29 січня – день пам’яті героїв Крут. Цей день назавжди залишиться трагічним і світлим у нашій пам’яті, день подвигу в ім’я Вітчизни та прикладу для майбутніх поколінь. Цього року, 29 січня, – день пам’яті Крут відзначався особливо – в умовах чергової російської агресії. Ініціативу з відзначення 97-ї річниці бою під Крутами проявила управа 129-го Відділу СУА і молодь громади.

Вечір-реквієм відбувся 25 січня 2015 року в Українському Культурному центрі міста Ворен. Сценарій вечора підготовила почесна голова відділу Ганна Білинська та голова відділу Валентина Шайда. Незважаючи на погані природні умови, сильні снігопади, люди все-таки зійшлися, щоб віддати шану загиблим у бою під Крутами.
Вечір-реквієм відкрила Ганна Білинська. Отці церкви св. Йосафата Маріо Дацишин і Богдан Рибчук провели поминальну панахиду за полеглими. Далі вечір продовжили молоді доповідачі: Ігор Ольховський, Христина Безкосна, Ольга Форошівська. Ведучі вечора – Ярослав Радиш і Владислав Слюсар. У доповідях цих молодих людей події перепліталися одні з одними, починаючи з 1918-го року аж до наших теперішніх днів.
Земля наша щедро полита кров’ю, а історія рясніє численними прикладами жертв в ім’я вільної незалежної України. Серед жертв особливе місце мають 300 юнаків-добровольців, які загинули під Крутами. Без вагань вони покинули свої родини, залишили стіни рідної Альма-матер і стали на захист Української Народної Республіки, захищаючи підступи до Києва від 4-тисячної більшовицької армії Муравйова. На залізничній станції Крути молоді українські патріоти – курсанти військової школи, студенти Київського університету та гімназисти на чолі із своїм командиром капітаном Аверкієм Гончаренком – вступили в нерівний бій з добре озброєним більшовицьким військом. Юнаки пішли в свою першу й останню атаку – і всі загинули. Та ціною власного життя дали гідну відсіч іноземному агресорові, зупинили на 4 дні наступ армії Муравйова на Київ, і це дало змогу українській делегації укласти Брест-Литовський мирний договір, який врятував на якийсь час молоду українську державність.
Крути – це перший етап великої боротьби українського народу за визволення, це – голгофа українського студентства й української молоді. Ці перші жертви потягли за собою все нові і нові лави борців. Тіні крутнянських героїв кликали до продовження боротьби. Подвиг 300 юнаків через десятки років світить нам, не даючи забувати, якою ціною оплачена наша незалежність. 27 героїв потрапили в полон. Спочатку вороги над ними по-звірячому знущалися, а потім розстріляли, заборонивши селянам їх поховати. Перед розстрілом у зимове холодне небо злітали звуки гімну «Ще не вмерла Україна», що його першим почав гімназист-галичанин зі Старого Самбора, Григорій Пипський. Через якийсь час селяни забрали тіла захисників країни та її столиці з поля бою, поховали їх за християнським звичаєм, поставивши хрест.
Після підписання більшовиками Брест-Литовської мирної угоди і повернення уряду Української Народної Республіки Центральна Рада вирішила перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі в Києві. 19 березня 1918 року на Аскольдовій могилі відбувся грандіозний похорон загиблих за вільну, незалежну Україну. На похоронній церемонії виступив голова Центральної Ради Михайло Грушевський, який назвав загиблих юнаків героями.
День битви під Крутами – 29 січня – було проголошено Днем Скорботи України. Його відзначали в Галичині до 1939 року. На жаль, після другої окупації більшовиками Києва могила крутянських героїв у 1919 році була зрівняна зі землею. Згодом тут був посаджений парк. Аж в 1998-му році на місці бою біля станції Крути та на Аскольдовій могилі були встановлені пам’ятні знаки, а в серпні 2006-го року в Чернігівській області, на місці історичної події, було відкрито Меморіал Пам’яті – червону 10-метрову колону з тризубом та хрестом – копією герба Української Народної Республіки. Монетний двір випустив у обіг пам’ятну гривню.
На пагорбі збудовано капличку. Поряд з нею – камінь з викарбуваними на ньому словами: «Душу й тіло ми зложили за нашу свободу». Вічний пам’ятник вони собі здобули в нашій історії. Героїзм декількох сотень українських патріотів – не легенда, а вічний карб на нашій національній душі, який зобов’язує всі наступні покоління жити за себе і за той передчасно зірваний український цвіт, похований на Аскольдовій могилі над Дніпром, відкіля відкривається широкий краєвид на Чернігівщину, де вони поклали своє життя за рідний край.
Небагато імен тих героїв зберегла історія. Згинули під Крутами сотник Андрій Омельченко, Ігор Лоський, Оверкій Гончаренко, Іван Сороцевич, Осип Твердовський, Іван Шарай, Володимир Шульгін, Лука Дмитренко, Микола Лизогуб, Олександр Попович, Боженко-Божинський, Андрій Соколовський, Микола Копран, М. Ганкевич, Євген Тарнавський. Сімох поранених, переплутавши зі своїми, більшовики відправили до Харкова лікуватись. Так вони уціліли і потім розповіли про все.

Під Крутами квіти, реквієм-спів.
Пам’ятай, Україно, героїв-синів!

Помилки сторічної давності повертаються. Знову ні армії, ні захищених кордонів, безперервне постачання зброї російським терористам. Тільки сліпа довіра до Росії як одного з гарантів недоторканості України. Як наслідок цього: нові Крути, Небесна Сотня, Донецький аеропорт, Ізварине, широкі воєнні дії з боку Росії. Але молодь і тоді, у 1918-му, і тепер, в 2014-2015 роках на перше місце ставлять не наївну довіру, не ціну власного життя, а інтереси нації, її добро, честь, славу і захист. Тому саме молодь набула безсмертної слави 97 років тому під Крутами, тому і молодь у вогні на Майдані вирішувала – бути чи не бути Україні. Тому молодь під Крутами змінила книжки на зброю, а молодь на Майдані – з вогню творила славний час. І крутяни, і Небесна Сотня – в тяжкий час у дар Україні принесли своє життя. Всіх їх єднають мужність, героїзм, ненависть до ворога і любов до Батьківщини.
Наймолодша з учасниць вечора Христинка Скочипець продекламувала вірш «Калина-Україна».
На завершення вечора Г. Білинська подякувала всім, хто брав участь у підготовці пам’ятного вечора: отцям церкви св. Йосафата за відправлення панахиди, молодим промовцям, гурту «Стожари», які разом з усіма виконавцями дуже душевно й емоційно виконали ідейні і жалібні пісні «Подай, дівчино, руку на прощання» і «Коли ми вмирали, нам сурми не грали», які викликали сльози на очах, хотілось плакати, кричати, з кимсь поділитися почутим. Вона також подякувала голові «Нової Хвилі» Руслані Пронько за допомогу в підготовці вечора та всім присутнім за їхню участь.
Всі разом заспівали гімн України.
Вечір відбувся на високому ідейному рівні.
Тисячі добровольців – послідовників крутян – стають до лав захисників України. Україна переможе, стане вільною і піде тим шляхом волі, який оберуть українці, за який загинуло 300 крутян у далекому 1918-му році, Небесна Сотня – у 2014-му році і багато жертв сьогоднішньої російської агресії. Україна пишається своїми молодими героями. Пам’ять про них, як і та бажана воля, за яку вони боролись, – невмируща.
Вічна їм слава!!!