачити у воскреслому Христові нашу перемогу!»
Очільник Церкви сказав: якщо хтось справді хоче пізнати Воскресіння Христове, то нехай протягне свою руку потребуючому і немічному, і тоді зрозуміє, що означає стати воскреслим разом із Спасителем.
«Що означає для нас поняття «воскреснути»? Апостоли, коли почули вперше слово «воскресіння» з вуст Христа, то значення його не зрозуміли. І тому, йдучи дорогою, питали одне одного, що означає воскреснути з мертвих. Бо смерть – це дійсність, з якою ми знайомі, особливо, коли втрачаємо найдорожчу особу. А воскресіння – це досвід, який є поза межами досяжності людини і її життєвих досвідів», – сказав Блаженніший.
Особливо наголосив Глава УГКЦ на тому, що наша країна потребує Божої допомоги: «У цей світлий день ми просимо Господа, щоб Він простягнув свою живоначальну десницю до України! Нам важливо пережити Христове Воскресіння як справжню воскресаючу всемогутню перемогу Христа, яка дарується нам Його всемогутньою десницею».

Далі буде…