Офіційна «Российская газета»  з гордістю повідомила, що вкрадений у Луганську український завод з унікальним обладнанням почав працювати в Кам’янську-Шахтинському Ростовської області РФ.
Як зізнаються самі злодії, вони вивезли все обладнання Луганського електромашинобудівного заводу, про що стало відомо ще в жовтні.
Новий «директор» вкраденого заводу – зрадник Володимир Чучин. Цей персонаж був заступником директора заводу в Луганську, але втік від війни, яку сам же закликав на свою землю. Тепер організатор крадіжки разом зі своєю дружиною візьмуть громадянство країни-окупанта і служитимуть Путіну.
Сам злодюга розповідає, що потягнув із заводу «новенькі німецькі «Найлз», яких Росія тепер довго не побачить через санкції, а самостійно побудувати такі верстати, як зізнається «директор», вони не можуть, не той технологічний рівень: «Чудові, розумні верстати, аналогів, на жаль, немає».
Далі він розповідає подробиці, як «новенькі верстати вантажили на 20-тонні КамАЗи.
Це ті самі вантажівки «гуманітарного конвою», які путінські окупанти женуть в Україну зі зброєю та боєприпасами для терористів, а назад – з награбованим.
Нагадаємо, ще в серпні 2014 року в РНБО заявили, що в «гуманітарні» вантажівки, які зайшли з Росії, завантажують обладнання заводу «Топаз».
Далі директор-злодюга, захлинаючись, сповіщає, що «обладнання закупили на тоді ще Луганський завод, його монтували німецькі фахівці».
А тепер, оскільки верстати крадені, довелося монтувати самим. Але, думається, працювати це обладнання без належного шеф-монтажу буде недовго: запчастин та майстрів з Німеччини тепер грабіжники не отримають.
Ще один крадій – Олександр Севрюков, начальник дільниці термообробки, розповідає, що тягли з України все: «Навіть мийки, і печі, і масляний бак».
А далі відверто пояснює причину злодійства: «Обладнання, звичайно, не унікальне, як верстати з ЧПУ, але навіщо потім купувати, якщо є своє?»
Нітрохи не бентежачись злодійства, «Российская газета» пише: «Колишній український завод успішно входить в економіку Росії. Вже зробив свій внесок і в програму імпортозаміщення: налагодив випуск продукції, фільтрів і гірничо-збагачувальної техніки, яку раніше російські підприємства купували в Німеччині».
Окупанти не приховують свої плани стосовно подальшого загарбання власності українських підприємств.
Як розповідає інший високопоставлений шахрай, гендиректор Агентства інвестиційного розвитку Ростовської області Ігор Бураков, «раніше в Росію від війни втекло інше українське підприємство: завод «Луганський машинобудівник-43» переїхав до Чувашії».
Причому, путінський чиновник делікатно «забуває» згадати, що війну в Луганськ принесла саме Росія.
Накопичений в Україні «досвід» крадіжок російські злодюжки застосували і у Франції: у листопаді 2014 року стало відомо, що прокуратура французького міста Ренна почала попереднє розслідування у справі про розкрадання обладнання з вертольотоносця «Містраль», що очікує на відправку до РФ. З корабля, що побудований у Сен-Назері, зникли жорсткі диски з деяких комп’ютерів, деякі засоби зв’язку і частина високотехнологічного обладнання, встановленого компанією Thales.