20% – така вірогідність, що на певному етапі життя у вашій медичній картці з’явиться запис «злоякісне новоутворення». Щороку в Україні діагностують понад 160 тисяч нових випадків раку. Близько 90 тисяч хворих помирають (з них 35% – люди працездатного віку). Рак – друга причина смертності серед українців (після серцево-судинних захворювань).
У трьох випадках з чотирьох недуги можна було б уникнути – якби її вчасно діагностували. Українці ігнорують профілактичні огляди, а лікарі первинної ланки (сімейні лікарі, терапевти, педіатри) не завжди помічають мінімальні зміни у стані здоров’я своїх пацієнтів, оскільки рак на початкових стадіях у більшості випадків ніяк не проявляється.
За останніми даними, на онкологічному обліку перебуває понад мільйон українців. Це ті хворі, яким поставили діагноз і які проходять або вже пройшли лікування, а зараз тільки ходять на огляди, аби не пропустити рецидив захворювання. В Україні функціонує 40 онкологічних диспансерів, по одній міській онкологічній лікарні у Києві та у Дрогобичі, Львівської області. Онкологічних відділень і кабінетів – 681. Також у столиці є Національний інститут раку, куди звертаються пацієнти з цілої України. У системі онкологічної служби працює 1967 лікарів-онкологів. Однак, у медичних колах ширяться чутки, що цю кількість МОЗ планує скоротити вдвічі. А замінити звільнених спеціалістів вузького профілю планують... сімейними лікарями.
«Міністр охорони здоров’я Олександр Квіташвілі офіційно заявив: жодна посада не буде скорочена. Не буде закрита жодна лікарня, – запевняє Олександра Устінова з Центру протидії корупції. – Медичні заклади отримають фінансову та адміністративну автономію. Будуть самі визначати, яка їм потрібна кількість ліжкомісць, скільки медперсоналу і якого саме. Уявімо, що у районній лікарні є два відділення – урологічне й онкологічне. Кожне розраховане на 20 ліжок, і у кожному працює по п’ять лікарів. В онкологічному відділенні ліжка перевантажені, в урологічному – порожні. А фінансування – однакове, бо стара система передбачала фінансування ліжок, а не хворих. Коли медзаклад отримає більшу самостійність, лікарня зможе звільнити трьох урологів і взяти на роботу трьох онкологів, забрати 10 ліжок з урологічного відділення і передати їх онкологічному. Зрозуміло, звільнені урологи, які півробочого дня били байдики й отримували таку ж зарплату, як їхні колеги-онкологи, будуть противитися новаціям».
Утім, у Національному інституті раку не вірять, що держава розщедриться на високі зарплати. Тим більше, у час кризи. Цьогоріч установі скоротили фінансування по заробітній платі на 38,6%. «Це означає, що стільки ж працівників необхідно звільнити, адже штат формується відповідно до обсягів фінансування. Аби люди не опинилися на вулиці, було прийнято рішення перевести їх на 0,25, 0,5 та 0,75 ставки (щоб ви розуміли: 0,25 ставки лікаря – це 400 гривень на місяць; повна – 2000-2500). Лікарі фізично не зможуть надати допомогу всім хворим. Смертність від раку буде зростати. Не буде розвитку науки. Наші науковці працюють над 20 науковими темами. А цього року додалося ще сім», – кажуть.
«Видатки на 2015 рік на дитячу та дорослу онкологію зросли. Однак, через девальвацію гривні може вийти так, що медичні заклади отримають стільки ж коштів, скільки торік. Міністерство охорони здоров’я не винне, що комусь не додали грошей. Кошти надходять з держбюджету до органів місцевої влади, а вже ті – розподіляють їх по медзакладах», – пояснює очільник експертної групи з медичної реформи Володимир Курпіта.
«У перспективі, частину функцій онкологів зможуть перебрати на себе сімейні лікарі. Онколог буде зобов’язаний проконсультувати, поставити діагноз і призначити лікування. А лікуванням і супроводом хворих буде займатися сімейний лікар. Ні у 2015, ні у 2016 роках вимагати від сімейних лікарів лікувати хворих на рак ніхто не буде, – запевняє Володимир Курпіта. – Підготовка сімейних лікарів триватиме протягом кількох років».