В історії кожного народу є імена, які становлять його велич, славу і національну гордість. Саме таким для України є ім'я безсмертного Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка.

Він один із тих небагатьох українців, чиє ім'я сприймається як символ країни, як символ української нації.
Із приходом весни всі українці і світова спільнота вшановують пам'ять славного сина народу – Тараса Шевченка.
Ці дні увібрали в себе безсмертне дихання душі, дні, які явили світову славу і гордість українського народу. Його ім'я – святе для кожного українця, він залишив свої неоцінні духовні надбання – твори і світову пам'ять про себе.
Ось тому, з метою вшанування пам'яті видатного українського поета Т. Шевченка, у суботній школі українознавства «Калина», що при церкві Святої Трійці, зібралися небайдужі люди до історії, до сьогодення, до майбутнього України.
Із молитвою і привітаннями до всіх присутніх звернувся настоятель української православної церкви отець Богдан Калинюк; він з болем у душі і в серці прокоментував тяжкі події, які відбуваються в Україні. Хвилиною мовчання всі присутні вшанували пам'ять усіх загиблих, які віддали найцінніший скарб – життя – за волю і незалежність України.
На сцену вийшли наймолодші учасники програми – вихованці дитячого садочка. Це вони так вміло, по-дитячому, співали «Подоляночку» і зустрічали прихід весни.
Програму продовжили учні молодших класів, які показали своє вміння і старання виконувати пісні на слова Шевченка «Зацвіла у лузі червона калина», «Учітеся, брати мої», «Садок вишневий коло хати».
Поезія Кобзаря не залишила байдужими й учнів старших класів. У їхньому виконанні майстерно, інтонаційно прозвучали твори «І виріс я на чужині», «Сон», «Мені однаково», «Світає».
Слова поета «Борітеся – поборете» є актуальними і сьогодні. Вони пробуджують любов до своєї Батьківщини, сильних духом кличуть на подвиги, у слабких вселяють надію і віру в найкраще майбутнє.
Україна... В одному лиш слові і для нас, і для чужинців бринить музика смутку і жалю. Україна – це країна, де найбільше люблять волю і найменше її мають. Мабуть, немає в світі такого українця, який би не переживав за долю нашої Батьківщини, за її єдність, щоб Україна завжди була вільною, залишалась єдиною та неподільною.

О, Боже єдиний, здійсни мою мрію –
Не діли нашу землю, на західну й східну.
Бо всі ми єдині, усі ми – сім'я.
У всіх нас одна Батьківщина, одна.

До глибини душі сколихнули слова пісень «Ой, у лузі червона калина», «Молитва за Україну» у виконанні учнів старших класів.

Молюся за тебе, моя Україно,
За кожного батька, за кожного сина.
За кожную матір, за кожну дитину,
Я Бога прошу – збережи Україну.

Хочеться сподіватись, що з кожним роком вшанування пам'яті Шевченка буде таким урочистим і святковим і гучно лунатиме його «Заповіт», так, як він пролунав у стінах школи українознавства.

Іде Кобзар нескорений, величний,
Дивуючи весь білий світ.
Нехай же в душах споконвічно
Звучить Тарасів «Заповіт».

Адміністрація школи щиро вдячна батькам, учителям і всім учням школи, які старанно готувались до проведення свята Великого Кобзаря.